|
Читайте также: |
– Тому я обмірковувала один план, – повідомила Сара, закінчивши оповідь. – Мені би хотілось дещо зробити.
– Що саме? – неголосно поцікавився містер Керрісфорд. – Ти можеш зробити все, що тільки забажаєш, принцесо.
– Я міркувала… – і далі вагалася Сара. – Ти знаєш, ти казав, що в мене стільки грошей… Тож я міркувала, чи не можна було б відвідати власницю булочної і попросити її про послугу. Коли голодні діти – особливо якщо надворі така жахлива погода – приходять до її крамнички й сідають на сходах, або зазирають у вітрини, чи не могла б вона запрошувати їх, чимось годувати, а рахунок відсилати мені? Можна так зробити?
– Зробимо так, як ти кажеш, завтра зранку, – сказав індійський джентльмен.
– Дякую, – мовила Сара. – Розумієш, я добре знаю, як це – бути голодною. Тоді тобі дуже важко, навіть вдавати не виходить.
– Так, так, моя дорогенька, – погодився індійський джентльмен. – Певно, що так. Спробуй забути про це. Іди сюди, сідай на стільчик поближче до мене і пам’ятай лише про те, що ти – принцеса.
– Так, – усміхнулася Сара, – і тому я можу роздавати булочки і хліб простим людям.
Вона підійшла поближче, сіла на стільчик для ніг, а індійський джентльмен (йому подобалось, коли вона його подеколи так називала) поклав її темну голівку собі на коліна й погладив по волоссю.
Наступного ранку міс Мінчін, визирнувши у вікно, побачила видовище, що не принесло їй ані найменшого задоволення. Екіпаж індійського джентльмена, запряжений доглянутими кіньми, під’їхав до сусіднього будинку. Сходами спустився їхній власник і впізнавана маленька постать, загорнута у м’яке, розкішне хутро, що нагадало міс Мінчін минулі дні. Дівчинку супроводжувала ще одна знайома постать, сам вигляд якої неабияк роздратував директорку. Це була Беккі – у ролі постійної компаньйонки вона супроводжувала свою юну господиню, несучи її речі. Обличчя Беккі стало кругленьким і приємно порожевіло.
Незабаром екіпаж зупинився перед дверима булочної. І дивно – саме тоді, коли з нього виходили пасажири, власниця булочної принесла піднос із гарячими паруючими булочками, щоб виставити їх на вітрину.
Коли Сара увійшла до крамнички, жінка повернулась і поглянула на неї, а потім, облишивши булочки, підійшла до конторки. Спочатку вона розглядала Сару напруженими поглядом, а потім її добре обличчя проясніло.
– Певна, я вас пам’ятаю, міс! – промовила вона. – Але…
– Так, – сказала Сара, – якось ви дали мені шість булочок на чотири пенси, і…
– Ви віддали п’ять із них маленькій жебрачці! – перебила її жінка. – Мені це з голови не виходить. Мені спочатку аж не вірилось.
Вона повернулась до індійського джентльмена і сказала:
– Вибачте мені, пане, але зараз рідко хто з молодих помічає голодне обличчя… Я ж то не раз про це думала. Ви вже пробачте мою вільність, міс, – глянула вона на Сару, – але у вас тепер рум’янець з’явився… Ви виглядаєте краще, ніж тоді… коли…
– Мені зараз справді краще, дякую вам, – мовила Сара. – І ще я… значно щасливіша. А прийшла я, щоб дещо у вас попросити.
– У мене, міс? – вигукнула господиня булочної, весело усміхнувшись. – Оце несподіванка! Звісно, міс, чим я можу бути корисною?
І тоді Сара, схилившись до конторки, розповіла про свій задум, про холодні дні, голодних жебраків і булочки.
Жінка дивилась на неї приголомшено і уважно слухала.
– Оце так не чекала! – промовила вона, вислухавши пропозицію. – Зроблю все з величезною втіхою. Я працюю сама на себе й не можу зробити багато власним коштом, а горе й біда на кожному кроці. Та наважусь вам сказати, що після того дня я роздала багато шматків хліба. Це ви мене надихнули… Ви так змерзли і виглядали такою голодною, та все ж віддали булочки, наче та принцеса.
Індійський джентльмен мимоволі усміхнувся. На вустах Сари теж з’явилася легка усмішка – вона пригадала, що казала сама собі, коли клала булочки на обдертий поділ голодної жебрачки.
– Вона виглядала дуже голодною, – сказала дівчинка. – Навіть голоднішою за мене.
– Вона вмирала від голоду, – погодилась жінка. – Вона мені багато разів розказувала, як вона сиділа там під дощем і відчувала, як голод, наче вовк, роздирає її нутрощі.
– То ви її ще бачили відтоді? – вигукнула Сара. – Ви знаєте, де вона тепер?
– Авжеж, – відповіла жінка, і її усмішка ще більше подобріла. – Вона тут, у задній кімнаті, міс. Живе в мене вже місяць. Стала такою чистенькою, роботящою дівчинкою, і так допомагає мені в крамниці й на кухні, що важко й повірити, знаючи, як вона жила раніше!
Жінка ступила до дверей невеличкої задньої кімнати і гукнула помічницю. За мить вийшла дівчинка і наблизилася до конторки. Це й справді виявилась та сама жебрачка, але тепер на ній був чистий, охайний одяг. Схоже, їй уже не доводилось голодувати. Вона дуже соромилась, але мала вродливе личко, і не виглядала такою грубою – з її очей зник колишній здичавілий вираз. Дівчинка відразу ж упізнала Сару – спинилась і не могла відвести від неї очей.
– Розумієте, – сказала жінка, – я запропонувала їй приходити, коли вона буде голодною.
І коли вона прийшла, доручила їй якусь роботу. Працювала вона ретельно, і якось так вийшло, що я звикла до неї… Зрештою я поселила її в себе. Тепер вона мені допомагає, добре поводиться – чемна і вдячна дівчинка. Її звати Енн. А прізвища вона не знає.
Дівчатка стояли й дивились одна на одну кілька хвилин. Зрештою Сара вийняла з муфти свою долоньку, простягнула її над конторкою. Енн прийняла її, і їхні погляди зустрілися.
– Я дуже рада, – сказала Сара. – І ось про що я подумала. Може, місіс Браун дозволить, щоб саме ти роздавала булочки і хліб дітям. Може, тобі це було б до душі – адже ти й сама добре знаєш, як це – бути голодною.
– Так, міс, – промовила дівчинка.
І якимось чином Сара відчула, що вони порозумілися, хоча дівчинка мовила лише два слова, і тільки стояла та дивилась. Енн не відводила погляду навіть тоді, коли Сара з індійським джентльменом вийшла з крамнички, сіла у свій екіпаж і від’їхала.
Примітки
Ласкар – матрос-індієць, який служить на європейському судні. – Прим. пер. (тут і далі).
Повернутися
Бунгало – одноповерховий будинок, оточений верандою; слово індійського походження.
Повернутися
Селям – мусульманська форма вітання. Це глибокий поклон, при чому права рука мусить бути прикладена до чола.
Повернутися
Сагіб – в Індії поштиве звертання до чиновника-європейця, означає «господар, хазяїн».
Повернутися
Раджа – княжий титул в Індії.
Повернутися
Comme elle est drole! (фр.) — «Яка ж вона кумедна!»
Повернутися
Воттс – Ісаак Воттс (1674—1748), англійський священик, богослов, релігійний поет і мораліст.
Кольридж – Семюел Тейлор Кольридж (1772—1834), англійський поет і мислитель.
Шекспір – Вільям Шекспір (1564—1616), один із найславетніших драматургів світу. У поезії відомий завдяки циклу зі 154 сонетів.
Повернутися
«Non, monsieur. Je n’ai pas le canif demon oncle» (фр.) – «Ні, пане. У мене нема собаки мого дядечка».
Повернутися
Ярд – британська одиниця виміру відстані, що дорівнює 91,44 см.
Повернутися
Хіндустані – мова, поширена в Індії; поєднує основні слова головних індійських мов хінді й урду.
Повернутися
Дрожки – легкий чотириколісний відкритий візок для недовгих поїздок.
Повернутися
«Маленька принцеса»
Автор: Френсіс Годжсон Бернет
Видавництво: «Країна мрій»
Серія: «Улюблені книжки»
Перекладач: Віта Левицька
Художник: Юлія Радіч-Демидьонок
Формат: 84x108/32 (135x205 мм)
Кількість сторінок: 320
ISBN: 978-617-538-259-2
Обкладинка: інтегральна
Колір книги: чорно-біла
Дата виходу: 2013.05.08
Ціна: 30 грн. 00 коп.
Замовити: info@kmbooks.com.ua
Маленька принцеса — один з найпопуляр-ніших романів видатної дитячої письменниці Френсіс Бернет.
Сара — незвичайна дівчинка, в неї бурхлива фантазія, та найголовніше те, що вона прагне до всіх бути доброю і великодушною. Опинившись у скрутному становищі, дівчинка мужньо переносить злидні, образи, знущання, намагаючись поводитись як справжня принцеса.
Для дітей молодшого і середнього шкільного віку.
Дата добавления: 2015-10-28; просмотров: 45 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Що чув і бачив 4 страница | | | Теорема Лапласа |