Холодна зброя

РОЗДІЛ 2. ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ І ОЗБРОЄННЯ

НОВОЇ СІЧІ.

ХОЛОДНА ЗБРОЯ

В даному підрозділі буде показано, про козацьку холодну зброю XVIII ст. Одна з найбільш поширених видів зброї у XVIII ст. це була козацька шабля. Шабля тоді використовувалася як другорядна зброя, коли вже бій доходив до рукопашної, тоді застосовували шаблю.

Сама шабля складається з деяких частин, у неї є дві головні частини, перша частина це кривий клинок та ефеса. Клинок має дві бічні сторони зовнішню і внутрішню та сторони верхньої та нижньої. Клинок завжди однолезовий, лезо на вигнуті частині. Частина якої клинок сполучається з ефеса називають п’ятою. Довжина клинка вимірюється з від вістря, вона сягає 1/5-1/3.[1]

Варто розповісти, які були види шаблей у козаків Нової Січі. Один з таких видів, це було шабля перський типу шамшар яку використовували козаки з XVII до першої половини XVIII. Сам клинок шаблі був сталевий, мала середня кривини, без обламаний у верхній частині, форма шаблі мають таку назву як лев’ячий хвіст. Ефес відкритий типу, суцільний литий з бронзи,гарда просто, хрестоподібна. Перехрестя витягнутої ромбічної форми, самі шипи видовжені і широкі. Сама верхів’я оливко подібне, наслідує першу форму шамшира. Піхви дані шаблі робили з дерева та покривали з шкіри. Вістря загострене тільки з одного боку.[2]

В даній перській шаблі шамшир, була головна частина це клинок. Перський клинок почали виготовляти у різних країнах. Одна з таких країн, яка виробляла для своїх шаблі це була Туреччина. Цим доказ є тому що Туреччина в XVII ст. виробляла шаблі нахиленим, плоска зрізане верхів’я з ковпачом. Це були традиційні шаблі які вироблялись у XVI ст.

Перські шаблі які використовували козаки, були поширені тільки до першої половини XVIIІ ст. Наступна шабля яку використовували козаки це була турецька шабля килидж.

Килидж була з коротким кривим клинком та широкою єлманню. Килидж має хрестоподібну гарду з перехрестям, вона виготовлялася з мяких металів. Щічки виготовлялися з рогів, кісток чи дерев’яні, закріплювались до хвостика наклапках. Клинки також зустрічаються з дамаської сталі, іноді перської, також було європейське виробництво. Піхви самі були дерев’яні, покриті з шкірою чи оксамитом. У козаків килидж використовували у XVIII столітті.[3]

Килиж як і перська шабля шамшир показали себе добрі, для ви користування. Тому було створено турками щаблю яка отримала назву, шабля турецького-типу. Щоб створити таку шаблю, було схрестино перський шамшир і турецьку шаблю аджем-кіліча.

Також на українських землях були поширені такі шаблі як польсько-угорський тип IV (орла), її датування поширено в XVII- XVIIІ ст.. Головною ознакою це є тому що верхів’я виготовлено голови орла. Ще була шабля яка мала назву ординка її датування поширено в XVII- XVIIІ. В неї був масивна гарда відкритого типу, верхів’я у вигляді ковпачка, розгорнуто вгору під тупим кутом,довгі, розширені на кінцях кільйони, масивний широкий клинок звичної кривини. І останній тип шаблі, це були балканські в них було відкритий тип з короткими кільйонами, сам клинок був ірландського походження, та декоративне оформлення.[4]

На початку XVI ст.. шабля коштувала дуже дорого, а вже з другої половини XVIIІ ст.. ситуація з якістю шаблями погіршилась, це все можливо наслідок Руїни. Козаки почали перероблювати старі шаблі. Часто вони її ремонтували або виготовляли з важкого заліза. Подальша зброя козацьких шабель на українських землях, буде поширюватись масово російським зброярськими виробництво.

Спис до XVIIІ ст.. в українських козаках, не було скільки популярності як у російських козаків. Але популярність списів в українських козацьких військах настає у кінці XVII ст..

Козацькі списи були легкі і тонкі, вони мали наконечник у двох сторонах, служив як зброя, також його використовували як міст,коли козаки переходили болото, вони ставили горизонтально і вертикально списи, а потім коли догодили до половину, вони забирали задні і ставили в перед. Списом легко можна було управляти на коні і також в бою. Спис був поширений в козаків, і коли козак йшов в похід проти ворогів то він собою, в похід брав спис.

Вітчизняний історик – сучасник М. Антоновський він залишає опис козацького списа, який мав тригранний наконечник (дротик), а від того дротика поратиму пробивали ребро загострену залізну штабу завдовжки аршин – для заподіяння рани ворогів, якщо той схопиться за спис[5]. Але це не можна судити, що то було всіх козаків. Могло бути що кожного було по-різному.

Наступний яку зброю використовували козаки то був кинджал це є холодна зброя колольно-різальна та русальна зброя, вона була призначена для рукопашного бою на найближчих дистанціях. Середня довжина була 25-30 см.. руків’я та інколи гарди. Про це показує писемних джерел, що кинджал у запорізьких козаків було дуже популярний, вони використовували диверсійних акцій і т. д. Козацькі кинджали мали вигляд здебільшого криві дволезиві кинджали східного походження – кавказький бебут,перський дамба, арабський джамбія[6]. Цим є доказ ти що, козаки більш запозичували східну зброю ніж західну.

Щоб зупинити кінський наступ, козаки кидали якірниці. Вони складались вони нагадували чотири товсті цвяхи, вони були дуже гострі і з’єднувалися до купи. Колись якірницю використовували росіяни і поляки а тепер 18 століття, використовували кримські татари і козаки. Завдяки якірницям вони ранили копита коней і зупиняли кінноту.

Про останню холодну зброю буде розглянута то є ніж голодна зброя різально-колольна зброя з коротким одна чи дволезовим клинком, як правило без гарди. Особливість метального ножа полягає у зміщенні центра ваги на середину чи ближче до вістря. Ця зброя була створена для вилазки або замість пістоля.

Холодна зброя запорозьких козаків XVIIIст.. посідала другорядну роль, тому що в той час вже відігравала вогнепальна зброя. Холодну зброю використовували тільки для ближнього бою або вилазок.

[1] Тоїчкін. Д. Козацька шабля XVII-XVIIIст.:Історико-зброєзнавче дослідження/ Деніс Тоїчкін — Київ: Стилос — 2007— С.34

[2] Тоїчкін. Д. Українська козацька шабля XVII-XVIIIст: морфологічні типи й осередки виробництва Київ:Військово-історичний альманах. Центральний музей Збройних Сил України. — №13. 2006. С.123

[3] Тоїчкін. Д. Козацька шабля XVII-XVIIIст.:Історико-зброєзнавче дослідження/ Деніс Тоїчкін — Київ: Стилос — 2007— С.48

[4] Тоїчкін. Д. Українська козацька шабля XVII-XVIIIст: морфологічні типи й осередки виробництва Київ:Військово-історичний альманах. Центральний музей Збройних Сил України. — №13. 2006. С.108.

[5] Славутич. Є. Озброєння козацького війська Гетьманщини у XVIII ст..:Військово-історичний альманах. Центральний музей Збройних Сил України. — №16. 2008. С.147.

[6] Тоїчкін. Д. Козацька шабля XVII-XVIIIст.:Історико-зброєзнавче дослідження/ Деніс Тоїчкін — Київ: Стилос — 2007— С 160.

Дата добавления: 2015-11-04