Візуальний контакт

З мімікою найтісніше пов’язаний погляд або візуальний контакт. Візуальний контакт – зміна ширини зіниць, міри відкритості очей, напряму та руху погляду у процесі спілкування. Він займає особливе місце у системі спілкування.

Погляд передає найточніші інформацію про стан людини, оскільки звуження та розширення зіниць людиною не контролюється. Якщо людина збуджена чи зацікавлена чим-небудь, її зіниці розширюються в чотири рази. При сердитому чи поганому настрої зіниці навпаки звузяться.

Погляд свідчить про формування думки – коли людина обдумує відповідь – дивиться вбік, коли придумала – на співрозмовника, той хто говорить – дивиться менше, той хто слухає – більше. Візуальний контакт свідчить про схильність до спілкування. Якщо на нас дивляться мало, ми думаємо, що до нас чи наших слів ставляться погано, якщо навпаки – багато, то сприймаємо це як виклик або хороше ставлення.

Коли людина прагне приховати певну інформацію або бреше, її очі зустрічаються з очима співрозмовника менше третини всієї розмови. Якщо людина дивиться на партнера по спілкуванню більше двох третин всієї розмови, то вона або вважає його привабливим та цікавим (в цьому випадку зіниці збільшені), або ж відчуває ворожість до партнера і невербально кидає йому виклик (у цьому випадку зіниці звужені). Для того, щоб встановити хороші стосунки з іншою людиною, слід поглядати на неї від 60% до 70% всієї розмови. Тому й не дивно, що сором’язливим людям, які часто дивляться в очі менше третини розмови, дуже рідко довіряють.

Окрім цього, важливою є не тільки тривалість погляду, а також і напрям:

Діловий погляд – спрямований в район лоба співрозмовника, створює серйозну атмосферу, діловий настрій.

Світський погляд – спрямований нижче рівня очей. Сприяє створенню атмосфери невимушеного спілкування. Дослідження показують, що під час різних прийомів та вечорів співрозмовники найчастіше поглядають на умовний трикутник між очима та ротом людини.

Інтимний погляд – спрямований в район між грудьми та очима. Чоловіки і жінки використовують цей погляд для того, щоб показати свою зацікавленість одне в одному, і та людина, що сприймає цей погляд, відповідає так само.

Для того, щоб вірно сприймати погляд людини, слід враховувати культурне середовище, в якому вона виросла. Наприклад, японці ніколи не дивляться в очі, під час розмови переважно дивляться в шию.

Погляд поверх окулярів – викликає враження критичного оцінювання й інстинктивну захисну реакцію співрозмовника. Тому людям, які носять окуляри, слід знімати їх, коли говорять і надягати, коли слухають. Це пом’якшить співрозмовника та дозволить тримати розмову під контролем.

Погляд скоса. Говорить або про інтерес, або ж про ворожість. При поєднанні із злегка піднятими бровами чи посмішкою – говорить про цікавість та часто використовується як сигнал залицяння. При поєднанні із насупленими бровами чи опущеними кутиками рота – підозрілість чи критичне ставлення.

«Порожній» погляд, спрямований у певну точку, іноді означає сором, зніяковілість, незручність, нестачу знань, невпевненість. При цьому чисто «собачий», з визнанням вини, погляд знизу вгору може свідчити про потаємність, підступність, непомітне підглядання.

Швидкі, короткі повторні погляди – сигнал до встановлення контакту.

Прагнення уникнути погляду – одна з ознак труднощів та бар’єрів у спілкуванні.

Пильний, нерухомий погляд теж може бути ознакою труднощів.

Дата добавления: 2015-07-11