Походження назви

Назва євангельські християни-баптисти була утворена шляхом злиття назв двох близьких за віросповіданням течій євангельських християн та християн-баптистів, що виникли на території Російської імперії у середині 19 століття. Спільна назва була затверджена на спільному з'їзді євангельських християн та баптистів у Петербурзі в 1905 році. Назву було затверджено як перший крок на шляху до об'єднання двох деномінацій, яке, щоправда, відбулося майже на 40 років пізніше у 1944 році.

Історія

Поява євангельських християн-баптистів на теренах Російської імперії була спричинена багатьма факторами. Серед основних спеціалісти називають: 1. Втрата незалежності Православною церквою, та перетворення її на державну структуру під керівництвом світської особи, 2. Духовний пошук серед народу, що не задовольнявся існуючою церковною структурою, 3. Видання Святого Письма зрозумілою мовою, що спричинило пошук відповідей на духовні питання, тощо[1]

26 Пятідесятнікі їх віровчення та культ

П'ятидесятники. Церква християн віри євангельської. Пізньопротистантська течія, яка сформувалась в США на початку ХХ ст. В соснову віровчення покладено євангельську розповідь про "сїходженняч Святого Духа на апостолів у свято П'ятидесятниці", внаслідок чого вони отримали дар говоріння на інших мовах для проповіді слова Божого. Цей дар називають "глосолалія".

П'ятидесятники вірять в близьке пришестя Ісуса Христа. Вони визнають обряди хрещення дорослих та хлібопреломлення. Не визнають церкву як посередника, предмети культу

П'ятидесятники поділяються на декілька деномінацій. Серед них: Союз вільних церков християн віри євангельскої України (Вінницька, Луганська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська,Закарпатська, Київська, Полтавська, Хмельницька обл., та Союз християн віри євангельської. Існують також громади віри євангельської поза союзами.

В Україні в Південних та Східних областях переважають п'ятидесятники - воронаївці, в Західній Шмідтівці.

Воронаївці — послідовники І. Воронаєва з США який повернувся в Україну у 1921 р. Вони акцентують увагу на глосолалії і виконують обряд омовіння ніг перед хлібопреломленням (вживають прісний хліб).

Шмідтівці — головним вважають у віровченні хрещення святим духовм, глосолалії для них не обов'язкові, не дотримуються обряда омовіння ніг, не дотримуються опресноків.

П'ятидесятники - сіоністи (з 1923 р.) послідовники проповідника Л.Мельника. Вони проповідують необхідність переселення християн віри євангельської на гору Сіон для того, щоб очікувати другого пришестя Христа в "обраній Богом землі".

27. Адвентизм Віровчення та культ

Адвентисти — послідовники протестантської течії, що виникла в 30-х роках ХІХ ст. у США. Засновники її В. Міллер та О. Вайт. Адвентисти (від лат. "пришестя") течія, що відокремилась від баптистів. Головнимим рисами віровчення адвентистів є есхатологічні мотиви та віра у близьке друге пришестя Христа. Міллер у своїй праці "Свідоцтво з писання про друге пришестя Христа біля 1843 р. та його особистому царствованні протягом 1 т. Років." Пророкував пришестя, але воно звісно не відбулось. Вчення про хіліазм або мілленарізм обов'язкове для кожного адвентиста. Згідно з віровченням адвентистів під час другого пришестя Христа обрані отримають життя вічне спочатку в тисячолітньому царстві Христа на небі, потім після Страшного суду, коли будуть воскрешені грішникі для того, щоб разом із Сатаною бути знищеними.

Адвентисти вірять, про воскресіння душі і тіла. Тому приділяється увага не тільки моральній чистоті, але й тілесній. З цим пов'язана "санітарна реформа" — заборона переливання крові. Обмеження харчові тощо.

Адвентисти повинні сплачувати церкві "десятину" із своїх доходів.

Найбільш поширена в Україні течія Адвентисти Сьомого Дня. Для неї серед іншого харектерне слідування четвертій біблійній заповеді — "шанування дня суботнього".

Культ передбачає омовіння ніг та хлібопреломлення.

28 Єговізм: віровчення та культ

Свідки Єгови (колишня назва: «Міжнародні дослідники Біблії») — християнська релігійна течія, заснована 1872 року в США Чарльзом Расселом. Станом на 2012 рік найвища кількість членів становила 7 782 346 чоловік.

Свідки Єгови — назва, прийнята більшістю із Дослідників Біблії у 1931 році, щоби відділити себе від віросповідань решти християнського світу. Дане найменування Свідки Єгови засновують на словах із книги Ісаї (Іс. 43:10-12):

Ви свідки Мої, говорить Господь (ориг: יהוה, трансліт: ЙГВГ, укр: — Єгова), та раб Мій, якого Я вибрав, щоб пізнали й Мені ви повірили, та зрозуміли, що це Я. До Мене не зроблено Бога, і не буде цього по Мені! Я, Я Господь (ЙГВГ), і крім Мене немає Спасителя! Я розказав, і споміг, і звістив, і Бога чужого немає між вами, ви ж свідки Мої, говорить Господь (ЙГВГ — Єгова), а Я Бог! (Іс. 43:10)

Назва «Свідки Єгови» пов'язана з переконанням членів організації, що її основне завдання — говорити-свідчити про Бога, який на їхнє переконання має ім'я Єгова. Необхідність свідчити про Бога свідками Єгови пов'язується зі словами Ісуса Христа:

Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі. Дії 1:8

Дослідники Біблії

Дослідники Біблії як релігійна група сформувалась в 1872 з невеликої групи осіб, що збирались для вивчення Біблії під керівництвом Ч. Т. Рассела (1852—1916) в Піттсбургу(штат Пенсильванія). Чисельність Дослідників Біблії зростала. Наступник Рассела Джожеф Ф.Рутерфорд (1869—1942) розширив територію, де діяли Свідки Єгови (назву прийнято 1931). Після смерті Рассела в результаті зміни статуту Товариства, методів діяльності, методів управління та перетворення цього руху на Організацію багато зібрань Дослідників Біблії вийшли з Товариства. В 1931 році ті, хто залишились з Рутерфордом прийняли для себе нову назву — Свідки Єгови, вони розірвали всі стосунки з группами, що відділилися, і уникають контактів та дискусій з ними. Ті, хто вийшли, створили нові окремі групи Руху Дослідників Біблії, які існують до теперішнього часу, наприкладСвітський місійний рух "Епіфанія".

Свідки Єгови

У Західній Україні та Білорусі Свідки Єгови розгорнули активну діяльність у 1920-х роках, хоча поодинокі прихильники цієї громади були вже на початку ХХ століття. З'являються цілі громади Дослідників Біблії у Галичині, Волині, Закарпатті та Буковині. Місіонерська робота адептів громади у ці роки насправді набуває масового характеру. Діяльність Дослідників Біблії на початку ХХ століття проходила на території чотирьох держав при абсолютно різних умовах. В таких країнах як Польща та Чехословаччина існувала відносна релігійна свобода, яка сприяла інтенсивній місіонерській діяльності в Західній Україні. Влада в цих країнах доволі толерантно ставилась до діяльності громади, що і було закріплено у відповідних державних актах. На противагу цьому, в Східній Україні та на Буковині право на свободу совісті постійно піддавалось ущемленням з боку держави. Як комуністична влада на засадах атеїзму, так і румунський уряд під впливом православ’я, активно перешкоджали місіонерській діяльності Свідків Єгови. І як не парадоксально, навіть в цих країнах кількість членів Товариства продовжувала постійно зростати

В СРСР діяльність Свідків Єгови було заборонено: Свідків Єгови переслідували за їх позицію християнського нейтралітету. У книзі К.Бережка «Історія Свідків Єгови на Житомирщині» [2] говорилося, що представників цієї громади особливо жорстоко переслідували за часів радянської влади. Так, у 1951 році за рішенням Сталіна була розроблена операція «Север», унаслідок якої понад 6 000 віруючих було заслано із Західної України в Сибір.

Заборону скасовано із проголошенням Незалежності України, після чого діяльність Свідків Єгови набула розповсюдження на всій території України. У 1993 відбувся перший міжнародний конгрес Свідків Єгови в Києві. Нині діяльність 7 508 050 Свідків Єгови охоплює близько 236 країн.

Історія Свідків в Україні

З розвалом Радянського Союзу у 1991 році, Свідки Єгови в Україні отримали свободу і були зареєстровані з набуттям статусу релігійної організації. У 1993 році відбувся перший конгрес Свідків Єгови в Україні, у місті Києві. Він також був і міжнародним конгресом. Присутніх було 64 714 чоловік, охрестилося — 7 402. З того часу чисельність Свідків Єгови в Україні почала стрімко зростати: сьогодні їх налічується 150 887 осіб (станом на 2012 рік)

29 нетрадтційні релігії

Нетрадиці́йні релігі́йні систе́ми — сукупність релігійних віровчень, які з'являються з середини XIX ст. і активно функціонують у ХХ-XXI ст. Їх також називають «релігіями Нової доби».

Сьогодні вирізняють такі часто взаємопроникні різновиди нетрадиційних релігій:

· 1. Квазіхристиянські, для яких характерна експлуатація християнської ідеї, що наново інтерпретується із залученням елементів суб'єктивного теософствування. Лідери таких вчень найчастіше видають себе за «продовжувачів справи Христа», нових пророків тощо. Прикладами таких релігій є «Церква об'єднання» («муніати»), «Церква Віссаріона» («віссаріонівці»), неопротестантські вчення («Діти Бога», «Християнська наука», «Школа Християнської єдності» та ін.).

· 2. Неосхідні (неоорієнталістські) — сукупність культів, які включають індуїзм, йогу, даосизм, буддизм і конфуціанство. Основна ознака таких вірувань — акцент на розкриття внутрішніх властивостей людини через оволодіння психотехніками. Це крішнаїти, «Трансцендентальна медитація», «Ліга духовного відродження Санатана Дхарма», «Місія Божественного світла», «Тібетський буддизм» Оле Нідала та інші.

· 3. Сучасний окультизм. Характеризується містичним спрямуванням і експлуатуванням наукоподібних понять на кшталт «енергія», «еволюція», «поле», які накладаються на тло іудаїзму, християнства чи інших релігій. Яскравими прикладами таких вірувань є астрологія, спіритуалізм, мантика, вуду, масони та ін.

· 4. Неоязичницькі, які намагаються відновити архаїчні міфологічні традиції світосприйняття різних народів. Такі погляди розділяють адепти «РУН віри», друїди тощо.

· 5. Сатанізм — ряд тез і вірувань, у яких образ антихриста тлумачиться як позитивний символ могутності і свободи. Цей напрям не є виключно модерновим явищем, оскільки в нього досить тривала історія. За світоглядною суттю, типом об'єднання, формами діяльності цей напрям дуже неоднорідний, але адептів сатанізму часто плутають з дияволопоклонництвом, послідовники якого пропагують потворну асоціальну діяльність. Моральна програма сатаністів відзначається вираженим індивідуалізмом, прагматизмом, егоїзмом, культом сили, які досить рідко стають приводом для злочинної діяльності.

· 6. Псевдопсихологічні і псевдомедичні рухи, основу яких складає доктрина поліпшення фізичного і духовного стану. Часто до цієї основи додається й економічних стимуляційний чинник.

· 7. Наукоподібні напрямки (саєнтологічні від англ. «science» — наука) прагнуть розтлумачити недосліджені або непояснені наукою природні явища з позиції містики, проявів надприродного.

Попри різнорідність новітніх релігій, можна виділити такі їх спільні риси:

· — організаційні — практика поклоніння живому божеству або обожнення лідера; жорстка централізація управління та дисципліна; активна агітація;

· — кадрові — спрямованість на швидкі і доволі радикальні зміни у світогляді адептів, який повинен стати максимально некритичним («зомбованим»); використання агресивних методів залучення і утримання членів організації, що базуються на психологічному впливі, руйнуванні минулих соціальних зв'язків;

· — концептуальні — спостерігається відсутність або слабкість оригінальної догматичної і обрядової традиції. Як правило, демонструються загальні антихристиянські погляди, а власна релігійна концепція тлумачиться як така, що перебуває у стадії формування. При цьому адепти експлуатують синтетичні тези східних релігій, християнства, іудаїзму тощо. Часто така еклектика «не тримається купи» з погляду ерудованої людини — для цього вводиться потужна теза її «непізнаваності» для новачка, містичні обряди, огортання його «любов'ю» замість прояснення догматів.

Буддизм

Будди́зм (санскр. बुद्ध धर्म, buddha dharma?; палі बुद्ध धम्म, buddha dhamma, «Вчення Просвітленого») — релігійно-філософське вчення (Дгарма) про духовне пробудження (бодгі), яке виникло близько VI століття до н. е. в Давній Індії. Засновником вчення вважається Сіддхартха Гаутама, в подальшому отримав ім'я Будда Шак'ьямуні.

Виникнення

Буддизм виник на північному сході Індії, на території держав Маґадга, Кошала і Вайшалі, де проповідував історичний будда Сіддгартха Ґаутама. Час появи цієї релігії пов'язується із датою смерті Ґаутами, яких в буддійській традиції існує дві — 544 до Р.Х. і 486 до Р.Х.. Перша дата була прийнята ЮНЕСКО як дата заснування буддизму. Проте вона заперечується буддологами, які вважають, що будда помер близько 400 до Р.Х., до походів Александра Македонського в Індію. Відповідно, появу буддизму слід датувати початком 4 століття до Р.Х., серединою «осьового часу».

Причиною виникнення буддизму називають кризу традиційного ведичного брахманізму в середині 1 тисячоліття до Р.Х.. Місце зародження буддизму — північно-східна Індія — була форпостом альтернативних релігійно-філософських рухів, які підтримувалися станом воїнів-кшатріїв для боротьби за владу із жрецями-брахманами. Відповідно, соціальною опорою буддизму в Індії стали воїни, а точніше їхні лідери — правителі раджі. Сам будда Ґаутама також походив зі стану воїнів.

Дата добавления: 2015-11-04