Читайте также:
|
Важливе значення для забезпечення необхідної надійності і якості виробу має вибір його доцільної точності. Проблему точності виробу відносять до складних, оскільки її рішення вимагає комплексного підходу із залученням методів теорії механізмів і машин, метрології, теорії помилок, стандартизації технології виробництва.
Як відомо в теорії механізмів і машин розглядаються теоретичні (ідеальні) механізми, ланки яких мають абсолютно правильні розміри і форми, а в кінематичних парах відсутні зазори. Дійсні (реальні) механізми відрізняються від теоретичних наявністю помилок.
Під час виготовлення деталей і складання механізмів, а також при їх експлуатації відбувається спотворення форми і розмірів ланок, змінюється характер спряжень в кінематичних парах, які змінюють кінематичні і динамічні властивості механізмів і помітно впливають на точність і надійність виконання механізмами заданих функцій. Тому проектування механізмів вимагає враховувати основні чинники, що впливають на точність виробу. В цілому необхідний рівень точності забезпечують наступні показники:
- допуски і посадки;
- точність форми і взаємного розташування поверхонь;
- їх шорсткість;
- помилки в кінематичних ланцюгах;
- розміри замикаючої ланки розмірних ланцюгів;
- базування заготовок деталей при обробці і складанні.
Критерієм точності є величина відхилень розмірів, форми, взаємного розташування поверхонь деталей, їх шорсткість і інші параметри деталей і їх з'єднань в дійсних механізмах від теоретично правильних, ідеальних. Вказані величини, як правило, регламентуються стандартами.
У теорії точності вирішують два основні завдання:
- на основі заданої точності роботи всього механізму визначають основні параметри і вимоги до точності виготовлення деталей і складання специфікованого виробу (пряме завдання);
- на основі розроблених креслень і призначених допусків (допуск - різниця між найбільшими і найменшими допускними розмірами) і посадок (посадка - характеру з'єднання деталей) при виготовленні і складанні деталей і специфікованих виробів механізму визначають результативну точність механізму (зворотне завдання).
Перше завдання вирішується при проектуванні механізму, друге - при його перевірці на точність. Перше завдання є складнішим і вирішується методом поступових наближень або накладання додаткових умов, наприклад, спрощення розрахункової схеми. Зворотне завдання вирішується простіше - шляхом підсумовування впливу окремих помилок деталей і специфікованого виробу на точність всього механізму.
Розрахунок механізмів на точність дозволяє обґрунтовано вирішувати питання:
- про величину допускних помилок (допусків);
- про доцільність введення до конструкції механізму регульованих ланок і компенсаторів;
- про застосування у виробі методу взаємозамінності (тобто досягнення заданої точності замикаючої ланки шляхом призначення таких допусків на всі елементи розмірного ланцюга, при яких складання гарантоване) і так далі.
Для розв’язання вказаних завдань під час конструювання механізмів необхідно знати:
- основні принципи взаємозамінності;
- систему допусків і посадок;
- методи розрахунку точності розмірних і кінематичних ланцюгів;
- способи базування деталей (специфікованих виробів) при їх виготовленні (складанні) і технічні засоби їх забезпечення.
Ці питання розглядаються в дисциплінах “Взаємозамінність, стандартизація і технічні вимірювання” і в “Технології машинобуду-вання”.
Дата добавления: 2015-10-24; просмотров: 73 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Забезпечення надійності виробу | | | Забезпечення технологічності та економічності конструкції |