Щоб надалі розглядати РА, зупинимось на віковій періодизації.

Отож, періоди життєвого циклу людини:

І – новонароджений: 1-10днів; Відбувається адаптація організму в зв’язку з переходом від внутріутробних до зовнішніх умов існування. В цей період формується мале коло кровообігу, легеневе дихання, харчування грудним молоком, та ін.

ІІ – грудний вік: 10днів-1рік; Відбувається швидкий ріст тіла та інтенсивний розвиток функцій центральної нервової системи. Характеризується грудним харчуванням. З 5-6 місяців змішане харчування, а до кінця року – харчування дорослої людини.

ІІІ- раннє дитинство; 1-3 роки;

ІV- перше дитинство; 4-7 років; Раннє і перше дитинство об’єднують в період молочних зубів.

VІ – друге дитинство: 8-12рр. (хл.); 8-11рр. (дівч.) Віковий період хлопчиків від 10 років, дівчат від 8-9 років до 12-13 років називають препубертатний період.

VІІ - підлітковий вік; 13-16 рр. (хл.); 12-15рр. (дівч.) (пубертатний або період статевого дозрівання, старший шкільний вік) Характеризується перебудовою ендокринної і вегетативної систем і бурхливим розвитком психічної діяльності.

VІІІ – юнацький вік – 17-21рр (юнаки)№ 16-20рр (дівчата).

VII. Юнацький період – хлопчики старші 16 років, дівчатка старші 15 років до переходу дорослого організму.

Розподіл на вікові періоди з урахуванням сукупності анатомо-фізіологічних особливостей організму та умов життя, виховання і навчання:

І – переддошкільний вік (або ранній): від народження до 3 років;

ІІ – дошкільний вік: 3-6 (7) років;

Періоди дошкільного віку:

- немовляти (до 3р.); ясельна група

- молодший дошкільний (3-4 р.) молодша група

- середній дошкільний (4-5 р.) середня група

- старший дошкільний (5-6 р.) старша та підготовча група

ІІІ шкільний вік: 6 (7) – 17 (18) років

Періоди шкільного віку:

· молодший шкільний вік (6-10 років - 1-4 класи);

· середній шкільний вік (11-14 років — 5-8 класи);

· старший шкільний вік (15-17 (18) років - 9-11(12) класи).

Впродовж життя людини РА відіграє різну роль.

Ще задовго до народження майбутня людина вже має потребу рухатись, тому,чим раніше ви станете її задовольняти, тим повноцінніше буде розвиватися ваша дитина. «Задовольняти» в даному випадку— це насамперед не перешкоджувати. Рухи плоду починаються із 3 місяця вагітності, а на сьомому місяці з'являються численні рухові реакції. Під час прояву цих реакцій або для того, щоб їх викликати, досить ласкаво заговорити з дитиною, «погладити» її крізь живіт. Маля обов'язково сприйме позитивні емоційні імпульси, тож своєю ласкою та гарним настроєм заохочуйте «штовхання та буцання» дитини. Якщо майбутня мама в періоди жвавого руху плоду відчуває роздратування або тривогу (сварки, депресійний стан, напружені стосунки на роботі и таке інше), то негативні емоції відчуває і дитина. Незалежно від того, що викликало занепокоєння — зовнішні обставини або суто фізичний дискомфорт від поштовхів плоду — маля реагує в обох випадках однаково: знижує активність, завмирає. Стійка негативна реакція з боку майбутньої матері (якщо, наприклад, дитина небажана) або взагалі відсутність будь-якої реакції, «придушує» рухи плоду, і в нього закладається справжній пренатальный невроз.

Отже психіка ще ненародженої дитини деформується, а згодом у таких дітей рухова активність поєднується з наростанням агресії й дратівливості (укуси, бійки) або навпаки — з млявістю та «заторможеністю». Найтяжчий наслідок пренатального неврозу полягає в тому, що маля не зможе отримувати насолоду, «м'язову радість» від процесу руху.

У дитячому віці РА визначає нормальний ріст і розвиток організму, підвищує опір до захворювань.

Потреба у русі (кінезифілія) - біологічна потреба організму людини, яка відіграє важливу роль у її життєдіяльності та знаходиться у нерозривному зв’язку з активною м’язовою діяльністю, що сприяє адаптації до навколишнього середовища.

У перші місяці дитина, радіючи і посміхаючись, робить багато рухів, об’єднаних однією назвою – комплекс жвавості.

1міс- хаотичні рухи руками і ногами (вверх, вниз), кругові оберти, ліва рука-права нога, утримання голови у вертикальному положенні, піднімання ніг вгору, розведення ніг...

2міс. – лежачи на животі – піднімання та утримання голови, формування хватального руху кисті

3міс – добре тримати голову, піднімає голову з опорою на передпліччя, кисті, взяти іграшку, повороти голови на звук, тулуба

4-5міс – все попереднє, схрещення ноги для навчання повороту, встановлення рівноваги між згиначами та розгиначами мязів ніг, зміцнення мязів шиї. Тримаючи під пахви стоїть не згинаючи ніг, а також робить спробу переступання

6-7міс – перевороти зі спини на живіт, та навпаки, спроба сідати за допомогою, намагання вставати, повзання в манежі, починає вимовляти перші звуки: ба, мА,

7-8 – повзати добре, сидить без опори, стоїть при підтримці за руки, переступає ногами якщо підтримувати, спираючись на опору – встає, більше з дитиною говорити.

9-12міс. – інтенсивний розвиток рухів, активної мови та орієнтування з оточенням. Стоїть без підтримки, присідіє і встає, перші кроки, навчання по книжках, словниковий запас – до 10слів.

У ранньомі віці особливе значення для дитини має організація раціонального режиму дня. Правильний режим створює сприятливі умови для фізичного і психічного розвитку дитини, забезпечує її врівноважений, бадьорий стан, зберігає нервову систему від перевтомлення.

Отже, режим – це послідовний розподіл у часі основних фізіологічних потреб дітей: сну, прийому їжі, неспання та оздоровчих заходів (загартовуючі процедури, масаж, гімнастика, рухливі ігри та ін.).

У 2 роки природна РА складає 70% усього часу, який вона не спить. Це базовий період у фізичному і розумовому розвитку дітей (існує тісний взаємозв’язок між РА і проявами сприйняття, пам’яті, мислення, емоцій у дітей дошкільного віку).

Ні в якому іншому віці фізичне виховання не пов’язане так тісно із загальним розвитком дітей, як у перші шість років життя. У процесі самостійної та педагогічно керованої рухової діяльності дити­на пізнає навколишній світ і саму себе, в неї вдо­сконалюється функціонування різних аналізато­рів, розвиваються психічні функції. Рухи форму­ють психіку, саме через них здійснюється практичний зв'язок дитини з навколишнім світом. Дослідження М.Могендович, І.Сєченова, Д.Роземблюма свідчать про те, що розвиток рухів справ­ляє значний вплив на становлення відповідних структур мозку. Коли м'язи скорочуються, то по­кращується кровообіг мозку, в кору головного мозку надходять потоки нервових імпульсів і під­вищують її тонус. Систематичне виконання фі­зичних вправ, забезпечує оперативність мислення, активізує психічні процеси: сприйняття, пам'ять, мислення, підвищує пластичність нервової системи.

Оптимальна РА виконує роль своєрідного регулятора росту та розвитку дитячого організму. Діти, які систематично виконують фізичні вправи, відрізняються бадьорістю, оптимізмом, життєрадісністю та високою фізичною і розумовою працездатністю. При цьому підвищена стійкість організму дитини до негативного впливу зовнішнього середовища.

Режим малорухомості тобто обмеження кількості та обсягу рухів (гіпокінезія) може бути обумовлений сособом життя, осбливостями професійної діяльності, постільним режимом (під час хвороби) та ін факторами.

Часто гіпокінезія супроводжується гіподинамією – зменшенням мязових зусиль, які витрачаються на підтримання пози, переміщення у просторі, фізичну роботу.

Саме гіпокінезія і спричинена гіподинамія призводить до затримки у розвитку організму дитини. При цьому відбувається порушення функцій та структури ряду органів, регуляції обміну речовин та енергії, зменшення опірність організму до захворювань, з’являється зайва маса тіла, виникають порушення опорно-рухового апарату; створюються несприятливі умови для інтелектуального розвитку дитини, знижується її розумова працездатність. Дефіцит РА негативно впливає на розвиток рухових якостей та рівень функціональних можливостей, збільшує час та характер відновлювальних процесів, знижує опір патогенним мікроорганізмам.

Спеціальними дослідженнями встановлено, що у дитини І-го класу обсяг РА зменшується, порівняно із дошкільнятами одразу на 50%, а у старшокласників на 75 % - упродовж доби. Особливо страждають від дефіциту рухової активності (гіподинамії) учні 5-их та 6-их класів: навчальні навантажен­ня в них дуже великі та потребують значного напруження сил, а саме в цей віковий період відбуваються складні фізіологічні перебудови в організмі.

Вчені вважають, що одночасна тривалість активної уваги в учнів І-х класів складає 15-20 хв, а після 30-35 хв безперервних занять у них різко знижується працездатність: інтенсивність роботи зменшується на 37%, а її якість – на 50%. При цьому 50% дітей починають ухилятись від роботи. Під час уроків значне навантаження припадає на органи зору і слуху, м’язи кисті працюючої руки. Впродовж навчального року працездатність школярів знижується: починаючи з вересня до грудня вона погіршується і особливо «падає» до кінця навчального року.

Уроки ФК компенсують необхідний для дитячого організму обсяг РА лише на 11-13%. Потреба дітей в рухах задовольняється в умовах режиму школи самостійними, спонтанними рухами лише на 18-20%. Однак, і самостійні рухи, поряд з уроками ФК, не можуть задовольнити потреби учнів у рухах більш як на 30-40%.

Малорухливий спосіб життя дітей призводить до значного, навіть катастрофічного погіршення здоров'я і фізичного розвитку. Результати досліджень, проведених у школах, переконливо свідчать, що наслідком гіпокінезії є так звана "хронічна шкільна втома": у дітей погіршується зір, знижується кількість еритроцитів у крові, сповільнюється ріст, помітно знижується розумова та фізична працездатність.

Не менш серйозною проблемою є надлишкова маса тіла, яка спостерігається у 10-20% школярів; у 50% - дефекти зору і нервово-психічні відхилення; у 50-60% - схильність до частих захворювань. За даними деяких фахівців лише 5-8% випускників є здоровими. Збільшилася кількість дітей з різними психічним розладами і вже становить 3,6% від загальної чисельності.

Зниження РА обумовлено такими причинами:

· збільшенням часу на сприйняття часу, кількість якої невпинно зростає;

· необхідністю засвоєння великого обсягу сучасних знань;

· сучасними умовами життя, на які негативно впливає НТР та ін.

Проблема гіпокінезії підростаючих поколінь є актуальною для багатьох країн світу. У “Маніфесті про спорт”, який схвалено ЮНЕСКО та урядами ряду країн вказано на необхідність дотримання розумних меж інтелектуального виховання і визначення належного місця ФВ. Інакше порушується гармонія у їх розвитку.

Як недостатня, так і надмірна РА призводить до негативних зрушень у стані організму дитини, зокрема до перенапруження ССС.

Тому для дитини доступний певний діапазон рівня РА, середина якого є оптимальною для зміцнення здоров’я, а крайні межі – несприятливими.

Нормою РА у дитячому віці визнано таку величину, яка повністю задовольняє біологічні потреби у рухах, відповідає можливостям організму, що росте, сприяє його розвитку та зміцненню здоровя.

Спроби встановити орієнтовані норми РА здійснювалися неодноразово. Критерії норм РА – різні. Найбільш розповсюдженим є нормування рухової активності у: локомоцій за добу, годинах на тиждень, витратах енергії за одиницю часу фізкультурної активності (ккал), в умовних балах.

Найбільш розповсюджені за своєю доступністю показники добових локомоцій (кількість кроків за добу). Сухарев розробив гігєнічні нормативи добових локомоцій для дітей (див. табл.)

Інші норми. Відповідно до функціональних потреб дитячого організму оптимальні норми рухового режиму в різних організаційних формах (ранкова гімнастика, заняття з фізичної культури, фізкультурні хвилинки, не менше трьох рухливих ігор на день, спортивні вправи тощо) в усіх вікових групах протягом дня становлять: влітку — 18—20 тис. кроків, восени — 15—16,5 тис., взимку — 16,5—18 тис., весною — 16—17,5 тис. кроків. Тобто, кількість локомоцій знижується весною та восени (у період дощової погоди) на 1,5-3 тис. кроків, у порівнянні з зимовими та літніми періодами року

Інші фахівці використовують тривалість РА за тиждень. Так, Міжнародна рада фізичного виховання у «Маніфесті про спорт» зазначила, що оптимальний обсяг РА має становити 12-14 год. при достатньому фізіологічному навантаженні.

Відповідно тижневі обсяги раціональної РА, які були розроблені науковцями і доведені до широкого загалу:

-для дошкільнят 8-10 год,

-для школярів – 14-21 годин

індивідуальна норма РА повинна базуватися на доцільності та корисності для здоровя. Для цього необхідно орієнтуватися на показники, які характеризують фізичне здоровя дітей. Слід знати скільки рухатися та здійснювати локомоцій впродовж доби чи тижня, але і з якою метою, якого рівня ФС слід досягнути, а це і вимагає визначення спрямованості фізичних вправ, параметрів фізичного навантаження.

Загалом, індивідуальна норма РА обумовлена досягненням конкретного фізичного стану, котрий можна виразити кількісними показниками фізичної працездатності, фізичної підготовленості, функціональним станом основних систем організму.

Рівні нормування РА дітей у підлітків (за Гужаловським):

1 – фізкультурний-гігієнічний мінімум: складається з щоденної ранкової гімнастики, загартовуючих процедур і прогулянки перед сном. Він є умовою збереження здоров’я.

2 – фізкультурний загально підготовчий мінімум, окрім навантажень 1 рівня, включає у себе щоденний 30-60 хв. активний відпочинок з фізичними вправами на повітрі. Другий рівень сприяє гармонійному фізичному розвитку.

3 – фізкультурно-спортивний оптимум: доповнює перші два рівня фізкультурними заняттями в обсязі 3-6 годин на тиждень. Він є гарантом високої фізичної підготовленості.

У літературі наводяться різні варіанти “наповнення” раціональних норм РА. Які форми занять проводяться у режимі роботи навчальних закладів та у поза навчальний час для дотримання раціональних норм РА, ви чули на попередніх лекціях і почуєте на наступних.

Дата добавления: 2015-10-28