Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю

Виробнича програма будь-якого підприємства повинна бути обґрунтована наявними виробничими ресурсами (виробничими фондами, трудовими і матеріальними ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства.

Виробнича потужність є змінною величиною. Вона залежить від продуктивності праці, впровадження нової техніки, оснастки, вдосконалення технологічних процесів, організації виробництва і праці та інших факторів.

Отже, виробнича потужність — це максимально можливий випуск продукції на підприємстві за умови виконання завдань з номенклатури, асортименту, якості і максимального завантаження устаткування і виробничої площі, використання сучасних технологічних процесів і форм організації виробництва і пращ на основі прогресивних норм використання матеріальних і трудових ресурсів.

По суті, виробнича потужність — це максимальна виробнича програма. Розрахунок виробничої потужності підприємства необхідний для:

— обґрунтування планового випуску продукції;

— виявлення внутрішніх резервів зростання виробництва;

— складання балансу потужностей;

— визначення відповідності робочих місць і трудових ресурсів;

— оцінки потреби в кадрах;

— економічного обґрунтування рівня спеціалізації і кооперування, а також визначення обсягу необхідних капітальних вкладень.

Виробнича потужність визначається в натуральних одиницях при обмеженій номенклатурі виробів і у вартісному виразі при широкому асортименті.

Вихідними даними для розрахунку виробничої потужності підприємства є:

а) виробнича програма підприємства за номенклатурою, асортиментом, кількістю та якістю;

б) склад і кількісні величини обладнання та виробничих площ (враховується все обладнання за винятком обладнання допоміжного виробництва, обладнання на складах, в учбових закладах, резервного обладнання);

в) техніко-економічні норми використання машин, механізмів, агрегатів;

г) норми працемісткості деталей, виробів;

г) прогресивні коефіцієнти виконання норм часу (знаходиться прогресивна працемісткість);

д) показники кооперування.

Виробнича потужність виражена безпосередньо в обсязі продукції, обчислюється для умов однопродуктового виробництва за формулою:

(5.5)

де N _в.п — виробнича потужність групи взаємозамінних агрегатів (верстатів) у натуральному виразі;

Т_р — час роботи одного агрегату за розрахунковий період, год.;

m _о — кількість однотипних взаємозамінних агрегатів у групі;

t _о — затрати часу на виготовлення одного виробу.

Якщо t _о виражено в нормованому часі (машинні нормо-години) — t _н, то

(5.6)

де k _н — плановий (прогнозний) коефіцієнт виконання норм (береться переважно на досягнутому рівні).

За умов кількох груп устаткування, виробнича потужність визначається лімітуючою групою, якщо не передбачається заходів щодо її розширення.

Виробнича потужність системи взаємопов’язаних машин, що працюють за єдиним регламентованим ритмом (потокові, автоматичні лінії), обчислюється за формулою:

(5.7)

де Т_р — час роботи технологічної лінії за розрахунковий період, год;

r — такт роботи лінії (проміжок часу, через який вироби сходять з лінії), хв.

У виробничих підрозділах багатопродуктового виробництва з груповим розміщенням устаткування подібні обґрунтування мають форму порівнянних обчислень пропускної спроможності устаткування і його завантаження у машино-годинах. Відношення цих величин характеризує ступінь завантаження устат­кування.

(5.8)

де k _з — коефіцієнт завантаження устаткування певної технологічної групи;

Т_з — завантаження устаткування виробничою програмою у плановому періоді, машино-годин;

Т_п.с — сумарний час роботи устаткування групи в плановому періоді, який називають пропускною спроможністю цієї групи, машино-годин.

На практиці використовується й обернена величина цього показника (). Останній показує, наскільки пропускна спроможність покриває завантаження устаткування і має назву коефіцієнта пропускної спроможності (виробничої потужності).

Завантаження устаткування обчислюється на основі планового обсягу продукції і затрат часу на її обробку.

(5.9)

де n — кількість найменувань виробів (деталей, комплектів), що обробляються на даній групі устаткування;

N_i — кількість виробів і -го найменування у натуральному виразі;

t_i — затрати часу на обробку одного виробу і -го найменування на даній групі устаткування, год.

Пропускна спроможність устаткування певної технологічної групи визначається як добуток часу роботи одного агрегата (Т_Р) на їх кількість (m _о).

Цей показник вже наводився вище (формула 5.5).

Час роботи одного агрегата обчислюється так:

Т_р = Т_н (1 – ), (5.10)

де Т_н — номінальний (режимний) фонд часу роботи одного агрегата (машини) в плановому періоді, год;

b — планові втрати часу на ремонт агрегата, %.

Це формула загальна. Якщо можна точніше передбачити тривалість потрібного ремонту в робочий час, то ця величина просто віднімається від Т_н. Коли такий ремонт не припадає на плановий період, то Т_р = Т_н.

Т_н = (Д_р t _з – Д_с t _с) k _з, (5.11)

де Д_р — кількість робочих днів у плановому періоді;

t _з — тривалість робочої зміни, год;

Д_с — кількість днів зі скороченою робочою зміною;

t _с — тривалість скорочення робочої зміни, год;

k _з — коефіцієнт змінності роботи (кількість змін роботи на добу).

Дата добавления: 2015-10-28