Кольбух Марія Михайлівна. Кирилична рукописна книга XVI ст. в історико-культурному процесі в Україні : Дис. канд. наук: 27.00.03 - 2008.

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю комплексного вивчення кириличної рукописної книги (КРК) XVI ст. в Україні, яка займає особливе місце в історії та культурі її минулого. Увібравши в себе духовні та матеріальні надбання попередніх поколінь та зберігши їх до наших днів, книга є джерелом і об’єктом безпосереднього дослідження духовності нашого народу, його мови, літератури, мистецтва, світського і церковного права та писемної культури загалом.

Важливим етапом у розвитку української книжності є XVI ст. — період впливу західноєвропейської культурної традиції та зростання національної самосвідомості, що призвів до виникнення перших перекладів конфесійних книг національною мовою, більшого поширення українських мовних рис у церковнослов'янських текстах, видозмін у жанрах рукописних творів тощо. У зв'язку з цим особливого значення набуває вивчення кожної писемної пам'ятки як оригінального і неповторного вияву духовного, культурного надбання певного історичного періоду та її аналіз у загальному контексті розвитку писемності з урахуванням особливостей національно-історичного та культурно-духовного розвитку суспільства.

Визначенню характерних рис та виявленню загальних тенденцій української рукописно-книжної культури XVI ст. сприяють кодикологічні дослідження, що спираються на методичні засади кодикографії — систему комплексного наукового опису КРК через аналіз їх походження, дати і місця створення, текстологічних особливостей, функціонального спрямування, шляхів розповсюдження, які забезпечують відповідну комплексність у з’ясуванні історії створення, змісту та побутування КРК в певному історичному середовищі.

Розкриття специфіки КРК XVI ст., еволюційних процесів, що відбувалися у цей період в українській книжності, та значення КРК у культурно-історичному процесі є актуальним завданням книгознавства та бібліографії.

Стан наукової розробки проблеми. Дослідження української КРК розпочалося у першій половині XIX ст. Перші публікації про окремі збірки КРК Я. Головацького, Б. Дудіка мали реєстраційно-оглядовий характер, що було зумовлено необхідністю їх виявлення, інвентаризації та введення в науковий обіг. З другої половини XIX ст. КРК стали об’єктом дослідження спеціалістів окремих галузей знань: текстології, палеографії, лінгвістики, мистецтвознавства, літературознавства (М. С. Возняк, П. М. Жолтовський, О. І. Калужняцький, Ю. Ф. Карський, І. Огієнко, В. М. Перетц, І. Я. Франко та ін.). Значна кількість досліджень української КРК XVI ст. була присвячена вивченню окремих рукописів, зокрема таких видатних пам'яток як Пересопницьке Євангеліє, Крехівський Апостол, Крехівський рукопис, Другий Литовський Статут, Біблія Скорини тощо.

У XX ст. визначна роль у дослідженні КРК належить Я. П. Запаску. Він зробив мистецтвознавчий аналіз і бібліографічний опис найвизначніших художньо оздоблених українських пам’яток, уклав список переписувачів та інших майстрів КРК. Особи переписувачів книг були також об’єктом дослідження М. Б. Боянівської. Історія виникнення та склад бібліотек Крехівського, Добромильського та Унівського монастирів, що містили КРК, висвітлені у дослідженнях І. З. Мицька. Деякі факти з історії окремих збірок КРК, що ввійшли до відділу рукописів (ВР) Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника (ЛННБУС), подані у статтях Б. Барвінського, Т. Гуцаленко, І. Кревецького, П. Сениці, Й. Скрутня, В. Щурата.

Низка досліджень української КРК належить В. Я. Фрис. У книзі «Історія кириличної рукописної книги в Україні» (Львів, 2003) вона подала історію розвитку КРК в Україні впродовж X-XVIII ст., однак робота має науково-навчальний та науково-популярний характер. Відомості узагальненого характеру про українську рукописну книгу (РК) певних історичних періодів подано також у дослідженнях з історії української культури (М. С. Грушевський, Я. Д. Ісаєвич, І. П. Крип’якевич та ін.).

Методичні засади наукового опису КРК XVI ст. та використання баз даних у кодикологічних дослідженнях обґрунтувала О. А. Іванова. Її робота є продовженням кодикологічних досліджень, спрямованих на створення універсальних принципів описування КРК, які від 90-х років XX ст. проводяться в Інституті рукопису НБУВ. Теоретичні засади української кодикології розробила Л. А. Дубровіна у монографії «Кодикологія і кодикографія української рукописної книги» (К., 1992). Модель кодикографічного опису КРК, що узагальнює вітчизняний та світовий досвід у галузі опису КРК, створили Л. А. Дубровіна, О. М. Гальченко та О. А. Іванова. Їх напрацювання використані при укладанні каталогу «Кириличні рукописні книги у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України: каталог. Т. 1: XI–XVI ст.» (Львів, 2007). Наприкінці XX — початку XXI ст. зроблено також наукові описи та ґрунтовні дослідження окремих видів книг — нотолінійних Ірмолоїв XVI-XVIII ст. (Ю. П. Ясіновський), учительних Євангелій XVI-XVII ст. (Г. В. Чуба), музичних крюкових РК XII — початку XX ст. (Е. С. Клименко).

Робота над дослідженням та описом КРК продовжується у вітчизняній науці у наступних напрямах: історія літератури, книжкового мистецтва та музики (Л. А. Дубровіна, О. М. Гальченко, Л. А. Гнатенко, О. А. Іванова, Я. Д. Ісаєвич, Е. С. Клименко, Л. П. Корній, В. Я. Фрис, О. С. Цалай-Якименко, Ю. П. Ясіновський), історія української мови (В. В. Німчук, В. М. Русанівський, Г. В. Чуба), графіко-археографічні та палеографічні особливості української КРК ХIV-ХVI ст. (Л. А. Гнатенко), КРК XVI ст. (Л. А. Дубровіна, О. А. Іванова), історія та технологія виготовлення оправ слов'янських рукописів та стародруків (О. М. Гальченко), у т. ч. книжкової іконографії (С. В. Зінченко).

Незважаючи на численні дослідження, спеціальної наукової роботи, присвяченої комплексному дослідженню КРК XVI ст. в історико-культурному процесі в Україні — аспекті, запропонованому в дисертації, — не існує. Водночас значний масив КРК XVI ст. ще потребує ґрунтовного наукового опрацювання із застосуванням методів кодикології і споріднених наук, дослідження КРК XVI ст. у контексті рукописно-книжкової культури України, з’ясування історії формування збірок і колекцій КРК.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з темою ВР ЛННБУС 2006-2010 рр. «Рукописний фонд ЛНБ ім. В. Стефаника: історія, шляхи формування, розкриття фондів» (Державний реєстраційний номер 0106V002973) та загальною темою бібліотеки (2006 р.) «Рукописна україніка в книгозбірнях і архівосховищах Центрально-Східної Європи» (Державний реєстраційний номер 0107V006131). Здобувачка також брала участь у виконанні програми «Книжкові та рукописні пам'ятки: історико-культурні дослідження бібліотечних зібрань, колекцій та рідкісних видань», що є плановою темою НБУВ (шифр теми 4.1.02-06).

Основна мета роботи — визначення характерних рис КРК XVI ст. в Україні та її місця в історії культурного процесу на основі комплексного історико-книгознавчого дослідження із застосуванням методів спеціальних історичних дисциплін, зокрема кодикології, кодикографії, текстології, філігранології та інших допоміжних дисциплін.

Основні завдання роботи:

1. Дослідити історію формування фондів ЛННБУС, що містять КРК, та долю цих книг у складі збірок.

2. Виявити КРК та провести їх комплексний кодикологічний опис із застосуванням методів спеціальних історичних дисциплін, атрибутувати КРК XVI ст. з різних фондів ВР ЛННБУС.

3. Зробити аналіз складу виявлених КРК XVI ст., провести тематико-типологічний аналіз репертуару, встановити виникнення та поширення пам'яток в українській писемності.

4. Визначити специфічні особливості КРК XVI ст. як компонента рукописної книжкової культури України означеного періоду.

Об'єктом дослідження дисертації є 303 КРК та фрагменти кодексів XVI ст., більшість з яких були створені та побутували у західному регіоні України, а тепер зберігаються у ВР ЛННБУС.

Предметом дослідження є історія створення та побутування КРК XVI ст. в Україні, формування збірок і колекцій КРК в історико-культурному контексті.

Методи дослідження. У роботі використано принцип історизму та загальнонаукові методи — порівняльно-історичний, хронологічний, статистичний, структурно-функціонального аналізу, а також спеціальні — кодикологічний, джерелознавчий, текстологічний та палеографічний із залученням літературознавчого та мовознавчого аналізу КРК.

Хронологічні межі дослідження — XVI ст. як один з важливих періодів формування та розвитку української рукописної книжності, а також XVII — початок XXI ст. — час побутування КРК XVI ст., укладання їх у збірки та колекції.

Джерельною базою дослідження є у фондах ВР ЛННБУС збірки та колекції українських і польських бібліотек наукових, культурно-освітніх, релігійних установ м. Львова, приватних осіб та збірки сформовані з придбаних ЛННБУС книг: А. С. Петрушевича, бібліотеки Ґ. Павліковського, Богословської академії, Інституту Народний дім, Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, Національного закладу ім. Оссолінських, Бібліотеки фундації Віктора гр. Баворовського, Центрального василіанського архіву та бібліотеки у Львові, збірки окремих надходжень, збірки рукописних книг та фрагментів.

Наукова новизна дисертації полягає у виявленні та атрибутуванні усіх КРК XVI ст., що зберігаються у ВР ЛННБУС; встановленні та уточненні їх назв, датування, змісту, осіб переписувачів та власників книг, локалізації, мовних редакцій; визначенні особливостей репертуару КРК XVI ст. у контексті рукописно-книжкової культури України; дослідженні історії формування збірок і колекцій КРК, що зберігаються в ЛННБУС.

Практичне значення дослідження. Результати дослідження є новим знанням для подальшого об’єктивного дослідження процесів історичного розвитку української книги, писемної культури України, що може бути використаним при підготовці відповідних вузівських курсів та спецкурсів з книгознавства та бібліографознавства. Вони стануть у пригоді при створенні праць з історії мови та літератури, палеографії, текстології, історії українського народу та його духовної культури. Практичне значення узагальнено також в опублікованому дисертантом у співавторстві науковому каталозі “Кириличні рукописні книги у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України: каталог. Т. 1: XI–XVI ст.”.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні особливостей репертуару КРК XVI ст., встановленні місця їх створення та побутування, реконструкції історії формування збірок та колекцій КРК, що зберігаються в ЛННБУС. Викладені у дисертації положення та висновки належать дисертанту особисто.

Апробації результатів роботи. Наукове дослідження проводилося впродовж 1994-2008 рр. Основні положення дослідження апробовані на наукових, у т. ч. міжнародних, конференціях: «Рукописна україніка у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України та проблеми створення інформаційного банку даних» (Львів, 1996), «1000-річчя літописання і книжкової справи в Україні» (Київ, 1998), «Бібліотеки на західноукраїнських землях в контексті історії» (Львів, 2000), «Бібліотеки на західноукраїнських землях: сторінки історії» (Львів, 2004), «Другі «Ольжині читання» (Пліснеськ; Львів, 2007), «Рукописна і стародрукована книга» (Львів, 2006, 2008), на методологічних та науково-практичних семінарах ЛННБУС.

Публікації. Основні положення та висновки дисертації відображено в каталозі «Кириличні рукописні книги у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України: каталог. Т. 1: XI–XVI ст.» (Львів, 2007) та в 9 одноосібних публікаціях у фахових виданнях, 5 з яких вийшли друком у виданнях, рекомендованих Вищою атестаційною комісією України для публікування матеріалів дисертаційних досліджень. 4 доповіді опубліковані у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації обумовлена специфікою проблеми, метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, а також додатків. Загальний обсяг дисертації становить 177 сторінок, список використаних джерел (архівних та опублікованої літератури) налічує 693 позиції.

Малиновська Наталя Леонідівна. Українська книга другої половини XIX -першої чверті XX століття на півдні України: історико-книгознавчий і бібліографічний аспекти: Дис... канд. іст. наук: 07.00.08 / НАН України; Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського. — К., 2005. — 218арк.: рис. — Бібліогр.: арк. 174-218.

Актуальність теми. В історії української книги є декілька фундаментальних етапів, що визначали зміст розвитку книжкової культури та її вплив на розвиток національної свідомості українського народу. Період другої половини ХІХ — першої чверті ХХ століття є одним із важливих етапів розвитку української науки, культури, освіти. Книга відіграла в цьому процесі найсуттєвішу роль. Важливим є осмислення наукових підходів та усунення стереотипів щодо ролі української книги на Півдні України у цей період.

Спроби викладення деяких фактів книгознавчої та бібліографічної діяльності другої половини ХІХ — першої чверті ХХ ст. в межах сучасної території Півдня України були, але комплексного багатоаспектного дослідження цих процесів обмаль. Праці з проблем історико-книгознавчої та бібліографічної реконструкції бібліотечних фондів, що становлять науковий та культурний потенціал розвитку Півдня України, відсутні в українській книгознавчій науці. З отриманням незалежності України та наданням доступу до раніше недоступних джерел, з’явилася реальна можливість дослідити та переосмислити багато питань історії книги, у тому числі: простежити процеси створення та поширення української книги другої половини ХІХ — першої чверті ХХ ст.; проаналізувати формування та придбання книжкових колекцій української книги окремими особами; дослідити видавничу діяльність українських друкарень на Півдні України; визначити місце перших українських приватних бібліотек та бібліотек товариств «Просвіта», «Української Хати», «Української кооперативної книгарні» та інших установ Одеси, Миколаєва і Херсону в історико-культурному розвитку регіону; ввести в науковий обіг нові архівні джерела, узагальнити результати праці місцевих бібліографів, громадських діячів, краєзнавців.

Фонди бібліотек Півдня України є найважливішим джерелом для об’єктивної оцінки створення і поширення української книги другої половини ХІХ — першої чверті ХХ ст. в регіоні. Отже, вивчення книговидавничого процесу, особливостей поширення українських видань, розвиток бібліографії на Півдні України (зокрема, територій сучасної Миколаївської, Одеської, Херсонської областей) є актуальною темою для книгознавства та бібліографознавства.

Стан розробки наукової проблеми. Загальні методологічні та методичні питання щодо історії української книги, бібліографії, історії бібліотечної справи розкриті такими науковцями, як Балика Д., Гуменюк М., Дубровіна Л., Дашкевич Я., Іноземцев П., Ісаєвич Я., Ківшар Т., Ковальчук Г., Корнєйчик І., Кулешов С., Куфаєв М., Максименко Ф., Маслов С., Меженко Ю., Марченко М., Постернак С., Сагарда М., Омельчук В., Онищенко О., Фріс В., Ясинський М. та багатьма іншими істориками і теоретиками української книги і бібліографії.

Слід відзначити й праці Ге. М., Борового С., Комарова Б., Копержинського К., Лінниченка І., Мурзакевича М., Огієнка І., Попруженка М., Чижикова Л., де спеціально розглядалися питання історії бібліотек, книги та бібліографії видань Одеси, Миколаєва, Херсона. Що стосується теми нашого дослідження, то цілісного вивчення цього питання в історичній науці не існує.

Питання історії книги Півдня України значною мірою розглядалися локально. Так, аспекти бібліографічної діяльності науковців і письменників Одеси вивчають Фельдман В., Ноткина О., Зленко Г.; діяльність наукових і культурно-просвітницьких товариств Півдня України — Мисечко А.; історію українських військових журналів — Максимюк Т.; періодичні видання Одеси і Херсонської губернії ХІХ — початку ХХ ст. — Сидоренко Н. і Холодова В.; інститут видавництва як основу відродження духовності Півдня України — Жадько В.

У тім, частіше вивчалися життя і творчий доробок письменників і поетів Одеси, Миколаєва і Херсону. Варто згадати таких сучасних поетів і письменників Півдня України, краєзнавців, що досліджували український літературний процес, як Бойченко В., Золотухін А., Кремень Д., Мирошниченко Є., Чистов В., Шкварець В. Однак, їхні праці не можуть слугувати повноцінними історіографічними джерелами для нашого дослідження.

Лише у 90-ті роки ХХ ст. державні наукові та державні обласні універсальні наукові бібліотеки Півдня України починають вивчати та вводити в науковий обіг українські видання ХІХ ст. Результати напрацювань відображено у друкованих каталогах: «Українська періодична преса у фондах Одеської державної наукової бібліотеки ім. О. М. Горького» (1992); «Книги з автографами у фондах Одеської державної наукової бібліотеки імені О. Горького: Збірка М. Ф. Комарова» (1996); «Українська книга у фондах Одеської державної наукової бібліотеки ім. М. Горького. 1574 — 1923» (Вип. 1 — 4, 1991; Вип. 5, 1995); «Українська книга в іменних фондах Наукової бібліотеки Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова» (1999); «Україномовна книга 1886 — 1922. Українська книга у фондах Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім М. Грушевського: Бібліографічне видання» (1999).

Одеська ОУНБ ім. М. Грушевського, Миколаївська ОУНБ ім. О. Гмирьова і Херсонська ОУНБ ім. О. Гончара надали бібліографічні відомості до «Друкованого зведеного каталогу україномовної книги державних бібліотек та музеїв України. 1798 — 1923. Т. 1. 1808 — 1900», підготовленого Національною парламентською бібліотекою України в 1999 р.

Дослідницький процес 90-х років ХХ ст., коли історія бібліотек та бібліотечної справи стала бурхливо розвиватися, характеризується появою ряду робіт з історії культурно-освітніх організацій, наукових товариств, народних бібліотек, бібліотек «Просвіт» різних регіонів тощо. Загальні питання історії публічних бібліотек Україні ХІХ — першого десятиріччя ХХ ст. на базі нових архівних матеріалів розглядає Волинець А.; видавничу та бібліотечну діяльність київського товариства «Просвіта» (1906 — 1920) — Зворський С.; діяльність культурно-освітніх організацій Півдня України в період культурного піднесення (1917 — кінець 1920-х рр. ХХ ст.) — Кокошко Ф.; музичну книгу в Одесі другої половини ХІХ — початку ХХ ст. — Зеленська Л. Робота Бородіної Г. «Мережа бібліотек Півдня України: формування та тенденції розвитку (XIX — початок XX ст.)», що присвячена організації народних та наукових бібліотек Півдня України, лише частково має відношення до теми нашого дослідження. У цілому, названі праці мають загальний характер.

Коло дослідників історії української книги досить широке. Разом з тим, вивчення та книгознавчий аналіз у регіонах України не здійснювалося. Немає й цілісного уявлення ролі й значення української книги Південного регіону у цей період історії України.

У дослідженні обраної теми виокремлюються складові, які логічно пов’язані між собою і дають можливість максимально повно висвітлити специфічний процес створення і поширення українських видань на Півдні України, розкрити роль книги у культурному житті регіону. Це історико-книгознавчий та бібліографічний аспекти.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках науково-дослідних тем НБУВ «Книжкові та рукописні пам’ятки: історико-культурні дослідження бібліотечних зібрань, колекцій та рукописних видань» (2002 — 2006) номер державної реєстрації 0102V000510 та «Формування баз даних національної бібліографії України» (2002 — 2006) номер державної реєстрації 0102V000897.

Мета дослідження полягає у встановленні історії і особливостей розвитку української книги другої половини ХІХ — першої чверті ХХ століття Півдня України на базі історико-бібліографічної реконструкції бібліотечних фондів; розкриття їх складу і змісту; особистого внеску місцевих вчених, громадських діячів, краєзнавців у створення і поширення української книги.

Основними завданнями дослідження є:

встановити джерельну базу дослідження української книги другої половини ХІХ — першої чверті ХХ ст. на Півдні України; провести джерелознавчий аналіз, залучити до наукового обігу невідомі або маловідомі видання української книги, що вийшла друком або поширювалася на території Півдня України;

проаналізувати історичні умови створення і функціонування друкарень другої половини ХІХ — першої чверті ХХ ст., здійснити книгознавчий аналіз видань, що друкувалися в місцевих друкарнях;

здійснити бібліографічний пошук української книги, що надрукована в другій половині ХІХ — першій чверті ХХ ст. і збереглася у фондах бібліотек Одеси, Миколаєва, Херсона, а також — української книги, надрукованої в друкарнях Одеси, Миколаєва, Херсона у досліджуваний період;

вивчити книговидавничу та бібліографічну діяльність культурно-просвітницьких товариств та організацій другої половини ХІХ — першої чверті ХХ ст. (перших українських бібліотек, друкарень, товариств тощо) в межах території сучасних Одещини, Миколаївщини, Херсонщини; визначити специфіку історії книги та книговидання, формування бібліотек у регіоні;

визначити особистий внесок місцевих громадських діячів у розвиток і підтримку української книги другої половини ХІХ — першої чверті ХХ ст.

Об’єктом дослідження є фонди публічних та спеціалізованих бібліотек, приватних колекцій, товариств, книгарень Одеси, Миколаєва, Херсона другої половини ХІХ — першої чверті ХХ ст., що складалися як з книг, надрукованих місцевими друкарнями на території Півдня України, так і з тих видань, що були придбані цими установами для формування бібліотечних фондів Півдня України.

Поняття української книги, якої дотримується дисертантка відповідно до концепції НБУВ, включає усю книгу, що вийшла на території Півдня України в означений період, а також ту, що була видана в інших регіонах України та в інших країнах про Україну. Особлива увага надається найважливішій складовій української книги ХІХ ст. — україномовній книзі, яка визначала розвиток національної свідомості української народу, культури та освіти.

Предметом дослідження є українська книга другої половини ХІХ — першої чверті ХХ ст. на Півдні України, зокрема історико-книгознавчий і бібліографічний аспекти.

Хронологічні межі дослідження. Межі дисертаційного дослідження: 1798 р. — вихід «Енеїди» І. Котляревського в Петербурзі — початок нової української літератури і січень 1923 р. — початок функціонування системи поточних покажчиків державної бібліографії («Літопис книг», «Літопис журнальних статей» тощо). Вибір початкової межі дослідження — ХVIII ст. обраний з метою з’ясування соціально-політичних та історичних умов становлення та розвитку Південного регіону в цілому з можливістю посилання на документовані архівні джерела.

Методологічною базою дослідження є принцип історизму. У дисертації застосовано сукупність методів історичного дослідження: історико-порівняльний, конкретно-історичний, хронологічний; спеціальні методи та прийоми книгознавчого, бібліографознавчого та джерелознавчого аналізу. При аналізі архівних документальних джерел та першоджерел з бібліотечних фондів основна увага зверталась на критерій повноти й достовірності інформації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

проведено наукову книгознавчу та бібліографічну реконструкцію книжкового фонду української книги другої половини ХІХ — першої чверті ХХ ст., що побачила світ і зберігається у фондах бібліотек Одеси, Миколаєва і Херсона, а також видань, надрукованих у місцевих друкарнях;

залучено до наукового обігу багато нових архівних джерел, які розкривають діяльність перших українських бібліотек, друкарень і товариств на Півдні України у створенні та поширенні української книги другої половини ХІХ — першої чверті ХХ ст., на цій основі проаналізовано історію української книги на Півдні України;

вивчено склад і зміст фонду української книги, його специфічні особливості в контексті економічного, наукового та культурно-освітнього процесу в краї, форми діяльності і специфіку процесу в Одесі, Миколаєві, Херсоні;

розкрито особистий внесок місцевих науковців, громадських діячів, краєзнавців у розвиток і підтримку української книги другої половини ХІХ — першої чверті ХХ ст., формування національних наукових та культурних осередків книги;

здійснено наукове узагальнення фактів книгознавчої та бібліографічної діяльності установ і осіб другої половини ХІХ — першої чверті ХХ ст. в межах сучасних Одеської, Миколаївської, Херсонської областей, що підтверджує неперервність українського культурного процесу незалежно від регіональної специфіки;

визначено основні особливості книжкового руху та спростовано думку про незначну роль української книги в науковому, культурному та освітньому процесах на Півдні України вказаного періоду.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що, по-перше, отримано нове об’єктивне знання, яке включено у подальші фундаментальні дослідження вітчизняної історії книги. По-друге, загальні результати дослідження мають конкретне практичне значення і сприятимуть вдосконаленню довідково-бібліографічного апарату бібліотек і архівів. Зібраний та систематизований фактографічний матеріал знайде використання під час організації бібліографічних досліджень, створенні музейних експозицій з історії книги, написанні енциклопедичних та словникових статей відповідної тематики. Результати дослідження можуть бути використані при підготовці курсів вищих навчальних закладів з історичних та книгознавчих дисциплін і спеціальних курсів у рамках дисциплін «Бібліотекознавство» і «Книгознавство» у профільних вищих навчальних закладах.

Особистий внесок здобувача. Всі положення та висновки дисертації, винесені на захист, одержано здобувачем самостійно і висвітлено в працях [1 — 12].

Апробація дослідження. Основні положення дослідження апробовано на всеукраїнських науково-теоретичних конференціях: «Українська періодика: Історія і сучасність» м. Львів, 11 — 13 трав. 2000 р., 17 — 18 трав. 2002 р., 24 — 26 жовт. 2003р. та обласних краєзнавчих конференціях «Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження», Миколаїв, 2000 р., 2002 р.

Наукові і прикладні результати дослідження викладено в 12 публікаціях джерелознавчого та історичного характеру.

Джерельна база історико-бібліографічного дослідження складається з книжкових фондів сучасних обласних універсальних наукових і спеціалізованих бібліотек та обласних архівних фондів.

Першу групу становлять книжкові фонди Одеської державної наукової бібліотеки ім. О. Горького, Наукової бібліотеки Одеського державного університету ім. І. Мечникова, Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Грушевського, Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гмирьова, Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гончара, а також краєзнавчих музеїв регіону.

Суттєвим книжковим джерелом стали бібліографічні покажчики, дореволюційні друковані каталоги бібліотек, книжкові приватні колекції, сучасний довідково-бібліографічний апарат і фонди бібліотек, наукові статті, спогади сучасників, публікації місцевої преси того періоду.

Другу групу становлять фонди державних архівів Херсонської, Миколаївської і Одеської областей. ДАХО: «Канцелярія Херсонського губернатора» (Ф. 1), «Херсонське губернське правління» (Ф. 3), «Херсонська міська управа» (Ф. 4) тощо. ДАМО: «Канцелярія Миколаївського військового губернатора» (Ф. 230), «Миколаївська міська поліція» (Ф. 231), «Канцелярія Миколаївського градоначальника» (Ф 229), «Миколаївська міська громадська бібліотека» (Ф. 142), «Українське товариство «Просвіта» в Миколаєві» (Ф. 206), «Особистий фонд композитора Аркаса М. М.» (Ф. 468) та ін. ДАОО: з фондів «Канцелярія Одеського градоначальника, 1803 — 1917» (Ф. 2), «Одеський цензурний комітет, 1834 — 1865» (Ф. 8), «Окремий цензор з внутрішньої цензури в м. Одесі, 1862 — 1906» (Ф. 9), «Тимчасовий комітет у справах друку в Одесі, 1905 — 1916» (Ф. 10), «Старший інспектор за наглядом за закладами друку й книжкової торгівлі в Одесі, 1886 — 1917» (Ф. 13), «Редакція журналу «Основа», 1915 — 1916» (Ф. 746), персональні фонди науковців, громадських діячів: Липи І. Л (Ф. 164), Маркевича О. І. (Ф.150), Мордовцева Д. Л. (Ф. 146), Попруженка М. Г. (Ф. 159), Скальковського А. О. (Ф. 147) та ін. Частина з цих архівних документів уперше вводиться в науковий обіг.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження і побудована відповідно до специфіки досліджуваної проблеми. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, що містить 491 позицію. Обсяг основного тексту дисертації 173 сторінки, загальний обсяг — 218 сторінок.

Дата добавления: 2015-11-04