Модернізація контролю в системі сучасного управління навчальним закладом

В сучасних соціокультурних умовах України розвиток і реформування системи освіти в значній мірі залежить від того, наскільки ефективно здійснюється управління її ланками. Рішення поставлених перед освітою завдань залежить і від глибокого усвідомлення надзвичайно важливої ролі управління, і від впровадження в практику найновіших науково-педагогічних технологій управління.

Сьогодні жоден заклад чи установа, будь це заклад освіти, заклад медицини, бізнес-установа чи сучасне виробництво, не забезпечать свій успішний розвиток без ефективної роботи надзвичайно важливої ланки-ланки управління, а між тим на сучасному етапі розвитку суспільства, системи освіти та психолого-педагогічної науки вимоги до управління відчутно зросли.Тому дуже важливим є пошук ефективних шляхів реформування управління, впровадження демократичних форм контролю та модернізація управлінських механізмів. Аналіз праць, у яких висвітлюється процес управління і визначаються його функції, доводить, що ця тема ще не дістала свого теоретичного завершення і потребує подальшої поглибленої розробки відповідно до нових вимог і наукових даних, що випливають з наслідків вивчення управлінських явищ. Поки що не знайшла достатнього розкриття в науковій літературі проблема організації та здійснення контрольної функції. В галузі освіти найбільш розповсюджене розуміння управління як «цілеспрямованого, науково організованого процесу впливу на організацію педагогічного процесу, що забезпечує його цілісність, ефективну організацію та оптимальний розвиток.». Механізм управління освітнім закладом являє собою сукупність конкретних стосунків між співробітниками, в основі яких лежить вплив суб’єкта на об’єкт управління. Ці стосунки складаються із різноманітних організаційних, інформаційних зв’язків, взаємодії різних елементів та ланок суб’єкта управління. Вони виникають всередині суб’єкта управління, між суб’єктом і об’єктом, а також між органами управління різних рівнів. Тому керівник має добре знати як особисті інтереси й мету підпорядкованих йому працівників, так і завдання, що стоять у цілому перед колективом для того, щоб відповідним чином спрямовувати їх у єдине русло. У конкретній управлінській діяльності управління діяльністю організації і управління людьми виступають як єдиний взаємозумовлений процес.

ФАЗИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: Родоначальник теорії наукової організації праці Ф. Тейлор описав зміст роботи управлінцятакими словами: “Плануй — роби — дивись — впливай”. Складові цієї формули є основою визначення фаз управлінського циклу в діяльності керівника організації.
Весь організаційний цикл процесу управління спрямований на реалізацію запланованих результатів діяльності.Виробляючи модель циклу управління для конкретних умов освітньої установи, варто брати до уваги ті управлінські дії, що є визначальними в діяльності кожного керівника навчальним закладом. Цикл управління сучасного керівника можна охарактеризувати такою послідовністю дій:

1. Аналіз проблем, сприятливих можливостей для розвитку та їхнього впливу на діяльність закладу; визначення мети діяльностізакладу.

2. Розробка стратегії і тактики досягнення поставленої мети; розроблення підходів до вирішення проблем і вибору варіантів; аналіз можливих наслідків запланованої діяльності; вибір кращої альтернативи.

3. Встановлення конкретних завдань для колективу.

4.Розробка та вибір ефективних методів управління закладом.

5.Організація і контроль за головними напрямами діяльності й розвитком закладу.

6.Аналіз і оцінка ефективності прийнятих рішень, результатів їх виконання.

7. Оцінювання міри досягнення мети; виявлення найважливіших тенденцій і можливих збоїв у діяльності закладу.

8. Повторення кількох або всіх перелічених етапів(при необхідності).

Цикл управління включає розподіл конкретних завдань на технологічних стадіях, на робочих місцях і встановлення календарних термінів та графіків роботи. Далі здійснюються різноманітні операції, пов’язані з організацією педагогічної та технічної праці, інструктажем і поточним керівництвом за процесом виконання відповідних завдань, а також із розстановкою виконавців (педагогів та технічних працівників) на робочі місця, їхнім навчанням, стимулюванням. Сюди входить і широкий комплекс організаційних процедур із забезпечення безперебійної роботи, починаючи з одержання необхідних матеріалів, інструментів і закінчуючи контролем графіків та якості роботи в усіх виробничих ланках.

Управління освітньою структурою включає:

· управління діяльністю (планування, визначення виробничих завдань, створення системи обліку робіт, контроль за виконанням завдань);

· -управління людьми (забезпечення співробітництва між членами колективу, кадрова політика, навчання, налагодження комунікацій, мотивація тощо);

· управління зв’язками з суспільними організаціями за межами освітнього закладу.

Основні функції управління-педагогічний аналіз, планування, організація, контроль, регулювання, корекція. Функція контролюзабезпечує регулювання та оцінювання педагогічної діяльності в процесі управління, її здійснення потребує діагностико-прогностичних, організаційно-регулятивних і контрольно-коригуючих умінь від керівника. Розуміючи контроль як систему забезпечення і перевірки пра­вильності тих чи тих підсистем структури управління освітнім про­цесом у навчальному закладі, слід керуватися єдиним принципом: «контроль має бути найважливішим засобом ефективної організації функціонування дошкільної освіти, основним джерелом інформації для прийняття управлінського рішення».В умовах демократизації освіти суттєво змінюються мета, функції контролю. Мета сучасного контролю полягає насамперед у тому, щоб:-своєчасно виявити і виправити, попередити збої, помилки та недоліки в організації педагогічного процесу;- надати своєчасну та дієву допомогу педагогам в підвищенні педагогічної майстерності, в оволодінні сучасними педагогічними технологіями;-підвищити рівень освітньої роботи з вихованцями та визначити її конкретні результати;-сприяти організації справжного співробітництва між керівником закладу та членами колективу. Для підвищення ефективності контролю слід дотримуватися вимог: -створювати єдину систему контролю за всіма напрямками освітньої роботи в закладі;-забезпечувати плановість контролю, спрямованість його на найважливіші ділянки роботи; - встановлювати найтісніший зв`язок контролю з іншими функціями управління;- забезпечувати своєчасність контролю, яка визначається не частотою перевірок, а доцільністю отримання інформації;- додержуватись об`єктивності та достовірності отриманої інформації;- забезпечувати гнучкість контролю, коли керівник оперативно використовує його результати, пов`язує їх з новими незапланованими ситуаціями;- витримувати вимогу гласності контролю та його результатів;- збільшувати питому вагу самоконтролю;-забезпечувати обґрунтованість і конструктивність висновків.
Таким чином, «контроль має бути доцільним, систематичним, оперативним, колегіальним, об’єктивним». Щоб бути ефективним, контроль повинен також відповідати і загальним принципам:

1. Принцип стратегічної спрямованості контролю.Ефективний контроль повинен відбивати і підтримувати спільні цілі освітньої установи.

2. Принцип відповідності справі. Контроль повинен відповідати контрольованому виду діяльності, об’єктивно вимірювати і оцінювати те, що дійсно важливо.

3. Принцип нормативів. Обов’язковою умовою ефективного контролю являється наявність об’єктивних, точних і зручних для застосування нормативів. Необхідно знайти простий і конкретний спосіб визначення міри виконання запланованих завдань.

4. Принцип контролю по критичних чинниках. Ефективний контроль вимагає повної уваги до чинників, критичних для оцінки міри виконання плану. Як правило, керівникові немає необхідності перевіряти все до дрібниць, увага зосереджується лише на вузлових моментах діяльності, по яких можна визначити, чи є відхилення від планів.

5. Принцип дії. Контроль виправданий лише тоді, коли відхилення від планів піддаються коригуванню.

6. Принцип своєчасного контролю. Своєчасність контролю полягає в певній частоті проведення вимірів або оцінок, яка адекватно відповідає контрольованому явищу. Значення найбільш відповідного тимчасового інтервалу визначається з урахуванням змісту основного плану, часу, впродовж якого протікають заходи по контролю, витрат на проведення перевірки і розповсюдження отриманих результатів.

7. Принцип простоти контролю. Найпростіший контроль, з точки зору тих цілей, для яких він призначений – це найбільш ефективний спосіб контролю. Прості методи вимагають менших зусиль. Контроль повинен відповідати потребам і можливостям людей, що взаємодіють з системою контролю і реалізують її.

8. Принцип економічності контролю. Будь-який контроль, який потребує більше, ніж дає для досягнення цілей, направляє роботу по невірному шляху.

Зазначимо, що будь-який контроль здійснюється в певній послідовності. Як правило, керівник починає розробля­ти план контролю з обґрунтування, чому перевіряється та чи інша ділянка діяльності закладу. Наступний крок - формулювання мети: що отримаємо на виході, для чого потрібна інформація.

Алгоритм перевірки може бути таким:

-розроблення структурної схеми май­бутньої перевірки

;-збирання й опрацювання інформації про стан об'єкта, що перевіряється (те­матичний або комплексний аналіз);

-оформлення висновків за результата­ми перевірки, що зокрема потребує:

-розкриття основних причин успі­хів (недоліків);-розроблення рекомендацій щодо поліпшення роботи;

-ухвалення управлінських рішень;

-визначення термінів подальшого контролю (за необхідністю);

-обговорення підсумків перевірки.

Отже, організацію контролю можна укласти в три етапи:

1.Підготовчий етап (визначення мети, завдань, змісту, методів. Складання програми здійснення контролю)

2.Етап активних дій (збирання необхідної інформації)

3.Заключний етап (обробка,систематизація,оформлення висновків)

Управління умовно можна поділити на управління діяльністю організації і управління людьми. Через системи управління керівники прагнуть впливати на процес досягнення поставленої мети на етапах планування, виконання і контролю за результатами виконання. Чим краще керівник управляє своєю діяльністю, тим менше підстав для втручання в неї інших. Чим більше людей зайнято в єдиному трудовому процесі, тим важливіше, щоб хтось координував, керував, спрямовував діяльність як груп, так і окремих працівників на досягнення загальної мети організації. Успішного управління діяльністю не може бути досягнуто без відповідного управління людьми. Останнє означає діяльність щодо керівництва персоналом. Цю сферу управління часто називають роботою керівника Практика управління свідчить, що керівник повинен постійно адаптувати, раціоналізувати і переорієнтовувати організацію відповідно до вимог зовнішніх умов. «Керівництво-це комбінація переконання, примусу і прикладу, яка здатна змусити людей виконувати те, що від них вимагається. Іншими словами, керівництво –це здатність спрямовувати ентузіазм підлеглих на досягнення поставленої мети». Дієвість керівництва виявляється в спроможності переконувати інших, знаходити ефективні рішення поставлених завдань. Це певний людський фактор, що об’єднує трудовий колектив у єдине ціле й мотивує його до досягнення поточної і довгострокової мети. Відповідно керівник — це особа, яка спрямовує інших людей і керує ними в їх спільній діяльності, спрямованій на досягнення поставленої мети. В умовах реформування та демократизації управління суттєво зростає роль компетентного керівника-підприємця і значення людського потенціалу в організації. Керівництво організацією є істотним компонентом ефективності її управління. У процесі розвитку об’єкта й суб’єкта управління розуміння змісту поняття керівництво суттєво змінилося. Результатом цих змін є нова філософія управління, у центрі якої перебувають згода і взаємопідтримка, а не відносини панування і підпорядкування. За цією концепцією основні фактори керівництва сучасною організацією праці в педагогічному колективі такі: -підтримка підлеглих, спрямована на виховання в них почуття власної гідності; -гармонізація ефективних зв’язків між членами колективу; -акцент на досягненні групової мети і досконалості в роботі;- сприяння ефективній роботі колективу за допомогою програм, координації та планування;- забезпечення необхідними для ефективної діяльності ресурсами..

Управління методом «спроб та помилок», реактивне управління, несистемне ке­рівництво залишились у непрофесійному минулому. Люди­на перестає бути засобом управління, стає його метою. Керівник-погонич –формула управління вчорашнього дня. Його змінює керівник-реформатор. Отже, перед управлінцями-освітянами всіх ланок та рівнів постала проблема зміни пріоритетів, принципів та технологій в царині управлінської діяльності, адже рішення важливих завдань з демократизації та модернізації освіти залежить в значній мірі від впровадження в практику новітніх технологій управління

авдання контролю:

1. Проаналізувати:

1. Тематику, зміст і прояви творчої актив­ності у процесі:

· сюжетно-рольової гри;

· театрально-ігрової діяльності;

· будівельних ігор;

· дидактичних ігор;

· рухливих ігор;

· народних ігор.

1. Відповідність ігрового середовища у групі та на майданчику віку дітей та естетичним вимогам.

2. Дотримання вимог безпеки життєдіяль­ності під час організації різних видів ігрової діяль­ності.

3. Створення сприятливого психологічного клімату під час ігрової діяльності дітей.

4. Формування у батьків і помічника ви­хователя розуміння значення іграшки та ігрової діяльності для загального розвитку дитини та її творчої активності.

5. Науково-теоретичну, методичну й прак­тичну обізнаність педагогів, які організовують освіт­ній процес у цій групі, з питання, яке вивчається.

6. Засоби підвищення рівня самоосвіти (ознайомлення з публікаціями у періодичній пре­сі, взаємодія з вихователем-методистом та колега­ми по групі, наявність тематичної літератури, ме­тодичних матеріалів тощо).

7. Дотримання загальнолюдських принци­пів у взаєминах дорослих і дітей.

8. Зміст роботи педагогів під час організації ігрової діяльності дітей.

9. Організація дидактичних ігор з ураху­ванням принципів дидактики, санітарно-гігієніч­них вимог, вікових, індивідуальних особливостей та статі дітей.

10. Стан роботи з батьками з проблеми ор­ганізації ігрової діяльності в умовах сім'ї, забез­печення єдиних підходів у роботі з родиною кон­кретної дитини.

Підготовка до тематичного вивчення

1. Вивчити нормативні акти.

2. Скласти план тематичного вивчення, у якому визначити терміни проведення окремих заходів тематичного вивчення та основні питання його змісту:

· форми організації і засоби вивчення;

· форма оформлення матеріалів вивчення;

· види і форма надання допомоги;

· форма узагальнення матеріалів;

· форма оприлюднення результатів.

1. Чітко розпланувати функції та визначити зміст делегованих повноважень між:

· вихователем-методистом;

· вихователями груп;

· психологом;

· сестрою медичною старшою.

1. Опрацювати інформативний матеріал з теми вивчення.

2. Інформувати вихователів групи і педаго­гічний колектив про завдання, терміни, зміст і ре­зультати вивчення.

3. Використати такі методи роботи:

· ознайомлення з літературними, методич­ними, інструктивними матеріалами;

· самоаналіз вихователями освітньої ді­яльності;

· спостереження за роботою вихователів з розвитку творчої ініціативи дітей у про­цесі ігрової діяльності;

· бесіда з дітьми, вихователями, помічни­ками вихователя, батьками;

· делегування повноважень зі здійснення перевірки з окремих питань;

· складання довідок про результати ви­вчення делегованих питань вихователем - методистом, вихователями

· груп, прак­тичним психологом, сестрою медичною старшою;

· узагальнення керівником довідок праців­ників про результати вивчення з питань, делегованих їм;

· аналіз планів і стану методичного контро­лю з цієї проблеми;

· порівняння результатів вивчення з ре­зультатами вивчень за попередній період;

· узагальнення результатів вивчення і ви­дання відповідного наказу;

· ознайомлення з наказом педагогічних працівників, діяльність яких вивчалася;

· ознайомлення з наказом педагогічного колективу.

Проведення тематичного вивчення

1. Делегувати повноваження.Вихователям групи:

· провести протягом тижня спостережен­ня за ігровою діяльністю вихованців сво­єї групи і проаналізувати:

· тематику творчих ігор вихованців, їх зміст, характер, тривалість;

· кількість дітей, охоплених ігровою ді­яльністю та дітей, які залишаються поза колективною ігровою діяльністю;

· відповідність предметно-ігрового се­редовища у групі та на майданчику ві­ковим особливостям дітей, їхнім інте­ресам, потребам;

· доступність предметно-ігрового сере­довища і відповідність вимогам безпе­ки та художньо-естетичним вимогам;

· методи і прийоми, які використовують­ся для розширення, збагачення і погли­блення сюжетних ліній дитячих ігор, розв'язання виховних задач, їх ефек­тивність;

· скласти довідку за результатами само­аналізу.

Сестрі медичній старшій:

· проаналізувати відповідність предметно - ігрового середовища в групі та на май­данчику санітарно-гігієнічним вимогам:

· розташування, умови збереження, ко­ристування і санітарно-гігієнічне об­роблення;

· дотримання світлового і повітряного режимів;

· виконання санітарно-гігієнічних вимог щодо організації ігрової діяльності ді­тей у групі і на майданчику.

Психологу:

· проаналізувати —

· ігрову діяльність на відповідність інди­відуально-психологічним особливостям дітей;

· психологічний мікроклімат у групі під час ігрової діяльності, стиль спілкуван­ня дорослих і дітей;

· наявність умов для розвитку творчої ініціативи дітей;

· виявити дітей, які залишаються поза по­лем колективної ігрової діяльності, про­аналізувати причини і надати психологіч­ну допомогу дітям з метою їх залучення до колективної ігрової діяльності.

2. Розподілити функції між завідувачем та вихователем-методистом

.Вихователеві-методисту:

· проаналізувати документацію педагогів з питань організації ігрової діяльності дітей, зокрема:

· тематику ігрової діяльності дітей у пла­нах освітньої роботи з дітьми протягом двох тижнів;

· наявність заходів, спрямованих на створення відповідних умов для орга­нізації ігрової діяльності та розвиток ігрових умінь вихованців;

· перевірити відповідність ігрового облад­нання віковим та статевим особливос­тям, естетичним вимогам та вимогам без­печної діяльності;

· визначити доступність дітям ігрового об­ладнання, наявність навичок дбайливого ставлення до нього, вміння ним користу­ватися, прибирати тощо;

· під час спостережень зафіксувати і про­аналізувати:

· стан організації самостійної і орга­нізованої ігрової діяльності дітей ви­хователями у першу і другу половину дня, роль і місце вихователя у розвитку нових сюжетних ліній, збагаченні вражень вихованців і їх відображення в ігровій діяльності;

· використання засобів ігрової діяль­ності з метою розвитку творчості дітей під час організації музичної, фізичної, театральної і художньої діяльності;

· зміст роботи вихователів з виконання виховних, розвивальних і навчальних завдань під час ігрової діяльності дітей;

· наявність системи у збагаченні вра­жень про навколишній світ та їх від­творення в ігровій діяльності;

· особливості співпраці дорослих з ді­тьми у групі, вміння педагогів вико­ристовувати ігрові методи включення у дитячу гру, якщо виникає потреба педагогічного впливу на її зміст;

· взаємозв'язок ігрової та інтелектуаль­ної діяльності дітей;

· кількість часу і місце для гри, відведені у розпорядку дня групи;

· рівень ігромайстерності вихователів;

· стан і тематика ігрової діяльності дітей на свіжому повітрі;

· знання дітьми правил ігор, свідоме їх дотримання;

• провести систему бесід з дітьми щодо на­явності вдома іграшок, як і з ким грають­ся, у які ігри, з метою виявлення стану організації ігрової діяльності дітей удома;

· проаналізувати наявні у групі рекомен­дації по роботі з сім'єю з цієї проблеми.

Завідувачеві:

· проаналізувати документацію вихователя-методиста з питань контролю за орга­нізацією ігрової діяльності дітей;

· під час спостережень за організацією ді­яльності дітей проаналізувати вміння пе­дагогів використовувати ігрові прийоми для розвитку дитячої творчості;

· узагальнити довідки вихователів, стар­шої медсестри, вихователя-методиста, практичного психолога з делегованих їм питань;

· порівняти результати перевірки з резуль­татами перевірок протягом п'яти минулих років;

· спільно з вихователем-методистом під­готувати рекомендації щодо поліпшення стану роботи з питання, яке вивчається.

Завершення тематичного вивчення

1. Узагальнити матеріали тематичного ви­вчення та відобразити їх у наказі по дошкільному закладу.

2. Ознайомити з наказом педагогів групи, у якій проводилося тематичне вивчення (під розпис).

3. Ознайомити з наказом педагогічний ко­лектив дошкільного закладу на засіданні педаго­гічної ради.

Дата добавления: 2015-10-02