|
Ь пишеться:
після д, т, з, с, ц, л, н та буквосполучення дз у кінці слова та складу;
на позначення м'якості відповідних приголосних після літер на позначення м'яких
приголосних перед о;
у середині складу у суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк-;
у прізвищах із суфіксами зменшено-пестливого забарвлення -еньк-, -оньк-, -уньк-, -іньк-;
після м'якого л перед приголосними:
дядько, молотьба, покуть, бязь, вісь, міць, міль, Польща, тінь, ґедзь, Редько, Гринько, Люлько, Новохатько, Безпальченко, Гольиев,трьох, тьохкати, дьоготь, сьомий, синього, льон криворізький, волинський, по-козацькому, Водолазький, Ставйцький, Біленький, Махбнька, Федорднько,Галунька, Старунькд, Колінько, пальці, вбиральня, спільний, рибальство,
льняний, Смольський.
у Р. відмінку множини іменників жіночого роду м'якої групи І відміни й середнього роду на -нн(я), -ц(е) II відміни після приголосних (крім шиплячих, р та й): пісень, робітниць, штолень; вітань, клопотань, місць, сердець і серць;
у дієслівних формах дійсного та наказового способу й у скорочених формах інфінітива і зворотної частки на позначення роздільної вимови: сидить, пишуть; киньте, злізь, вирішувалось, говорилося;
після м'яких приголосних перед я, ю, є, ї у російських прізвищах: Кальянов, Третьяков, Дьяконов, Ільюшин, Аркадьев, Євгіньєв, Ананьїн, Ільїн;
у словах іншомовного походження після приголосних д, т, з, С, л, н перед я, ю, є, ї та ЙО відповідно до вимови: адью, В'єнтьян, Лавуазье, конферансьє,
кондотьєр, льє, Мольє'р, у Севільї, каньйон, батальйон;
перед приголосними та в кінці іншомовних слів: альбінос, фільм, Рафаельу спанієль;
у буквосполученнях льц, льч, ньц, ньч, що походять із льк, ньк: Юлька — Юльці, Юльчин, ненька — неньці, нянька — няньчити, бринькнути — бриньчати
Ь не пишеться:
після губних б, п, в, м, ф; після шиплячих ж, ч, ш, щ; після р у кінці складу між двома однаковими літерами на позначення подовженого приголосного
після н перед шиплячими та суфіксами -ськ(ий), -ств(о); між приголосними, якшо перший пом'якшується під впливом другого; після д, н, т перед суфіксами
-ченк(о), -чук, -чишин:голуб, насип, любов, вісім, верф, ніж, ніч, розкіш, змагаєшся, борщ; харківський, секретар, чотирма, гіркуватий, (але, Горький);
роздоріжжя, молоддю, клоччя, навчання, зусилля, стаття, Ілля (але підносься, кицьці)тонший, менший, інший, кінчик, Грінченко, конче (але: женьшень,
Маньчжурія, Покйньчереда), Яблонський, уманський, коросте'нський, панство, громадянство, сонця, радість, радістю, якість, якістю, кінця (але тьмяний, різьбяр, бо походять від тьма, різьба) Федченко, Радчук, Федчишин, Степанчук, безбатченко (але після л пишеться ь: Михальченко, Ковальчук, Покальчишин).
У скороченнях; після ц у деяких прізвищах, що походять від вигуків, звуконаслідуваних слів; у іменниках чоловічого роду іншомовного походження
після ц у неслов'янських прізвищах та географічних назвах; після ц у букво-сполученнях лц, лч, нц, нч, що походять із лк, нк; у буквосполученнях -зк-,
-ск-, які не є суфіксами спец, Буц, Гоц, Пай, кварц, палац, паяц, шпіц, шприц, абзац Гурвіц, Клаузевіц, Лівшиц, Суец (але Єлець) рибалці, балці, голці, монголці, Наталці, спілці, рибалчин, галченя, спілчанський, матінці, боязкий, різко, ковзко, дерзкий, порско, жаский, баский.
Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 61 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Члени комісії: (підпис) О.Г. Прокоф’єва | | | Подвоєння приголосних |