Антропогенне навантаження на навколишнє середовище

Забрудненням називається приношення в яке-небудь середовище нових, не характерних для неї фізичних, хімічних, біологічних чи агентів перевищення рівня цих агентів у середовищі.

Безпосередніми агентами забруднення служать основні компоненти экотопа (місцеперебування біоти): атмосфера, вода, ґрунт. Непрямими об'єктами забруднення є складові біоценозу - рослини, тварини, мікроорганизми.

Джерела забруднення дуже різноманітні: серед них не тільки промислові підприємства і теплоенергетика, але і побутові відходи, відходи тваринництва, транспорту, хімічні речовини, уводяться навмисно в екосистеми для захисту рослин і тварин від шкідників.

Класифікація забруднень навколишнього середовища. Одна з класифікацій запропонована А.В. Вронським (1996):

1.Природні, викликані якої або природними, катастрофічними причинами;(виверження вулканів, селеві потоки, землетруси)

2. Антропогенні: - фізичні; хімічні; мікробіологічні.

Серед антропогенних виділяють забруднення:

Ø фізичні, у якому виділяють теплове, світлове, шумове, електромагнітне, радіоактивне;

Ø хімічні - зміна природних хімічних властивостей середовища;

Ø мікробіологічні (мікробне) - поява незвичайна великої кількості мікроорганізмів, зв'язане з масовим їхнім розмноженням у ході діяльності людини.

З екологічних позицій забруднення являє собою комплекс перешкод у екосистемах, що впливають на потоки енергії й інформації в харчових ланцюгах. Ці перешкоди часто перевищують пристосувальні можливості організмів, обумовлені еволюційно виробленої на рівні популяцій нормою реакції, тобто екологічним стандартом. Перешкоди можна підрозділити на часткові і граничні. Часткові - ядохімікати, відстріли частини дикий тварин, вилов риби - перешкоди часткові вони не руйнують трофічних і енергетичних ланцюгів у цілому.

Викид в атмосферу хімічних речовин оксидів сірки, азоту, фтористих з'єднань змінює співвідношення газів в атмосферному повітрі і створює перешкоди реакціям фотосинтезу, а деяких випадках убиває листя - ці перешкоди ведуть до руйнування екосистеми в цілому тому що знищується цілий трофічний рівень - продуценти.

Наслідками забруднення є такі:

1. Забруднення середовища є процес небажаних утрат речовини, енергії, праці і засобів, прикладених людиною до видобутку і заготівлі сировини і матеріалів, що перетворюються в безповоротні відходи.

2. Наслідок забруднення - необоротне руйнування як окремих екологічних систем, так і біосфери в цілому, включаючи вплив на глобальні фізико-хімічні параметри середовища.

3. Унаслідок забруднення губляться родючі землі, що знижують продуктивність екологічних систем і біосфери в цілому.

4. Забруднення пряме чи побічно веде до погіршення фізичного і морального стану людини як головної продуктивної сили суспільства.

5. Захист навколишнього середовища від забруднення - одна з ключових завдань збереження якості середовища для сьогодення і майбутніх поколінь людей.

ГДК - максимальна кількість середньої речовини у навколишньому середовищі, що практично не впливає негативно на живі організми, у тому числі і на людину. Ці основні показники, що використовуються для контролю якості повітря і водяного середовища. Екологічне законодавство, стор. 4-5. 7 законів України про охорону навколишнього середовища (екологічне Право). Причому існують поділ нормування змісту шкідливих домішок у повітрі: у робочій зоні й у населених пунктах. Для кожної забруднюючої речовини встановлені два нормативи: ГДК м.р. - максимальна разова; ГДК с.д. - середньодобова. Перший- необхідний для попередження рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, світлової чутливості очей) при короткочасному впливі атмосферних забруднювачів (протягом 20 хвилин); другий - з метою попередження їх загально токсичного, канцерогенного впливу (за 24 години).

Розрізняють атмосферні забруднювачі ГДК які розділяються на:

1. ГДК робочої зони: ГДК с.з. і ГДК максимально разова.

2. ГДК житлової зони: для житлової зони ГДК установлюють для більш ніж 300 речовин.

Ефект підсумовуючого дії забруднювачів (синергізм). Що виявляється в посиленні дії кожного з присутніх речовин. Таким ефектом володіють багато токсичних речовин. При цьому сума їхніх концентрацій не повинна перевищувати 1, тобто:

С ₁ + С ₂ + Сн <1

ГДК₁ ГДК₂ ГДКн

де С₁, С_2,....Сн - фактична концентрація речовин у повітрі, стічних водах;

ГДК – гранично допустимі концентрації цих же речовин. Припустимої може бути визнана така концентрація речовини в атмосферному повітрі, що не робить на людину прямої чи непрямої шкідливої дії, не знижує його працездатності, не впливає на самопочуття;

Ø звикання до шкідливих речовин повинне розглядатися як несприятливий момент. Концентрація шкідливих речовин, до яких людина звикає, є неприпустимими;

Ø неприпустимі концентрації шкідливих речовин, що несприятливо впливають на рослинність, клімат, прозорість атмосфери і побутові умови життя населення.

Основним показником, використовуваним для контролю якості повітря є ГДК – гранично допустимі концентрації шкідливих речовин - це верхні межі факторів середовища, що лімітують, (хімічні сполуки) при який зміст не виходить за припустимі границі екологічної ніші людини.

Існує два типи ГДК: у повітрі робочої зони; в атмосферному повітрі населеного пункту.

ГДК робочої зони - це концентрація, що при щоденній роботі протягом 8 годин у робітника не може викликати чи захворювань відхилень у стані здоров'я.

ГДВ в атмосферному повітрі - це максимальна концентрація домішки в атмосфері, віднесена до визначеного часу і протягом усього життя людини не робить на нього шкідливого впливу, а також і на навколишнє середовище.

Екологічний моніторинг - комплексна система спостережень, оцінки і прогнозу зміни стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів. Великий внесок у розробку теорії моніторингу внесли: И.П. Герасимов, В.Д.Федоров.

Основні завдання моніторингу: 1) спостереження за станом біосфери в цілому, оцінка і прогноз стану природного середовища регіону, місцевості; 2) виявлення факторів і джерел антропогенних впливів на навколишнє середовище.

Найбільш універсальним підходом до визначення структури системи моніторингу антропогенних змін природного середовища є поділ її на блоки: "спостереження", " оцінка фактичного стану", "прогноз стану", "оцінка прогнозованого стану". Блок «спостереження» ведеться на трьох рівнях у залежності від класифікації моніторингу на місцевому, регіональному і глобальному рівнях тобто система моніторингу охоплює як окремі локальні райони, так і земна куля в цілому. У цей блок входить спостереження за станом навколишнього середовища. В другий блок входить «оцінка фактичного стану», у якому роблять добір проб даної місцевості, регіону: атмосферного повітря, гідросфери, літосфери і проводиться аналіз цих проб, порівнюються отримані показання з нормами ГДК, ГДВ, ГДС. Блоки " спостереження" і "прогноз стану" тісно зв'язані між собою. Побудова прогнозу, з одного боку, має на увазі знання закономірностей зміни стану природного середовища, наявність схеми і можливостей чисельного розрахунку, з іншого боку - спрямованість прогнозу в значній мірі повинна визначати структуру і склад спостережень. Прогнозування стає завданням з'ясування основних закономірностей функціонування системи "суспільство - людина - природа". На основі майбутнього стану цієї системи, передбачення її змін екомислення здатно дати необхідні рекомендації для гармонізації взаємодії людини і навколишнього середовища.

За походженням забруднення поділяються: на природні й антропогенні.

До природних забруднювачів атмосфери відноситься космічний пил, виверження вулканів, пил гірських порід, пил пустель і степів, лісові пожежі, вивітрювання, біологічне розкладання речовин на землі веде до утворення великих кількостей H S, NH , СО, СО .

До основних антропогенних джерел забруднення відноситься промисловість: металургійна, хімічна і харчова промисловості, виробництво будівельних матеріалів, транспорт, теплоелектростанції, побутові котельні.

У розвитих країнах токсичними джерелами забруднення атмосферного повітря є:

1) транспорт - 59%, на частку автотранспорту приходиться - 40%;

2) підприємства енергетики – 28%;

3) чорна і кольорова металургія – 13%;

4) інші джерела - 10%.

Основними забруднювачами атмосферного повітря в Україні (за даними Л. Б.Лук'янової, 2000г) є:

1) енергетика – 33%;

2) металургія - 28%;

3) вугільна промисловість - 18%;

4) хімічна і нафтохімічна промисловість – 18%;

5) інші галузі –3%.

Щорічно по всій Україні в атмосферу викидається близько 17 млн тонн шкідливих речовин.

Атмосферні забруднювачі розділяють на первинні і вторинні. Первинні – надходять в атмосферу безпосередньо. Вторинні – є результатом перетворення останніх (кислотні дощі, смоги).

З метою зменшення забруднення атмосферного повітря пилом та іншими шкідливими домішками потрібно на всіх промислових підприємствах організувати ефективне очищення відхідних газових вивкидів. Усі методи очищення можна розподілити на 4 групи: механічні, фізико-хімічні, хімічні, біологічні.

Основними споживачами водних прісної води в Україні є:

1. Сільське господарство використовує близько 57% від усього водоспоживання. Для одержання 1кг рослинної маси сільськогосподарської продукції витрачається від 150 до 1000 м води - це волога атмосферних опадів, ґрунту, зрошення. Причому для сільського господарства характерні максимальні безповоротні утрати води.

2. До найбільш водоємних галузей промисловості відносяться: хімічна, целюлозно-паперова, металургійна, котрі використовують близько 32%.

3. У комунальному господарстві витрачається приблизно 7% від водоспоживання промисловості. Вода йде на роботу підприємств побутового обслуговування. У великих містах житель міста витрачає на свої нестатки 200-300 л води в добу.

4.Водоймищами близько 4%.(за даними Л.Б.Лук'янової, 2000).

В даний час водяні системи піддаються впливу різноманітних забруднень, що класифікуються на: фізичні, хімічні, біологічні.

Дата добавления: 2015-07-11