Шкільні будні

Моя автобіографія

Народився, пам’ятаю,

Я в родині лікарів.

Мабуть, саме із-за цього

Я в дитинстві не хворів.

Світ побачив у лікарні,

Що знаходиться в Бурині,

Фахівці там дуже гарні,

Їм я дякую й донині.

Батьківщиною для мене

Є село Дяківка –

Там зробив я перші кроки,

Там моя домівка.

Умови для мого дитинства

Були, скажемо, найкращі:

У два роки пас корову –

Я не був ледащий.

Всім зростав на радість людям,

У бабусиній турботі,

Бо всі рідні у цей час

Були на роботі.

Ріс я швидко на очах

З кожним днем і роком.

І десь літ, мабуть, у п’ять

В двері йшов вже боком.

У шість років я пішов

В школу рідного містечка.

Полюбили всі мене

За моє словечко.

Вчителів я поважав,

Любив алгебру і мову.

На уроках засинав

Під чужі розмови.

Я все спав, а час ішов,

Пролітали будні,

І кохану я знайшов,

Пам’ятаю, в грудні.

До вподоби мені стала

Дівчина одна,

Та вона цього не знала –

То була біда.

В другім класі я вже думав:

«Буде в нас сім’я».

І від щастя на паркані

Написав її ім’я.

Розлюбив кохану згодом,

Та провина не моя –

Я дізнався, що не вміла

Куховарити вона.

Збігло вже багато часу –

(Він кудись чомусь спішить),

В одинадцятім я класі,

Треба школу закінчить.

Поетом, може, я не буду –

Та все можливо у житті.

А сміх і слово влучне – зброя –

Мені поможуть в майбутті.

Мої мрії

Написати хочу вірш,

Зробить перші кроки,

Щоб обрали мене президентом

На чотири роки.

Я б політику свою

Розпочав би жваво,

Подружив би Україну

З кожною державою.

Я б за брата взяв Обаму,

Путіна – за кума.

Працювали б ми утрьох,

Як Верховна Дума.

Людям пенсії, зарплати обіцять не буду.

Їх швиденько підніму –

І про це забуду.

Далі в думках блискавичних –

Цукрові заводи:

Реставруємо старі та збудуєм нові.

Ще дороги в Україні

З часом залатаємо…

І таке моє правління

Ви запам’ятаєте!

Економіка в країні

Швидко з колін встане –

Ось такі у мене є

На майбутнє плани.

Все це буде, та не хочу

Я себе хвалити.

Для початку мені треба

Школу закінчити.

У вас, мабуть, є запитання:

«Що для Бурині зроблю я?»

На це вже також має плани

Моя розумна голова.

Посидів на контрольній

І подумав трішки,

Що треба нам в районі

Новенькі доріжки.

Про лікарні також я,

Певно, не забуду,

Високоякісне обладнання

Легко я здобуду.

Усіх друзів і знайомих

Заберу у депутати,

Треба ж комусь на засіданнях

Штани протирати.

А у Верховній нашій Раді

Не підозрюють й донині,

Що на зміну йде до них

Команда з Бурині!

Шкільні будні

Напишу я зараз вірша,

В ньому правду покажу.

Про важке навчання учнів

Вам детально розкажу.

Звичними для нас вже стали

Ці похмурі шкільні дні.

Як завжди, ми з понеділка

Всі чекаєм вихідні.

А як добре відпочинем

Влітку місяців зо три,

То у школі знов питання –

«А канікули коли?»

«Як там, синку, в школі справи?»

-тато знову запитає.

«Та які там, тату, справи –

На уроках засинаю!»

Звісно, так я не скажу,

Бо погано стане,

Любий тато із штанів

Вмить паска дістане!

А стомившись від уроків,

Лежачи на парті,

Ми, щоб трохи відпочити,

Пограємо в карти.

Звуки грому, гамір, вереск –

Явища нормальні:

Так тихенько наші дітки

Ідуть до їдальні,

Поїмо, підкріпимось –

І знову за науку.

Зараз алгебра, всі формули

Вмістились на руку.

Ми, як миші посідали,

В класі дуже тихо

Виклика мене до дошки –

Зараз буде лихо!

Потемніло все в очах,

Серце в грудях рветься.

А наш двієчник – Максим

Ще з мене й сміється.

Посадила «друга мама»,

Поставила двійку,

Ще й сказала, що виведе

Мене на лінійку.

Розізлився не на жарт

І кажу я брату:

«-Завтра хімія у мене

Так зроблю гранату!

І полетить рідна школа

До самого неба,

Тільки вискочити вчасно

Мені якось треба.»

Сон

Не для кого не секрет,

Що в президенти я збираюся

І на підтримку Януковича

Я дуже сподіваюся.

Досить вже на стільчику

У школі гойдатися,

Треба, мабуть, на місце Федоровича

Мені висуватися…

Зібрав сумку, взяв поїсти:

Два чебуреки і піцу,

І невдовзі, потягом,

Прибув у столицю.

Ох і довго ж я блукав,

Не міг дать собі ради.

Аж надвечір віднайшов

Я Верховну ту Раду.

На дверях два охоронці

Стережуть будення,

Пропустили враз мене,

Та за банку варення.

Всередині все охайно,

Прибрано красиво,

Мабуть, наші депутати

Тут ремонт зробили.

Всюди квіти, а на стінах

З музеїв картини.

Бачу двері, а на них –

«Президент України»

Я постукав і заходжу,

Хитро посміхаюсь:

«Збирайте свої речі

Тепер я пограюсь!»

Засмутився, бачу, дуже

Став збирать він речі:

Дві сумки непотребу,

Ще й сканер на плечі.

Сів я в крісло, став гадати,

Що для держави зробити…

І в цей час мене матуся

Стала в школу будити.

Дата добавления: 2015-10-28