Коли ти завжди памʼятаєш про Бога і надія на нагороду осолоджує твої життєві прикрощі, тоді ти зможеш «завжди радуватися».

Може, хтось применшив твою славу? Тоді згадай про славу, що чекає тебе в небі за твою терпеливість. Скривдили тебе? Споглянь на небесні багатства і той скарб, який ти собі зложив своїми добрими ділами. Прогнали тебе з батьківщини? Небесний Єрусалим – ось правдива твоя Батьківщина. Ти втратив дитину? Зате маєш Ангелів, з якими вічно будеш ликувати довкруги Божого трону і вічно радіти. Якщо так порівняєш теперішні злидні з майбутніми благами, тоді збережеш свою душу від смутку й журби».

Як ті, що мають слабкі очі, відвертають свій зір від яскравих предметів і дивляться на зелень і квіти, так і душа не повинна перейматися лише сумними речами та своїми злиднями, а зноситись натомість до правдивих благ.

Щоб не зламатись у своїх терпіннях, Св. Василій радить порівнювати свої скорботи зі скорботами інших людей, які далеко більше від нас страждають:

Окремо взяте терпіння видаватиметься тобі нестерпним, але якщо порівняти його з терпіннями інших людей, то зачерпнеш з цього розраду в своєму горі».

Кожний християнин / чернець потребує великої терпеливості як для того, щоб мужньо нести свій хрест, так і для того, щоб ревно сповняти Божі заповіді. Терпеливістю християнин / чернець повинен так загартувати свій дух, щоб, незважаючи на жодні труднощі, завжди сповняти євангельський закон. Тому він мусить виплекати в своєму серці «гаряче, глибоке, сильне й незмінне бажання угодити Богові» й мати «тверду надію на Бога».

Щоб виплекати в собі цю незламну волю, християнин / чернець повинен памʼятати, що Сам Господь Ісус Христос був послушний Своєму Отцеві аж до смерті (Флп. 2: 8); повинен бути переконаним про силу заповіді, яка є вічним життям, як написано (Ів. 12: 50); і врешті, йому треба вірити слову Господа: „Хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу Мене ради та Євангелії, той її спасе” (Мр. 8: 35).

Терпеливість і витривалість потрібні теж у ділах милосердя. Зазвичай, різними труднощами і спокусами диявол намагається відтягнути нас від добрих діл:

Добрі діла сповняємо або душею, або тілом. Діянням душі сатана ніяк не може перешкодити. Тілесним же діянням Бог дозволяє йому перешкоджати – для досвіду чи упокорення людини, щоб виявилася її витривалість в доброму наміренні і в ревності добрих діл або у терпеливості, щоб, натерпівшись стільки від диявола, не відступила від побожності і від Бога».

Та найбільше терпеливості потрібно християнинові в суспільному житті, у співжитті з іншими людьми. Св. Василій вчить завжди проганяти зі свого серця гнів, бо «лише так зможемо з коренем вирвати всі ті пороки, які йдуть у парі з ним.

«Зневажив хто тебе – ти ж його благослови, вдарив тебе – стерпи; плює на тебе і нехтує тобою – пригадай собі, що ти попіл і земля, до якої повернешся. Хто так озброїться, той і найбільші зневаги легко знесе, бо вважатиме їх за правдиві. Тим унеможливить ворогові помсту, а сам собі споготовить світлий вінок терпеливості, а злість інших використає для свого поступу в побожності. Тому коли находить на нас спокуса гніву на когось, застановімося, що ліпше: через терпеливість наблизитися до Бога чи через гнів перейти на бік противника (диявола)?»

Коли Св. Василія також очорнювали та несправедливо осуджували, він просив свого друга: «Молися ревно, щоб ми через лихо чи хвилювання не втратили рівноваги розсудку, але щоб завжди належно дякували Богові та щоб не було зараховано нас поміж злих слуг. Бо ми, хоч і вдячні своєму Благодателю (Богові), однак не коримося тому, чого Він навчає нас отими нещастями».

А у своєму листі до ченців, Св. Василій написав таке:

Закликаємо вас: не падайте духом в утисках, а обновляйтеся у любові до Бога і зростайте день-у-день у ревності, знаючи, що між вами має зберегтися та рештка праведних, яких знайде Господь, коли знов прийде на землю. І хоч би навіть повиганяли з церков єпископів, хай це не захитає вас. Хоч би постали із самого клиру зрадники, то й те хай не ослаблює вашого довірʼя до Бога. Бо не титули є тим, що вас спасає, а виконання обовʼязків і справжня любов до нашого Творця.

Памʼятайте, що проти нашого Господа Ісуса Христа теж сплітали підступи архиєреї, законовчителі і старшина. А тих, що щирим серцем прийняли Його слово, знайшлося небагато в народі. Тому численність натовпу людей нехай не лякає вас. Підбурений люд, наче ті морські хвилі, якими вітер кидає сюди-туди. Хоч би тільки один мав спастися, як Лот у Содомі, він мусить зберегти правий суд і непохитно уповати на Христа, бо не покине Господь праведників Своїх».

Не титули є тим, що вас спасає, а виконання обовʼязків і справжня любов до нашого Творця.

Св. Василій навчає, що «взяти свій хрест – значить бути готовим на смерть за Ісуса, умертвляти тіло з усіма його пристрастями, терпіти різні небезпеки за імʼя Христа і не мати жодного привʼязання до дочасного життя». Тільки тоді християнин зможе «знестися понад терпіння», виявиться «вищим за них». Тільки тоді можна виконати слово Апостола: „Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром!”

· Пекар А., Досконалий християнин, В-во «Місіонер», Львів 2005.

Дата добавления: 2015-11-04