Історія виникнення та розвитку ботаніки. Роль вітчизняних учених у розвитку ботанічної науки

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З БОТАНІКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ АГРОНОМІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ З БОТАНІКИ

Тематика індивідуальної роботи

1. Рослини як бур’яни полів і городів.

2. Дикорослі кормові види рослин.

3. Дикорослі харчові та вітамінні види рослин.

4. Лікарські види дикорослих рослин.

5. Гриби як збудники хвороб рослин.

6. Практичне використання водоростей, грибів і лишайників.

7. Коренеплоди та коренебульби, їх будова та практичне використання.

8. Штучне вегетативне розмноження культурних рослин.

9. Розвиток пилку, мікроспорогенез і мікрогаметогенез у покритонасінних рослин.

10. Розвиток насінного зачатка, мегаспорогенез і мегагаметогенез у покритонасінних рослин.

11. Характеристика різних способів запилення квітів, їх адаптаційні особливості.

12. Характеристика різних видів апокарпних і ценокарпних плодів.

13. Характеристика різних способів розповсюдження плодів і насіння, їх адаптаційні особливості.

14. Характеристика родин Двосім’ядольних рослин – Жовтецеві та Гвоздичні.

15. Характеристика родин Двосім’ядольних рослин – Лободові та Розові.

16. Характеристика родин Двосім’ядольних рослин – Гарбузові та Капустяні.

17. Характеристика родин Двосім’ядольних рослин – Бобові та Селерові.

18. Характеристика родин Двосім’ядольних рослин – Пасльонові та Огірочникові.

19. Характеристика родин Двосім’ядольних рослин – Глухокропивові та Айстрові.

20. Характеристика родин Односім’ядольних рослин – Лілійні та Амарилісові.

21. Характеристика родин Односім’ядольних рослин – Осокові та Тонконогові.

22. Еколого-морфологічна класифікація рослин.

23. Рослини з гетеротрофним способом живлення (паразити та напівпаразити).

24. Вікові та сезонні зміни в житті рослин.

25. Рідкісні та зникаючі види рослин України, їх охорона.

26. Геоботанічне районування України та Рівненської області.

27. Флора та рослинність хвойних лісів України.

28. Флора та рослинність мішаних і листяних лісів України.

29. Флора та рослинність різних типів лук на території України.

30. Флора та рослинність різних типів боліт на території України.

31. Флора та рослинність степів України.

32. Флора та рослинність прісних водойм України.

6. Матеріал для самостійної роботи

До теми 1: Ботаніка як наука

Історія виникнення та розвитку ботаніки. Роль вітчизняних учених у розвитку ботанічної науки

Ботаніка – одна з найперших біологічних наук, яка своїми коренями сягає в глибоку давнину й виникнення якої було пов’язане з насущними практичними потребами людини (використання рослин у їжу, для виготовлення одягу, для лікування, розпізнавання корисних і отруйних рослин, вирощування окремих рослин у культурі). Весь подальший розвиток ботаніки відбувався передусім під впливом практичних запитів суспільства.

Практичні знання людей про оточуючі їх рослини відомі з незапам’ятних часів. Ще до виникнення ботаніки як науки люди вміли розрізняти рослини, розпізнавати їх корисні та шкідливі властивості, групувати рослини за певними ознаками. Багато різноманітних і корисних відомостей про рослини було нагромаджено первісними людьми, а потім у стародавніх державах Індії, Єгипту, Передньої Азії й Китаю, що володіли писемністю.

Виведені людиною культурні рослини відомі ще з часів кам’яного віку. Походження деяких із них є зовсім загадковим, оскільки близьких до них форм у природній флорі не існує.

Ботаніка як наука сформувалася приблизно 2300 років тому назад. Основоположниками ботаніки були стародавні мислителі – Арістотель і Теофраст (або Феофраст), які жили в IV столітті до нашої ери. Ботанічні праці Арістотеля не збереглися й тому батьком ботаніки вважають Теофраста. Він залишив декілька книг, які спеціально присвячені рослинам. Зокрема, в своїй 9-томній праці “Природна історія рослин” учений описав і систематизував біля 600 видів рослин.

Важливе значення для розвитку ботаніки й особливо такого її розділу, як анатомії рослин, мав винахід світлового мікроскопа (вперше найпростіший мікроскоп сконструювали голландські брати Янсени; потім його вдосконалив і використав у біологічних дослідженнях їх співвітчизник А. Левенгук). За допомогою мікроскопа в 1665 році англійський учений Р. Гук відкрив клітини, дещо пізніше італійський біолог М. Мальпігі та англійський біолог Н. Грю ввели поняття “тканини” та запропонували їх найпростіші класифікації. В 1781 році Ф. Фонтан уперше побачив ядро та замалював його, й лише в 1833 році Р. Броун встановив, що ядро є важливим і обов’язковим компонентом клітини. В 1839 році чеський учений Я. Пуркін’є відкрив цитоплазму, а Ф. Дюжарден узагальнив відомості про неї. Пізніше в клітині були відкриті крохмальні зерна, кристалічні включення, хлоропласти. В 1838-1839 роках німецькі вчені Т. Шванн і М. Шлейден сформулювали основні положення клітинної теорії.

У другій половині ХІХ століття російський учений І. Чистяков описав поділ ядра, а І. Герасімов дослідив фізіологічну роль ядра в клітині. Завдяки працям І. Чистякова, В. Флеммінга, Е. Страсбургера було відкрите явище поділу клітин, що дало можливість німецькому вченому Р. Вірхову доповнити клітинну теорію важливим положенням про те, що кожна нова клітина виникає з попередньої. В 1931 році завдяки відкриттю Є. Руска та М. Кнолля вперше було використано електронну мікроскопію для біологічних досліджень. Це сприяло розвиткові цитології та дало можливість вивчати тонку структуру клітини.

Щодо розвитку фізіології рослин, то ще в ХVII столітті англійський учений Геллс і голландський вчений Я.Б. Ван Гельмонт, досліджуючи мінеральне живлення рослин і переміщення речовин по їх стеблі, заклали основи експериментальної фізіології рослин. Вивченню процесів мінерального живлення рослин присвятили свої дослідження такі вчені, як Ж.Б. Буссенго, Ю. Лібіх, Ю. Сакс. Вивченням процесів фотосинтезу в рослинах займалися такі вчені, як І. Інгенгауз, Д. Прістлі, Ж. Сенеб’є, Н. Соссюр. Як наука, фізіологія рослин остаточно оформлюється лише на кінець ХVIIІ століття. На початку ХХ століття російський учений К. Тімірязєв багато зробив для вивчення процесів фотосинтезу.

Унаслідок відкриття європейцями в ХV-XVI століттях нових континентів у Європу із заморських країн почали привозити небачені раніше рослини й почали швидко нагромаджуватись відомості про нові види рослин, що вимагало їх наукової класифікації. В середині ХVI століття було винайдене засушування рослин і складання гербарію. Виникають і починають поширюватись ботанічні сади. Важлива роль щодо систематизації знань про видову різноманітність рослин належить шведському ботаніку К. Ліннею (він увів бінарну номенклатуру, розробив діагнози видів, описав і систематизував усі відомі йому види рослин, уточнив техніку морфологічного опису). Саме в працях К. Ліннея систематика й описова морфологія досягли найбільшого вираження.

У 1759 році К. Вольф описав виникнення органів на кінці пагона. Німецький учений, поет і художник Й. Гете вивчав метаморфози рослин, створив теорію походження квітки, заклавши цим самим основи теоретичної морфології рослин. Важливе значення для розвитку цього розділу ботаніки мали також дослідження О. Декандоля.

Колосальними успіхами ботаніки було позначене саме ХІХ століття. Оформились і виникли нові її розділи – фізіологія, біохімія та анатомія рослин, ембріологія, географія, екологія та геоботаніка, вчення про водорості, гриби та інші організми, палеоботаніка й т. д. По-суті, якраз у ХІХ столітті ботаніка набула сучасного вигляду. В усіх її розділах був нагромаджений величезний фактичний матеріал. Особливо важливе значення для подальшого розвитку ботаніки, як і всієї біології, мала створена англійським ученим Ч. Дарвіном еволюційна теорія.

У 1849-1851 роках В. Гофмейстер детально описав цикли розвитку спорових і насінних рослин та показав їх принципову схожість. Були досліджені процеси запліднення в рослин і утворення зародка. В кінці XIX століття С. Навашин відкрив подвійне запліднення в Покритонасінних.

Вивченням різних груп нижчих рослин і грибів займалися Л. Ценковський, М. Воронін, О. Баранецький, Л. Курсанов, К. Мейєр.

Значний внесок у розвиток географії рослин зробив німецький ботанік О. Гумбольдт. Великі заслуги у вивченні різноманітності рослинного світу мали дослідження російських учених – С. Крашеніннікова (вивчення природи Камчатки), І. Гмелінай П. Палласа (дослідження Сибіру та півдня Росії), В. Зуєва та І. Лєпьохіна (вивчення півночі та півдня Росії, Уралу та Сибіру), О. Бекетова (створив велику школу фітогеографів), М. Вавілова (пошук диких предків культурних рослин у різних регіонах світу), В. Комарова (один із керівників складання “Флоры СССР”). В. Докучаєв і його учні розробили вчення про природні зони.

Із українських учених, які сприяли розвиткові ботаніки, слід назвати такі прізвища, як Л. Делоне, Г. Левитський, В. Фаворський, М. Холодний, Я. Модилевський, О. Рогович, Й. Пачоський (один із засновників фітоценології), А. Андржейовський (уродженець Рівненської області), М. Максимович, В. Липський (займався вивченням флори різних регіонів тодішньої Росії; уродженець Рівненської області), Д. Зеров (флористичне дослідження різних регіонів України) й багато інших.

Серед сучасних українських ботаніків слід відмітити: К. Ситника (дослідження процесів життєдіяльності рослин, особливо фотосинтезу; колишній директор Інституту ботаніки ім. М. Холодного НАН України), Я. Дідуха (розвиток індикаційної геоботаніки; колишній директор Інституту ботаніки, уродженець Рівненщини), Ю. Шеляг-Сосонка (розвиток теоретичних основ охорони рослинного світу, дослідження флори водойм), Р. Бурду (вивчення процесів антропічної трансформації флори), В. Заверуху (вивчення флори Волино-Поділля; уродженець Рівненщини), В. Мельника (вивчення раритетних видів рослин лісу, їх штучне вирощування; завідувач відділом природної флори Національного ботанічного саду ім. М. Гришка НАН України, уродженець Рівненської області), Т. Андрієнко (вивчення раритетних видів рослин України та обґрунтування створення об’єктів природно-заповідного фонду), С. Волгіна (розвиток анатомії насінних рослин), С. Мосякіна (розвиток систематики рослин), В. Протопопову (вивчення синантропних видів рослин), В. Собка (вивчення видів родини Зозулинцеві та інших рідкісних видів), Д. Доброчаєву (розвиток систематики рослин), Є. Брадіс (вивчення флори боліт), Д. Дубину (вивчення флори вищих водних рослин), І. Григору (вивчення флори Полісся), І. Дудку (провідний міколог) та багатьох інших.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ТА РЕСУРСИ ІНТЕРНЕТУ

•1. Григора І.М. і ін. Ботаніка. Підручник для аграрних університетів. Київ: "Фітосоціоцентр", 2004.- 476с.

•2. Григора І.М. і інш. Практикум з ботаніки. Навчальний посібник.-К: Видавничий центр НАУ, 2003. - 291с.

•3. Тихомиров Ф.К. и др. Ботаника.- К.: Урожай, 1996. - 416 с.

4. Мороз І.В. Ботаніка з основами екології. Київ: "Вища школа", 1994

5. Романщак С.П. Ботаніка. Киів: "Вища школа", 1995.

•6. Хржановський В.Г. Курс общей ботаники.- М.: «Высшая школа», 1982.- 2 ч.

7. Хржановський В.Г., Пономаренко С.Ф. Практикум по курсу общей ботаники.- М.:Агропромиздат, 1979. - 423 с.

8. Рейвн П. и др. Современная ботаника. В 2-х т., пер. с англ., - М.: "Мир", 1990.

9. Бондарєва Л.М., Кирильчук К.С. Термінологічний словник з ботаніки, 2007. - 21 с.

10. Коваленко І.М., Жатова Г.О. Робочий зошит із систематики рослин, 2006 - 25 с.

•11. Жатова Г.О., Коваленко І.М. Ботаніка: методичні вказівки до проведенні навчальної практики для студентів денної форми навчання (спеціальністі "Агрономія, "Захист рослин", "Ветеринарна медицина"). Суми, 2004 р

•12. ttp://online.morainevalley.edu/WebSupported/BIO112/plants_and_ecology_notes.htm

•13. http://aboutflora.ru/article02

•14. http://www.sbio.info/page.php?id=86

15. http://herba.msu.ru/shipunov/school/sch-ru.htm

Дата добавления: 2015-10-24