Тема: Політико-ідеологічна криза системи.

План.

1. Суспільно-політичне життя.
2. Конституція 1978р.

1. У політичній сфері брежнєвське керівництво намагалося зберегти існуючий режим, не втратити спадкоємність з владними інститутами попередніх десятиріч. Характерними рисами реалізації цього курсу були:

1) Підміна справжнього народовладдя формальним представником трудівників у радах, обмеження їхньої реальної влади.

З одного боку, ніби демонструючи торжество народовладдя і демократії, невпинно зростала кількість народних обранців у владних структурах: в 1985 р. до Верховної Ради УРСР було обрано 650 депутатів, до місцевих рад 520 тис., а з іншого – вибори проходили без альтернативно, на основі завчасно підготовлених списків.

2) Зростання масштабів бюрократичного апарату, узурпація значної частини законодавчих функцій виконавчою владою.

Щорічно апарат управління країни збільшувався на 300-500 тис. осіб, сягнувши у 1980-х рр. 18 млн. Численний виконавчий апарат нарощує випуск інструкцій наказів. Лише в управлінні господарством їх було 200тис. Досить часто ці документи суперечили один одному.

3) Зведення нанівець самостійності громадських організацій.

Профспілки, комсомол, суспільні організації знаходилися під пильним контролем КПРС.

4) Зростання гласності.

Якщо в 1960 р. у республіці виходило 3280 газет, то 1985 р. – лише 1799.

5) Фактичне перетворення КПРС на стрижень державної структури і зосередження у її руках усієї повноти ради.

1963-1972 рр. – Петро Шелест – автономія.

1972-1989 рр. – Володимир Щербицький – орієнтація на Москву.

П. Шелест активно підтримував хрущовські реформи, особливо створення раднаркомів, виношував плани більшої незалежності республіканських структур у господарчих питаннях. У 1972р. П. Шелест „тихо без шелесту” усувався зі своєї посади. Як йому сказав Л.Брежнєв: „Потримався за владу, дай іншим потриматися”. Замість нього першим секретарем ЦК КПУ стає земляк Брежнєва В. Щербицький. Його „команда” не змогла зупинити наростання негативних тенденцій у житті України.

2. 7 жовтня 1977 р. прийняли нову Конституцію СРСР, а 20 квітня 1978 р. Верховна Рада УРСР затвердила нову Конституцію республіки. До цих документів було внесено положення, згідно з якими компартія є „керівною і спрямовуючою силою суспільства, ядром її політичної системи.”

КПУ виросла майже вдвічі. Старіло партійне керівництво, старіла і сама партія (у 1986 р. 38% КПУ становили люди 50 років). Звідціля сформувався відповідний стиль керівництва – дуже обережний, уповільнений, орієнтований не стільки на вирішення проблем, як на те, щоб не порушити власної рівноваги. Партійну верхівку у цей час відділяє від народу глибоке провалля.

Дата добавления: 2015-10-02