Визначення сленгу та його історія

Вступ

Актуальність теми. Останнім часом спостерігається масове використання жаргонної лексики усіма верствами населення - незалежно від соціальної чи професійної приналежності, віку, комунікативних особливостей вживання - будь то публічний виступ, ділове спілкування або неофіційна обстановка. Багато дослідників розглядають процес жаргонізації сучасній мові як своєрідну реакцію на недавню стандартизованность, «пригладжене», безликість публічних виступів, насичених пропагандистськими штампами. І в молодіжному сленгу іноді навіть бачать знаряддя боротьби з «тоталітарним мовою». Так чого в цьому явищі більше: плюсів чи мінусів? Розгляду цього питання і присвячене дослідження.

Відхід в області соціального життя від жорстких канонів і норм радянського минулого, проголошення свободи як у суспільно-політичній та економічній сфері, так і в людських відносинах позначається на нових оцінках деяких мовних фактів і процесів: те, що раніше вважалося приналежністю соціально непрестижною середовища (злочинної, мафіозної, просто малокультурні), починає набувати «право громадянства» поряд з традиційними засобами літературної мови.

У молодіжному жаргоні, як у дзеркалі, відбивається процес змін в суспільстві, в тому числі вищеназвані процеси (зняття заборон, цензури, посилення впливу мови злочинного світу, розширення сфери усній непідготовленою мови) вплинули на молоде покоління, що знайшло безпосереднє відображення і вираження в мовою молодих. Ряд арготизмів нинішні молоді люди сприймають як «свої», як звичайні, загальновживані слова, не підозрюючи, що вони прийшли з блатного мови (наприклад, Ничка, заначка «тайник», стирчати «насолоджуватися»): коли учням 10 класу однієї зі шкіл р. Шебекіно ми запропонували замінити слово заначка (у заголовку газети «Комсомольська правда») літературним синонімом, вони не змогли, порахували, що «нормальне слово». Таким чином, є і ще одна - моральна, духовна - проблема, пов'язана з поширенням жаргонізмів. Жаргон вимиває з нашої мови величезні пласти літературної лексики, збіднює мову, тим самим, перешкоджаючи інтелектуальному і творчому розвитку особистості: «Жаргон вбиває думку, відучує думати його завзятих шанувальників» - справедливо пише сучасний філолог Л. І. Скворцов. Ця думка проходить і через багато роботи Д. С. Лихачова.

Але, з іншого боку, жаргон відображає тенденції, важливі для сучасної мови в цілому і без його всебічного вивчення лінгвістичний опис сучасної російської мови буде неповним. Вивчення подібного мовного матеріалу цікаво і в якомусь сенсі необхідно - хоча б тому, що цей своєрідний «мова в мові» існує не тільки в усному мовленні, але і все частіше і частіше функціонує (як уже зазначалося) на сторінках газет і журналів. Тому у вивченні сленгу повинні бути зацікавлені не лише лінгвісти, а й соціологи, психологи, педагоги, так і все суспільство в цілому. Це також підкреслює актуальність виробленого дослідження. Тим більше важливо, що ми спиралися переважно на дані (у тому числі й кількісні) і факти, зібрані у Білгородській області, в чому проявляється самостійність, новизна і практична значущість роботи.

Об’єкт дослідження - молодіжний жаргон як мовне і суспільне явище.

Мета дослідження - полягали в тому, щоб дослідити таке явище мови, як «молодіжний жаргон», показати, що в ньому відбиваються суспільні проблеми, а також довести залежність «молодіжного мови» (і в тому числі жаргону) від життя суспільства, від середовища, навіть від особливостей молодіжного колективу (наприклад, ми вважаємо, що в «провінції» мова молоді засмічена жаргонами набагато у меншій мірі); порівняти частотність вживання деяких жаргонізмів у центрі, у великих містах (за даними ЗМІ, зокрема, телебачення) і нашому (м. Шебекіно та п. Борисівка Білгородської області).

Завдання дослідження передбачалися такі: 1) підібрати та проаналізувати літературу з теми дослідження; 2) встановити співвідношення між термінами жаргон і сленг; 3) визначити місце жаргонної лексики в сучасній мові, встановити залежність мовних процесів від громадських; 4) зібрати фактичний матеріал з промови учнівської молоді м. Шебекіно та ін регіонів, а також із ЗМІ; 5) порівняти частотність вживання деяких жаргонізмів у різних молодіжних колективах; 6) з робити висновок про ставлення в суспільстві до сленгу.

У роботі також розглянуті питання, пов'язані з аналізом сучасної мовної ситуації, з визначенням місця в загальнонаціональному мовою молодіжного жаргону і з проблемами відображення в жаргоні суспільних процесів, визначені різновиди і джерела поповнення молодіжного жаргону, виявлено особливості використання жаргонізмів підлітками Бєлгородської області в цілому (і ученицями Шебекинский гімназії-інтернату зокрема); за допомогою анкет встановлено їхнє ставлення до жаргонної і грубо-просторічної лексики. Крім прикладів з «живої» мови підлітків, матеріалів опитувань та відповідей на запитання анкети, творів, в роботі нами також використовувалися приклади з молодіжних видань.

Визначення сленгу та його історія

На Заході період так званого «жаргонного вибуху» вже минув (увінчавшись зокрема «Механічним апельсином» Берджеса), тоді як до України хвиля інтересу до субмов докотилась лише порівняно недавно. Досі в наукових колах почасти домінує розуміння молодіжного соціодіалекту як «мовного хуліганства». Дослідженням цього питання займаються нині лише окремі мовознавці, хоча сама тема надзвичайно багатогранна.

Сленг доволі поширене явище, він є засобом спілкування у найрізноманітніших прошарках населення і сягає своїм корінням у сиву давнину. Адже і століття тому різні соціальні групи мали свій стиль мовлення, притаманний саме цій групі. Крім того, розповсюдженим видом сленгу є сленг професійний, що побутує у мовленні людей певного фаху чи роду заняття. У ХVІІІ-ХІХ ст. на Полтавщині, де кобзарювання було досить поширеним явищем, сліпі бандуристи мали свій власний сленг, який називався «лебійською мовою» і був незрозумілий навколишнім, але при уважнішому розгляді бачимо, що його легко було вивчити, оскільки він ґрунтувався на певних закономірностях перекручування слів, хоча були й окремі сленгові новоутворення. Деякі номінації лебійської мови фігурують у сучасному молодіжному сленгу, зазнавши певних деформацій. Наприклад, поширене у молодіжному мовленні слово лахати (сміятися) пішло саме від мандрівників-лірників, навіть не змінивши значення: «дерти лаха» – сміятися. Слово кльово має таке саме коріння, і вимовлялось воно спершу «клево». Головний персонаж оповідання Г. Хоткевича «Сліпець» належить саме до даної соціяльної групи й ось цитата: «Оце, – думаю, – клево» (у значенні «добре»).

Загалом межа між живою, розмовною мовою та сленгом була і є дуже рухливою, перехідною. Часто статус слова змінюється, і те, що, скажімо, у 60-х, 70-х, 80-х роках ХХ століття вважалося сленгом, тепер стало частиною повсякденного словника людей.

Мова дуже чутлива до змін у політиці, ідеології, науці, духовній культурі, тому й сленг, як один із її складників, надзвичайно швидко зазнає змін. Так, сленг молоді 50-60-х рр. фактично не зрозумілий сучасному молодому поколінню.

Сленг кожної історичної епохи відображав риси часу. Сленг 60-х був наслідком підвищеного інтересу до наркотиків, популярної музики, постійної евфорії. Сленг 70-х містив велику кількість епітетів, що стосувалися невдах: «wally», «nurd» тощо. У сленгу 80-х переважали слова, що стосувалися грошей та роботи.

Єдиного і всеосяжного визначення сленгу немає і дотепер. Неодноразові спроби розмежувати сленг і загальновживану лексику або сленг і нецензурну мову не дали результатів. Дефініції сленгу, які намагаються нашвидкуруч скомпонувати у ході наукових дебатів, часто виявляються помилковими. Таким чином, у різних словниках і посібниках ми можемо зустріти безліч визначень для сленгу, таких як: «нецензурна мова», «мова неписьменних і безпутних людей», «поезія простої людини». В.О. Чеховський називає сленг «мовною грою, що допомагає особистості заявити про себе у власному мікросоціумі та водночас відокремитись разом з ним від решти суспільства».

З погляду лінгвіста, сленг – це стиль мови, що посідає місце, антитетичне занадто формальній, офіційній мові. Сленг перебуває в самому кінці можливих засобів мовного спілкування і включає різні форми мови, за допомогою яких люди можуть ототожнювати себе з певними соціальними угрупованнями, починаючи з дітей, молодих бізнесменів і хакерів і закінчуючи злочинцями, алкоголіками та наркоманами.

Жаргонізми (сленгові слова) посідають важливе місце у культурі мовлення, їх можна зачислити до лексично-стилістичних утворень. Такі слова притаманні розмовній мові людей, які пов’язані певною спільністю інтересів. Сленг властивий різним групам людей і відіграє важливу роль у житті індивіда.

Сленгові новоутворення можуть бути стилістично нейтральні та стилістично знижені. Саме на цих поняттях ґрунтується взаємозв’язок між культурою мовлення та сленговою лексикою. Стилістично нейтральні сленгові новоутворення не засмічують мови, а стилістично знижені вважають явищем негативним. У переважній більшості випадків, коли йдеться про молодіжний сленг, люди звертаються саме до тих лексичних одиниць, які є стилістично зниженими. Якраз через це виникає нерозуміння молодіжної субмови, її заперечення, що одночасно провокує вживання не лише даних лексем, але і перехід на нецензурну лексику.

Дата добавления: 2015-10-28