Позовна заява

Приватне акціонерне товариство «Семенс» (далі – Позивач) є юридичною особою згідно з законодавством України, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (ксерокопія – додається) та довідкою про включення до ЄДРПОУ (копія – додається).

Відповідно до Договору № 018/04 від 22.04.2009 року, далі – Договір (копія – додається), Позивач зобов’язався виготовити та поставити (передати) у власність ТОВ «Андреас» (далі – Відповідач) склопляшку по ціні, в кількості та асортименті згідно Договору (далі – Товар), а Відповідач зобов’язався прийняти цей Товар та оплатити його на умовах, визначених Договором №018/04 від 22.04.2009 року.

Так, Позивачем на адресу Відповідача 28.07.2009 року було відвантажено склопляшку на загальну суму 45 229,76 гривень (сорок п’ять тисяч двісті двадцять дев’ять гривень 76 копійок), а Відповідачем за відвантажений Товар було перераховано на поточний рахунок Позивача кошти в сумі 37 050,08 гривень (тридцять сім тисяч п’ятдесят гривень 08 копійок).

Згідно пункту 4.1. Договору, Відповідач здійснює оплату за Товар шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Позивача на протязі 5-ти календарних днів, з дати поставки Товару (п.3.6. Договору).

Згідно пункту 3.6. Договору, датою поставки вважається дата передачі Товару в розпорядження Відповідача”, в т.ч. Перевізника (дата видаткових, товаротранспортних накладних на відпуск Товару автомобільним транспортом.

Розрахунок суми заборгованості:

Сума заборгованості = ЗСВТ – ЗССК, де

ЗСВТ – загальна сума відвантаженого Товару;

ЗССК – загальна сума сплачених коштів;

45 229,76 грн. – 37 050,08 грн. = 8 179,68 грн.

Отже, станом на 04.07.2012 року за Відповідачем рахується заборгованість за поставлений Товар на суму 8 179,68 гривень (вісім тисяч сто сімдесят дев’ять гривень 68 копійок).

24.02.2012 року на адресу Відповідача направлено Претензію № 1138 від 24.02.2012 року (копія – додається), однак жодної відповіді не надійшло.

Не зважаючи на наші неодноразові звернення заборгованість за поставлений Товар по сьогодні не сплачена.

Відповідно до ч.1. статті 265 Господарського кодексу України та відповідно до ч.1. статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та відповідно до ч.1. статті 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193, Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальнодержавного інтересу.

Відповідно до ч.1. ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1. статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а так само три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбаче­но законом чи договором.

Відповідно до ч.6. статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконаним.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч.2. статтею 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавчим правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, що також підтверджується судовою практикою, зокрема, Постановою Верховного суду України від 22 листопада 2010 року.

Так, за домовленістю сторін:

- згідно пункту 9.8. Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань згідно пункту 4.1. Договору Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день такого прострочення. За кожні 30 (тридцять) календарних днів прострочення платежів згідно вказаного пункту Відповідач додатково сплачує Позивачу штраф у розмірі 10 % (десять відсотків) від суми заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань Відповідачу нараховані:

За порушення виконання грошового зобов’язання Відповідачу нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день такого прострочення, що складає: 829,95 гривень (вісімсот двадцять дев’ять гривень 95 копійок) (розрахунок додається).

За кожні 30 (тридцять) календарних днів прострочення виконання грошового зобов’язання Відповідачу нарахований штраф в розмірі 10% від суми боргу, що складає: 4 907,80 гривень (чотири тисячі дев’ятсот сім гривень 80 копійок) (розрахунок додається).

Дата добавления: 2015-11-04