Правові настанови

Датування тексту

Датування тексту є важливим для науки, так як «Ману-смріті» була написана в період, коли вплив брахманів був під загрозою неведійських рухів,після розпаду імперій Маур'їв і Шунга склався період соціальної нестабільності.Таким чином «Ману-смріті»та інші Дхарма-шастри були реакцією брахманів на ці загрози.

У науці утвердилася думка Георга Бюлера, що «Ману-смріті»в тому вигляді, в якому вона дійшла до нас, склалася в II столітті до н. е.. - II столітті н. е.. При цьому не весь матеріал, що міститься в збірнику, може ставитися саме до вказаного періоду. Відносно новими визнаються перша і остання (XII) глави. З інших глав найдавнішими вважаються II-VI глави, однак в них також зустрічаються вірші, які є пізнішими додаваннями. Пандуранг Вамана Кані обмежував датування періодом з II століття до н. е.. до I століття н. е.. К. П. Джаясвала вказує ще точнішу дату: 150-120 роки до н. е..

Структура тексту

«Ману-смріті» написана на санскриті, складається з 2684 віршів (шлок), які розбиті на 12 розділів, що містять в собі:

• I опис уявленнь про походження Всесвіту, станів (варн), людського суспільства;
• II - правила життя в період навчання;
• III-IV - правила життя сім'янина-господаря;
• V - деякі релігійні норми;
• VI - правила життя відлюдника;
• VII - повчання про обов'язки царя та управління державою;
• VIII - настанови щодо судочинства та юридичної практики
• IX-X настанови щодо сімейних відносин, покарань за різні злочини, обов'язків членів варн;
• XI - приписи про каяття та обітниці задля спокутування скоєних гріхів;
• XII - опис посмертних відплат за погані справи в цьому житті.

Правові настанови

Закони називають сім можливих способів виникнення права власності: спадкування, дарування, купівля, завоювання, лихварство, виконання роботи, а також одержання милостині (гл. X, ст.115). Стародавній Індії був відомий і такий спосіб набуття права власності, як давність володіння (гл. VIII, ст. 147). При цьому підкреслювалось, що тільки при законному підтвердженні людина із володільця перетворюється на власника. Купувати речі можна було тільки у власника. Доводити право власності, посилаючись на добросовісне володіння, заборонялось. Якщо у добросовісного набувача виявляли вкрадену річ, то вона поверталась попередньому власнику.

_______________________________________________________________
На початку I тисячоріччя до нашої ери країна аріїв, "Аріяварта", була країною маленьких укріплених селищ, загублених у глибині джунглів. Арії були хазяїнами цієї країни, а скорені туземці - плебеями-шудрами й рабами; арійський порядок був скрізь однаковий і скрізь, в Індії, Греції або Римі, скрізь були добродії-завойовники й раби, що

схилялися перед ними. Однак згодом панів ставало все більше, а військової здобичі - усе менше, і піхотинцям-вайшіям довелося, зрештою, узятися за мотики й стать землеробами. Земля навколо селища була поділена й перетворилася у власність, причому вайшіям дісталися невеликі наділи, а брахманам і кшатріям - великі маєтки. Точно так само поділили рабів і худобу; серед панів з'явилися багатії й бідняки, які жили трохи краще, ніж шудри. Знатні сталі чуратися простолюдинів і не видавали за них своїх синів і дочок; так з'явилися чотири замкнуті "касти" (або джаті): брахмани, кшатрії, вайшії й шудри. Кожна каста (джаті) мала свій колір: брахмани - білий колір неба, кшатріі - червоний колір крові, вайшії - жовтий колір, що виходить від змішання червоного й білого. Кольором шудр був чорний - мабуть тому, що, на відміну від блідолицих аріїв, шудри мали темну шкіру. По легенді, бог Брахма створив брахманів зі своїх вуст, кшатріїв - зі своїх рук, вайшіїв - зі стегон, а шудр - із забруднених у грязі ніг. Шудри були призначені служити трьом іншим кастам.

Тим часом, час ішло, століття поміняли один одного, і до V століття укріплені селища аріїв розрослися в невеликі міста-держави, схожі на грецькі поліси. Так само, як у Древньому Римі, у кожному місті був свій цар-раджа, свій сенат і народні збори, але збори збиралося рідко й влада належала багатим і знатним. Очеретяні хатини кшатріїв перетворилися в дерев'яні палаци, наповнені безліччю слуг; у містах з'явилося багато ремісників - переважно бідняків-шудр, які намагалися прокормитися роботою на знать. З'явилися банкіри й торговці - і не тільки індійські торговці; в індійські міста стали приїжджати купці з Вавилона, прибульці з далекого центра древньої цивілізації, що знову знайшли дорогу в благословенну країну на Сході. Слідом за купцями Індія побачила воїнів, що прийшли із заходу, "царя царів" Кира. Наприкінці VI століття перси пройшли через гірські проходи на північно-заході й оволоділи долиною Інду; тут була заснована нова провінція Світової Імперії. До місцевих царів були приставлені переписувачі, що збирали податки для "царя царів"; вони познайомили індійців із досягненнями цивілізації - з писемністю, монетою й мистецтвом спорудження кам'яних будинків. За наказом царя Дарія мореплавець Скілак спустився на кораблі вниз по Інду й після тисячолітнього забуття знову знайшов морські шляхи у Вавилон і в Єгипет. Індію вступила в контакт із цивілізованим миром.

Перси володіли долиною Інду більше сторіччя; потім, в 327 році, прийшли македоняни й греки. Підкорювач напівмиру Олександр Македонський був захоплений величезними ріками й буйством тропічної природи; він хотів завоювати й цей світ, але його втомлені воїни не могли йти далі. Підкоривши кілька індійських міст, Олександр пішов на захід; у сусідню Бактрію він залишив гарнізони й намісників, які незабаром стали незалежними й заснували власні царства. Греко-бактрійські царі довгий час володіли долиною Інду й здійснювали походи в глиб Індії; індійці навчилися в греків будувати прикрашені скульптурою храми, полюбили театральні дійства й довідалися про кулястість Землі. Перси й греки принесли в Індію ідею про всемогутню царську владу, покликану охороняти справедливість, - і ця ідея потрапила на підготовлений ґрунт: в IV столітті в долині Гангу почався Стиск. Уривчасті відомості, що Дійшли до нас, про ті часи говорять про голод і війни, про людей, що продають себе в рабство за їжу, про шудру Махападме, що, невідомо як, захопив владу, винищив знать і заснував велике царство. Після Махападми правив Чандрагупта (317-293), що затвердив на престолі династію Мауріїв; Маурії були самодержавними монархами, що жили у величезних палацах і наслідували перським "царям царів". Самий могутній із цих монархів, Ашока (268-231), розсунув кордони свого царства далеко на південь і в знак своєї влади встановив по всій країні колони з кам'яними левами на вершинах. Один з мудреців тих часів, учений брахман Каутілія, залишив після себе трактат "Артхашастра", або "Наука політики", - підручник для царів, що розповідав про принципи керування державою. Головне для царя - це міцно тримати жезл влади й покарання, писав Каутілія, якщо цей жезл опущений, то серед людей установлюється "порядок риб", коли сильні поїдають слабких. За допомогою жезла влади цар спонукує людей виконувати свої обов'язки; він відбирає чесних чиновників, які збирають справедливі податки, установлюють заробітну плату й ціни на ринку. Цар повинен утримувати дітей, старих, хворих і убогих, писав Каутілія, він повинен будувати зрошувальні системи й наділяти бідняків землею, а у випадку голоду - відбирати зерно в багатих і роздавати бідним. "Наука політики" вчить, як, обвинувачуючи знатних у святотатстві й злочинах, конфісковувати їхнього багатства - ці методи широко застосовували всі монархи, від Рима до Індії. Потрібно підсилати до знатних таємних інформаторів під видом святих пустельників або гетер, говорив Каутілія, потрібно, щоб усе, що відбувається в будинках, на ринках, на вулицях було відомо цареві через інформаторів; інформатори - "ока й вуха царя", таємні інформатори допомагають розкривати злочини, підтримувати порядок і мир серед людей. "Мир і праця - це основа благополуччя", - говорив Каутілія.

Справедливі царі полегшили долю пригноблених каст (джаті), шудри багато в чому зрівнялися з вайшіями, було заборонене поневолення за борги. Так само, як царі Єгипту й Дворіччя, індійські монархи збирали десятки тисяч селян на будівництво зрошувальних систем. Керуючись радами Каутіліи, цар Чандрагупта створив велике штучне озеро, що він назвав "Чудове"; це дозволило зросити великі простори й дати землю селянам. Вони разом стояли на березі озера: цар, бронзові груди якого прикрашали золоті ланцюги й святий брахман з довгими, по пояс, сивими волоссями. Вони дивилися на свій утвір, і сивий брахман говорив цареві:

Щастя царя в щасті підданих, у прибитку підданих - його користь... Цар повинен утримувати дітей, старих, хворих, убогих і беззахисних... Він повинен захистити хліборобів... Він повинен очистити торговельні шляхи... Якщо люди охороняються царем, то віддані своїм заняттям, вони благополучно живуть у своїх обителях... Який цар, такі і його піддані...

Дата добавления: 2015-10-28