Читайте также: |
|
Багато хронічних захворювань є наслідком недостатнього лікування гострих захворювань, тому адекватна гігієнічна поведінка хворого з гострим
захворюванням є важливою умовою попередження розвитку хронічних процесів. Програма гігієнічної інформації повинна включати обов’язковий мінімум відомостей по лікуванню і раціональному режиму на період хвороби
і реконвалесценції.
На виконання хворими лікувально-профілактичних заходів чималий вплив мають члени іх сім’ї. Санітарно-освітня робота з родичами хворих і особами, що безпосередньо доглядають за хворими в домашній обстановці, має на меті створити сприятливий психологічний клімат у сім’ї, сприяти суворому виконанню призначень і розпоряджень лікаря і забезпечувати догляд за хворим.
Санітарне просвітництво людей, що страждають хронічними захворюваннями, здійснюється за методикою курсу очно-заочного навчання.
Цей курс включає:
-індивідуальну бесіду, в процесі якої хворий отримує необхідні гігієнічні рекомендації;
-групову бесіду за участю медичних працівників, під час якої хворий одержує додаткову медико-гігієнічну інформацію, що дає можливість краще зрозуміти поради медичного працівника, усвідомити необхідність їх виконання.
Санітарне просвітництво в умовах стаціонару.
Мета санітарно-освітньої роботи в лікарні – підвищити ефективність лікувальних і профілактичних заходів прищеплюванням хворому необхідних
гігієнічних навичок.
Санітарне просвітництво в умовах стаціонару включає інформацію:
-про правильну гігієнічну поведінку під час перебування в лікарні, особливо після виписки для попередження прогресування захворювання, тобто служить цілям вторинної профілактики захворювань. При цьому важливо враховувати потребу хворого одержати максимум інформації про своє захворювання і стан;
-додаткову медико-гігієнічну інформацію у зв’язку з тим, що в хворої людини відзначається підвищений інтерес до медичних питань, а в стаціонарі є всі умови та час для одержання необхідної інформації. Відповідно до інформативних завдань санітарно-освітня робота здійснюється на всіх етапах перебування хворого в умовах стаціонару;
-у приймальному відділенні – індивідуальна бесіда з врученням пам’ятки, де містяться дані про внутрішньолікарняний розпорядок, про гігієнічні вимоги щодо поведінки хворих;
-у палаті – індивідуальна або групова бесіда;
-у холах лікарняних відділень – групова бесіда з хворими, дискусія відповідно до нозологічної форми захворювання з використанням тематичних наочних засобів–лекційних діапозитивів, лекторських папок і інш. З успіхом застосовується слайдоскоп з набором широкоформатних слайдів, що ілюструють основні медичні дані і гігієнічні рекомендації, що повідомляються хворим;
-при виписуванні хворого із стаціонару – індивідуальна бесіда з врученням пам’ятки, яка містить гігієнічні рекомендації, виконання яких необхідно для успішної реабілітації і з метою профілактики рецидивів захворювання.
У програму гігієнічного виховання хворих з хронічними захворюваннями
(в стаціонарі и поліклініці) обов’язково повинні включатися питання надання
самодопомоги при загострені захворювання. Хворий повинен бути
орієнтований у відношенні початкових ознак рецидиву захворювання з тим,
щоб він міг вчасно надати самодопомогу для себе і вчасно звернутися до лікаря.
Закладом, якій спрямований координувати роботу з формування здорового способу життя, гігієнічного виховання населення є обласний Центр здоров’я.
1. Структура Центру здоров’я:
1.1 Організаційно-методичний відділ (з методкабінетом і бібліотекою).
1.2 Просвітницький відділ.
1.3 Редакційно-видавничий відділ.
1.4 Консультативно-оздоровчий відділ (кабінети діагностики рівня здоров’я, корекції способу життя, немедикаментозних засобів оздоровлення, зали-тренажери, релаксації, аутотренінгу тощо).
Адміністративно-господарчий відділ.
1.6 Штати Центру здоров’я формуються в установленому чинним законодавством порядку (лікарі-методисти, лікарі-санологи)
Примітка: До штатного розпису можуть вводитися посади немедичного персоналу: літредакторів, журналістів, соціологів, психологів, педагогів, інструкторів з фізкультури, економістів, відеоінженерів тощо в залежності від обсягу і спрямованості роботи (організаційно-методичної, просвітницької, видавничої, консультативно-оздоровчої і т.д.)
1.7 Головний лікар територіального Центру здоров’я є одночасно і головним
позаштатним фахівцем з санітарної освіти та здорового способу життя.
1.8 Фінансування Центру здоров’я
1.8.1 Фінансування Центру здоров’я здійснюється за рахунок бюджетних коштів.
1.8.2. Додатковими джерелами фінансування можуть бути кошти отримані:
- з територіального бюджету за виконання державних замовлень;
- від фонду надзвичайних ситуацій (при виникненні екстремальних ситуацій);
- із спонсорських надходжень від благодійних фондів, підприємств, установ, організацій та приватних осіб;
- від надання платних послуг населенню;
- від додаткових медичних послуг за угодами з підприємствами, установами,організаціями;
- з фондів страхових компаній за профілактичну діяльність;
- за оренду приміщень;
- грантами від міжнародних організацій;
- від інших видів господарської діяльності, яка дозволена чинним законодавством.
2. Цілі, основні завдання та шляхи їх вирішення.
2.1. Розробка (корекція) стратегії багатосторонньої діяльності щодо зміцнення
здоров’я населення, ініціювання процесу впровадження в практику засад здорового способу життя.
2.2. Створення нормативної, інформаційної, організаційної, методологічної і
методичної бази, яка б сприяла діяльності, спрямованої на формування здорового способу життя.
2.3.Координація зусиль медичних и зацікавлених немедичних установ і громадських організацій по створенню економічних та матеріально-технічних передумов для зміцнення здоров’я населення, розгортання руху за впровадження засад здорового способу життя
2.4 Організаційно-методичне та інформаційне забезпечення закладів охорони здоров’я, освіти, фізичної культури, засобів масової інформації тощо з питань підвищення гігієнічної культури та оздоровлення широких верств населення.
2.5 Розробка на замовлення органів і закладів охорони здоров’я, зацікавлених немедичних відомств та реалізація заходів, пов’язаних з епідситуацією, крайовою
патологією, розповсюдженістю тих чи інших неінфекційних захворювань тощо.
2.6 Виконання своїх завдань Центр здоров’я здійснює через:
-систему загальної та спеціальної освіти;
-систему виробничого навчання;
-систему культурно-просвітницьких закладів та засобів масової інформації;
-систему оздоровчих, фізкультурно-оздоровчих комплексів, рекреаційних
закладів тощо.
3. Функції Центру здоров’я.
3.1. Вивчення та узагальнення стану роботи з формування здорового способу життя, гігієнічного виховання населення та подання органам охорони здоров’я, іншим зацікавленим структурам пропозиції щодо її оптимізації.
3.2. Участь у розробці і реалізації цільових комплексних міжвідомчих програм, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я населення.
3.3 Збирання, обробка, аналіз, збереження та доведення до керівників владних структур, медичних закладів, головних штатних та позаштатних фахівців органів охорони здоров’я інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень щодо оптимізації роботи з питань формування здорового способу життя, гігієнічного виховання населення.
3.4 Вивчення ефективності роботи з гігієнічного виховання населення з метою оперативної її корекції.
3.5 Впровадження систем оздоровлення населення за технологіями, що передбачають насамперед збереження та зміцнення здоров’я.
3.6 Збирання, обробка, доведення інформації з різних проблем охорони здоров’я -стан здоров’я населення, епідситуація, причини виникнення захворювань, епідемічних спалахів, охорона навколишнього середовища тощо) до засобів масової інформації.
3.7 Участь в підвищенні кваліфікації медичних і педагогічних кадрів, інших фахівців (фізичної культури, Товариства Червоного Хреста тощо) з питань формування здорового способу життя, гігієнічного виховання та оздоровлення населення не медикаментозними засобами.
3.8 Вивчення та узагальнення передового досвіду роботи щодо формування здорового способу життя, гігієнічного виховання населення, ефективного застосування немедикаментозних засобів оздоровлення.
3.9 Розробка методичних матеріалів з проблем збереження та зміцнення здоров’я.
3.10 Участь у впровадженні в практику проектів і програм ВООЗ,Ради Європи, ЮНІСЕФ („Здоров’я для всіх до 2000 року”, „Міста здоров’я”, „Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю, СІНДІ, „За Європу без тютюну”, „Європейський план дій по боротьбі зі вживанням алкоголю”, „Зниження наркоманії в Європі” тощо).
3.11 Організація та участь в проведенні роботи щодо підвищення рівня гігієнічної культури населення:
-в процесі загальноосвітнього та професійного навчання, зокрема викладання предмету „Валеологія” в навчальних закладах;
-за цільовим призначенням за медико-оздоровчими показами (в процесі патронажу, навчання здоров’ю в школах, університетах, ліцеях здоров’я, оздоровчих групах тощо);
-в процесі просвітницької роботи широких верств населення (засоби масової інформації, науково-популярна літератури, лекціях, виставки тощо.);
3.12. Організація видання науково-популярних і наочних матеріалів з питань збереження і зміцнення здоров’я, профілактики захворювань і участь у їх підготовці.
3.13. Співробітництво з неформальними структурами та рухами населення за здоровій спосіб життя, надання їм організаційно-методичної допомоги.
3.14. Участь в апробаціях новітніх і модернізованих методів діагностики резервів здоров’я, оздоровлення, гігієнічного виховання населення та узагальнення їх результатів.
3.15. Участь в апробації і впровадженні в практику роботи медичних і немедичних закладів моделей формування здорового способу життя серед різних груп населення (дітей дошкільного віку, учнів загальноосвітніх шкіл, ПТУ, студентів, дорослого населення), за місцем навчання, роботи, проживання тощо.
3.16. Організація та участь у проведенні просвітницьких кампаній, приурочених до актуальних медичних проблем (за епідпоказами, рекомендаціями ВООЗ до Всесвітніх днів здоров’я, не куріння, боротьби з туберкульозом і т.інш.).
3.17. Участь у розробці (внесенні коректив), апробації та впровадженні в практику медико-економічних стандартів якості надання медичної допомоги хворим (включення до них засобів і форм гігієнічного виховання).
3.18. Забезпечення планового і оперативного виконання соціального замовлення органів, закладів і служб охорони здоров’я стосовно організації та проведення просвітницьких заходів (видання та розповсюдження науково-популярної літератури, методичних матеріалів, організація радіо – і телепередач, публікацій в пресі, кіно– та відео демонстрацій, пропагандистських кампаній тощо), зокрема за епідпоказаннями.
3.19. Застосування різноманітних засобів немедикаментозного, традиційного і нетрадиційного оздоровлення населення (корекція рухового режиму, загартування, харчування, психічного статусу, сексуальної поведінки, ставлення до куріння, вживання алкогольних напоїв, наркотиків тощо).
4. Взаємодія Центру здоров’я з державними і недержавними структурами.
Облікова документація щодо санітарно-просвітньої роботи у ЛПЗ:
Ф.038-журнал обліку роботи з гігієнічного виховання населення, ф.51- звіт про роботу центру здоров’я і лікувально-профілактичного закладу з питань формування здорового способу життя, гігієнічного виховання населення, ф.72- звіт про роботу лікувально-профілактичного закладу щодо санітарно-освітньої роботи медичних працівників з питань формування здорового способу життя, гігієнічного виховання населення та профілактики захворювань за рік.
VІ. План та організаційна структура заняття
Дата добавления: 2015-10-28; просмотров: 82 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Санітарна освіта в діяльності лікувально – профілактичних закладів. | | | VІІ Матеріали методичного забезпечення заняття |