Порядок встановлення норм

Важливою передумовою ефективного функціонування норматив­ного методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції є наявність норм споживання ресурсів (витрат) і облікових цін на ці ресурси в процесі діяльності підприємства.

Нормативні витрати, або нормативи - це заздалегідь вста­новлені реальні прямі витрати на кожен із видів матеріальних ресурсів, оплату праці та загальновиробничі накладні витрати в розрахунку на одиницю продукції в розрізі статей облікової калькуляції.

Існують два підходи до встановлення норм:

Перший підхід базується на нормах споживання виробничих ресурсів, що фактично склалися, тобто на основі даних минулих періодів. Він менш трудомісткий, але не позбавлений недоліків, що випливають з минулої діяльності підприємства. Другий підхід базується на розрахункових і експериментальних методах розроблення норм, в яких беруть участь конструкторські, технологічні та інші підрозділи (відділи гол. механіка, енергетика, інженера, економіста, бухгалтера). Він не має недоліків минулих періодів, базується на прогнозуванні майбутньої діяльності, але надзвичайно трудомісткий.

Залежно від вимог, які висуваються до норм, їх поділяють на такі основні види:

- базові - належать норми, які не змінюються протягом тривалого періоду. Хоч вони не враховують змін зовнішнього середовища, однак на їх основі можна простежити тенденції, що відбудуться в перспективі;

- ідеальні норми - розробляють відповідно до ідеальних умов. Вони не включають непродуктивні втрати (природний убуток матері­алів, втрати від вимушених зупинок обладнання, технологічні відходи). Ідеальних норм практично неможливо досягти, проте їх можна використати для аналізу динаміки непродуктивних втрат;

- досяжні норми - розробляються з урахуванням нормальних умов функціонування підприємства та включають поправку на природний убуток матеріалів, втрати від вимушених зупинок та інші витрати залежно від специфіки технології та організації виробництва. Такі норми реально досяжні, а виявлені на їх основі відхилення свідчать про низький рівень ефективності діяльності.

Норми та нормативи розробляють на матеріали, заробітну плату, загальновиробничі витрати та інші виробничі витрати.

Норми використання матеріалів встановлюють експериментально. До їх складу включають можливі втрати та відходи в процесі виробництва. Так, витрати на сировину, матеріали, паливо, енергію, що споживаються на технологічні цілі, визначають на основі технічно обгрунтованих норм витрат на виробництво одиниці продукції і встановлюють підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, виробничих потужностей та чинних цін.

Нормативну кількість матеріалів розраховують за кожною вироб­ничою операцією для виготовлення конкретного продукту.

Нормативні ціни визначають на кожен вид матеріалів з урахуванням необхідної кількості, конкурентоспроможної ціни, найкращого способу транспортування, найвигіднішого способу оплати та включають знижки, які надають постачальники залежно від кількості придбаного матеріалу.

Витрати на основну заробітну плату встановлюють з урахуванням трудомісткості робіт і системи оплати праці. В основу планування витрат покладено нормативні ставки основної заробітної плати, розраховані відповідно до переліку робочих місць і норм обслу­говування.

Витрати на додаткову заробітну плату встановлюють в розмірах, передбачених законодавчими актами, колективними угодами із дотриманням норм та гарантій, передбачених законодавством і галузевими угодами.

Величину відрахувань на соціальне страхування встановлюють згідно з законодавством. Непрямі витрати включають до собівартості окремих видів продукції на основі баз розподілу.

Нормативи виробничих накладних витрат залежать від обсягу виробництва і визначаються як нормативна ставка на одиницю бази розподілу цих витрат.

При формуванні облікових цін орієнтуються на фактичні або облікові ціни (якщо фактичні ціни ще не відомі). Облікові ціни можуть встановлюватися на основі фактичних цін минулих звітних періодів або прогнозних цін майбутніх періодів.

Дата добавления: 2015-10-28