1снують також ще й iHuii ситуацп, коли приголосний, присутнш в орфографи слова, не вимовляеться у ньому. Це типово для ряду шшомовних запозичень в англшськш. Деяю з зазначених сполучень л1тер, як, наприклад, (mb, gn, Im, mri) вимовляються пол1терно (тобто кожна з jiiTcp вщображае свш звук), якщо л1тери входять до складу р1зних склад1в слова: bombardmen [bDm-'ba:dmant], signal ['sig-nael], significal [sig- nifikal] almost ['o:l-maust], autumnal ['o:tam-nal].
28. Вставления приголосних
Одночасно з ел1з1ею час вщ часу у зв'язаному мовленш вщбуваеться явище вставления приголосних. 1) Коли одне слово закшчуеться на голосну, а насту пне починаешься теж з голосно!'. то м1ж голосними школи вимовляеться так зване "штрузивне r"(intrusive г): 'Asia and _Africa ['eijar and 4aefrika]; the чidea of it [pa ai^diar av it]; 'ma and vpa ['ma:r and vpa:]. 2) Так зване "з'еднувальне г" (linking г) е загальним прикладом вставления приголосних, коли звук [г] вимовляеться у випадку кшцево\'у написанш слов1 л1тери "г" перед наступною голосною фонемою шшого слова у словосполученш або перед наступною голосною фонемою словотв1рного суфжса (наприклад, суфкс1в -er/-est для утворення простих форм ступешв пор!вняння прикметниюв, суфжса -ing для утворення вщ Д1еслова форми Д1еприкмстника тепершшього часу Participle I, вцуцеелтного 1менника чи герущця): clear [klia], clearer [kliara], clearest [kliarist]. 3) Поява звука [g] у вимов1 форм ступешв пор1вняння прикметника long [Idij]: longer [Ъддэ], longest ['lDggist], 4) Якщо кшцева голосна слова е дифтонгом з глайдом. що тяж1с до [i] (тобто дифтонги [ai] чи [ei]), то при вимов1 цих дифтонпв перед голосною м1ж ними виникае палатальный сонорний звук [j]: saying [seTjirj], trying [traijii]]. 5) У pa3i BHMoei перед голосною дифтонпв з глайдом [эи] ([аи] чи [ао]), школы чуеться губно-губний сонорний приголосний [w]: alowing ["аЧаоичп], going fgaowm].
Вставления у npoueci зв'язаного мовлення приголосних [г], [j], 1WL Igl може видатися на перший погляд дивним, оскшьки суперечить принципу спрощення артикуляцшних зусиль, i щ звуки зовам не сприяють передавання мовцем слухачев!" якихось додаткових вщомостсй щодо свого повщомлення. Та вставления цих приголосних, особливо сонорних. вщбуваеться з метою полегшити мовцю артикулювання звуюв у ПОСЛЩОВНОСТЯХ типу "приголосний + приголосний", утворюючи на OCHOBi другого приголосного новий склад.
29. Фонетичш чергування
До фонетичних належать чергування, спричинюваш мЬкфоием- ною взаемод1ею, яка реал1зусться у живому мовленш а) в межах одшеТ й Tiei самоТ морфеми. б) на меж1 морфем, в) у склал1 фонетичного слова, г) на меж1 сл1в. Фонетичш (жив1) чергування завжди мають позицшну природу, вони виявляються завдяки законом1рностям сполучуваност1 фонем, властивим лтературнш вимов1 вщповщно'1 мови на сучасному eTani и юторичного розвитку (к/готь - Kixvi, палка - палцц the apple [61 vaepl-]- the table [бэ Jeibl]. У сучасн1й украшськ1й та англшських мовах фонетичш чергування вщбуваються головним чином при словотворенш похщних сл1в або в раз1 утворення новых граматичних форм (честь - чёсний, дужка - (на) дужщ); 'graduate v [gradjueit] - 'gradaate n [graedjuat].
Фонеми, як1 можуть замшювати одна одну за певних позицшних умов, називаються альтернацшнимрядом. В межах одшеУ й Tie'i" само'1 морфеми бувае таке: 1) зам1на одн1е\' фонеми 1ншою; 2) замша одшеУ фонеми групою фонем: 3) замша одше'1 фонеми нульовим звуком - випадшня фонеми або фонемний нуль). Очевидно, що альтернащя звуюв е результатом асимшяцп, акомодацп та редукцп фонем. Чергування голосних виникае в основному з причини контекстуальноi асимшяцп. наприклад, темне (I] в spell [spcl] чергуеться 3i свшшм [1] в spelling [speliq]. Чергування голосних е наслщком редукщ'1 ленаголошених голосних фонем ('combine n fkombain] - combine v. [kam'bain]: наголошена голосна в шеннику чергуеться з нейтральним звуком у похщному д1сслов1).
Чергування в укра'шськш MOBi належить до фонетичних явищ, безпосередньо пов'язаних з усним i писемним мовленням, а точшше, з милозвучшстю мовлення (евфошею) та орфограф1чними eapianmaMu окремих сл!в (наприклад, вар1анти прийменника у/в та префшса у-/в~/ вживаються без жодних вщмшностей у значенн1: узнати - взнати, ростутъ у л/с/ - живе в Jiici). В окремих випадках засобами правопису иередаються семантичш вщмшносп м1ж словами', вступ (до науковоУ ripaui) - уступ (скел1 над npipeoio), всувати (вставляти) - усувати (перешкоди), вправа (завдання) - управа (орган управлшня).
30. Структурна оргашзащя фонетичних одиниць
Стшистичш Bapianii фонем, зумовлеш екстралшгвютичними факторами, дозволяють зробити висновок про юнування структурного зв'язку м!ж фонетичними одинипями: фонемою, алофоном, звуком мови (або фоною - phone). Фонема розглядаеться як найменша неподшьна фонетична одиниця. Це найменша контрактивна одиниця, едшсть сшвюнуючих розрузнювальних ознак, наприклад [ted - ded]. Алофон зберп ае Bciрозрузнювалыи ознаки (властивосп) вшповшноУ фонеми. про 1снування яких можна здогадуватися, оскшьки алофони реагпзуються в р\зних звукових позишях у безперервному мовленневоиму noToni за умов р1зних фонетичних KonmeKcmie. наприклад: [ten] - [i:tn], [keik] - [skeit], Алофони e ушверсальними фонетичними одиницями, оскшьки i'x дотримання е обов 'язковим для вох носив вщновщноУ мови (в тому числ1 украУнсько'У та англшськоУ), незалежно вщ форми представления мовлення (читання чи спонтанне мовлення) та вщ стилю мовлення.
1снують модифжашУ звуюв в залежносп вш екстрал'шгвктичннх факторов комуткаци. Анадпз cmwiicmu4Hiix eapianmie фонем дае змогу говорите про 1снування м1ж алофоном та фоною (звуковою реал1защею) певного пром'гжного р1вня - BapiaHTa. який складаеться з алофошчних га стшпстичних BapiaHTie звуюв. TepMiH "вар1ант" вводиться саме з метою В1ддзсркалення факту реа.'пзациу живому мовленш стшпстичних ознак фонем. яю с також ун1версальними для Bcix носив певно'У сощально'{спшьноти в залежност! вщ конкретного типу комушкацГУ.
Не можпа заперечити, що кожна фактична реалгзащя звука с неповторним i особистим 1деофопом (звуком, що несе якусь шформащю), вщтвореним певною оеобою -мовпем. Отож, окр1м розр1знювальних, контекстуалышх i сти.йстичних характеристик, шеофонам властив1 тембр i ocooucmucni голосов! якост! vcix мовщв спшьноти, що робить гаю звуки здатними бути розшзнаними. хоча, наприклад на поточний момент ми можемо i не бачити самого мовця фiзичнo. а лише чути його вистун на радю. Значить звуков/ реашзашУ фонем е промаркованими ще й особиспсними характеристиками мовия на додаток до Ух розринювальных, контекстуальных i сппийстичиих характеристик. У загальному вигляд1, викладену думку щодо зв'язку, кнуючого м1ж фонетычними одиниыями мови. можна иредставити наступною схемою-таблицею:
ФОНЕМА | Алофон —» | BapiaHT -» | Фона (звук мови) |
Розр1знювальн1 | РозрЬнювалъш | Розр1знювапый | Розргзнювалып |
ознаки | ознаки | ознаки | ознаки |
| Контекстуалып | Контекстуалып | Контекстуачып |
| характеристики | характеристики | характеристики |
|
| CmmicmiiHiii | Cmwiicmmni |
|
| характеристики | характеристики |
|
|
| 1ндивгдуальш |
|
|
| (oco6ucmicni) |
|
|
| характеристики |
|
|
| мовця |
33. Орфоетя
Орфоетя* - це сукупшсть вимовних норм лггературно'У вимови. Орфоешя с роздшом мовознавства, в якому вивчаеться нормативна лп'ературна вимова, виробляюгься вимовш рекомендаци.
Штературна вимова - зразкова, нормшнзована вимова осв1чених людей, без будь-яких npocmopinnux, дгалектних або шдив1дуальних рис.
Поняття о р ф о е п i я включае сукупшсть правил вимови окремих звуюв та Ух сполук, окремих апв та граматичних форм, запозичених cnie, а також норми наголошування та штонацп. Норми л1тературноУ вимови мають велике сустльне значения, оскшьки вони полегшують процес епшкування, сприяють зросганню загальноУ культури вщповщного народу. Саме з uiei причини норми л1тературноУ вимови е загальнообов'язковими. Водночас лпературна вимова допускае ствгснування паралельних. або вар1антних. форм, наприклад: [меине] й [мене], [глйбоко] й [глибоко], [)1э] i [jea] для year тощо. TaKi eapiaHTHi форми можуть бути пов'язаш з територ1альною ознакою або 3i стшистичними забарвленнями.
"Вщ грецького orthos ("правильний") i epos ("мо&лення")
Орфоешя складаеться icmopumio разом з формуванням ищшнальнш мови.
Норми орфоепп украУнськоУ литературно)' мови в осиовиих рисах сформувалися на широкш баз! вимови середньонаддшпрянських говор i в (швденно-схщного д1алектного типу) у другш половиш XIX ст. Самс полтавсько-киУвський д1алект украУнськоУ мови склав основу украУнськоУ нащоналыюУ мови. У подальшому своему розвитку вона штенсивно вбирала (i вбирае) в себе й слсмснти шших укра'Унських д1алекта, зокрема р1зних roBopie швденно-захщного й швшчного типу (особливо Ух багатий словниковий матер1ал), одночасно збагачуючись також м1Жнародними лексико-фразеолопчними слсмснтами та запозиченнями з мов краУн близького та далекого зарубшжя. Тепер украУнська лпературна мова становить усталену систему, що не виключае и диналичного розвитку, як будь-якоУ шшо'У мови свггу.
Стосовно англшськоУ лггературноУ мови, як ми вже вщзначали це на початку розгляду фонетичноУ систёми англшськоУ мови, вважаеться лондонська англшська (Received Pronunciation), основу яко'У склав мвденноапглШський д1алект.
У формуванш орфоегпУ велику роль повинш вадгравати театр, радюмовлення, телебачення, звукове юно, школа, вузи, публ1чш виступи кращих носив лггературноУ мови тощо.
34. Писемпа мова та правопис
Функцюнування писемноi' англшськоУ лггературноУ мови (як i украУнськоУ) грунтуеться на нерозривному зв'язку 1) загальноприйнятоУ системи знамв, яку утворюють л пери алфавггу i «ебуквеш граф!чш засоби (знак наголосу, деф1с, роздшов! знаки, апостроф, лапки), знак параграфа, пром1жки м1ж словами i частинами тексту (абзацами, роздшами тощо), а також шрифтов! видшення огив i частин тексту (курсив, жирний шрифт, розрядка, пщкреслення, використання кольору); 2) сукупшсть правил, що регулюють вживания лиер та шших граф 1чних знаюв у писемному вщтворенш конкретних форм сл1в.
Пщ г р а ф i к о ю (graphics) розум1еться сукупшсть ycix 1снуючих У данш Moei способ1в передач! фонем за допомогою л!тер алфавггу та "еалфав1тних граф1чних знак!в - рядкових та diaKpumwuux знатв (надбуквенних та пщбуквенних).
Орфограф1ею (orthography) називаеться вторично складений (звичайно елиний) загальноприйнятий та обов'язковий для Bcix cnoci6 буквеноi' передач! фонемного складу кожного слова вщповщно!' мови у писемнш мовг Так, коли послщовнють англшських фонем [sent] означае цент, то единим способом буквено"! передач! фонемного складу цього слова служить написания cent. Якщо [sent] означае вгд'гслати, то це слово пишеться як sent. Для буквеного зображення фонемного складу слова [sent], що означае запах, загально усталеним е правопис scent.
Таким чином, правопис багатьох англшських сл!в необхщно просто запам'ятовувати, завчати напам 'ять. Однак знания правил графики значно полегшуе цю задачу. Воно допомагае краще запам'ятовувати правописи сл!в, оскшьки заздалегщь виключае написания, що е взагал! неприпустимими з точки зору правил графши, та чтсо визначае коло можливих правопиав. Так, наприклад, для буквено! передач! фонеми [v] у Kiniji англшського слова недостатньо написати одну лп-еру v: за нею мае бути приписана ще й шма лп-ера е: sleeve [sli:v] рукав.
М!ж правилами графЫи та правилами читання кнуе вщома под1бн1Сть, i вони найт!сн!шим чином пов'язаш м!ж собою: знания правил графши допомагае передавати письмово фонемний склад слова, навпъ незнайомого, вперше почутого або побаченого у транскрипцп, а знания правил читання полегшуе визначення фонемного складу слова за його буквеним складом, навпъ якщо це слово невщоме.
Правила англшського та украшського правопису охоплюють так! основн! частини орфограф!чно! системи: 1) передавання лп-ерами звукового (фонемного) складу огив 3i спец!альним видшенням адаптованих на грунт! вщповщно! мови шшомовних сл!в та!'х частин; 2) передача морфемного складу сл!в; 3) написания ошв разом, окремо та через дефю; 4) вживання велико! та мало! лпери; 5) перенесения частини слова з одного рядка на наступний; 6) вживання апострофа та шших небуквених граф!чних засоб!в; 7) граф!чн! скорочення сл!в.
Як синошм орфографп вживаеться терм!н правопис, але вш мае ширше значения, оскшьки включае в себе й пунктуащю. Орфограф!я по'язана TicHO з графшою, але не тотожна Tift. Графка е засобом, швентарем орфографп, а орфограф!я - це правила вживання граф!чних 3aco6iB.
55. Алфавт
Алфавт - це розташоваш у певному порядку граф1чн[ знаки - лггери. Назва алфавт складена з назв перших двох грецьких лггер - альфа i бета (у новогрецькш вимов1 - eima). Синош\пчш назви азбука i абетка (the ABC) походять вщповщно з давньоруських "аз" i "буки" та украТнських "a" i "бе".
Сучасна англшська мова екладаеться з 26 лггер (букв): 5 голосних, решта - приголосш (рис. 47).
Друковаш лггери | Рукописш лггери | Транскрипщя | ||
А | а | A | a | ei |
В | b | В | b | bi: |
С | с | С | с | si: |
D | d | D | d | di: |
Е | е | E | e | i: |
F | f | F | f | ef |
G | g | G | g | d3i: |
Н | h | H | h | eltf |
I | i | I | i | ai |
J | j | J | j | d3ei |
К | k | К | k | kei |
L | L | I | el | |
М | m | M | m | em |
N | n | N | n | en |
О | о | ao | ||
Р | P | P | P | pi: |
Q q | Я | kju: | ||
R | r | R | r | a: |
S | s | S | s | es |
т | t | T | t | ti: |
и | u | и | и | ju: |
V | V | V | V | vi: |
W | w | w | w | 'dAblju: |
X | X | X | X | eks |
Y | У | Y | У | wai |
Z | z | Z | z | zed |
Рис. 47. Англшський алфавп |
В сучасшй укра'Унськш мош 33 л пери: 10 голосних, 22 приголосних, л1тера "м'який знак" ь не позначае шякого звука), причому як i в англшськш, кожна укра'Унська л1тера може бути великою, або прописною (capital/uppercase letter), i малою (рядковою) (small/lowercase letter)'.
Засвоення алфавитного порядку вщирае важливу роль у житп людини. Алфавгг треба знати з абсолютною точшетю передуам як 3aci6 довщки, оскшьки Bci словники укладаються за алфавтшм принципом, строго за алфавггом розташовують шформацшгп джерела, списки пр1звшц тощо. Алфавит використовуюгь i як 3aci6 облжу, коли замють нумераци цифрами вживаються лггери. При цьому значения лггери вщповщае ГУ алфавитному порядку: л1тера Аа мае значения "перший", лггера ВЬ - "другий" i т.д. В англомовних краУнах nepmi чотири л1тери алфав1ту використовуються в систем! оевгги як оцшки р1вня знань учшв i студекпв, при цьому литера Аа вщповщае укра'Унському "вщмшно", лпера ВЬ - "добре" тощо.
Нормами орфоепп' часто передбачено правильне називання лУтер у склад1 абрев1атур, як1 набули великого поширення в сучасн1й Moei: UFO [ju:-ef-ao] - НЛО [ен-ел-oj, CIS [si:-ai-es] СНД [ес-ен-де]. Тут алфавгг е засобом буквеного читання (алс the NATO f'neiteu] НАТО).
36. Звукове членування мовлення
У npoueci мовлення мовний потж розпадаеться на складов1 б1льших чи менших po3MipiB, як1 вид!ляються р1зними фонетичними засобами. В украУнськш та англ1йськ1й мовах такими одиницями е фраза, синтагма. фонетичне слово, склад i звук. Hi одинищ видшяються на основ! неодна- кових критер1Ув.
Фраза (phrase) - найбшьша мовна одиниця, що е складовою мовлення, яка характеризуеться смисловою завершешетю, синтаксич- но-фонетичною ц1л1сн1стю га 1нтонац!йною оформлешетю i е обмеженою двома досить тривалими паузами. Наприклад, англшський текст When the first English inhabitants left their homes on the east coast and moved to the west, // they gave the new places the same names as those they had left behind.// складаеться з двох фраз. Укра'Унський текст Уже ein пробував так: // o6udei череды доручав пасти своему сынов '1, // а сам co6i лягав у холодочку та пл1в бриля або спав.// членуеться паузами на три фрази (меж1 м1ж фразами ми позначаемо двома вертикальними рисками).
Кожна фраза становить eidnocno закжчене за смислом вдгм овлювання i стввщноситьея з речениям. Протс цс суто зовшшня под1бшсть. По-псрше, речення i фраза не завжди збпаюгься: речення може складатися i з декшькох фраз. По-друге, це одинищ р1зних р1вшв. Речення е ароматичною одиницею, а фраза - фонетичною. Ix не можна ототожнювати. Фраза складаеться з менших мовних одиниь - синтагм.
Синтагма (syntagma)- це складов'а усного мовлення, яка виргзнясться в межах фрази як певна штонацшно-смислова едшсть. Синтагми членуються паузами (позначаються одшею вертикальною рискою), але синтагматичт паузи коротал та слабни вщ фразових пауз. На останнс слово синтагми завжди падас синтагматичний наголос. якому шдпорядковаш iumi, слабни наголоси. Синтагму може становити одне або кшька сщв. Кшьюсть синтагм у фраз1 не е незмшною. Залежно вщ темпу мовлення та вщ смислу саме речення може становити одну синтагму або кшька. Наприклад, наведену англшську фразу The hostess said she was sorry, she had no cheese to give her guest with cojfee можна розчленувати на синтагми по-р1зному: IIThe hostess said /she was sorry /she had no cheese/ to give her guest / with.cojfee.//(5 синтагм); //The hostess said she was sorry / she had not cheese to give her guest / with coffee// (3 синтагми); //The hostess said she was sorry / she had no cheese/ to give her guest with coffee// (3 синтагми); // She hostess said / she was sorry / she had no cheese /to give her guest with coffee // (4 синтагми), але не можна сказати, наприклад The hostess said / she had no / cheese to give her / guest with coffee//. Аналопчно, icnyc вар1атившсть синтагматичного складу фрази i в укра'шськш MOBi, наприклад: //Галя тихо заствала п1сню//\ //Галя / тихо заствала теню//; //Галя тихо зacniвaлa / теню//. Але не можна цю фразу розчленувати так: Галя тихо / заствала пкню. У деяких випадках вар1анти членування на синтагми можуть помтно змшювати смисл фрази. Пор.: Я не раджу / вам eipumu - Я не раджу вам / eipumu - Я / не раджу вам eipumu, або: Cidaiime / тут вам буде краще - Cidaiime тут / вам буде краще.
Синтагми можуть розкладатися на др1бншп елементи - фонетичги £ Лова. або акцентш групи (accent group).
Фонетичне слово (phonetic word)- складова мовного потоку, об'еднана одним словесним наголосом. У фонетичне слово звичайно об'еднуються на основ! смислу повнозначне слово разом i3 службовими словами, яю виступають як клипики: After those words he looked at me very attentively, as if trying to cheek, if I was the person, he has been on close relations with for a long time (30 граматичних айв, 11 фонетичних onie).
Фонетичне слово не треба плутати i3 словом лексичним (lexical word) - мовною одиницею, що являе собою звукове вираження поняття про предмет або явище об'ективного cb I tv i е граничною складовою речения, чи словом граматичпим (grammatical word) - лексичним словом, ужитим у склад1 речення, в якому воно е граничною складовою. Оскшьки дал1 в цьому роздип ми будемо розглядати окремо взят! слова та \'х вимову i словесний наголос, а також елементи словотворення, то будемо користуватися термшом просто "слово", розум1ючи гид цим або лексичне слово, або, в pa3i вжитку останнього у склад1 речення, граматичне слово.
Yci слова (фонетичш, лексичш, граматичш) у вимов1 подшяються на склади (syllables) (найменпп вимовш одинищ), а склали - на звуки (sounds) (найменша Moeni одинищ).
Складом називаеться вщр1зок мовного потоку м1ж двома мнпмальними розкриттями рота, що складаеться з одного чи декшьком мовних звумв, визначаеться змшою наростання та спаду звучное™ (гучносп) звучания i е природного одиницею сегментаци мовного потоку.
Склад - поняття фонетичне. Граф1чне зображення складу слова за допомогою лггер алфавпу ми будемо називати силабографом (syllabograph).
Слова, що у мовному потощ не мають самостшного наголосу i приеднуються до повнозначних сл1в, утворюючи разом з ними фонетичне слово, називаються шитиками (clitic). В англшськш MOBi, так само як i в украшськш, кл1тиками е службов1 слова, а також деяю з повнозначних сл1в. Яе наголошене слово, яке стоТть поперед наголо- шеного повнозначного. до якого воно ириеднуеться, називаеться проклтикою (proclitic): у школ!, та мати, бо не знаю, within 'three v weeks, of him, the 'best 'fighter in the Jocality, neither ту чDad, just out of ^curiosity), his problems, that 'helped a^ lot, They can 'do U 'very well, We must 'answer all the 'questions ч asked, //е наголошене слово, що ctoitb п1сля повнозначного наголошеного слова, називаеться енклшикою (enclitic): idu ж, niuioe би, 'Tell him that now, I was 'peering about me in the чgloom.
Тепер давайте поговоримо про наголоси у MOBi.
3 7. Наголос
Наголос (stress/accent) - це видшення одного чи декшькох склад!в исодноскладового слова або одного чи декшькох сл1в у реченш за допомогою посилення м'язового напруження у його вимов1, шляхом змши висоти тону або подовженням звучания складотворного звука.
G pi3ni типи наголоав у мовах: словесний чи фразовий: лопчний (смисловий), синтагматичний чи емфатичний: музичний (тщцчний) (вир1знення одного i3 склад1в слова висотою тону, наприклад, у китайськш га японськш мовах) чи силовий (динам1чний 1. що, стосуеться укра'шськоУ та англшськоУ мов, - вир1знення одного i3 склад1в слова бшьшою силою артикуляцп: висхшний (наголос i3 поступовим пщвищенням тону або сили звука наприкшщ складу) чи спадний (наголос i3 поступовим зниженняим гону або сили звука наприкшщ складу; головний чи поб1чний Гп ругорядний Костаннш стосуеться багатоскладових сл1в, зазвичай з бшьш шж трьох склад1в).
38. Словесний наголос
Словесний наголос (word stress/accent) - цс вир1знення одного складу чи декшькох склад1в слова на тл1 решти склад1в цього слова за допомогою артикуляцшних засоб1в, властивих дан1й MOBi, - м'язово'У напруженост1 мовного апарата, збшьшення сили видиху, зростання три вал ост! звучания складотворчого звука.
Акустично наголос виявляеться в зростанш штенсивност1, тривалост1,3Mini висоти тону. Bin характеризуе не тшью окрем1 звуки, а цш склади. Склад i голосний звук складу, на який падае наголос. називаеться наголошеними (stressed/accented), a Bci iHiui - ненаголошеними (unstressed / not accented).
Бшышсть самостшних сл1в, як правило, мають один наголос. Проте складш слова, особливо багашо складовк можуть мати ще один (або й кьзька). трохи слабкших наголоав, наприклад: сшьскогбсподарський, Jntensifi cation,,aristo cratical, jndis,crimination. У зв'язку з цим розр1зняють наголос головний (main/principal stress/ accent) — найсилынше вир1знсння одного складу слова на тл1 ycix inmnx склада цього слова - i поб'тний (другорядний) (secondary stress/ accent) — бшьш £Дабке виргзнення одного (чи декшькох) складт слова натл1 решти 1нших.
В укра'шськш MOBi наголос вшьний, р1зномюцевий, тобто вш може падати на будь-який склад слова: варта, сапа, nepexi'd, переб1гати, переохолддженыы гощо. В шших мовах слова мають ностшне мюце наголосу (зокрема, в англшськш MOBi нашлос найчастше падас на перший склад слова). В укра'шськш MOBi наголос рухомий, тобто при 3MiHi слова Bin може змпновати свос Micnc: 61'гты - вйб1гати, гарячий - гарячгший.
Основною функщею словесного наголосу с фонетичне об'сднання звутв у слово. BiH може виконувати також у слов1 смыслорозрЬню- вальну (o6id - об(д, плакаты - плаката, 'conduct п.- conduct v., 'present п. - present v.) i форморозргтюваль/iy функцп (пера - пера, води — водй, наейпати — насипати,).
39. Логгчний наголос
Лог'тний наголос (logial stress / accent) - особливе вирпнення голосом найважливниого слова у смисловш структур! словосполучення (синтагми) або речення з метою наголошення на особливому значенш вщновщного слова.
Лопчний наголос може падати на будь-яке слово у словосполученш чи реченш, у тому числ1 й па //еповпозначпе: Шукай nid столом, Шукай т'д столом, Шукай nid столом; nMeet her to,morrow at the,station, 'Meet her tomorrow at the, station, 'Meet her to morrow at the.station,
4 I» ' s. I»
'Meet her tomorrow at the vstation.
1нтонацшне оформления лог1чного наголосу в англшськш MOBi, так само як i в укра'шськш, здшснюеться сишьними д1ями двох основних складових iHTOHauii: 1) фразоакцентного - постановкою останнього наголосу на слов1, що видшясться. або на його витовщнШ частин1, та 1нколи тдсыленням цього наголосу пор1вняно з imuHMH наголосами; 2) мелодичного - змшенням тону, зумовленим м1сцсм останнього наголосу та комушкативним типом речення (ствердження, питания, вигук тощо) або ступенем зв'язаност1 за смислом uiex синтагми з наступною.
40. Лобгчпий наголос
Поб1чний наголос (secondary stress/accent) — це наголос у cjioei, слабший вщ головного наголосу, що виступае в деяких кшька- або багагоскладових словах, передуючи головному наголосов1.
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 60 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |