Картина перша

Висвітлюється кімната в Ігорковій квартирі. У Киці чудовий настрій. Ігоркова мама наводить порядок. КИЦЯ ходить за нею по п"ятах, заграє, муркоче...

Субота - день співучий, співучий, співучий,

і сонячно, і зелено навкруг.

Зі школи вже ось-ось повернеться наш учень -

мій вірний, мій найкращий друг.

Я смішинку з сиром з"їла ненароком,

і тепер сміюсь, сміюся і скачу.

Люди кажуть: від сміху півкроку

до плачу, до плачу.

МАМА. Кицю, не загравай і не підлещуйся. Це ви з Ігорком натвори­ли у кімнаті безладдя, і я сердита на вас.

КИЦЯ. Безладдя? Я не бачу ніякого безладдя. Ігорко дуже акур-ратний.

МАМА. А підручники хто порозкидав?

КИЦЯ. Підручники?... Я порозкидала.

МАМА. А може Ігорко?

КИЦЯ/ усміхається / Я порозкидала.

МАМА. Може і варення ти вилизала?

КИЦЯ. Вар-рення?.. Я вилизала.

МАМА. Ось так завжди. Ти завжди його вигороджуєш. /Піднімає

з підлоги капець. / А капець хто розгриз? Ти?

КИЦЯ. Ні, капець р-розгриз Ігорко. / Сміється. /

МАМА. Щось ти сьогодні розвеселилась. Гляди, Кицю, сміх -

погана прикмета. / Виходить. /

В прикмети я не вірю, не вірю, не вірю,

та вірю в справжню дружбу і любов.

Як хочеться, щоб кожен з нас жив у довір"ї,

щоб вірного товариша знайшов.

Я смішинку з сиром з"їла ненароком,

і тепер сміюсь, сміюся і скачу.

Люди кажуть: від сміху півкроку

до плачу, до плачу.

/ З портфелем і м"ячем у руках входить Ігорко./

ІГОРКО/ кидаючи м"яча Киці /. Привіт вухастикам!

КИЦЯ / зловивши м"яч /. Ігорко!.. / Кидає м"яч Ігоркові. / Знову тренування?

ІГОРКО. Ага. Тренування.

/Граються м"ячем./

КИЦЯ. А оцінки?

ІГОРКО. 12 10 12 12

КИЦЯ. Ого! Вітаю.

/М"яч попадає в люстру. Люстра дзвенить, гойдається. Ігорко і КИЦЯ завмирають, дивляться на люстру./

МАМА / входить /. Ігорку, ти вже вдома? / Завважила розгой­дану люстру. / Та-ак. Кінець. Мій терпець урвався.

ІГОРКО. Мамо, вибач...

МАМА. Позавчора чашка, вчора тарілка, сьогодні люстра. А завтра що?... Завтра що розіб"єте, я питаю?

ІГОРКО. Дарма. Чесне слово. Мамусю, ось побачиш, ми з Кицею будемо ходити навшпиньки!

КИЦЯ. Так-так, навшпиньки.

МАМА. Але візьміть до уваги. Якщо ще бодай щось розіб"єте, ти, Ігорку, дістанеш ременем...

КИЦЯ. Ременем?

МАМА. А твою Кицю прожену! / Виходить. /

КИЦЯ. Тебе ременем, а мене прожене?

ІГОРКО. Не прожене. / Гладить Кицю. / Хіба можна прогнати таку симпатичну, розумненьку і...

КИЦЯ. Мур-р... Розсудливеньку.

ІГОРКО. / показує на м"яч /. А може пограємось?

КИЦЯ. Ні-ні!

ІГОРКО. Тоді у хованки?

КИЦЯ. Давай!

/ ІГОРКО хавається, КИЦЯ швидко знаходить його./

Тепер шукай мене... / Ховається. /

ІГОРКО. Зараз... / Шукає. / Ну і ну... Киць-киць-киць.

КИЦЯ / виходить /. Що?

ІГОРКО. Ага, знайшов!

КИЦЯ. А чому ти сказав: "киць-киць"?

ІГОРКО. Як чому? Щоб знайти тебе.

КИЦЯ. А-а... / Сміється. / Ну, добре... Граємось далі? / Ховається./

/ ІГОРКО шукає її, зачіпає вазу, ваза падає за вік­но, розбивається. ІГОРКО завмирає./

/КИЦЯ виходить, зазирає у вікно./

Ігорку-у... Вона вдрузки...

ІГОРКО. Мамин подарунок на день народження…

/Відходить./

/Ігоркова мама входить, зауважує, що вази немає,

зазирає у вікно./

МАМА. Та-ак... Хто?

/ Мовчання./

Я питаю - хто скинув?

/Мовчання./

Хто розбив вазу? / До Ігорка./ Ти?

/Мовчання./

/ Бере ремінь, наближається до Ігорка./

КИЦЯ, Це я!... Ненароком... хвостиком...

МАМА. /До Ігорка /. Вона?

/ІГОРКО опускає голову./

Я ж тобі казала!.. Щоб ноги її тут не було! / Виходить /.

/КИЦЯ дивиться на Ігорка, ІГОРКО мовчить. КИЦЯ виходить./

………………………………

ПІДВАЛ. Усі коти і кішки на старих місцях

ФІЛОФЕЙ. Ну-у?.. що скажете?

/ Усі мовчать./

МУРЗИК. Нема про що говрити. Ігорко повівся ганебно.

ФУНТИК. Налякавша. Ременя злякавша.

ПЛУТОН. Ігорко боягуз!

ФІЛОФЕЙ. Які будуть пропозиції?

ПЛУТОН. Покарати хлопчиська.

МУРЗИК. Покарати.

ФУНТИК. Шуворо покарати.

/ФІЛОФЕЙ вдаряє в "гонг", усі встають./

ФІЛОФЕЙ. Іменем маленьких мешканців Велетенської Планети, школяра Ігорка із квартири номер чотирнад­цять, присудити... присудити до нашої загальної зневаги!

Дата добавления: 2015-10-02