Читайте также:
|
|
ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ
методичні рекомендації
до виконання лабораторних робіт з оптики
для студентів деннорї форми навчання
Львів 2006
Рекомендовано до друку
методичною радою
Львівського державного
аграрного університету
Протокол № від
Укладачі: С. Мягкота, Х. Василів, М. Марків, Я. Білий
Рецензент: А.С. Волошиновський, професор, завідувач кафедри експериментальної фізики Львівського національного університету імені Івана Франка
Редактор: О.В.Дерпак
Коректор: Д.В.Микитянська
© Львівський державний аграрний університет, 2006
Лабораторна робота № 100
ВИЗНАЧЕННЯ ПИТОМОЇ ПОТУЖНОСТІ ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЛАМПИ
Прилади і матеріали: вимірювальний стенд, еталонне та досліджуване джерела світла.
Мета роботи: вивчення основних фотометричних величин та законів освітленості.
І. Теоретичні відомості
Світлове випромінювання, що проходить через деяку поверхню, можна характеризувати кількістю енергії, яка переноситься електромагнітною хвилею через цю поверхню за 1 с, тобто потужністю випромінювання W через дану поверхню. У випадку, якщо приймачем світла є око, світлове випромінювання характеризується добутком потужності випромінювання W на коефіцієнт видності V . Ця психофізична або фотометрична характеристика, що враховує спектральну чутливість ока є світловим потоком:
Ф =W V (1)
Тобто світловим потоком називається потік світлової енергії, що оцінюється за зоровим відчуттям.
Наступною фотометричною одиницею є сила світла. Вона визначається відношенням світлового потоку (Ф), створеного точковим джерелом світла в тілесному куті до величини цього тілесного кута (рис. 1):
І=Ф/ , (2)
де =S/R2 (3)
[ ] – стерадіан (ср); [ І ] = кандела (кд); 1кд – сила світла, що випромінюється при певних умовах еталонним джерелом світла.
Згідно (2):
Ф= І (4)
[ Ф ] = 1 люмен (лм) =1кд × 1 ср - світловий потік, який створює джерело світла силою 1кдв просторовому куті 1ср.
Рис. 1. Схема, що пояснює деякі основні світлотехнічні одиниці.
Освітленість поверхні Е – це відношення світлового потоку, що падає на дану поверхню, до площі цієї поверхні:
Е=Ф/S (5)
Якщо розміри поверхні S малі в порівнянні з її відстанню до джерела світла, то
Е= І/R2×cos , (6)
де - кут падіння світла на поверхню; І – сила світла джерела. Одиниця освітленості: [ Е ] - люкс (лк). 1 лк = 1 лм/м2 (рис.2).
Рис. 2. Схема, що пояснює закон про освітленість поверхні точковим джерелом.
Для неточкових джерел світла, що мають певні розміри, вводиться поняття яскравості:
В= І/S0, (7)
де І – сила світла, S0 – видима поверхня. [ B ] = кд/м2.
Основною фізичною величиною, що характеризує економічність електричної лампи, є кількість електричної енергії, яка витрачається на одержання одиниці світла. Ця величина називається питомою потужністю лампи. Якщо потужність електричного струму, який розжарює нитку лампи, позначати через Р, а відповідну їй силу світла (виражену в канделах) – через І, тоді величина питомої потужності матиме такий вигляд:
w= Р/І. (8)
Значення питомої потужності залежить від температури нитки, тому воно різне для різних видів ламп. Експериментально встановлено, що питома потужність кожної лампи зменшується із збільшенням розжарення нитки лампи.
Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 60 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Характеристика направлений | | | ІІ. Опис приладів і методика вимірювання |