Модуль №1

Теоретичні аспекти загальної екології.

Екологія - це наука про навколишнє природне середовище, що вивчає взаємозв'язок між організмами, про колообіг речовин у природі і потоках енергії, які роблять можливим саме життя на Землі. Наука, що вивчає умови існування живих організмів і взаємозв’язок між організмами і навколишнім середовищем. Слово «екологія» походить від грецьких «йокос» - будинок і «логос» - наука.

У розвиток екології як науки значний внесок внесли такі вчені А. Тэнсли, Н.И.Вавилов, В.Н. Сукачєв, А.А. Лаптєв, А.М. Алпатьев і ряд інших.

Виникнення цього терміна «екологія» варто віднести до середини минулого сторіччя. Як відзначає П.Оксер, він уперше зустрічається в приватному листі Г.Д. Торо, датованому 1858 роком, у наступному контексті: «М-р Гоар. займається ботанікою й екологією, наміряючись оселитися в найбільш придатній для нього частини світу».

Однак заслуга введення цього терміна у велику науку, безумовно, належить відомому німецькому біологу Ернсту Геккелю після виходу в 1866 році його праці «Загальна морфологія організмів». Він писав: «Під екологією ми розуміємо суму знань, що відносяться до економіки природи».

Вивчення всієї сукупності взаємин живих організмів з навколишнім середовищем, як органічної, так і неорганічної природі, і, насамперед - його дружніх чи ворожих відносин з тими тваринами і рослинами, з якими він чи прямо побічно вступає в контакт. Згідно Е. Геккелю, ці умови частково органічної, частково неорганічної природи. До неорганічних умов існування, до яких повинні пристосовуватися всі організми, відносяться в першу чергу фізичні і хімічні особливості місце існування (їжа, вода, ґрунт) і клімат (світло, тепло).

Під органічними умовами існування Е. Геккель мав на увазі загальне відношення організму до інших організмів, з якими він вступає в контакт. В іншій найбільш відомій своїй книзі «Природна історія світоутворення» Е. Геккель писав, що до сфери екології відносяться вкрай складні і заплутані явища, що визначаються відносинами організмів до навколишнього середовища, органічним і неорганічним умовам життя; це так називана економія природи взаємовідносин між всіма організмами, що живуть спільно на тому самому місці. Механічне пояснення цих екологічних явищ дає навчання про пристосування організмів до навколишнього середовища, їхній зміні в боротьбі за існування, при паразитизмі і т.д. (Е. Геккель, 1909г).

Як наукова дисципліна екологія має більш ніж вікову історію. Її основи можна знайти в працях багатьох видатних мислителів минулого століття (Ламарк, А.Гумбольт, Северецев). Однак систематичні екологічні дослідження були початі тільки на початку XX сторіччя.

Так, наприклад, одночасно з А. Гумбольдтом на існуюче в природі єдність організації вказав у своїй знаменитій роботі "Життя тварин стосовно зовнішніх умов" російський зоолог К. Ф. Рулье. У своїй праці він звертає увагу не просто на вплив зовнішніх умов на прояв життя, а вперше у вітчизняній літературі підкреслює думка про взаємовплив живої і неживої природи, про "безперестану перехресні відносини організації і способу життя".

Тому сьогодні ми вправі вважати К.Ф. Рулье й А. Гумбольдта підгрунтям системного вивчення природи, тобто саме концепції екосистеми.

І якщо Е. Геккеля можна вважати засновником екології як особливої дисципліни, то Ч. Дарвін - творець її біологічного фундаменту. Дійсно, погляд Ч. Дарвіна на боротьбу організмів за існування не тільки як на боротьбу організмів один з одним, але і навколишнім абіотичним середовищем послужив тим науковим підгрунтям на який Е.Геккель звів будинок своєї науки про "економію природи".

У сучасній екології, у науці про навколишнє середовище зіштовхуються кілька систем поглядів. Трохи різних підходу до проблеми взаємин Людини і Природи.

1) Відповідно до одного підходу ці взаємини будуються за правилами, що встановлює сама людина. Опановуючи законами природи, підкоряючи своїм інтересам, упираючи на свій розум, соціальну організацію і технологічну міць, людина вважає себе вільним від тиску більшості сил, що діють у живій природі. Виниклі проблеми навколишнього середовища представляються тільки як наслідок неправильного ведення господарства. Вважається, що всі проблеми можуть бути усунуті шляхом технологічної реорганізації і модернізації, що закони природи не можуть і не повинні заважати науково-технічному і соціальному прогресу людства.

Цей підхід називають технократним чи технологічним, тобто тим, що ставить людину, її технології, її владу над природою в центр екологічних проблем. Він характерний для більшості інженерів.

2) Відповідно до іншого підходу людина як біологічний вид значною мірою залишається під контролем головних екологічних законів і у своїх взаєминах із природою змушена і повинна приймати її умови.

Розвиток людського суспільства розглядається як частина еволюції природи, де діють закони екологічних меж, необоротності і добору. Виникнення проблем навколишнього середовища в значній мірі залежить від антропогенного фактору, тобто породженого самою людиною порушення регуляторних функцій біосфери, останні не можуть бути відновлені чи змінені технологічним шляхом. Прогрес людства обмежується екологічним імперативом – вимогою підпорядкування законам природи. Це біоцентричний підхід. Власне кажучи, що ставить у центр екологічних проблем стан і стійкість живої природи, біосфери. Він характерний для екологів.

3) Коеволюційний підхід взаємовідносин Людини і Природи.

Проблеми екології України:

1. Відсутність послідовної державної екологічної й еколого-економічної політики. Протягом більшої частини ХХ століття в Україні переважав технократний тип керування господарством, що і привело до глибоких порушень природних екосистем і навколишнього середовища.

2. Перевищення припустимого антропогенного навантаження на природне середовище в Україні обумовлено багатьма факторами (концентрація промисловості у великих індустріальних районах).

3. Стан здоров'я населення України погіршується під подвійним пресом несприятливих екологічних і економічних умов (прояв деградації фонду спадкоємної інформації в значної частини населення).

Звідси можна сформулювати різноманітні завдання екології як науки:

1. Усеосяжна діагностика стану природи планети і її ресурсів; визначення порога витривалості живої природи планети - біосфери стосовно антропогенного навантаження, тобто до тих перешкодам і втратам - вилученню біологічних ресурсів, забрудненню середовища, змінам клімату, що наносяться людською діяльністю, і з'ясування ступеня оборотності цих змін.

2. Розробка прогнозів змін біосфери і стану навколишнього середовища при різних сценаріях економічного і соціального розвитку людства.

3. Оптимізація технологічних, інженерних і проектно-кон­струк­торських рішень, виходячи з мінімального збитку навколишньому середовищу і здоров'ю людини.

4. Прогнозування й оцінка можливих негативних наслідків діючих підприємств для навколишнього середовища.

5. Своєчасне виявлення і коректування конкретних технологічних процесів, що наносять збиток навколишньому середовищу і загрожують здоров'ю людини.

Основні екологічні поняття, терміни

Для зручності розгляду життєвих процесів у біосфері введене поняття екологічна система (екосистема).

Екосистема - це сукупність спільно живущих різних видів організмів (рослин, тварин, мікроорганізмів) і умов їх існування, що знаходяться в закономірній залежності один з одним, це співтовариство живих істот і середовище його існування, об'єднані в єдине ціле.

Функціональна структура екосистеми та її компоненти це:

Продуценти - це зелені рослини, що здійснюють фотосинтез -складний процес перетворення води й атмосферного вуглекислого газу у вуглеводи і кисень, що відбувається в зелених рослинах при участі енергії світла, - це основний процес виробництва вільної енергії і забезпечення життя на Землі. Тобто вони автотрофні виробники органічної речовини.

Консументи 1-го і 2-го порядку - організми, що використовують для своєї життєдіяльності готові органічні речовини, що одержують з їжею (тварини, гриби, частина бактерій) їхній називають споживачами, - рослиноїдні, м'ясоїдні, хижаки.

Редуценти (руйнівники) - організми, що руйнують рослинні і тварини залишки до мінеральних речовин (гриби, бактерії).

У екосистемах харчові й енергетичні зв'язки йдуть в одному напрямі. Усю сукупність організмів, що складається з рослин, тварин, мікробів називають біотою.

ЛАНЦЮГ ХАРЧУВАННЯ - Це ряд чи види груп організмів де кожна попередня ланка слугує їжею для наступної ланки.

Дата добавления: 2015-07-11