|
Читайте также: |
Почну з відомої всім істини, яка вкладена у прислів'я: «Коли чогось бракує, вдайся до вигадки». Більш дохідливо це висловлено у рядку, яким повчають дітей:
Хочеш бути мудрецем,
Дурника вдавай із себе.
Отож ви самі тепер, гадаю, зрозуміли, яке велике благо глупота, якщо навіть оманлива її тінь і просте наслідування заслужило такої похвали від учених мужів.
Але ще відвертішим виявилось вгодоване й випещене порося з череди Епікура, яке радить до серйозних справ підмішувати глупоту(1) (даремно тільки додаючи слово «ненадовго»!). Подібне знаходимо в цього філософа також в іншому місці: «Солодко часом пожити безтямно»(2). Ще далі говорить: «Краще здаватися шаленцем і бовдуром, аніж мудрецем буркотливим»(3). Або в Гомера. Як тільки поет не хвалить Телемаха! Разом з тим часто називає його «дитям нерозумним».
Цим самим прізвиськом, ніби приємною відзнакою, охоче нагороджують дітей та юнаків і трагіки. А чим, власне, є свята поема «Іліада», як не сваркою дурних царів і народів? Далі. Що може бути виразнішим за похвалу, яку мені висловив Ціцерон? «Весь світ наповнений дурнями»(4), - сказав він. І справді, хто може заперечити, що ширше розходиться те благо, яке цінніше?
(1) Див.: Горацій «Оди», IV, 12, 27.
(2) Горацій «Оди», IV, 12, 28.
(3) Горацій. «Послання», II, 2, 126-128.
(4) Ціцерон. «Листи до рідних», IX, XXII, 14.
Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 67 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Фортуна сприяє дурням. | | | Глупоту хвалить і святе письмо. |