Тема: Західноукраїнські землі у 1921-1939рр.

План.

1. Українські землі у складі Польщі.
2. Українські землі у складі Румунії.
3. Українські землі у складі Чехословаччини.

1. 1) У Галичині найбільшим впливом користувалося Українське національно-демократичне об’єднання (УНДО). Його лідером був Д.Левицький, УНДО орієнтувалося на отримання Української незалежності легальним шляхом. Його підтримували інтелігенція, діячі кооперативного руху, духівництво.

З другої половини 1930-х рр. УНДО дійшло згоди з правлячими колами Польщі, відмовившись від боротьби за незалежність України.

2) Другою за впливом в Галичині була радикальна партія, що нараховувала 20 тис. членів. Радикали прагнули соціально-економічні проблеми розв’язати здобуттям самостійності.

3) Частина західноукраїнського суспільства виступала за возз’єднання з УРСР. Інтереси цієї частини виражала Компартія Західної України (КПЗУ). Проведена в Радянської Україні українізація і початок НЕПу сприяли поширенню в Галичині про- радянських настроїв і зростанню впливу КПЗУ, однак незабаром почалися колективізація, голод і репресії, після чого престиж комуністів знизився.

Деякі члени КПЗУ виступали з критикою сталінської політики. Це стало однією з причин розпуску КПЗУ в 1938р. Керівництво КПЗУ було репресовано.

4) Багато жителів Західної України після поразки національно-визвольної боротьби зневірилися у можливості мирного здобуття незалежності. Наростала нетерпимість і прихильність до крайніх заходів. В 1929р. у Відні була створена Організація українських націоналістів (ОУН). Її головою став Є. Коновалець, в минулому – командир корпусу січових стрільців. Після вбивства Коновальця в 1938р. на чолі ОУН став А. Мельник.

Націоналісти використовували різні методи боротьби за національне визволення України, але найбільше діючими вважалися саботаж і терор. Після вбивства у 1934р. оунівцями міністра внутрішніх справ Польщі Б. Пєратського було заарештовано майбутніх лідерів ОУН С. Бандеру і М. Лебедя. У концтаборах опинилися сотні рядових членів організації.

2. У 1918-28рр. в Румунії діяв воєнний стан. Лише в період 1928-38рр. існували обмежені можливості для створення партії.

У 1927р. була створена Українська національна партія, що відстоювала національні інтереси українців. Незабаром в її складі утворилося радикальне крило на чолі з О. Забачинським та І.Григоровичем. Воно почало створювати конспіративні організації на зразок оунівських. Лише цим організації вдалося зберегти свої групи, коли в 1938р. владу в Румунії захопили військові.

3. Особливістю політичного життя Закарпаття, що входило до складу Чехословаччини була відсутність власних українських партій. Українські політичні групи схилялися до певних національно-культурних традицій, що складається у регіоні. Основних напрямків було три:

1. Русофільство, що базувалося на переконанні, що карпато-українці – частина російського народу.

2. Русинство, прихильники якого вважали карпато-українців окремим народом.

3. Українофільство, що орієнтувалося на возз’єднання всіх українських земель у незалежну державу.

Дата добавления: 2015-10-02