Три основних положення Болонської декларації.

Мета Болонської декларації - встановлення європейської зони вищої освіти, а також активізація європейської системи вищої освіти у світовому масштабі.

Декларація містить шість ключових положень:

Працевлаштування випускників. Одним із важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання випускників повинні бути застосовані і використані на користь як народу своєї країни, так і інших країн Європи. Академічні ступені й інші кваліфікації повинні бути затребувані на європейським ринку праці, професійне визнання кваліфікацій слід спростити і полегшити. Для визнання кваліфікацій, присвоєних певним вузом, планується повсюдно використовувати додатки до диплома, рекомендовані ЮНЕСКО.

Чітка уніфікація студентських документів, що підтверджують рівень і якість засвоєних знань, для зіставлення вищої освіти в різних країнах. Такі заходи повинні забезпечити зайнятість європейських громадян з вищою освітою і міжнародну конкурентоспроможність європейської вищої освіти.

• Додаток видається за запитом студента безкоштовно.

• Додаток заповнюється мовою країни базового вузу і на одному з поширених європейських мов (як правило, англійською).

• Додаток повинен мати строго регламентовану форму і складатися з восьми розділів.

Дворівнева система вищої освіти. Базової і післядипломної (бакалаврат і магістратура). Перший цикл триває не менше трьох років. Другий повинен вести до отримання ступеня магістра або кандидата наук.

Великою проблемою в багатьох країнах стала надмірно надлишковий перелік спеціальностей і спеціалізацій, причому як у Європі, так і в Україну. Існують також значні відмінності між вченими ступенями, які отримуються в університетах і академіях. Для забезпечення стандартизації ступенів і спеціалізацій планується перейти на дворівневу систему освітньо-кваліфікаційних рівнів: бакалавр і магістр. Бакалавр - це фахівець, який може працювати за фахом або продовжити освіту, перейшовши на другий ступінь - до магістратури. Ступінь магістра увазі наявність більш глибоких фундаментальних знань студента та орієнтує його на наукову кар'єру. Навчання на першому циклі має становити 3-4, на другому - 1-2 роки. Післядипломна освіта здійснюється в докторантурі, що дає можливість одержати вчений ступінь доктора наук після 7-8-річного навчання. У країнах-учасницях Болонського процесу має бути один докторський ступінь, наприклад доктор філософії у відповідних сферах знань - природничі науки, соціо-гуманітарні, економічні та інші

3. Установа кредитної системи за Європейською кредитно - трансфертної системі (ECTS). Кредитами називаються умовні одиниці, в яких визначається об'єм утворення. За кожною такою одиницею стоїть певна кількість освоєних понять, зв'язків між поняттями, напрацьовані навики, тобто загальна трудомісткість отриманих знань і умінь, включаючи самостійну роботу студентів і здачу ними проміжних і підсумкових іспитів, інші види навчальної роботи. Для отримання європейського диплому бакалавра потрібно накопичити 180-240 годин кредитів, а ступеня магістра - додатково 60-120 годин. Саме систему кредитів розглядають як засіб підвищення мобільності студентів щодо переходу з однієї навчальної програми на іншу, включаючи програми післядипломної освіти. ЕСТS стане багатоцільовим інструментом визнання й мобільності студента, засобом реформування навчальних програм, а також засобом передачі кредитів вищим навчальним закладам інших країн. Акумулююча кредитна система дає можливість врахувати всі досягнення студента, не тільки навчальне навантаження, але і участь його у наукових дослідженнях, конференціях, предметних олімпіадах і т.д. В окремих країнах як умову нарахування кредитів ставлять таку вимогу: навчальне навантаження має містити 50% і більше самостійної роботи студента. Завдяки накопичувальній системі кредитів студент зможе вступити до університету однієї країни, а закінчити його в інший; змінити в процесі навчання університет або обрану спеціальність; закінчити навчання на будь-якому етапі, отримавши ступінь бакалавра або магістра, продовжити освіту в зручний для себе період життя.

Європейська система переведення кредитів

Коротка інформація про академічні кредити:

Академічний кредит - одиниця трудомісткості навчальної праці студента.

За семестр нараховується рівно 30 академічних кредитів.

За навчальний рік нараховується рівно 60 академічних кредитів.

Для отримання ступеня бакалавра потрібно набрати не менше 180 кредитів (три роки навчання) або не менше 240 кредитів (чотири роки навчання).

Для отримання ступеня магістра студент повинен, як правило, набрати в цілому не менше 300 кредитів (п'ять років навчання).

Кількість кредитів за дисципліну не може бути дробовим (як виняток допускається нараховувати 0,5 кредиту), так як складання кредитів за семестр має давати число 30.

Кредити нараховуються після успішної здачі (позитивна оцінка) підсумкового випробування з дисципліни (іспиту, заліку, тіста тощо).

Кількість нарахованих кредитів з дисципліни не залежить від оцінки.

Відвідуваність студентом аудиторних занять враховується на розсуд ВНЗ, але не гарантує нарахування кредитів.

При нарахуванні кредитів в трудомісткість зараховуються аудиторне навантаження ("контактні годинник" за європейською термінологією), самостійна робота студента, реферати, есе, курсові та дипломні роботи, написання магістерської та докторської дисертацій, практики, стажування, підготовка до іспитів, здача іспитів, і т. п.).

Співвідношення кількості аудиторних годин та годин самостійної роботи централізовано не регламентується.

Рекомендується єдина європейська шестибальною система оцінок:

А - "відмінно" (10 відсотків здають).

В - "дуже добре" (25 відсотків здають).

С - "добре" (30 відсотків здають).

D - "задовільно" (25 відсотків здають).

Е - "посередньо" (10 відсотків здають).

F (FX) - "незадовільно".

Введення ECTS - Європейської системи перезарахування кредитів - є однією з найбільш технічно і змістовно складних завдань у рамках Болонського процесу. Цей інструмент, який забезпечує прозорість, порівнянність обсягу вивченого матеріалу і, відповідно, можливість академічного визнання кваліфікацій і компетенцій, виник спочатку в рамках європейської програми Еразмус в 1988 році і в даний час включає більше 1100 університетів і мережа "ліній допомоги" (ECTS Helplines). Порівнянність навчальних планів дозволяє студентам вибирати програми, відповідні одержуваної ними кваліфікації, які, за умови їх успішного завершення, зараховуються як пройдений матеріал у своєму університеті. Кредити відображають обсяг роботи, що потребується для завершення кожного курсу, по відношенню до загального обсягу роботи, необхідної для програми повного академічного року в університеті, включаючи лекції, семінари, практичні заняття, самостійну роботу, екзамени та тести. Для участі в системі університети готують щорічно обновлювані інформаційні пакети з повним описом курсів, і х змісту, вимог до підготовки, системи оцінки, методики навчання, структури, кафедр, що ведуть підготовку. Крім того, інформація повинна включати повний навчальний план з даного рівня підготовки, загальну інформацію про університет, інфраструктурі, адміністративних процедурах для реєстрації в програмі і академічний календар. Інформаційний пакет готується рідною та одному з іноземних мов і розповсюджується по всьому партнерським університетам.

4. Істотно розвинути мобільність учнів (на базі виконання двох попередніх пунктів). Розширити мобільність викладацького та іншого персоналу шляхом заліку періоду часу, витраченого ними на роботу в європейському регіоні. Встановити стандарти транснаціональної освіти. Для усвідомлення і затвердження конкурентоспроможності своїх знань і умінь кожен студент повинен мати можливість хоча б короткий час навчатися і стажуватися за кордоном, а завдяки цьому в основному ВНЗ він може скоротити кількість годин, присвячених вивченню іноземних мов. Мобільності студентів сприяє цілеспрямована підготовка до здачі мовних тестів типу TOEFL, тестів для вступу в магістратуру з економіки GRE, GMAT менеджменту та інших.

Зокрема, академічна мобільність передбачається наступне:

Студент повинен провчитися у закордонному ВНЗ семестр або навчальний рік.

Він навчається на мові країни перебування або англійською мовою; на цих же мовах здає поточні та підсумкові випробування.

Навчання за кордоном за програмами мобільності для студента безкоштовно - приймає вуз грошей за навчання не бере.

Студент оплачує сам: дорогу, проживання, харчування, медичні послуги, навчальні заняття поза узгодженої (стандартної) програми (наприклад дослідження мови країни перебування на курсах).

У базовому ВНЗ (в який студент надходив) студенту зараховуються отримані кредити, якщо стажування узгоджена з деканатом; він не доздати ніяких дисциплін за період навчання за кордоном.

Вуз має право не зараховувати в рахунок своєї програми академічні кредити, які студент отримав в інших вузах без узгодження з деканатом.

Заохочується отримання студентом спільних і подвійних дипломів.

5. Приведення вищої освіти в різних країнах до єдиних стандартів. Це стосується розробки подібних навчальних планів, тренінгів, досліджень.

6. Впровадження в життя концепції безперервного (довічного) навчання, що дозволяє людині отримати протягом життя кілька дипломів і вчених ступенів, а університету - значно покращити фінансово-матеріальне забезпечення за рахунок надання інформаційно-матеріальної бази для бажаючих продовжити навчання. В основі цієї концепції лежить ідея LLL (Life Long Learning) - освіти, яка змiряється з усією довжиною життя.

У Болонській декларації вказані 6 основних завдань, вирішення яких, як передбачається, буде сприяти єднанню Європи в галузі освіти.

ВИСНОВОК

На закінчення, розглядаючи, теоретичний аспект Болонського процесу, доцільно зазначити, що ще до офіційного приєднання Росії до Болонської декларації у вищій школі країни почався рух у бік міжнародних стандартів професійної освіти. Вже в Законі Російської Федерації "Про вищу і післявузівську професійну освіту", прийнятому в 1996 р., в принципі була передбачена багаторівнева система вищої освіти. За минулі роки багато вузів накопичили значний досвід підготовки бакалаврів і магістрів з ряду напрямів.

Незважаючи на це, російське вищу освіту фактично залишилося однорівневим. Справа в тому, що згаданий закон, по суті, є еклектичним, у ньому реалізована своєрідна суміш традиційної російської системи освіти з англо-американської. Ввівши бакалаврат і магістратуру, закон, тим не менш, залишив можливість отримати звичну для Росії, але зовсім незрозумілу за кордоном кваліфікацію "дипломований спеціаліст". У результаті навіть у тих вузах, де запроваджено бакалавріат, його випускники, що не потрапили до магістратури, продовжують навчання за програмою підготовки фахівців. Мізерно мала частина випускників (2-5%) виходять з ВНЗ з дипломом бакалавра, при цьому роботодавці дивляться на них як на недоумків, відрахованих за неуспішність.

У цілому ставлення російської вузівської громадськості до Болонського процесу було і поки залишається вельми настороженим. Багато викладачів щиро переконані, що вітчизняна система підготовки дипломованих фахівців є кращою в світі, будь-яке втручання в усталені традиції згубно. Таке ставлення пояснюється не тільки дійсними успіхами (в основному, в минулому) російських вчених та інженерів, а й малої поінформованістю про реальний стан справ у вищій освіті за кордоном (у Європі і США). Багато десятиліть Росія була відгороджена від решти світу "залізною завісою" і лише в останні роки з'явилася реальна можливість дати порівняльну оцінку вітчизняної та закордонних систем освіти.

Ініціаторами виходу вузівської Росії із самоізоляції і входження в міжнародний простір вищої освіти виступили вузи, більше за інших зацікавлені у розвитку міжнародних зв'язків та залучення іноземних студентів: СПбДУ, РУДН, МГИМО та ін Протягом 2001-2006 років було проведено ряд всеросійських нарад щодо перспектив Болонського процесу для Росії, у профільних журналах було опубліковано безліч статей на цю. Міністерство освіти Росії заохочувала цю діяльність, видавши, зокрема, інструктивний лист від 28.11. 2002 № 14-52-988ін/13 і наказ від 2 липня 2003 року № 2847 "Про проведення експерименту з використання залікових одиниць у навчальному процесі".

В експериментальному порядку у вузах почали реалізовуватися окремі положення Болонської декларації: облік трудомісткості предметів у кредитних годинах, європейська система оцінок, європейське додаток до диплома і т.п.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Байденко В.І. Болонський процес. Курс лекцій. - Вид-во Логос - М.: 2004, 208с.

2. Болонський процес: наростаюча динаміка і різноманіття (документи міжнародних форумів та висновки європейських експертів) / Під науковою редакцією проф.В.І. Байденко. М., 2002. - 409 с.

3. Давидов Ю.С. Болонський процес і Російські реалії - М.: МПСІ, 2004

4. Добринін М. А. Болонська декларація як фактор формування європейського освітнього простору / М.А. Добринін / / Педагогіка. - 2006. - № 9. - С.103-108.

5. В.Б. Касевіч, Р.В. Свєтлов, А.В. Петров, А.А. Циб. Болонський процес у питаннях і відповідях. - Вид-во С.-Петерб. Ун-ту, 2004.108с.

6. Шадриков В. Д. Державні освітні стандарти вищої професійної освіти і Болонський процес / В.Д. Шадриков / / Зап. освіти. - 2004.

Дата добавления: 2015-10-24