Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Сутність і основні елементи системи зв’язків з громадськістю

Читайте также:
  1. XIX партійна конференція (червень 1988 р.) прийняла рішення про кардинальне реформування політичної системи, закріпила курс на гласність.
  2. Будова складових частин десантної парашутної системи ДПС
  3. Буття матеріального. Сутність матерії та форми її існування.
  4. Визначіть основні ідеї «Капіталу» К.Маркса.
  5. Виробнича програма, її сутність та основні поняття
  6. ГЕОМЕТРИЧНА СХЕМА Й ОСНОВНІ ЧАСТИНИ НІВЕЛІРА
  7. Дайте загальну характеристику КШПЕ: предмет та метод дослідження, основні етапи розвитку та їх видатні представники.

це безліч або певна кількість елементів, взаємопов’язаних та взаємодіючих один з одним, які створюють цілісність, єдність. Існує кілька типів системи:

1) система неорганічної природи;

2) біологічні — системи певних організмів;

3) соціальні (прості й складні);

4) абстрактні (поняття, теорії, гіпотези, наукові знання і т. ін.);

5) лінгвістичні (мовні) тощо.

Система зв’язків з громадськістю — це підсистема загальної соціальної системи, яка обслуговує економічну, політичну, соціально-культурну системи — підсистеми загальної соціальної системи, їхню інформацію та зв’язки з громадськістю, управління громадською думкою.

Система ЗЗГ складається з таких основних елементів:

1) організація (керівник, фірма, заклад), яка зацікавлена у зв’язках з громадськістю;

2) громадськість — це певна група (групи) людей, які виражають свою думку з тієї чи іншої проблеми, а також реагують на події, заходи та поведінку своєї організації та ситуацію, що виникла (відкрита і закрита групи);

3) громадська думка — рівень і стан масової свідомості громадськості;

4) інформація — первинні дані про конкретний предмет, явище, процес, їхні кількісні та якісні характеристики, які отримуються і передаються людьми усним та письмовим способами або за допомогою технічних прийомів;

5) канали збору, переробки інформації — безпосереднє спілкування, телефон, радіо, преса, телебачення тощо, а також зворотний зв’язок;

6) бар’єри, що обмежують, перешкоджають обміну інформацією;

7) дослідні організації і агенції зі зв’язків з громадськістю та ін.

Усі названі елементи системи ЗЗГ безперервно взаємодіють і пов’язані між собою. Якщо не існує певної організації (фірми, закладу, керівника), то ЗЗГ нікому здійснювати, і навпаки, не існує такої організації (не може бути), яка не мала б свою громадськість, зацікавлену у зв’язках зі своєю організацією (керівником, фірмою, закладом), тобто будь-яка система ЗЗГ є об’єктивно необхідною.

З цієї досить спрощеної схеми випливає, що будь-яка система ЗЗГ існує і функціонує в певному соціальному середовищі і є частиною загального соціального середовища.

Визначаючи і характеризуючи систему ЗЗГ та її елементи, слід зазначити, що:

по-перше, система ЗЗГ створюється лише тоді, коли є реальна організація, яка зацікавлена в ній;

по-друге, фірма (організація)-замовник завжди виступає в ролі ініціатора у встановленні зв’язків зі своєю (цільовою) аудиторією,

а також у здійсненні зворотного зв’язку;

по-третє, агенція, що отримує замовлення, збирає, обробляє, аналізує і систематизує необхідну інформацію для здійснення ЗЗГ;

по-четверте, кожне звернення ЗЗГ має три основні частини: 1) заголовок (назву), в якому стисло викладено ідею всього тексту звернення і який зазвичай складається із 6—10 слів; 2) основний текст, що має бути представлений у стислій письмовій формі, написаний грамотно, зрозумілою мовою, з чітким визначенням мети, принципових способів і методів виконання поставленого завдання (що? де? коли? яким чином?); 3) фірмовий знак, реквізити, що характеризуються чітко визначеною докладною адресою, номерами банківського рахунка, телефону, факсу, телексу, торгової марки;

по-п’яте, канали передачі інформації містять велику кількість форм просування інформації, зокрема:

• усні мовні звернення (ораторські виступи, відкриття ярмарків, аукціонів, дикторський текст по каналах радіо та телебачення);

• візуальні форми (реклама фільмів, відеоролики і кліпи з виділенням фірмового кольору, товарного знака, фірмового стилю, традицій);

• засоби масової інформації (ЗМІ) — преса, радіо, телебачення;

по-шосте, цільова аудиторія являє собою певну частину співтовариства (суспільства), конкретну групу реальних та потенційних споживачів з виокремленням їхніх специфічних ознак (психологічних, соціальних з урахуванням їхнього ставлення до реальних економічних, соціальних, політичних та духовно-культурних процесів, до своєї організації);

по-сьоме, зворотний зв’язок, який відіграє велику роль в ефективному функціонуванні всієї системи зв’язків з громадськістю, забезпечує організацію інформацією про стан громадськості та її реакцію на діяльність керівництва своєї організації (фірми). Крім того, соціальне середовище, всередині якого функціонує система ЗЗГ, як правило, має різні перешкоди для її функціонування у вигляді інформаційних бар’єрів, що заважають нормальному проходженню інформації. Для подолання цих бар’єрів спеціалісти ЗЗГ мають володіти комплексом знань і професіоналізмом у таких галузях, як соціологія, психологія, юриспруденція, журналістика, менеджмент і маркетинг.

Лише глибокі знання системи ЗЗГ, усіх її елементів та локальних етапів функціонування дасть спеціалістам із ЗЗГ і керівництву організації можливість наповнити модель системи певним конкретним змістом, знайти напрями, форми і методи впливу на громадськість з урахуванням її інтересів та інтересів самої організації.

 

 

2. Вплив “зв’язків з громадськістю” на ріст реалізації екопродукції.

В умовах затоварених ринків, значної конкуренції виникають зовсім нові потреби та вимоги щодо товарів, а саме базовим поняттям постає екологічно чистий продукт.

На комплекс екологічного маркетингу впливають такі зовнішні фактори: вимоги національних і міжнародних стандартів; законодавчі обмеження і регламентації; ефективність витрат; екологічно орієнтовані акції громадськості; екологічна обізнаність суспільства; конкуренція; постачальники; міжнародна спільнота [3].

Відповідно і формується нове поняття екобрендинг. Брендинг екологічної інновації є завданням маркетологів, що передбачає позиціонування відповідних товарів у свідомості споживачів як таких, які мають переваги за екологічними властивостями [1, с. 38].

Характерно, що для розвитку малого і середнього екологічного бізнесу і поліпшення умов його діяльності уряду необхідно:

· використовувати фінансові і кредитні важелі для стимулювання виробництва екологічних товарів і та надання відповідних послуг;

· формувати попит на екологічну продукцію (послуги) через політику державного придбання;

· сформувати відповідну систему банківських розрахунків, так зване “позеленення” банків;

· забезпечити друк відповідних періодичних видань та розміщення інформації в Інтернеті.

Екологічні товари, як правило, мають такі характерні ознаки: екологічні на стадії споживання; екологічні на стадії виготвлення; використовуються екологічні технологічні процеси [1, с. 38].

Екологічний товар — це товар, який є екологічно безпечними при виробництві, споживанні і утилізації [3]. Екологічний брендинг дає змогу виділити екологічні властивості товару і позиціонувати його на ринку [1, с. 38]. “Екологічний брендинг (екобрендинг) – різновид брендингу, який є діяльністю зі створення та впровадження екологічно спрямованого бренда на ринок за допомогою маркетингових інструментів, управління технологією просування і рекламною підтримкою бренда з наголошенням на екологічних якостях товару, основою яких є формування у споживача сприятливого образу рекламованої торгової марки, товару, компанії і виділення її серед інших як виробника «зелених» товарів” [1, с. 39].

Екобрендинг потребує створення відповідної “екологічної легенди”, тобто наголошення про унікальні властивості товару [1, с. 39]. Наступним етапом є створення образу екологічно чистої місцевості, тобто екологічно чиста місцевість, регіон тощо [1, с. 39]. Важливим є також виробничі ноу-хау, які передбачають випуск продукції без консервантів, барвників тощо[1, с. 40].

Поняття персоналізація виробника створення образу, щоб люди повірили в натуральність виробництва, його дієвість [1, с. 40]. Назва продукції (філокопірайтинг), яка буде наголошувати на даній товарній марці [1, с. 40]. Мерчандайзинг, який передбачає визначення місця продукції відповідно до її призначення, назви [1, с. 40]. Крім того, для важливого створення екобрендингу має також використання екологічної упаковки, яка визначає основні характеристики товару.

У статті “Екологічна упаковка: поради виробникам” [5] подано правила 5О щодо зниження кількості відходів від упаковки:

· Осмислити — провести аналіз потреб та поведінки споживачів і на підставі цього внести зміни у виробництво товару та упаковки (задіяні інженери, виробники і дизайнери компанії).

· Оцінити передбачає оцінення процесу виробництва упаковки, роздрібної торгівлі, логістики, попиту за допомогою технічних та маркетингових інструментів.

· Оптимізувати означає оптимізацію складових упаковки відповідно до виробничих, логістичних, торгівельних і споживчих вимог із збереженням функцій упаковки.

· Обмежитись — оптимальне використання матеріалу упаковки із збереженням якості продукції та зменшенні ризику під час виробництва, транспортування, дистрибуції та використання.

· Організація переробки відходів передбачає врахування життєвого циклу упаковки товару і спростити процес його входу і використання.

Виробництво екологічно чистої продукції дає певні переваги на ринку. Виробництво даних товарів підвищує ділову активність компаній і знижує ризк конкуренції [4]. Лідерами ринку стають ті фірми, які здійснили капіталовкладення в екологічно чисті технології [4]. Діяльність фірми, яка орієнтується на концепцію екологічного маркетингу є захищеною від іноземної конкуренції. [4]. П'ять кроків до екологічної економіки згідно журналу “Organic Ua” [6]:

Перший крок – економіка відновлювальних енергетичних ресурсів, тобто відновлювальні енергетичні ресурси мають бути основними в енергетичній системі країни, відтісняючи викопне паливо.

Другий крок – революція ефективності, тобто використання енергоощадних технологій.

Третій крок – капіталовкладення в розвиток зеленої інфраструктури, тобто створити такі умови щоб використання власного авто було не рентабельним.

Четвертий крок – переробка матеріалів, яка базується на принципах стійкості, відновлювальності, переробці і можливості ремонту.

П'ятий крок – збільшення добробуту у своїй країні та за її межами, тобто забезпечувати потреби суспільства.

 

 

3. Приклади популяризації екопродукції в Україні

Якщо продукція не містить токсичних речовин, на виробництві чи в офісах економлять воду і електроенергію, а відходи віддають на переробку – це можна використати у маркетингу.

Успішність “зеленого маркетингу” можлива лиш у суспільстві, де споживачі дбають про природу й здоров’я. Покупці, які хочуть бачити “дружні до довкілля” товари - критичні у виборі різних товарів і послуг. Такою є думка більшості Європейських екологів, зокрема - директор німецької компанії Lichtl Ethics & Brands Мартіна Ліхтля, що є радником зі сталого маркетингу та комунікацій Мінприроди Німеччини. Фахівець спеціалізується на екокомунікаціях, був у керівництві концернів Kraft Jacobs Suchard, Gemini Consulting і Warner-Lambert, Danone, Nestle.

Згідно з оцінками, які наводить Ліхтль, у Німеччині третина споживачів зацікавлена в екопродукції. А 15 відсотків покупців фахівець називає справжніми "еко-шопперами". За його словами, це ті, хто вважає, що екологічний – це якісний товар і готові платити за нього більше.

Зокрема, в Україні розроблено близько 50 сертифікатів екостандартів. Нині, за її даними, лиш 60 українських товаровиробників сертифікували власну продукцію - загалом 230 найменувань. Проте це, порівняно з іншими країнами, які розвивали еко-маркування на початку 90-х, замало. Для прикладу: в ЄС марковано 25 тисяч найменувань екопродукції

Тму необхідно спершу зосередитись на промоції лиш кількох еко-маркувань, інакше споживач розгубиться, що означають ці знаки. Застосовуючи еко-маркування, як каже, компанія може демонструвати свій внесок у вирішення еко-проблем й краще представити товар. А рекламою таких стандартів має опікуватись і держава.

Вітчизняні науковці, зокрема М.М. Садченко вважають, що екологічними на підприємстві є не лише готова продукція, але й виробничий процес: приділяється значна увага зменшенню викидів, у тому числі й очистці стічних вод - це теж враховано для сертифікації.

На сьогодні Стандарти еко-маркування в Україні вже затверджені. Утім, їх належна промоція не проводиться. Причиною є те, що еко-сертифікування – справа добровільна, але налагодженої пропозиції немає, адже немає поки й попитуУкраїнці ще не готові більше платити за товари з еко-позначками. Відтак й фірми, використовуватимуть зелений маркетинг, якщо точно знатимуть про вигоди. Все більше продавців продуктів харчування, косметики, лікеро-горілчаних напоїв, позиціонують їх як екологічні.

Втім,, покупці готові будуть брати “органік” продукцію, лиш коли ціна буде така сама, як за звичайну. Важливл подолати міф, що товари з еко-позначкою дорожчі. Для еко-сертифікування оцінюють і управління відходами, економне використання води, енергоефективність, склад продуктів. А це не нові технології, за які слід окремо платити. У приклад вона наводить миючий засіб з еко-сертифікатом, що виробляють у Харкові – дешевший за аналогічний експортний німецький.

Зелений маркетинг, і соціальна відповідальність. Деякі супермаркети в Україні намагаються окремо збирати і переробляти сміття, це популярно і у готельному бізнесі. Облаштовують біля офісів, крамниць велопарковки, один оператор мобільного зв’язку відкриває пункти прийому батарейок. Цікавий приклад з Німеччини наводить Ліхтль – у деяких мережах супермаркетів є окремі полиці для товарів з екологічним сертифікатом “Блакитний янгол”.

Дослідниця Юлія Березовська зазначає, що незважаючи на несприятливі для розвитку нових виробництв умови, фірми частіше використовують еко-складову, просуваючи товари. Іноді це справді покращення екоякостей товару, а подекуди символічні маркетингові акції, такі як заміна упаковки чи способу доставки продукту.

За словами експертки, замало наразі проектів з переробки та утилізації сміття, очистки води та стічних вод. Хоча це потрібно мало не кожному виробництву, а компанії використовують еко-маркетинг, рекламуючи лиш маленькі "соціальні" проекти, такі як висаджування дерев. Поки виробники не дуже поспішають зменшити вплив на довкілля та насправді поліпшити якість продукції завдяки чистим технологіям.

 

ВИСНОВКИ

 

1. Зв’язки з громадськістю — це багатофункціональна система з організації, налагодження та регулювання відносин суб’єктів управління з громадськістю, головними завданнями якої є формування громадської думки та управління нею, забезпечення ефективної взаємодії суб’єктів суспільного життя.

2. Функціонування системи ЗЗГ має два аспекти: по-перше, теоретична і аналітична діяльність з послідовним наданням послуг для вищого керівництва та суб’єктів управління мезо- і мікрорівнів; по-друге, діяльність системи ЗЗГ передбачає практичну роботу з оцінки двостороннього потоку інформації з широким використанням матеріально-технічних засобів, спеціальних форм і методів освітньо-виховного впливу на масову свідомість громадськості та поведінку людей, соціальних груп, об’єднань, інститутів громадянського суспільства.

 

 


Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 184 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Самостоятельная работа №5. Решение задач на определение скорости химической реакции. Параграф 4.3. стр. 170| Главная | Закон РФ "Об образовании" | Статья 33. Порядок создания образовательных учреждений и регламентация образовательной деятельности

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.011 сек.)