Наведет приклади евщчать про те, що фразова акцентуащя, що виникае у nponeci комушкацп на ochobi смислово! надфразовоТ едностк зумовлена спочатку семантичпо, а вже пот1м частково нормативно.
Отже, мовленнсва акцентуащя - це динагупчний психофгзюло- г1чний процес вир1знення важливих за смислом едш, що евщчить про активну розумову /цялыпеть мовця; цей процес вщбуваеться на ochobI логгч»ого анал1зу, внаслщок осмислсння семантичних зв'язк1в мовленнево! ситуаци з використанням правил фразового та словесного наголоав, юнуючих у mobi, i вш мае буги правильно техгичпо оформлении щодо англшського складотворенпя.
50. Семантична мелодика фрази nid час и звучания
Послщовне змшення висоти тону голосу на акцентованих та неакцентованих складах утворюе мелодику фрази пщ час п звучания. Змшення висоти тону голосу заложить вщ частоти коливань голосових зв'язок пщ час вимовляння дзвшких звуюв, особливо складотворпих голосних i сонант!в. Найважлившим у склад1 мелодично! структури фрази слщ вважати термталышй тон (тобто змшена висота тону голосу на останньому вщпленому за смислом слов!), який, фжсуючи рему (комушкативний центр фрази) на баз! tie! чи ihiiio'i граматично! конструкщ! та лексичного складу, визначае комучикативну спрямованкть фрази (тобто показуе, що вщповщна фраза е питаниям, твердженням, проханням, наказом тощо).
Термшальний тон може бути оформлений по-р1зному, що значить, що змша тону голосу може виявлятися у форм1 чергувань понижения та пщвищення тону голосу (можлив1 при цьому також понижения одразу за шдвищенням або навпаки тощо).
/7ер£<)термшальна частина мелодики фрази називаеться мелодичною шкалою (scale/head)flKa починаеться вщ першого наголошеного складу i закшчуеться останшм акцентованим чи нсакцентованим складом, що бсзпосередньо передус термшальному гону, наприклад: 1) 'Kitty 'doesn't 'know чSpanish. 2) 'Benny is learning Ко jean. Неакцентоваш склади, що передують мелодичнш шкалц називаються передшкалою (pre-scale); неакцептован! склади кшця фрази, що стоять теля термшального тону, називаються зашкалою. Наприклад: Не is а \ 'student of the 'English de\ jjart \ ment.
передшкала шкала терм, тон зашкала
Таким чином, мелодика фрази складаеться з иередшкали, шкали, термшального тону та зашкали. Зазначимо, що перед шкали та зашкали е факультагивними у скла;ц мелодики фрази {див. приклади мелодичних шкал вище). Наявшсть шкали е також необов'язковою, або, кажучи шакше, фраза може складатия з одного термшального тону, наприклад: Fine. ч Wonderful. Be ^careful.
Мелодична шкала англшсько1 фрази розгашована М1ж двома висотними р1внями д1апазону голосу - верхшм та нижн1м:
Bepxiiifi висотний pieeHb ______________________________________________
НИЖН1Й ВИСОТНИЙ piBCHb ____________________________________________________________
У зазначених межах англшсько'1 фрази вщбуваеться зм1на висоти тону голосу на акцентованих та неакцентованих складах, позначаються вщповщно за допомогою тире та крапок (частково наголошеш склади позначаються коротшими рисками, шж нагололощеш-). Характер uiei змши й визначае мелодичний вид шкали: нисх1дна (Descending Scale) чи висхщна (Ascending Scale), з поступовою зм1ною тону голосу (piBHOMipua шкала) (Stepping Scale) чи Hi (nepiBHOMipua шкала) (Non- Stepping Scale) тощо. Докладнппе про це йтиметься далг
51. Ритм англшського речення. Ритм1чна група
Усне мовлення, на вщмшу вщ письмового, не е чимось застиглим, зафжсованим. Мовлення - це природний процес комушкацп, який pumMi4HO вщбуваеться в необмеженому часовому npocTopi. Ритм1чнють досягаеться за рахунок того, що наголошенi склади вир1знених за смислом слш з'являються у мовленш через вщносно однаков1 пром1жки часу, таким чином вичленовуючи так зваш ритмочно групи та виконуючи при цьому функщю оргашзацп ритму у мовленневому контексть
Ритм1чною, або акцептной), групою називаеться група складов, яка складаеться з одного наголошеного складу та оточуюючих його у мовленневому потощ»енаголошених склад1в.
Акцентна група повинна вимовлятися максимально неподшьно. як одне багатоскладове слово.
В англшськш mobi ненагололошеш склади, що стоять м1ж двома наголошеними. взагал1 мають тенденщю приеднуватися до наголошеного складу, що стопъ попереду. Однак, вони завжди приеднуються до наголошеного складу, що стоять июля них у наступних випадках: а) коли ненаголошеш склади стоять на початку смисловоТ' групи. або б) якщо необхщно особливо наголосити на смисловому зв'язку ненаголошеного слова з наступним наголошеним словом.
Кшьюсть ненаголошених склад1в М1Ж кожною парою наголошених склад1в може бути р1зною. Внаслщок цього швидкють вимовляння //енаголошених склад1в, що стоять м1ж двома наголошеними, а, отже, i тривалють звучания звуюв (особливо голосних), схильна до значних коливань: якщо ненаголошених склад1в багато, вони вимовляються швидше, а якщо Тх мало, то вони вимовляються повшьшше. KpiM того, кшьюсть //енаголошених складт у ритмшнш rpyrii впливае на швидкость вимовляння i самого наголошеного складу, тобто на тривалють звучания звутв в ньому (особливо голосних).
Тривалють Bcix акцентних труп в однш cunmazMi с приблизно однаковою, але акцентш групи ргзних синтагм одного й того самого речення можуть мати р1зну тривалють.
Пщ впливом ритм1чноУ тенденцп чергування наголошених склад!в з ненаголошеними та внаслщок вимовляння наголошених склашв через бшьш-менш однаковi пром1жки часу, слова з двома наголосами часто втрачають один з них: nineteen ['nain'ti:n] — 'nineteen lines ['naxnti:n Jainz] - 'line nineteen ['lain nain4ti:n].
52. Темп мовлення
Мовлення являе собою психос|лзюлопчний динам1чний пронес, що здшснюеться у час/, а тому вш неоднаковий щодо темпу. Темп мовлення як одна i3 складових штонаци бувае середшм (нормальним), прискореним чн уповшьненим, р1вном1рним чи нер1вном1рним. При встановленш темпу мовлення чи читання береться до уваги також i тривалкть пауз. Порушення швидкосп нормального темпу мовлення чи р1вном!рност1 природноТ комушкащУ може бути викликаним цшою низкою причин суб'ективного чи об'ективного характеру (позитивш чи негативш емоцп, ф1зичне страждання тощо). Темп може мовцем змшюватися ceidoMo з метою досягнення бшьшо'У виразност1 свого мовлення. Змшення темпу можливо через семантичт та ритм'тй фактори.
Темп мовлення е пщпорядкованим ритму мовлення i виконуе регулювальну функцию у npoucci формування мехагизму ритм1чних грун.
53. Комушкативний центр синтагми
Лопчний наголос вир1зняе у фраз1 лише одне слово або його частину. За допомогою лопчного наголосу не можна видшити nine словосполучення (вшьне або фразеолопчне), що складаеться з двох чи бшьшо! кшькост1 сл1в. М1ж тим, словосполучення також може виражати найважлившу думку у синтагмг Тод1 говорять про комушкативний центр синтагми.
Комушкативний центр синтагми - це те, що мовець видшяс одним словом, його частиною або цшим словосполученням, а слухач сприймае як найважлившшй момент повщомлення у синтагмг Таким чином, логгчний наголос завжди виражае односл1вний комушкативний центр синтагми.
У дво- чи багатосл1вному комушкативному центр1 останн1й (непосилений, /(еемфатичний) фразовий наголос падае на останне значуще слово, що називаеться акцентним ядром комушкативного центру, оскшьки воно утворюе акцентне ядро синтагми (тобто ядерний склад, який несе завершальну змшу тону). Наприклад: 'Find line ^ninel - Знайдть 'рядок "дев'ятъ\ Комушкативний центр у цьому реченш виражений двома словами (точшше, словоформами) 'line "nine -рядок дев'ять. Акцентне ядро - nine. Воно несе останнш повний (але неемфатичний) фразовий наголос i представляе також неемфатичну (тобто без розширення Д1апазону) завершальну змп!у тону (маеться на yea3i високе падшня. обумовлене належнютю щеУ фрази до комушкативного типу речення, яке означае наказ або пропозицпо зробити що-небудь.
В наведенш фраз1 логичного наголосу немае. тому що спещально, окремо на жодному слов1 в нш не наголошуеться. Однак, за умови необхщносп, мовець Mir би поставите лопчний наголос на будь-якому слов! (але тшьки на одне слово):
nFind,Ипе,тпе\ — а), ^Знайдггь, рядок, дев 'ять!
(але не читайте його тощо)
'Find Jine,nine\- б) 'Знайдпъ рядок дев'ять!
(а не CTopiHKy)
'Find'line^ninel - в) " - ^ 'Знайдпъ'рядок "дев'ять!
(а не десять)
У випадку (в) лoгiчнuй наголос на останньому ciioei фрази. Щоб запоб1гти переплутуванню цього слова з акцентним ядром (Зеослшного або багатоствного комушкативного центру (г), воно вимовляеться з бшъшою силою i з розширеним д1апазоном завершально'У змши тону, тобто з посиленим (емфатичним) наголосом.
'Find'line jiine\— г) — _ 'Знайдпъ'рядокдев'ять!
У випадку (г) слово nine мае лопчний наголос. який здшснюеться емфатичним наголосом i без розширення д1апазону завершального змшення тону (тут це nadiwm тону).
Отже, щоб зробити свое усне мовлення та читання вголос повшетю i точно зрозумшими, необхщно штонацшно правильно оформлювати i односл1вний комушкативний центр (що мае на co6i лопчний наголос), i багатосл1вний комушкативний центр (без логичного наголосу). Таким чином, кожна синтагма i кожна односинтагмена фраза мають комушкативний центр, хоча лопчного наголосу вони можугь i не мати.
54. Граф'тне зображення ттонацп. Способы тонувапня тексту. Тонограми
Граф1чнс зображення позначення висотного та фразоакцентного компоненте штонацп можна виконувати: 1) поза текстом; 2) у самому текст!.
1нтонащю можливо вщображати граф1чно на шкал!, яка являе собою мелодичннй контур синтагми у вигляд! послщовностт наголошсних та ненаголошсних склад1в.
При запису штонащ! на шкал! застосовуються наступш умовш знаки:
1. Дв1 иаралельш прям! позначають верхню та нижню меж! голосового д1апазону, м1ж цими прямими розташовуються позначення, що вщповщають наголошеним i ненаголошеним складам фрази.
2. Тирс позначае наголошений склад, нашвтире - /«а/?/«наголошений склад
3. • Кранка позначае нснаголошений склад
4. ^ Крив1, спадаюч! донизу, позначають падшня тону в
останньому наголошеному склад! (вщповщно високе та низьке падшня тону)
5. у У Крив1. шо пшшмаються вгору. позначають пщвищення
тону в кшпевому наголошеному склад! (вщповщно низьке та високе пщняття тону)
Усередиш шкали вир!зняють наступне: 1) початковi ненаголо- tueni склади, що вимовляються на бшьш низькому piBHi, шж перший наголошений склад; 2) перший наголошений склад, як правило, самий високий за тоном у синтагм! (2/3 вщ загально!" висоти шкали); 3)pieno- Mipno Hucxidnuu або pienoMipno висхгдний ланцюг наголошсних i ненаголошених склад!в; 4) останнш наголошений склад синтагми, найсильнший (цей склад називаеться ядерним складом або ядром синтагми), Bin здшснюеться нисхщним або висхщним тоном); 5) нена- голошеш склади шсля ядерного складу, як! завершують синтагму. В англшськш MOBi розр!зняють кшька тишв шкал: 1) pieHOMipno nucxidna шкала, наприклад:
Не '.у 'very чclever. >—
PiBHOMipHO нисхщна шкала може бути перерваною на одному з ядерных склад1в. У цьому випадку лог/чно видшене слово, перед яким на тонограм! ставиться вертикальна стршка (Т), вир1зняеться шдняттям тону, наприклад:
The 'text is t.so difficult.»
2) pienoMipno eucxidna шкала, наприклад:
But I 'don't _ like them. • • "" ^ «
3) шкала з порушеною р1вном1ршстю, в якш ненаголошеш склади е за висотою тону нижними вщ наступних наголошених склад1в:
Her^sisters were ^very unkind to her. • * \..
I |
7. |
одного слова або поширюватися на кшька ошв PiBHHft тон |
Кожний мелодичний тон передае певне вщношення мовця до свого висловлювання i вживаеться для оформления певних комунжативних rani в висловлюваннь. Bci р1зновиди nucxiduux mouie, як правило, виражають завершешсть, закшчешсть висловлювання; bci encxidni тони - |
Кожна шкала завершуеться або нисхщним, або висхщним тоном, починаючи з ядерного складу, в залсжносп вщ комушкативного тону висловлювання.
55. Типы тоналышх Konmypie (мелодичных тошв)
|
незавершешсть, залежшсть вщ iniiioi частини висловлювання, сумшв, невпевнешсть.
56. Позначення штонаци в текспн
|
Наголошений склад - вертикальною рискою yropi перед складом: 'easy
Друторядний наголос в окремому слов1 - вертикальною рискою знизу перед складом:.composition
Низький нисхщний тон - нахиленою униз рискою або знизу рядка перед складом: It's те. It's 1 те. (широкий д1апазон (емфатичний тон)) Високий нисхщний тон - нахиленою униз рискою yropi перед складом: It's "те.
Висхщно-нисхщний тон - знак О перед складом: 'Very " much. ~ Perfectly.
Низький висхщний тон - нахиленою угору рискою знизу перед рядком: 'Very well. Високий висхщний тон - нахиленою угору рискою зверху перед складом: 'Is it 'cold? Нисхщно-висхщний склад:
Перед складом, якщо падшня-пщвищення тону вщбуваеться усередиш одного складу або слова: It's "cold;
п и п п □ п а) П 6) П, [ J [->] [] |
Якщо падшня-пщвищення тону поширюеться бшьш шж на одне слово: It is "difficult to say. Р1вний тон: Then | / 'went for a _walk. Високий ненаголошений початковий склад: "In deed. Натвнаголошений або частково наголошений склад на початку синтагми та у кшщ синтагми шсля ядерно-нисхщного тону - крапкою пщ рядком перед складом (замють ceid0M0 не робленого наголосу у самостшних частицах мови): ^Yes,|.please..Good morning.
Нашвнаголошений або частково-наголошений склад
усередиш синтагми м1ж наголошеними складами та у
кшщ синтагми теля ядерно-висхщного тону -
кранкою над рядком перед складом: (замють ceidoMO
не робленого наголосу у самостшних частинах
мови): 'Mike is 'very busy. I think 'so.
Стршка пщ кутом yropi перед наголошеного складу
означае, що цей наголошений склад починаеться на
бшьш високому piBHi тону, шж попередш
ненаголошеш склади: My brother is \ery "busy.
Пауза гпеля кшцево!' синтагми
Пауза пicля некшцево! синтагми
Найкоротша пауза теля незакшчено'1 синтагми, дуже
сильно пов'язажн за смислом i3 сусщшми
(наступними) синтагмами
12. |
[I N |
13. |
[||] [|] [1]або ['] |
14. |
[Т] |
15. |
Посилення голосу на слов1, яке треба видшити (пщ- вищення тону, як правило, не вище вщ р1вня першого наголошеного складу) у piBHOMipHO нисхщшй шкал1: She is 'explaining а Тnew чgrammar rule.
|
57. Основш позицшш тональш ситуаци
57.1. Перший ненаголошений склад синтагми (передшкали)
Перший ненаголошений склад синтагми (або 1зольованого складу) вимовляеться англшською звичайноpienwn низьким тоном i на тонограм1 позначаеться крапкою:
/ 'feel "fine.
In deed. t ^
Кожний наступний з початкових ненаголошених склад1в вимовляеться або на тому самому висотному piBiii, що й попереднш (тобто eci початков1 ненагодошеш склади вимовляються р!вним i, звичайно, низьким тоном), або набагато вище попереднього складу (тобто eci початков1 ненаголошен1 склади вимовляються з поступовим пщвищенням тону аж до висоти тону першого наголошеного складу:
It is nice.
«Л
57.2. Високий ненагопошений початок синтагми
Високий ненаголошений початок синтагми, що позначаеться знаком [ ], с типовим для емоцшного мовлення. Початков1 ненаголошеш склади синтагми вимовляються на бшьш високому piBHi, шж наступний за ними перший наголошений склад:
"Good morning
-Ни По. V
How can you be so.late? • \
- y _________________________ iff —
57.3. Тон першого наголошеного складу
Перший наголошений склад в слов!, яке мае два наголоси, у словосполучешн та в реченш звичайно вимовляеться в англшськш MOBi pienuM i самим високим (пор1вняно з рештою склад1в) тоном (приблизно на piBHi 2/3 вщ висоти голосового д1апазону). Наголос у тексп граф1чно при цьому позначаеться вертикальною рискою, яка ставиться перед складом. Натонограм1 штонаци перший наголошений склад, який вимовляеться pienuM тоном, позначаеться горизонтальною рискою схожою на знак тире: 'ten steps ['ten ^steps].
57.4. Тон кшцевого ненаголошеного складу (заядра)
1. Якщо останнш наголошений склад вимовляеться з падшням тону, то наступш кшиев1 ненаголошеш склади в синтагмах (та в 1зольованих словах), в яких використовуеться нисхщний тон, вимовляються р1вним i найнижчим тоном:
'Let те spell it. "
inTinitive Ч
__» 1» «
2. Якщо в синтагмах (та 1зольованих словах) з одним кншевим ненаголошеним складом або бшьшою i'x кшькютю потр1бно використати eucxidnuu тон, то останнш наголошений склад Стобто ядерний склад. або акцентне ядро) вимовляеться найнижчим i р1вним тоном, а кожний наступний ненаголошений склад вимовляеться бшьш високим гоном, 111ж попереттй склад, тобто, 1ншими словами, пщвшцення тону вщбуваеться в К1нцсвих ненаголошених складах (заядр1). При цьому тон останнього ненаголошеного складу не повинен бути вищим вщ тону ЦЩ2ШОГО наголошеного складу:
'Need I jpell it? 'Need J meet Ben? _definite
Якщо ж останнш склад наголошений. то на шкал1 Bin буде позна- чений як у У нашому ж випадку i3 заядрами ми маемо кшщвку, де останнш наголошений склад е найнижчим за тоном -.
57.5. Два eapianmu завершальпих складгв (ядерний та ядерно- заядерний)
Можна зробити висновок, що завершальний тон може бути двох тишв: 1)ядерним, коли за останшм наголошеним складом, або акцентним ядром, немае заядра (тобто складу або складов без фразового наголосу: 2) заядерним, коли змша тону починаеться i завершуеться в заядр'1, наприклад:
Час. Високий
нисхщний тон Час? Низький висхщний
тон
Визначено. Високий Ядерно-
вар!анти |
6. 7. It isч time. M\ 7. Definite? _. 8. It is ч definite. |
Ядерно- заядерш варгднти |
нисхщнийтон L заядерш Визначено? Низький висхщний вар]анти тон
Час? Високий
висхщний тон (починаеться трохи нижче середнього р1вня i досягае високого
Р1ВНЯ
Час. Низький
нисхщний тон Визначено? Високий
висхщний тон Визначено. Низький
|
1. It is "time. 2. 'Is it time? |
3. It is "definite. 4. 'Is it definite. 5. 'Time? |
нисхшний тон
Дотримання (у вимов! та при граф1чному вщображенш штонацп) цього р1зновиду м1ж двома вар1антами одного й того самого завершального тону особливо важливо в англшському eucxidnc/му TOHi, оскшьки в його ядерно-заядерному BapiaHTi пщвищення вщбуваеться не у самому акцентному ядр1 (це мае мюце в ядерному BapiaHTi), а в заядр1, TOfli як само ядро вимовляеться pienuM низьким тоном, поршняйте:
Time? ' j (ядерний Definite? (ядерно-заядер-
eapiaum) ний eapianm)
При позначенш ядерно-заядерного BapiaHTy виехшного тону нахиленим знаком наголосу, останнш ставиться перед транскрипцшним знаком або л1терою, яю вщповщають початковому (приголосному або голосному) звуку ядерного складу, незважаючи на те, що пщвищення тону вщбуваеться фактично у заядр1, а саме ядро вимовляеться р1вним i низьким тоном.
Що стосуеться англшського nucxidnoeo тону, то в обох Bapiamrax падшня тону звичайно вщбуваеться в ядерному склад^ а в ядерно- заядерному BapiaHTi заядро вимовляеться р!вним низьким тоном:
Time. ^ (ядерний _Definite. ^ >t (ядерно-заядер- eapiaum) ний eapianm)
58. HucxidnuH тон
Нисхщш тони обох piBHie (низький та високий) надають висловлюванню завершеносп, впевненосл, категоричное^, переконли- BocTi та використовуються звичайно у 1) розповщних речениях; 2) нака- зових речениях (розпорядження та накази); 3) окличних речениях; 4) спещальних питаниях.
58.1. Низький iiucxidnuu тон
Низький нисхщний тон (Low Fall) використовуеться звичайно у спокшному, емоцшно незабарвленому мовленш для вираження стверджень, не вщзначених емфазою, а також у флегматично-байдужих висловлюваннях, наприклад:
Розповщш речення 1. This is а чdesk.
2. It's чNick.
3. 'ten чmen
4. 'Kitty is J?usy. Наказов! речення 1. 'Take a jyen.
2. 'Take a 'book and 'read the jext.
3. xSend it. Окличш речення 1. ' What a "pity!
2. 'What 'fine "weather! Спещальшпитания 1. 'Why is 'Lizzy _absent?
2. 'What does she jead?
*A_ |
Ax |
3. 'What 'book does she read?
|
58.2. Високий нисх1дний тон
Високий нисхщний тон (High Fall) використовуеться в бшьш-менш емоцшпо забарвленому мовленн1. особливо при запереченш, протиставленш, тобто коли необхщно особливо видшити визначене слово, привернути до нього увагу слухача. Це досягаеться не тшьки падшням тону, але й посилепням наголосу на цьому слов!, а також змшою темпу чи тембру мовлення.
У слов1, на якому мовець хоче наголосити, падшня тону починаеться з бшьш високого тону, шж у звичайному неемфатичному мовленш. При цьому решта сл1в синтагми вимовляеться 13 звичайними наголосами або частково чи повшстю втрачають наголос взагал1, наприклад:
1. The 'papers are on the "table, J 'not on the "chair (протиставлення).
2. They are "not there.
Високий нисхщний тон e характерним також для наступних тишв емоцшно забарвлених речень:
1)розповщних: 'This 'pen is _bad, | 'try "that one.
2) наказових:
3) окличних:
4) спещальних питаниях: 'Give те that red pencil. Well /апсу"that! Why" is she late?
|
59. Bucxidnuu тон
Висхщний тон (Rise Tone) надае висловлюванню невпевненосгп, н<?катсгоричност1, незавершеносп, а тому вживаеться у наступних вииадках: 1) загалышх питаниях (тобто питаниях, що вимагають стверджувалыю'1 або негативно)' вщповш); 2) розпов1дних речениях, але тшьки для вираження сумшву, невпевненост1, здивування, вибачення, задоволення, докору, вв1члиюш заперечення, запрошення, прохання тощо.
59.1. Низький висх1дний тон
Низький eucxidnuu тон (Low Rise) вживаеться у спокшному. яскраво емоцшно невираженому мовленш, а саме: 1) у розпов1дних речениях для вираження такого: а) докору; б) ipoHi'f; в) вибачення; г) задоволення; д) яевпевненост1; е) прохання; ж) звертання тощо, наприклад:
1. 'Take your bag, Nelly.
2. "Shame on you!
3. It is 'very bad to do so.
4. 'Let me read it.
5. 'Read this Jetter, please.
6. I beg your pardon.
Sorry!
7. We 'had a 'lot of
(прохання) (докф) (доюр) (прохання) (прохання) (вибачення: - "Вибач- те, я не дочув, що ви сказали ", або "Повторть, будь- ласка ") (задоволення) |
amusements that evening.
8. 'Mr.^ Syvko. || 'Go on x reading!
9. I am _not sure \ he is at!>»»-«(невпевнешсть)
|
| |
.о. |
| |
_ home now.
2) у загалышх питаниях (загальне питания починаеться з допом1жного, натвдопом1жного або модального д1еслова, яке у цьому випадку звичайно мае фразовий наголос i вимовляеться за повною формою вимови):
1. 'Do you 'read 'English well? —•
2. 'Did she 'read;well today?.
3. 'Is it ^time? "*» j
59.2. Високий eucxidnuti тон
• |
1. Високий висхщний тон (High Rise) вживаеться для вираження подиву, прохання повторите сказане; вш зустр1чаеться в Moei тшьки як реакщя на почуте висловлювання i являеться як би його вщлунням.
1. - Pete doesn't like your pen? - 'Doesn't he 'like my 'pen?
2. - His name is Tom. - 'What's his name?
2. Стверджувальне та заперечне речення, що вимовляються з високим висхщним тоном, стають запитаннями, наприклад:
1. I have it. - You 'have it?
2. It 'isn't xgood. - 'Not 'good? "Why?.-.^Ц-У
В емштичних загальних питаниях, тобто в таких, де вщеутнш пщмет i присудок або його частина (наприклад, допом1жне д1еслово), вживаеться тшьки високий висхщний тон. Пор1вняйте: 'Are you /eady? —, __. - 'Ready? _ •
60. Мелодика загального питания та eidnoeidi на нього
Загальнс питания вимовляеться звичайно низьким висхщним тоном. Д1еслово (допом!жне чи д1еслово-зв'язка або модальне дiecлoвo), що сто'пъ перед пщметом, стае фразово наголошеним i вимовляеться найвищим тоном (перший наголошений склад на piBHi 2/3 вщ голосового д1апазону). Дал1 на кожному склад1 йде поступове зниження тону, а останнш наголошений склад (ядро) вимовляеться низьким висхщним тоном: 'Do you 'read 'English well? —. Якщо шсля
останнього наголошеного складу е ще ненаголошеш склади, то останнш наголошений склад вимовляеться pienuM низьким тоном, а ненаголошеш склади шсля нього (заядерш) вимовляються eucxidnuM тоном: 'Did she read _well today? ~ __
MjlI |
Коротка вщповщь на загальне питания вимовляеться так: а) емфатичне мовлення: ч Yes, \ he чdoes.
*ч л. |
* N |
No, I he doesn't.
б) неемфатичне мовлення _ Yes, | he_ does.
No, I he doesn't.
61. Мелодика перелЫу
При перел1ченш предмете, подш тощо кожний член перелжу вимовляеться eucxiduuM тоном, а останнш - ниехшним. наприклад:
I see а_ реп, | а^ pencil | and а чnote-book
The 'students 'answer his ^questions] write on the blackboard and in the note-books «"" • — • • _
Odnopidni члени речення звичайно утворюють окрем1 синтагми. що вимовляються з тдвищеним тоном, за винятком останньоi синтагми, що вимовляеться 3i зниженням тону, якщо вона иекшцева: One, | two, \r three, \„ four, | ч five.
62. Мелодика альтернативних питань
Альтернативне питания пщ час вимовляння подшяеться на дв1 синтагми: перша з них вимовляеться з низьким висхшним тоном, а друга - з низьким нисхшним тоном:
'Is he а^ pilot | or а ч sailor? в
При цьому пщвищення тону в першш частиш починаеться 3i слова, на яке падае лопчний наголос. а падшня тону у другш половит вщбуваеться у протиставленому слов!.
63. Мелодика звертання
Привггання, прохання, вибачення, подяки та деяю iHini фрази у д1алоз1 нерщко мають звертання (Direct Address) - слова, за допомогою яких називаеться особа, до яко1 звертаеться мовець. Слова-звертання, що стоять на початку речення, можуть бути наголошеними та видшятися в окрему синтагму, яка вимовляеться з а) низьким нисхщним тоном; б) низьким висхщним тоном; в) р1вним тоном; г) нисхщно-висх1дним тоном (у такому раз1 слова-звертання несуть бшьш семантичне навантаження, наприклад:
ч Bob, | I 'т 'going Jo bed.
^Michael, I'm 'going to the _blackboard.
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 44 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
