Іванова Ольга Андріївна. Рукописна книга XVI ст. в Україні. Основні засади кодикологічного опису : Дис. канд. наук: 07.00.08 - 2004.

Актуальність дослідження. Вивчення рукописної книги XVI ст. має особливе значення для українського історичного книгознавства, оскільки цей період є перехідним у багатьох аспектах розвитку української книжності. Українська рукописна книга (РК) ХVІ ст. відобразила зростання національної свідомості та, в свою чергу, впливала на розвиток ідей національного самовизначення. Водночас РК є важливим джерелом для вивчення історії мови, літератури, мистецтва, писемної культури цього періоду в цілому. Однак переважна більшість РК XVI ст., зокрема, кириличних, що збереглися до нашого часу, потребує впровадження сучасної методології комплексного наукового опису та підготовлених на відповідному науковому рівні каталогів.

Кодикологія як книгознавча дисципліна спирається на методичні засади кодикографії як системи комплексного наукового опису рукописних книг, яка забезпечує і відповідну комплексність у визначенні історії, походження, змісту та побутування рукописної книги в певному історичному середовищі. З іншого боку, кодикологічні дослідження РК ХVІ ст. в Україні є важливим напрямом розвитку спеціальних філологічних дисциплін, пов’язаних з історією мови та літератури, оскільки цей період розвитку книжності характеризується поширенням українських мовних рис у традиційних церковнослов'янських рукописах, виникненням перших перекладів богослужбових книг національною мовою, появою світських тенденцій в літературі, відозмінами у жанрах рукописних творів, мистецтві книги тощо.

Забезпечення комплексності дослідження обумовлює необхідність аналізу величезної сукупності даних як зовнішнього, так і змістовного опису писемних пам’яток. Спроба застосування у процесі кодикологічного аналізу РК сучасних інформаційних технологій у вигляді баз даних є дуже актуальною з точки зору пошуку ефективних технологій для процесів описування, атрибуції, локалізації (тобто визначення країн або регіональних центрів походження конкретних РК). При аналізі значного обсягу РК певного періоду є можливість встановити специфічні характеристики (ознаки), ввести нові класифікації, які, в свою чергу, сприяють як створенню додаткових ознак, так і уточненню вже встановлених. Отримані специфічні характеристики можуть бути використані у подальшому розвитку практики описування рукописів. У теоретичному плані таке дослідження сприяє визначенню характерних рис та виявленню загальних тенденцій рукописно-книжної культури в Україні ХVІ ст.

Стан наукової розробки проблеми. Значна кількість досліджень східнослов’янської РК ХVІ ст., зокрема української, присвячена вивченню окремих рукописів, зокрема таких видатних пам’яток кириличної рукописної книги, як Пересопницьке євангеліє, Новий Завіт у перекладі Негалевського. Також широко відомі численні праці з окремих галузей дослідження РК українського та російського походження: текстологічні, палеографічні, лінгвістичні, мистецтвознавчі, літературознавчі (В.В. Німчук, В.М. Русанівський, М.М. Пещак, Я.М. Запаско, О.О. Амосов, Т.В. Діанова, Л.П. Жуковська, А.А.Турилов, М.І. Ніколаєв, О.І. Білецький, М.К. Гудзій, О.О. Назаревський, В.І. Резанов, М.В. Геппенер, С.О. Щеглова, В.П. Адріанова-Перетц, М.І. Петров та ін.). Узагальнюючі дослідження, що відносяться до суміжних періодів, висвітлені у працях О.М. Апанович (українська світська РК ХVІІІ ст.), Я.Д. Ісаєвича (історія української книги), С.П. Луппова (книга в Росії ХVІІ–ХVІІІ ст.), М.М. Розова (історія і культурне значення книги ХІ–ХV ст. в Росії), Б.С. Сапунова (книжна культура Давньої Русі). Монографія М. В. Кукушкіної "Книга XVI в. в России" присвячена створеним у цей період в Росії рукописам.

Починаючи від 90-х років ХХ ст. в Інституті рукопису (далі ІР) НБУВ розвиваються кодикологічні дослідження, спрямовані на створення універсальних принципів описування РК ХV–ХVІІІ ст. В них поряд з власними методами використовуються також дані споріднених наук, таких, як історія літератури, мови, мистецтва, музики тощо. З метою охоплення усіх можливих аспектів зовнішнього опису РК було створено модель кодикографічного опису, що узагальнила вітчизняний та світовий досвід у галузі опису РК (Л. А. Дубровіна, О. М. Гальченко, О. А. Іванова). Теоретичні питання української кодикології були розглянуті у спеціальній монографії Л. А. Дубровіної “Кодикологія і кодикографія української рукописної книги”.

Робота над дослідженням та описом кириличних РК продовжується у вітчизняній науці у напрямах: історія літератури, мистецтва та музики (Я.Д.Ісаєвич, Я.П. Запаско, Л.А. Дубровіна, Ю.П. Ясиновський, О.М. Гальченко, О.А. Іванова, Л.А. Гнатенко, М.Б. Боянівська, В.Я. Фрис, С.П. Прудніков), історія української мови та правопису (В.В. Німчук, В.М. Русанівський, Г.П. Півторак, І.П. Чепіга), питання організації структури текстів давньоруських та староукраїнських рукописів (М.М. Пещак), графіко-археографічні та палеографічні особливості української РК ХІV–ХV ст. (Л.А. Гнатенко), рукописна книга ХVІ ст. (Л.А. Дубровіна, О.А. Іванова), історія та технологія оправи слов’янської РК та стародруків (О.М. Гальченко), музична рукописна книга кінця ХVІІ–ХVІІІ ст. (Ю.П. Ясиновський, Л.П. Корній, Е.С. Клименко). Метод кодикологічного опису застосований і в описах некириличних РК: грецьких та латинських (Є.К. Чернухін), арабських (В.А.Рибалкін), єврейських (О.А. Хамрай).

Разом з тим, масив рукописних книг ХVІ ст. й досі потребує наукового опрацювання із застосуванням методів кодикології та методів споріднених наук. Крім того, РК XVI ст. вимагає узагальнюючого дослідження характерних мовних рис та вивчення книжного репертуару цього періоду.

Зв'язок роботи з науковими темами і програмами. Тема дисертації пов'язана із загальною темою НБУВ (1999-2001 рр.) “Рукописна спадщина діячів науки і культури України: джерелознавчі дослідження та археографічний опис" (Державний реєстраційний номер 0100V006608), що виконувалася, як відомча тема НАН України. Здобувачка також брала участь у виконанні програми "Книжкові та рукописні пам’ятки: історико-культурні дослідження бібліотечних зібрань, колекцій та рідкісних видань" - планова тема НБУВ (шифр теми 4.1.02-06.).

Метою дослідження є визначення основних характерних рис української книжності XVI ст. та вдосконалення методики дослідження кодексів цього періоду із застосуванням наукових методів кодикології та кодикографії та використанням методів спеціальних історичних та філологічних дисциплін, а також апробація сучасних електронних баз даних для наукових досліджень кириличної РК.

Відповідно до поставленої мети визначені такі завдання:

–виявити та атрибутувати кириличні РК ХVІ ст. з різних за походженням колекцій та зібрань ІР НБУВ;

– визначити основні параметри ідентифікації та атрибуції РК за допомогою методів палеографії, філігранології, дипломатики, історії української мови та літератури, що є специфічними для РК ХVІ ст.;

– на основі розроблених в ІР методики кодикографування та кодикологічної моделі сформувати структуру зберігання описів у базі даних “Кодекс” та заповнити її даними кодикологічного аналізу кожної кириличної РК ХVІ ст., поступово розвиваючи структуру бази даних відповідно до завдань узагальнюючого дослідження;

– з’ясувати специфічні особливості рукописно-книжної культури ХVІ ст. в Україні та визначити основні напрями кодикологічного дослідження історії української книжної писемності цього періоду.

Об'єкт дослідження – рукописні кириличні книги ХVІ ст., що зберігаються в ІР НБУВ.

Предмет дослідження – узагальнюючі характеристики української РК ХVІ ст., а також методологія досліджень РК цього періоду, що охоплює коло кодикологічних, мовознавчих та літературознавчих питань рукописної книжності ХVІ ст.

Методи дослідження. Основними методами дослідження є як загальнонаукові – історико-порівняльний, хронологічний, статистичний, метод структурно-функціонального аналізу, так і спеціальні – кодикологічний, джерелознавчий, текстологічний та палеографічний в контексті літературознавчого та мовознавчого аналізу РК.

Хронологічні межі дисертації – ХVІ ст. – перехідний період формування та розвитку рукописно-книжної культури України.

Джерельною базою дослідження є рукописні фонди ІР НБУВ, що зберігають колекції та зібрання церковних, освітніх, наукових та просвітницьких установ, приватних осіб тощо: Церковно-археологічного музею Київської духовної академії (ЦАМ КДА), архіву КДА, Києво-Печерської та Почаївської лаври, Мілецького, Михайловського-Золотоверхого Пустинно-Миколаївського та Видубицького монастирів, Софійського собору, Десятинної церкви; Волинського музею, Київського художньо-промислового та наукового музею; Волинської духовної семінарії, Одеського товариства історії та старожитностей, Університету св. Володимира, Ніжинського історико-філологічного інституту кн. Безбородька, збірки митрополита Макарія, П.Г. Житецького, С.І. Маслова. Усі ці зібрання репрезентують РК різних регіонів України (Галичина, Волинь, м. Київ), а також білоруські, російські, сербські, молдавські та болгарські кириличні рукописи. Для порівняльного аналізу залучалися описання рукописних книг Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника, опубліковані каталоги РК інших книгосховищ, зокрема російських. Проаналізовано понад 1,5 тис. рукописних книг з метою виявлення РК ХVI ст. У результаті роботи виявлено, атрибутовано, описано значний масив рукописних книг (214 РК XVI ст.) та внесено інформацію про нього у базу даних.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

– виявлено і атрибутовано значну кількість РК ХVІ ст. в ІР НБУВ, встановлено та уточнено дати створення, локалізація, назви, зміст та репертуар РК означеного періоду;

– досліджено та виявлено характерні риси мовних редакцій церковнослов’янських українських та інших кириличних РК, здійснено їх порівняльний аналіз; досліджено особливості графіки письма зазначеного періоду:

– визначено кодикологічні особливості РК ХVІ ст. (у т.ч. встановлено особливості використання паперу в XVI ст. щодо країн його походження, оформлення текстів та їхнього розміщення: використання різних систем рубрикації та оздоблення відповідно до функціонального призначення РК);

– вдосконалено методи джерелознавчого та кодикологічного вивчення української РК означеного періоду;

– узагальнено основні характеристики та особливості рукописно-книжної культури України цього періоду;

– реалізована на практиці інформаційно-кодикологічна модель РК і кодикологічна модель даних, що спираються на системне вивчення походження, змісту, форми та історії РК ХVІ ст. у вигляді електронної бази даних “Кодекс”.

Практичне значення дослідження обумовлюється залученням до наукового обігу нових знань, що сприяють подальшому розвитку історико-кодикологічних та філологічних досліджень, вивченню писемної культури ХVІ ст., а також розвивають спеціальні методи історико-книгознавчого аналізу книжно-рукописної спадщини.

Апробація кодикологічного аналізу із застосуванням баз даних як ефективного інструмента дослідження сприяє подальшому впровадженню сучасних інформаційних технологій в ІР НБУВ.

Основні положення та висновки використані у практичному застосуванні у науковому описуванні в ІР НБУВ, для курсу лекцій з історії книги в Україні "Книгознавство" в розділі “Історія української рукописної книги та стародруків” Київського національного університету культури і мистецтв, у постійно діючому семінарі “Книгознавство та бібліографознавство” у НБУВ.

Особистий внесок здобувача. Результати дисертації, винесені на захист, одержані автором самостійно. Вони висвітлені у працях [1-9]. Конкретний особистий внесок автора в опублікованих разом із співавторами наукових працях вказано в переліку публікацій за темою дисертації.

Апробація роботи. Наукове дослідження здійснювалося протягом 1999–2002 рр. Основні положення дослідження апробовані на міжнародних і республіканських наукових конференціях “Бібліотечно-інформаційний сервіс” (Київ, жовтень 2001 р.), “Професійний імідж бібліотекаря інформаційного суспільства” (Київ, жовтень 2002 р.), на методологічних та науково-практичних семінарах НБУВ; оприлюднювалися на постійно діючому семінарі Інституту рукопису та Інституту української книги "Рукописна та книжкова спадщина України: проблеми археографічного аналізу", а також у декількох публікаціях: у монографії "Кодикографія української та східнослов’янської рукописної книги і кодикографічна модель структури формалізованого опису рукопису" (у співавторстві з Л.А. Дубровіною та О.М. Гальченко), у фаховому періодичному виданні “Рукописна та книжкова спадщина України”.

Структура дисертації обумовлена специфікою проблеми, метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури та чотирьох додатків. Oбсяг дисертації – 176 сторінок, додатків – 16 сторінок. Список використаних джерел і літератури містить 370 найменувань. Повний обсяг – 220 сторінок.

Іваннікова Марія Костянтинівна. Кирилична світська книга XVII ст. в фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського: історико-кодикологічний опис: дисертація канд. іст. наук: 07.00.08 / НАН України; Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського. - К., 2003.

Актуальність теми обумовлюється тим, що історико-кодикологічні та джерелознавчі дослідження рукописних книг (далі РК) ХVІІ ст. як окремого явища рукописно-книжної культури не знайшли широкого розповсюдження в історії вітчизняної слов’янської книги, а в історії української книжної культури вони практично відсутні. Рукописній книзі належить особливе місце в системі історичних документів через те, що вона є синкретичним джерелом, яке відбиває та акумулює значний пласт духовного розвитку суспільства. Зокрема, слід відзначити винятковий вплив писемної культури України ХVІІ ст. на соціально-етнічні процеси і становлення національної самосвідомості українського народу. Кодикологічний аналіз спрямований на визначення історії, походження, змісту та побутування рукописної книги в певному історичному середовищі. Важливим є встановлення кодикологічних прийомів і методів, які дають змогу розкрити специфіку РК певного періоду. Створення науково обгрунтованого кодикологічного опису РК ХVІІ ст., коли починається розвиток рукописно-книжної культури світського характеру і з’являються численні пам’ятки історичних творів – козацьких літописів, хронографів, космографій, збірників історичних сказань, посібників, літературних творів тощо – є актуальним для вивчення духовної спадщини України. Ці пам’ятки існують у численних списках, що характеризує книжну культуру досліджуваного періоду, у якому одночасно співіснували рукописні та друковані книги. Характерною особливістю цієї культури є анонімність твору та списку, невизначеність дати і місця походження, відсутність уніфікації назви і заголовку, зокрема, це стосується рукописної світської традиції. Правильність атрибуції книги дає змогу включити її в контекст культури ХVІІ ст., визначивши дату та локалізувавши місце створення. Водночас існуючі нині датування та описання РК ХVІІ ст., створені наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., мають узагальнюючий характер, наприклад, вказується, як правило, лише століття. Ці описи відповідають рівню розвитку палеографії, текстології, філігранології та інших історичних та філологічних наук початку ХХ ст. і, відповідно, значно застаріли. Розвиток спеціальних історичних дисциплін нині значно активізувався: виникли нові дослідження з історії РК, опубліковані спеціальні філігранологічні довідники, методичні матеріали тощо. Проведення кодикологічних досліджень книжно-рукописної культури минулого є вимогою сьогодення, коли створюються методологічні і методичні засади “Державного реєстру культурного надбання України” (далі ДРКН), куди рукописні пам’ятки увійшли невід’ємною частиною, однак досі відсутність узгоджених методик щодо опису та порядку включення рукописних пам’яток до ДРКН перешкоджає його реальному започаткуванню.

Стан наукової розробки проблеми. Окремим аспектам дослідження слов’янської книги ХVІ–ХVІІІ ст., в тому числі й української, були присвячені численні текстологічні, палеографічні, лінгвістичні, літературознавчі дослідження, зокрема, узагальнюючі праці О.М. Апанович (світська РК ХVІІІ ст.), Ю.А. Яворського та Я.П. Запаска (мистецтво книги), Я.Д. Ісаєвича (історія книги), М.В. Кукушкіної (історія та описання зібрань), С.П. Луппова (книга в Росії в ХVІІ–ХVІІІ ст.), М.М. Розова (історія і культурне значення книги ХІ–ХV ст. в Росії), Б.С. Сапунова (книжна культура Давньої Русі), а також статті О.О. Амосова, Т.В. Діанової, Л.П. Жуковської, А.А. Турилова, М.І. Ніколаєва та інших, в яких кодикологічні методи використовувалися, як допоміжні. Специфіку жанру пам’яток для ХVІІ ст. вивчали також філологи О.І. Білецький, М.К. Гудзій, О.О. Назаревський, В.І. Резанов, М.В. Геппенер, С.О. Щеглова, В.П. Адріанова-Перетц, М.І. Петров, В.А. Десницький, В.І. Крекотень, Л.Є. Махновець, В.Л. Микитась, Г.І. Сивоконь та ін. Однак спеціальних кодикологічних досліджень української РК ХVІІ ст. й досі немає. В Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вер-надського (далі ІР НБУВ) в 90-х роках ХХ ст. розвиваються кодикологічні дослідження, спрямовані на створення універсальних принципів описування РК ХV–ХVІІІ ст. Так, спочатку було розроблено модель кодикографічного опису, що узагальнила вітчизняний та світовий досвід описування РК, опрацьовано схему, яка мала завданням охопити всі можливі аспекти зовнішнього опису РК (Л.А. Дубровіна, О.М. Гальченко, О.А. Іванова). Деталізація особливостей кодексів розглядалася, як науковий метод аналізу об’єкту дослідження, при цьому було здійснено спробу формалізувати рубрики та елементи опису, ввести унифіковану термінологію. Теоретичні питання української кодикології були розглянуті у спеціальній монографії Л.А. Дубровіної “Кодикологія і кодикографія української рукописної книги”. У 90-х роках ХХ – на початку ХХІ ст. продовжуються дослідження кириличної РК з точки зору допоміжних історичних дисциплін, історії літератури, мистецтва та музики (Я.Д. Ісаєвич, Я.П. Запаско, Л.А. Дубровіна, Ю.П. Ясиновський, О.М. Гальченко, О.А. Іванова, Л.А. Гнатенко, М.Б. Боянівська, В.Я. Фрис, С.П. Прудніков), вивчаються графіко-археографічні та палеографічні особливості української РК ХІV–ХV ст., РК ХV ст. (Л.А. Гнатенко), рукописної книги ХVІ ст. (Л.А. Дубровіна, О.А. Іванова), історія та технологія оправи слов’янської РК та стародруків (О.М. Гальченко), музична рукописна книга кінця ХVІІ–ХVІІІ ст. (Ю.П. Ясиновський, Л.П. Корній, Е.С. Клименко). Разом з тим, масив власне РК ХVІІ ст. й досі науково не опрацьований кодикологічно, не уточнені дати та основні методи створення РК цього періоду, жанри, скрипторії, розвиток письма, оправи, історичне побутування тощо.

Зв'язок з науковими темами і програмами. Тема пов’язана із загальною темою НБУВ (1999–2001) “Рукописна спадщина діячів науки і культури України: джерелознавчі дослідження та археографічний опис” (Державний реєстраційний номер 0100V006608), що виконувалася, як відомча тема НАН України. Здобувачка також брала участь у виконанні програми “Книжкові та рукописні пам’ятки: історико-культурні дослідження бібліотечних зібрань, колекцій та рідкісних видань” – планова тема НБУВ (шифр теми 4.1.02–06.)

Метою роботи є визначення основних методичних принципів та специфічних особливостей кодикологічного опису світських кириличних РК ХVІІ ст. в Україні, напрямів дослідження української книги цього періоду.

Завдання дисертації полягає у тому, щоб: – вивчити історіографію питання та ступінь розкриття теми у попередніх наукових працях у галузі рукописної кириличної світської книги ХVІІ ст.; – виявити масив рукописних книг ХVІІ ст., встановити походження колекцій та зібрань РК з метою дослідження їхньої історії; з високим ступенем вірогідності датувати світські рукописні книги ХVІІ ст., що зберігаються в ІР НБУВ, відтворити історію їх побутування; – проаналізувати репертуар світської кириличної книги ХVІІ ст.; – визначити основні параметри ідентифікації та атрибуції рукописних книг за допомогою методів кодикології та кодикографії, специфічних для РК ХVІІ ст.; – розробити методику охоронного опису РК ХVІІ ст. для наукового обліку в архівах та бібліотеках, пристосованого для вирішення завдань ДРКН; – встановити характерні особливості кодикологічного дослідження історії української книжної писемності цього періоду.

Об'єктом дослідження є рукописні книги ХVІІ ст. світського змісту із фондів ІР НБУВ. Предмет дослідження. Кодикографія світської рукописної книги ХVІІ ст., вивчення походження, змісту, форми та історії РК. Хронологічні межі дисертації: ХVІІ ст. – період формування та розвитку світських тенденцій в рукописно-книжній культурі. Джерельною базою дослідження є фонди ІР НБУВ, також залучені для порівняльного аналізу рукописні фонди Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. Дисертанткою повністю переглянуто колекційні фонди ІР НБУВ, що мають відношення до ХVІІ ст., виявлено понад тисячу рукописних книг ХVІІ ст., атрибутовано як світські понад 100 рукописних кодексів. Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що: – виявлено і атрибутовано світські рукописні книги ХVІІ ст. в ІР НБУВ, проведений науковий опис цих книжок, уточнено дати створення, назви, зміст та репертуар книги означеного періоду; – проаналізовані особливості походження, змісту та історії кодексів; – визначені джерелознавчі та кодикологічні особливості РК ХVІІ ст., запропоновані нові методи джерелознавчого та кодикологічного вивчення української рукописної книги досліджуваного періоду (зокрема, табличні методи філігранознавчого аналізу структури кодексу, класифікації записів та маргіналій); – узагальнені основні характеристики та особливості рукописно-книжної культури цього періоду, до дослідження рукописно-книжної культури України включено значну кількість нових рукописних книг як історичних джерел;

– запропоновані система і структура опису РК, що спираються на системне вивчення походження, змісту, форми та історії РК ХVІІ ст. і орієнтовані на науково-облікове та охоронне використання в ДРКН. Практичне значення дослідження обумовлюється залученням до наукового обігу системи нових знань, що сприяє подальшому розвитку історико-кодикологічних досліджень, вивченню історії культури цього періоду, а також розвиває спеціальні методи історико-книгознавчого аналізу книжно-рукописної культури. Основні положення та висновки заповнюють певні лакуни в історії книги в Україні, вони використані у теоретичних бібліотекознавчих і книгознавчих дослідженнях, у діяльності по встановленню історії бібліотечних колекцій та зібрань, для курсу лекцій з історії книги в Україні “Книгознавство” та спецкурсу “Історико-культурні фонди” в Київському національному університеті культури і мистецтв.

Особистий внесок здобувача. Викладені положення та висновки належать дисертанту одноосібно.

Апробація роботи. Наукове дослідження здійснювалося протягом 1999–2002 рр. Основні положення дослідження апробовані на двох міжнародних наукових конференціях: “Бібліотечно-інформаційний сервіс” (Київ, жовтень 2001 р.) та “Професійний імідж бібліотекаря інформаційного суспільства” (Київ, жовтень 2002 р.); на методологічних та науково-практичних семінарах НБУВ; оприлюднювалися на постійно діючому семінарі Інституту рукопису та Інституту української книги “Рукописна та книжкова спадщина України: проблеми археографічного аналізу”, а також у 5-ти публікаціях, які були надруковані у фахових періодичних виданнях: “Архіви України”, “Рукописна та книжкова спадщина України”, “Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського” та “Студії з архівної справи та документознавства”.

Структура дисертації обумовлена метою та завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, а також додатків, що ілюструють методи кодикологічного аналізу. Обсяг дисертації – 165 сторінок, список використаної літератури та архівних джерел (257 найменувань).

Дата добавления: 2015-11-04