Зразок завдань для модульного контролю 4 страница

На Землі давно не існує нічийних територій (terra nullius). Територія або знаходиться під державним суверенітетом, або її статус визначають численні міжнародні договори. Міжнародне право жорстко регулює питання зміни правового статусу території, але час від часу у міжнародних відносинах територіальні спори між державами все ж таки виникають. Відповідь на четверте питання повинна містити визначення поняття “територіальний спір”, характеристику видів територіальних спорів та засобів їхнього врегулювання.

Розкриваючи правовий статус Арктики і Антарктики треба не лише вказати загальні відомості про ці території, а й зазначити їхні відмінності. Треба звернути увагу на: режим Арктики, концепцію “арктичних секторів”, правовий режим морських просторів Арктики та їх делімітацію, Договір про Шпіцберген від 9 лютого 1920 р.; режим Антарктики, проблему територіальних претензій, правовий режим території, її природних ресурсів, Договір про Антарктику від 1 грудня 1959 р.; інтереси України у даних регіонах.

Тема 2. Міжнародне морське право

План семінару:

1. Поняття, принципи та джерела міжнародного морського права.

2. Правовий режим внутрішніх морських вод.

3. Територіальне море та прилегла зона.

4. Поняття відкритого моря та його свободи.

5. Виключна економічна зона та континентальний шельф.

6. Протоки, що використовуються для міжнародного судноплавства.

Методичні вказівки по підготовці до практичного заняття

Підготовку до першого питання слід розпочати з дослідження розвитку міжнародного морського права – однієї з найдавніших галузей міжнародного права, система якого формувалася в процесі багатовікової практики міждержавного спілкування. Центральне місце в цій системі посідають основні принципи міжнародного морського права, на види та характеристику яких слід обов’язково звернути увагу. Завдяки процесу кодифікації та прогресивного розвитку міжнародного морського права значний обсяг актуальних питань користування просторами Світового океану, його дном і ресурсами, врегульовано за допомогою міжнародних конвенцій. Останні, особливо Женевські конвенції 1958 р. та Конвенція ООН з морського права 1982 р. (далі– Конвенція 1982 р.), виступають основними джерелами даної галузі міжнародного права. Розгляньте зазначені та інші міжнародні конвенції в галузі міжнародного морського права.

Курсанти (студенти, слухачі) повинні усвідомити, що внутрішні морські води – невід’ємна частина території держави. Суверенітет прибережної держави поширюється на всі внутрішні морські води у повному обсязі. Розкриваючи друге питання слід звернути увагу на види просторів, що можуть утворювати внутрішні морські води, та охарактеризувати правовий режим внутрішніх морських вод України.

Суттєве значення для визначення правового режиму територіального моря має характеристика становлення його максимальної ширини, способів відліку ширини територіального моря, права мирного проходу, правового режиму територіального моря України. Положення про прилеглу зону містяться у ст. 24 Конвенції про територіальне море та прилеглу зону 1958 р., а також у ст. 33 Конвенції 1982 р. Визначте, яка існує практика встановлення прилеглих зон (види та ширина) у міжнародних відносинах, а також чи існують прилеглі зони України.

Для підготовки до четвертого питання, стосовно поняття відкритого моря, видів та змісту його свобод, рекомендується ознайомитися з положеннями Женевської конвенції про відкрите море 1958 р. та Конвенції 1982 р., та порівняти їх.

Аналізуючи правові режими виключної економічної зони та континентального шельфу слід пам’ятати, що їхнє виникнення у другій половині ХХ ст. було обумовлено виникненням національних притензій держав на прибережні простори відкритокого моря: а) на ресурси поверхні та надр морського дна (континентальний шельф); б) на живі рисурси морських прибережних вод (економічна зона). Особливу увагу треба приділити характеристиці прав як прибережної держави, так й інших суб’єктів міжнародного морського права щодо користування в таких зонах свободами відкритого моря. При цьому слід пам’ятати, що довжина континентального шельфу може перевищувати межі виключної економічної зони. Визначте, які положення Конвенції про континентальний шельф 1958 р. не витримали випробування та були змінені у зв’язку із підписанням Конвенції 1982 р.

Міжнародні протоки (на планеті існує близько 300 проток, які використовуються для морської та повітряної навігації) відіграють важливу роль у світовій системі транспортних комунікацій. Для підготовки до цього питання рекомендується опрацювати зміст ч. ІІІ Конвенції 1982 р., рішення Міжнародного суду ООН у справі про англо-албанський інцендент у протоці Корфу 1949 р., а також низку міжнародних договорів, спеціально укладених стосовно деяких конкретних проток. Визначте відмінності міжнародних проток від міжнародних каналів.

Тема 3. Міжнародне повітряне право

План семінару:

1. Поняття, принципи та джерела міжнародного повітряного права.

2. Правове регулювання польотів у повітряному просторі.

3. Правове регулювання міжнародних повітряних сполучень.

4. Боротьба з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.

5. Міжнародні авіаційні організації.

6. Правовий режим повітряного простору України.

Методичні вказівки по підготовці до практичного заняття

При вивченні теми слід мати на увазі, що норми міжнародного повітряного права в основному регулюють відносини, пов’язані з діяльністю цивільної авіації, і не застосовуються до повітряних суден, що використовуються державами на воєнній, митній та поліцейській службах.

З’ясуванню сутності поняття міжнародного повітряного права значною мірою сприятиме аналіз етапів (періодів) його становлення та розвитку, а також таких інститутів, як “міжнародні польоти”, “міжнародні повітряні сполучення” та “міжнародні повітряні перевезення”. Визначте основні джерела та галузеві принципи міжнародного повітряного права.

Розкриваючи друге питання важливо визначити такі поняття, як “літальний апарат”, “повітряне судно” та “політ повітряного судна”, звернувши увагу на юридичну кваліфікацію та класифікацію типів, видів і форм польотів повітряних суден узагалі. Зазначте чи передбачені дані поняття в законодавстві України.

Відповідь на третє питання повинна містити аналіз “свобод повітря”, які були закріплені 7 грудня 1944 р., за підсумками роботи Чиказької конференції, в Угоді про міжнародне транзитне повітряне сполучення (Угода про “Дві свободи повітря”) та Угоді про міжнародний повітряний транспорт (Угода про “П’ять свобод повітря”).

У відповіді на четверте питання рекомендується охарактеризувати виникнення та розвиток процесу боротьби з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації, а також зміст понять “незаконне захоплення повітряного судна” і “угон повітряного судна”. З цією метою рекомендується опрацювати наступні міжнародні конвенції: Конвенція про злочини та деякі інші дії, вчинені на борту повітряного судна від 14 вересня 1963 р. (Токійська конвенція 1963 р.); Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден вiд 16 грудня 1970 р.; Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації вiд 23 вересня 1971 р.; Конвенція про маркування пластичних вибухових речовин з метою їх виявлення вiд 1 березня 1991 р. тощо.

Міжнародні авіаційні організації (міжурядові та неурядові) відіграють важливу роль у формуванні та розвитку норм міжнародного повітряного права. Характеризуючи роль таких організацій у підтриманні та активізації співробітництва держав з різних питань діяльності міжнародної авіації, окрему увагу слід звернути на діяльність Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО).

Суттєве значення для опанування даної теми має характеристика правового режиму повітряного простору України та визначення рівня відповідності національного законодавства вищезазначеним положенням міжнародного повітряного права. Визначте багатосторонні міжнародні повітряні конвенції, договірною стороною яких є Україна, а також проаналізуйте зміст її двосторонніх угод про повітряні сполучення.

Тема 4. Міжнародне космічне право

План семінару:

1. Поняття, принципи та джерела міжнародного космічного права.

2. Правовий режим космічного простору і небесних тіл.

3. Правовий режим космічних об’єктів і статус космонавтів.

4. Проблеми техногенного забруднення космічного простору.

5. Відповідальність у міжнародному космічному праві.

6. Україна як суб’єкт міжнародного космічного права.

Методичні вказівки по підготовці до практичного заняття

У становленні й розвитку міжнародного космічного права як однієї з “нових” галузей сучасного загального міжнародного права вагому роль відіграла Організація Об’єднаних Націй. Перші міжнародно-правові норми (звичаєві) в цій галузі з’явилися ще до укладання міжнародних договорів про космос, в прийнятих одностайно резолюціях її Генеральної Асамблеї. Тому, готуючись до першого питання обов’язково слід звернути увагу на роль резолюцій Генеральної Асамблеї ООН та діяльність Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях у розвитку цієї галузі, основоположні міжнародні “космічні” договори (угоди, конвенції) та галузеві принципи сучасного міжнародного космічного права. Визначте види суб’єктів міжнародного космічного права та особливості їхньої правосуб’єктності.

При підготовці до другого питання, особливо для характеристики понять “космічний простір” і “небесне тіло”, рекомендується опрацювати положення Договору про принципи діяльності держав щодо дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла 1967 р. та Угоди про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р. Під час відповіді на питання зверніть увагу на існуючі обмеження свободи дослідження та використання космічного простору, а також на розв’язання проблеми делімітації повітряного і космічного просторів на міжнародному та внутрішньодержавному рівнях.

Відповідь на третє питання повинна містити визначення понять “космічний об’єкт”, “держава, що здійснює запуск”, “космонавт” і “космічний екіпаж”, пояснення важливості процедури реєстрації космічних об’єктів, гарантування збереження юрисдикції і контролю стосовно космічних об’єктів та їхніх екіпажів, характеристику прав і обов’язків членів космічних екіпажів, правової охорони життя і здоров’я космонавтів та повернення об’єктів, запущених у космічний простір.

Термін “космічне сміття” увібрав в себе загальну проблематику засмічення космічного простору та необхідності її термінового розв’язання. Проаналізуйте розвиток процесу конвенційного урегулювання проблеми техногенного забруднення космічного простору та охарактеризуйте зміст проекту міжнародної конвенції із захисту довкілля від шкоди, завданої “космічним сміттям”, запропонованим на 66-й конференції Асоціації міжнародного права, яка проходила з 14 по 20 серпня 1999 р. в Буенос-Айресі.

Суттєве значення для відповіді на п’яте питання має пояснення інституту “абсолютної відповідальності” у міжнародному космічному праві, існування солідарної відповідальності кількох держав та поділу відповідальності у випадках завдання шкоди об’єктом на поверхні Землі або в повітряному просторі, а також особливостей відповідальності та захисту інтересів “неурядових юридичних” та фізичних осіб.

Суттєве значення для опанування даної теми має характеристика правових засад (внутрішньодержавні та міжнародні) космічної діяльності України та її безпосередньої участі в дослідженні та використанні космічного простору.

Змістовий модуль 5.

Галузі міжнародного права

Тема 1. Міжнародне право прав людини

План семінару:

1. Поняття, джерела та класифікація основних прав людини в міжнародному праві.

2. Міжнародна “Хартія прав людини”.

3. Універсальні та спеціальні права людини: поняття, види та призначення в міжнародному праві.

4. Міжнародні механізми захисту прав людини: поняття і види.

5. Характеристика діяльності Європейського суду з прав людини.

6. Законодавство України та міжнародні договори в галузі захисту прав людини.

Методичні вказівки по підготовці до практичного заняття

Підготовка до першого питання передбачає знання історії становлення та розвитку системи норм міжнародного права прав людини в національному та міжнародному праві, значення принципу загальної поваги прав людини й основних свобод, функцій та принципів міжнародного захисту прав людини та основних свобод. Аналізуючи джерела міжнародного права прав людини необхідно навести приклади перших міжнародних актів, прийняття яких вплинуло на його становлення, звернути увагу на характеристику таких видів його джерел як міжнародно-правові звичаї, загальні принципи права та міжнародні договори, а також навести різні класифікації прав людини (три покоління).

Розкриваючи друге питання, слід уважно вивчити зміст та проаналізувати юридичну природу Загальної декларації прав людини 1948 р., Пакту про громадянські та політичні права 1966 р. та двох факультативних протоколів до нього, Пакту про економічні, соціальні та культурні права 1966 р. Інколи як п’яту складову Хартії (білля) визначають Конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 р.

Суттєве значення для характеристики третього питання має визначення сутності та видів спеціальних прав людини та необхідності їхнього виникнення в системі універсальних прав людини. Чинні універсальні міжнародні договори надають спеціальні права особам, які належать до національних, етнічних, релігійних, мовних меншин, жінкам, дітям, біженцям. Слід пам’ятати, що перелік груп, яким мають бути надані спеціальні права, не є постійним.

У сучасному світі існує розгалужена система з декількох десятків універсальних і регіональних міжнародних органів із прав людини з різним обсягом компетенції. Тому, відповідь на четверте питання слід розпочати з визначення поняття “міжнародні механізми захисту прав людини” та характеристики їхніх видів. Обов’язким є характеристика повноважень, складу та процедури діяльності таких органів як Рада ООН з прав людини та Комітет з прав людини.

Правовою основою діяльності Європейського суду з прав людини є Конвенція про захист прав людини та основних свобод і Регламент Європейського суду з прав людини. Опрацювання змісту даних актів сприятеми більш повному розкриттю повноважень, складу та процедури Європейського суду з прав людини. Проаналізуйте виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини в Україні.

Важливе значення для з’ясування сутності даної теми має аналіз відповідності законодавства України міжнародним договорам у галузі захисту прав та основних свобод людини, можливості громадян України звертатися в міжнародні органи. Доцільно також обґрунтувати подальше вдосконалення національного права з метою підвищення ефективності захисту основних прав людини та проаналізувати чи дотримується Україна положень міжнародних договорів у галузі захисту прав людини.

Тема 2. Міжнародне гуманітарне право

План семінару:

1. Поняття, становлення і кодифікація міжнародного гуманітарного права.

2. Джерела та принципи міжнародного гуманітарного права.

3. Поняття “війна”, “збройний конфлікт” та їх види.

4. Учасники збройних конфліктів.

5. Початок і закінчення війни та їх правові наслідки.

6. Обмеження засобів і методів ведення війни.

Методичні вказівки по підготовці до практичного заняття

Підготовку до першого питання слід розпочати з аналізу становлення міжнародного гуманітарного права як однієї з наймолодших галузей міжнародного права. Визначте як вплинули праці таких вчених як Франціско де Вітторіа, Гуго Груцій, Жан-Жак Руссо, Анрі Дюнан та Френсіс Лібера на формування міжнародного гуманітарного права. Зверніть увагу на кодифікацію міжнародного гуманітарного права (офіційну і доктринальну) та діяльність ООН у створенні його системи.

Характеризуючи джерела міжнародного гуманітарного права слід мати на увазі, що завдяки процесу кодифікації та прогресивного розвитку “законів і звичаїв війни”, основні напрямки його правового регулювання було закріплено за допомогою міжнародних конвенцій в рамках “Права Женеви” та “Права Гааги”. Поряд із міжнародними конвенціями і нормами моралі, міжнародному гуманітарному праву властиві й інші визнані у міжнародному праві види джерел: міжнародний звичай, загальні принципи права, судові рішення. Визначте внесок швейцарського професора Ж. Пікте у запровадженні терміну “міжнародне гуманітарне право” та формуванні системи його принципів.

При розгляді третього питання зверніть увагу на розмежування понять “війна” та “збройний конфлікт”, визначте просторову сферу збройного конфлікту, мету, види та ознаки збройних конфліктів.

Охарактеризуйте правовий статус цивільного населення під час збройного конфлікту, комбатантів і некомбатантів. Визначте чи поширюється статус комбатанта на найманців, добровольців, шпигунів та розвідників.

З’ясуванню сутності п’ятого питання значною мірою сприяє аналіз положень Гаазької конвенції про початок воєнних дій від 18 жовтня 1907 р. Визначте як впливає оголошення війни на правовідносини між учасниками збройного конфлікту. Зверніть увагу на форми оголошення стану війни (мотивоване оголошення війни та ультиматум з умовним оголошенням війни), правові наслідки початку війни, на припинення воєнних дій шляхом укладання перемир’я та капітуляції, на правові наслідки припинення стану війни та на роль міжнародного договору у правовому закріпленні припинення стану війни.

Суттєве значення для вивчення даної теми має характеристика інституту обмеження засобів і методів ведення війни. Дослідіть еволюцію його становлення, поняття “засоби ведення війни” та “методи ведення війни”, перелічте ті з них які заборонені для застосування під час ведення війни.

Тема 3. Міжнародне кримінальне право

План семінару:

1. Поняття, джерела та принципи міжнародного кримінального права.

2. Міжнародні злочини: поняття і види.

3. Договірні та організаційно-правові форми міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю.

4. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол). Інтерпол і Україна.

5. Міжнародно-правове регулювання видачі злочинців.

6. Міжнародний кримінальний суд.

Методичні вказівки по підготовці до практичного заняття

При вивченні даної теми слід мати на увазі, що питання визнання міжнародного кримінального права галуззю міжнародного права є дискусійним. Ті вчені, які не визнають наявність вказаної галузі віддають перевагу термінам “міжнародна співпраця у боротьбі зі злочинністю”, “міжнародна боротьба зі злочинністю”, “міжнародна співпраця у сфері кримінальної юстиції” та ін.

Для розуміння сутності міжнародного кримінального права важливо дослідити еволюцію цієї системи норм, її походження та джерела, стан розвинутості на сьогодні та особливості у порівнянні з внутрішньодержавним кримінальним правом. Суттєве значення для характеристики принципів міжнародного кримінального права має ознайомлення з доповіддю Комісії міжнародного права ООН “Принципи міжнародного права, визнані Статутом Нюрнберзького трибуналу” 1950 р., Міжнародною хартією прав людини, частиною 3 “Загальні принципи кримінального права” Римського Статуту Міжнародного кримінального суду 1998 р. та іншими міжнародно-правовими документами.

При підготовці другого питання слід мати на увазі, що у науці міжнародного права існують різні класифікації міжнародних злочинів. Характеризуючи сутність міжнародних злочинів (геноцид, воєнні злочини, злочини проти людяності, агресія, апартеїд, біоцид, екоцид) та злочинів міжнародного характеру (наркобізнес, фальшивомонетництво, контрабанда, рабство й работоргівля, тероризм, розповсюдження порнографії тощо) вкажіть на розмежувальні ознаки між ними.

Відповідь на третє питання повинна містити аналіз сучасного стану координації співпраці держав у боротьбі з міжнародною злочинністю на основі міжнародних договорів та в рамках міжнародних організацій як універсального, так і регіонального характеру. Охарактеризувати діяльність в цій галузі ООН (Генеральна Асамблея, ЕКОСОР, Секретаріат, Конгрес з попередження злочинності й поводженню з правопорушниками, Комісія з наркотичних речовин та ін.) та Європейського поліцейського відомства (Європол).

З’ясуванню сутності четвертого питання значною мірою сприяє аналіз історії створення та статуту Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол). Охарактеризуйте цілі, завдання, основні напрямки діяльності та структуру Інтерполу. Проаналізуйте Положення про Національне центральне бюро Інтерполу в Україні, зазначте основні напрямки співпраці нашої держави з цією міжнародною організацією.

Інститут видачі злочинців (екстрадиція) є одним з найстаріших в міжнародних відносинах. Питання видачі осіб регулюються як внутрішнім правом держав, так й міжнародними угодами. Відповідаючи на питання зверніть увагу на розуміння в міжнародному праві поняття “видача”, на підстави видачі та підстави для відмови (імперативні та факультативні) у видачі, процедуру затримання особи та передачу особи, а також на коло держав, з якими Україна уклала угоди про екстрадицію.

У відповіді на останнє питання рекомендується охарактеризувати правові засади діяльності, внутрішню структуру, правила процедури і доказування, привілеї та імунітети Міжнародного кримінального суду.

Тема 4. Міжнародне право навколишнього середовища

План семінару:

1. Поняття і сутність міжнародного права навколишнього середовища.

2. Джерела і принципи міжнародного права навколишнього середовища.

3. Інституційний механізм міжнародного права навколишнього середовища.

4. Охорона тваринного і рослинного світу.

5. Міжнародно-правова охорона Світового океану.

6. Правова охорона атмосферного і космічного простору.

Методичні вказівки по підготовці до практичного заняття

З’ясуванню сутності поняття міжнародного права навколишнього середовища сприятиме аналіз наукових поглядів різних дослідників на формування його терміну та змісту, визначення його об’єктів, напрямків правового регулювання та місця в системі загального міжнародного права.

Що до другого питання, то для підготовки до нього рекомендується опрацювати не лише міжнародні звичаї та міжнародні договори (універсальні та регіональні), а також звернути увагу на резолюції міжнародних організацій (конференцій), рішення Міжнародного суду ООН і міжнародних трибуналів тощо. Особливу увагу під час характеристики галузевих принципів міжнародного права навколишнього середовища слід звернути на положення Декларації ООН із проблем навколишнього середовища (Стокгольмська декларація) 1972 р. та Декларації Ріо-де-Жанейро, прийнятої на Конференції ООН із навколишнього середовища й розвитку 1992 р.

Реалізації норм міжнародного права навколишнього середовища суттєво сприяє діяльність ООН і пов’язаних з нею міжнародних установ та органів. Охарактеризуйте природоохоронну діяльність міжнародних інституцій як на універсальному, так і на регіональному рівнях. Визначте внесок міжнародних неурядових організацій у справу охорони навколишнього середовища.

Відповідь на четверте питання повинна містити аналіз міжнародно-правових джерел з охорони фауни і флори, а саме: класифікацію напрямків правового регулювання; права та обов’язки держав, а також заборони та обмеження, що передбачені такими джерелами; утворення спеціалізованих контролюючих органів тощо.

Охороні й раціональному використанню середовища Світового океану держави почали приділяти увагу після Другої світової війни. Проаналізуйте основні напрямки конвенційного регулювання охоронної діяльності держав на морі, міжнародних річках та озерах, а також діяльність міжнародних інституцій, на які покладається контроль за дотриманням державами положень чинних для них міжнародних конвенцій.

Правова охорона атмосферного і космічного просторів утворюють окремий самостійний напрямок діяльності держав. Характеризуючи джерела міжнародного права навколишнього середовища в рамках даного напрямку міждержавної діяльності слід звернути увагу на роз’язання проблем “озонових дірок”, “парникового ефекту” та радіоактивного забруднення атмосферного і космічного просторів. Визначте до яких міжнародних договорів, стосовно розв’язання вищезазначених проблем, приєдналася України.

7.3. Методичні рекомендації для самостійних робіт.

Методичні рекомендації до самостійної роботи складені відповідно до програми навчальної дисципліни “Міжнародне право”. Їх головна мета – допомогти студентам засвоїти найважливіші теоретичні положення курсу, і в результаті – успішно скласти екзамен. Студенти мають набути навичок робот из міжнародно-правовими документами, а також навчитися аналізувати найважливіші події, що відбуваються у світі, щодо їх відповідності нормам сучасного міжнародного публічного права.

Самостійна робота є основним засобом засвоєння студентами (слухачами) навчального матеріалу в час, вільний від обов'язкових навчальних занять та одним з найважливіших видів навчальної підготовки, яка сприяє глибокому засвоєнню дисципліни, формуванню наукового світогляду, набуттю навичок правильного застосування правових норм.

Мета, яка досягається за допомогою здійснення самостійної роботи, полягає в такому:

- надання можливості студентам (слухачам) закріпити і поглибити знання з основних тем навчальної дисципліни та тем, що не розглядаються на лекційних та семінарських заняттях;

- формування у студентів (слухачів) навичок самостійно користування джерелами міжнародного публічного права;

- здійснення контролю за самостійним вивченням студентами (слухачами) рекомендованої наукової та навчальної літератури, а також основних нормативно-правових актів.

Самостійна робота може принести користь тільки за умови ретельної та систематичної підготовки до її проведення. Навчально-методичним підґрунтям самостійної підготовки студентів (слухачів) повинні бути конспекти лекцій, підручники, посібники, нормативно-правові акти, а також рекомендована спеціальна література. Головне завдання самостійної роботи полягає в розвитку у студентів (слухачів) здібностей самостійно усвідомлювати найважливіші категорії даної навчальної дисципліни.

При самостійній підготовці студенти (слухачі) повинні опрацювати споріднені питання, що обговорювались на заняттях, проаналізувати необхідні нормативно-правові акти і, якщо потрібно, зробити витяги з них, законспектувати основні положення праць з кола рекомендованої літератури, скласти тези своїх доповідей.

Враховуючи, що під час вивчення дисципліни значну кількість питань студенти опрацьовують самостійно, необхідним є додатковий добір літератури аналогічного й нормативного характеру, який пропонується окремо для кожного змістовного модуля.

Питання для самостійного вивчення

Змістовий модуль 1. Поняття і юридична природа міжнародного права

Тема 1. Поняття міжнародного права

1.Поняття міжнародного права: об’єкт і предмет міжнародно-правового регулювання

2. Систематизація міжнародного права

Тема 2. Становлення і розвиток міжнародного права

1. Виникнення міжнародного права та періодизація його історії

2. Класичне міжнародне право

Тема 3. Норми міжнародного права

1. Концепція узгодження позицій суб’єктів міжнародного права у процесі нормотворення

2. Поняття імперативних норм (jus cogens) та особливості їх творення

Тема 4. Основні принципи міжнародного права

1. Природа основних принципів міжнародного права

2. Зміст основних принципів міжнародного права

Тема 5. Джерела міжнародного права

1. Міжнародний договір. Переваги та недоліки міжнародного договору як джерела міжнародного права

2. Міжнародний звичай

3. Загальні принципи права

Тема 6. Співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права

1. Теорії співвідношення міжнародного та національного права

2. Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України

Тема 7. Суб`єкти міжнародного права

1. Основні риси та особливості міжнародної правосуб'єктності. Інститут міжнародної правосуб'єктності. Види міжнародної правосуб’єктності

2. Повстанці та національно-визвольні рухи

3. Етнічні меншини та корінні народи

4. Україна як суб’єкт міжнародного права

Література основна:

1. Ануфриева Л. П. Соотношение международного публичного и международного частного права: правовые категории / Ануфриева Л. П. – М.: Спарк, 2002. – 415 с.

2. Баскин Ю. Я. История международного права: монография / Ю. Я. Баскин, Д. И. Фельдман. – М.: Междунар. отношения, 1990. – 208 с.

3. Білер Г. Вестфальський мир 1648 року (до 350-ї річниці договорів): монографія / Г. Білер, А. Дмитрієв. – К.: Ін Юре, 1998. – 180 с.

4. Буткевич В. Г. Міжнародне право. Основи теорії: підручник / В. Г. Буткевич, В. В. Мицик, О. В. Задорожній; за ред. В. Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2002. – 608 с.

Дата добавления: 2015-07-11