Вступне слово.

Кафедра дизайну

ПОНОМАРЬОВА О. М.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ-ДИЗАЙНЕРІВ

ДО ПІДГОТОВКИ, ОФОРМЛЕННЯ ТА ЗАХИСТУ

КУРСОВОЇ РОБОТИ З ІСТОРІЇ МИСТЕЦТВА

6.020207 «Дизайн»

Затверджено на засіданні кафедри

дизайну ЛНУ імені Тараса Шевченка

(протокол № _ від _________ р.)

Пономарьова О.М.,

к.п.н., доцент кафедри дизайну

Луганськ - 2012

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ-ДИЗАЙНЕРІВ

ДО ПІДГОТОВКИ, ОФОРМЛЕННЯ ТА ЗАХИСТУ

КУРСОВОЇ РОБОТИ

З ІСТОРІЇ МИСТЕЦТВА

7.020210 «Дизайн»

Пономарьова О.М.

ВСТУП

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ

(Денне та заочне відділення, ІПО)

Науково-дослідна робота студентів стає дедалі більш вагомим компонентом професійної підготовки майбутніх дизайнерів і це визначається самою сутністю дизайнерської діяльності. Основа дизайну – проектна діяльність, яка у сфері сучасного дизайну поєднує складові науково-дослідної, художньо-творчої і естетичної діяльності. Головним у діяльності дизайнера стає орієнтація на утворення такого продукту дизайнерської діяльності, який у собі поєднує не тільки користь, красу і зручність, але й відповідає таким характеристикам, як функціональна відповідність, морфологічна досконалість, технологічна довершеність, ергономічна відповідність і естетична цінність.

Специфіка дизайнерської освіти полягає у поєднанні в єдиному комплекси наукової, проектної і художньо-творчої діяльності. Отже, враховуючи художньо-творчу домінанту дизайн-діяльності, треба направляти професійну підготовку майбутніх дизайнерів у русло наукових ідей – це є одним з завдань дизайнерської освіти.

Наукове мислення – глибоко індивідуальний феномен і тому важливим постає питання, коли розкривається наукове мислення студента, відкривається наукове бачення світу і осмислюється покликання у наукову справу. Для кожного майбутнього дизайнера шлях у науку починається з навичок і вмінь зосереджуватись, шукати проблемні сфери і ставити теоретичні питання й винаходити логічні шляхи розв’язання поставлених завдань.

Наукова стратегія підготовки майбутніх дизайнерів у ВНЗ націлена на підготовку кваліфікованого дизайнера, на захист дипломного проекту, на захист магістерського дослідження. Отже, квінтесенцією науково-дослідної діяльності майбутніх дизайнерів стає науково-дослідна робота у магістратурі. Але без певного наукового досвіду подолати труднощі дослідницько-пошукової роботи у магістратурі буде важко, тому для наукової «адаптації» необхідно використовувати всі можливі форми і засоби навчального процесу. Одним з вагомих важелів набуття науково-дослідницького досвіду є процес підготовки курсової роботи. За навчальним планом ВНЗ, курсова робота проводиться на третьому курсі – це завжди час професійного спрямування своєї діяльності, час дорослішання, духовного зростання особистості.

Курсова робота є не тільки одним з обов’язкових видів навчально-наукової роботи студента, а й однією з форм наукового освоєння законів дійсності – це також один з перших кроків до наукового осмислення обраної майбутньої професійної діяльності.Курсова робота дає змогу кожному студенту вийти на певний науковий рівень, звісно, у студентській категорії.

Курсовий проект чи робота є одним із видів індивідуальних завдань навчально-дослідницького, проектного, творчого характеру.

Курс «Історія мистецтва» входить до дисциплін соціогуманітарного блоку і має мистецтвознавче спрямування. Але, при складанні професійно спрямованої навчально-виховної стратегії засобами історії мистецтва, треба враховувати специфіку дизайнерської професії, використовувати таку методологію, такі методи, які б були спрямовані на цілісне осягнення художнього процесу чи явища, яке вивчається (художнього твору, будь-якого артефакту, художньо-стильового чи жанрово-стильового комплексу тощо).

Курсова робота відповідає тематиці курсу «Історії мистецтва» і зорієнтована на розширення теоретичних знань з історії мистецтва, систематизацію та самостійний аналіз творів мистецтва, історичних процесів розвитку мистецтва та дизайну, подальше удосконалення умінь та навичок самостійної роботи із мистецтвознавчою та науковою літературою, виявлення тенденцій і закономірностей досліджуваних процесів. Цей вид науково-дослідної діяльності готується з метою публічного захисту. Оскільки не існує дуже важливого спецкурсу з проведення курсової науково-дослідної роботи, то вбачається за доцільне складання методичних вказівок з написання курсової роботи з історії мистецтва, використання арсеналу видів колективної діяльності (зустрічі, настановна конференція, перегляди тощо).

Курсова робота з історії мистецтва є першою обов’язковою навчально-науковою працею, тому важливим є вибір теми: вона повинна бути грамотно висловленою, містити об’єкт и предмет, певні суперечності, що спонукають до подальшого дослідження. Всі студенти в однаковій формі повинні зрозуміли і засвоїти методологію дослідження, навчитись правильно складати зміст, визначати об’єкт, предмет, цілі і завдання, і т.п., тому можна запропонувати студентам дослідити певний ракурс будь-якої мистецтвознавчої проблеми, запропонувати чітко окреслене коло дослідницьких питань. Такий підхід сприятиме формуванню цілісної системи науково-дослідницьких вмінь і навичок, створює можливість ефективного регулювання і контролю самого процесу науково-дослідної діяльності студентів в процесі курсової роботи.

Студенти, які відрізняються науковим складом розуму, науковими здібностями, можуть виконати курсове дослідження за більш складною темою. Також, можна рекомендувати студентові матеріали та висновки дослідження викласти у науковій статті, тезах, доповіді, у виступі на конференції тощо.

Вибір теми курсової роботи з історії мистецтва є важливим. Але головне – спрямувати дослідницьку діяльність у професійну площину дизайну: це дослідження матеріальних носіїв культури і мистецтва, предметів оточуючого середовища та споживацької культури певних епох, вивчення матеріалів і технік виконання будь-яких видів мистецтва, вивчення процесів ґенези, розвитку і трансформації жанрово-стильової сфери мистецтва. Теми курсової роботи можуть зосереджувати дослідника у площині виявлення особливостей еволюційних процесів мистецтва, проблем традиційного і новаторського, питань жанрово-стильової системи, визначення особливостей, функцій і характерних ознак певних артефактів, вивчення іконографічних проблем мистецтва, особливостей творчої манери художника тощо.

Важливим фактором курсової роботи є попереднє визначення змісту, плану дослідження. Складання вступу за науковими вимогами завжди стає унікальним процесом, у ході якого створюється унікальний текст. Правильно структуровані розділи і параграфи утворюють логічно організований пошуковий шлях, змушують студента самостійно вести пошук, працювати з літературою, із першоджерелами, із наочно-ілюстративним, аналоговим матеріалом.

Курсова робота з історії мистецтва передбачає виконання практичного блоку, як і дипломне й магістерське дослідження, які поєднують науково-теоретичну частину (пояснювальну записку) і саме художньо-проектну, практичну частину – виконання оригінал-макету з обраної теми. Отже, курсова робота з історії мистецтва може стати важливим етапом підготовки практичної діяльності дизайнера: з цього приводу рекомендується за матеріалами дослідження виконати проектну частину – розробити певний оригінал-макет буклету, листівок, плакату (рекламного, пізнавального, соціального тощо) чи серії плакатів, будь-яких видів наочності. Можливо, навіть, представити елементи фірмового стилю, розробити макет упакування, книжковий чи журнальний розворот, фрагмент проекту інтер’єру, елементи костюму чи авторської колекції, буклети, набори листівок і афіш тощо. Це завдання цілком творче і спрямоване на розвиток уяви, на формування проектного мислення, на засвоєння і реалізацію методів дизайн-проектування.

Курсова робота зорієнтована на розширення теоретичних знань з історії мистецтва, систематизацію та самостійний аналіз творів мистецтва, історичних процесів розвитку мистецтва та дизайну, подальше удосконалення умінь та навичок самостійної роботи із мистецтвознавчою та науковою літературою, виявлення тенденцій і закономірностей досліджуваних процесів готується з метою публічного захисту.

Перед написанням роботи пропонується вибрати тему, яка відповідає тематиці курсу Історії мистецтва. Перелік можливих тем курсової роботи з Історії мистецтва пропонується у Додатку 4.

Курсова робота з історії мистецтва має носити науковий – теоретичний чи теоретико-прикладний характер. Вона спрямована на розв’язання нескладних дослідницьких завдань, пов’язаних з певною теоретичною та науково-практичною проблематикою кафедри дизайну.

Основні тематичні напрями курсової роботи з історії мистецтва: проблеми розвитку мистецтва, розвитку і становлення художніх шкіл, художніх напрямів, питання стильового і жанрового утворення, проблеми життєвого і творчого шляху, порівняльні характеристики мистецької спадщини, проблемні питання відтворення традицій і новаторства у мистецтві тощо (перелік тематичних напрямків додається у Додатку 4)

Автор курсової роботи з історії мистецтва має продемонструвати рівень своїх знань з історії мистецтва, які отримав протягом навчального процесу, вміння самостійно досліджувати обрану тему.

При оцінці курсової роботи виходять з того, що дизайнер повинен уміти:

• формулювати мету і завдання дослідження; складати план дослідження;

• вести бібліографічний пошук;

• обробляти отримані теоретичні дані, аналізувати і синтезувати їх на базі відомих літературних джерел;

• аналізувати, обробляти наочні матеріали, отримані у результаті підготовчої роботи за обраною темою;

• оформляти результати пошуку відповідно до сучасних вимог;

• представити роботу на належному рівні до захисту науковому керівнику.

1. ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Тема курсової роботи визначається за погодженням з науковим керівником відповідно до навчального плану та наукової тематики кафедри.

У роботі аналізуються сучасні підходи до вирішення певної наукової й професійної проблеми з урахуванням новітніх науково-літературних, мистецтвознавчих джерел, особливостей сучасного стану розвитку рекламно-графічних, інноваційних технологій. Курсова робота повинна мати пошуково-реферативний характер. У роботі мають бути продемонстровані вміння студента методологічно грамотно проводити мистецтвознавче дослідження, самостійно аналізувати, систематизувати, узагальнювати його основні результати пошуку, робити висновки.

Курсова робота (текст) виконується українською мовою і подається на захист у роздрукованому вигляді. Обов’язковим є виконання практичного завдання зв матеріалами дослідження.

Обсяг (текст) роботи 45 – 50 сторінок набраного на комп'ютері тексту без урахування списку використаних джерел та додатків.

Курсова робота має бути чітко структурованою (Додаток 2) з виділенням окремих її частин, абзаців, з нумерацією сторінок, правильним оформленням посилань, виносок, цитат, списку використаних джерел (не менше 30 джерел, переважно останніх років), дивиться Додаток 3.

СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ:

Пропонується наступна структура роботи:

• Титульна сторінка.

• Зміст.

• Вступ.

• Основна частина складається з 2 (3) розділів. Традиційно перший розділ - результати теоретичного пошуку, другий (в окремих випадках і третій) – результати дослідної, практичної роботи.

• Висновки.

• Список використаних джерел.

• Додатки.

Курсова робота починається з титульного аркуша (дивиться Титульний лист: Додаток 1), на якому вказуються:

• повне найменування вищого навчального закладу та кафедри, де виконується курсова робота;

• назва роботи;

• прізвище, ім'я та по батькові студента;

• номер та назва спеціальності магістерської підготовки;

• вчене звання і науковий ступінь наукового керівника;

• місто та рік виконання роботи (зразок подається).

На другій сторінці курсової роботи подається ЗМІСТ роботи: див. ДОДАТОК 2.

2. РЕКОМЕНЕДАЦІЇ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ, ЗДІЙСНЕННЯ І НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ З ІСТОРІЇ МИСТЕЦТВА

ТИТУЛЬНИЙ ЛИСТ

ТИТУЛЬНИЙ ЛИСТ оформлюється згідно правил (Додаток 1)

ЗМІСТ

ЗМІСТ роботи – це структурований план дослідження, який міститься у таблиці, що не друкується (див. Додаток 2). У ЗМІСТІ відбити основні напрямки, етапи і змістовні характеристики розділів і параграфів курсової роботи.

ВСТУП

У ВСТУПІ до курсової роботи дається обґрунтовується вибір теми роботи, дається опис питання чи проблеми, показується, чому і коли вони виникли, які вони;

• Доводиться актуальність проблеми, її наукове, практичне, історичне значення (що буде, якщо проблему не вирішувати), які виникають протиріччя у певному явищі, що розглядається чи впливає на досліджуваний процес, завдяки чому виникає необхідність розгляду даної проблеми. Які аспекти проблеми є невирішеними.

• Відображається стан і ступінь розробки проблеми у технічній, мистецтвознавчій, художній літературі (хто, коли та у яких напрямках досліджував такі питання чи проблему (обов’язково вказуються автори-дослідники, основні літературно-наукові джерела інформації, основні теоретичні і методологічні основи роботи, що ще не вирішено, що не описано, що потребує вирішення).

• Далі головне – визначаються об'єкт, предмет, мета дослідження.

• Визначається об'єкт та предмет дослідження (об'єкт – процес, явище, на які звернена увага студента-дослідника, предмет – властивість, аспект того об'єкта, які виокремлюються та підлягають глибокому спеціальному вивченню та відносно яких дослідник зобов'язаний отримати нове знання).

• Один з центральних моментів вступу – визначення мети курсової роботи (мета дослідження – це те, що в найбільш загальному вигляді повинно бути досягнуто у процесі роботи), мета повинна бути реалістичною і конкретною, досяжною, досить значущою, вже орієнтованою на результат.

• Виходячи з визначених об'єкта, предмета, мети обов’язково формулюється декілька завдань роботи – цілеспрямованих і взаємопов'язаних дій по реалізації мети дослідження (наприклад: проаналізувати стан и, провести дослідження ….. шляхом …(чогось).., вивчити…., розробити ….. (методики, навчальні матеріали, підготувати пропозиції, вивчити структуру явища, предмету та вичленити певні підструктури, означити певні напрямки дослідження, напрямки вирішення проблеми чи питання, і т.п., показати практичне використання результатів на прикладі...).

• Дається характеристика методів досліджень, які планується застосовувати в роботі (теоретичні методи – аналіз наукових праць, мистецтвознавчої, технічної, художньої літератури, ретроспективний аналіз особистого досвіду тощо).

• Обов’язково далі формулюється наукова новизна вашого дослідження (відмінність одержаних результатів від відомих раніше, певний ступінь новизни – вперше одержано чи розгдянуто…, удосконалено…, обґрунтовано…, поглиблено вивчено такий-то аспект проблеми, дістало подальший розвиток…, набуло подальшого розвитку…).

• Далі формулюється практична значущість проведеного дослідження у роботах, що мають теоретичне значення – це відомості про наукове використання результатів дослідження або рекомендації щодо їх використання.

• За умови публікації студентом результатів курсової роботи у різних наукових виданнях (стаття у науковому журналі, стаття у збірнику наукових робіт, стаття у збірнику матеріалів науково-практичної конференції тощо) ця інформація подається у такому структурному компоненті як "Публікації" – подаються назви статей, назви збірок, дата виходу кожної статті.

• Наприкінці вступу подається інформація про структуру курсової роботи, яка зазвичай формулюється наступним чином – Структура роботи: «Курсова робота складається зі вступу, двох (трьох) розділів, висновків, списку використаних джерел (30 – 50 найменувань), 2 додатків на 14 сторінках. Текст курсової роботи проілюстровано 9 таблицями, З рисунками».

Про формування наукової новизни в дослідженнях

Мета мистецтвознавчого дослідження є основним компонентом роботи, тому дослідник обов’язково повинен показати результати своєї праці, що свідчили б про досягнення поставленої мети. Зробити це можна формулюванням наукової новизни результатів. Формулювання наукової новизни, як вказують дослідники, є «обличчям» дослідження, оскільки саме за ним судять про якість при першому ознайомленні з нею (Гончаренко С. Про формування наукової новизни в дисертаціях // Шлях освіти. – 2005. – № 2. – С. 2 – 6.).

Наукова новизна як окрема методологічна характеристика дослідження відноситься до його результатів, то дати остаточну відповідь про новизну та заповнити відповідну рубрику можна лише після завершення наукової роботи.

Після завершення дослідження, при теоретичному і практичному осмисленні та оцінці здобутих результатів необхідно дати конкретну відповідь на питання про їх новизну: що зроблено такого, чого не досягли інші, які результати одержано вперше?

Поняття «новизна» – передбачення формулювання здобутого результату, якого раніше не існувало в науці.

Будь-яке нове знання є кінцевим або проміжним результатом розвитку, що розглядається у співвідношенні з попереднім станом об’єкта, який розвивається.

Новизну необхідно не тільки змістовно описати, але й змістовно обґрунтувати та викласти. Не треба переоцінювати достоїнства роботи

На думку вчених, самі результати досліджень можуть виконувати різні функції: конкретизувати відоме, уточнювати, розширювати, доповнювати його або докорінно перетворювати.

ОТЖЕ, ТРЕБА ВИДІЛИТИ ТРИ РІВНІ НОВИЗНИ:

КОНКРЕТИЗАЦІЯ, ДОПОВНЕННЯ Й ПЕРЕТВОРЕННЯ

В процесі конкретизації уточнюються відомі дані, деталізуються основні положення, що стосуються деяких сторін досліджуваної проблеми, тих чи інших умов, а також історії досліджуваного об’єкта, порівняльного аналізу досліджуваних явищ, методології тощо.

На рівні доповнення розширюються відомі підходи, вносяться інші акценти, які поповнюють наші пізнання в тій чи іншій галузі без зміни їхньої суті.

На рівні перетворення здобутий результат характеризується принципово новим положенням щодо знань, які існували раніше.

Нове знання в досліджуваній галузі можна визначити по-різному:

1) новизна здобутого результату (науковий факт, нове явище, принцип, закон, теорія, концепція, модель);

2) новизна процесу (технологія освітньої, дизайнерської діяльності, метод дослідження, моніторинг, діагностичний тест);

3) новизна запропонованої ідеї (постановка проблеми, формування завдань, обґрунтування гіпотези).

Коректне й змістове формулювання наукової новизни результатів даного дослідження могло бути таким:

· «Вперше конкретизованота уточнено основні закономірності розвитку мистецтва Поділля 20-30 років ХХ століття»;

· «дістала подальшого розвитку проблема відтворення образів природи у стилістиці пізнього неофольклоризму, яка визначається відповідністю сформованої художньо-стильової системи даного явища жанрово-функціональним вимірам відтвореної художніми засобами моделі оточуючого простору…..»;

· «вперше р озкрито передумови інтеграції видів мистецтва у контексті загальнокультурного розвитку сучасної Альноранії,… які полягають у тому, що в складі визначеного інтеграційного комплексу можна розглядати рівень організації мистецького матеріалу у процесі його створення та подальшого функціонування…;

· «вперше уточнено і запропоновано концепцію постматеріальної культури, яка полягає в тому, що на основі інтеграційних процесів суспільства формується зміст і функціональна прерогатива штучного простору постструктурованого континууму, що формально відтворює постінформаційні кореляції невизначених інтенцій квазітеоретичних конструкцій ….»

Кілька пропозицій щодо структури опису наукової новизни, своєрідної її «формули».

1. Текст «формули» наукової новизни варто починати з вступного слова: вперше уточнено, конкретизовано, розкрито, доведено, одержано, встановлено, визначено тощо.

2. Далі має бути вказаний об’єкт наукової новизни, який показує, що саме створено, доведено, запропоновано, встановлено.

3. Після запису назви повинні йти з’єднувальні слова, які допомагають перейти до викладу істотних ознак цього об’єкта: «який складається з….», «який полягає в тому, що ….», «який включає …..» і т.д.

4. Виклад істотних ознак об’єкта наукової новизни.

Причому всі істотні ознаки об’єкта наукової новизни мають бути показані з повнотою, достатньою для того, щоб спеціаліст міг зрозуміти його суть.

Таким чином, структура пропонованої формули наукової новизни може бути такою:

Вступне слово.

2. Назва об’єкта наукової новизни.

3. З’єднувальні слова.

4. Перелік істотних ознак об’єкта наукової новизни.

ВСТУП може міститись на 5-6 сторінках друкованого тексту.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

ОСНОВНА ЧАСТИНА курсової роботи складається з 2 (3) розділів, кожен з яких поділяється на декілька підрозділів (параграфів). Назви розділів та параграфів формулюють стисло і чітко.

Перший, другий і третій розділи можуть бути присвячені аналізу і дослідженню історичних витоків виникнення поставленої мистецької проблеми у суспільстві, причин її існування, досвіду її вирішення в Україні та за кордоном.

Необхідно дослідити соціально-культурні, соціально-економічні політичні умови виникнення, розвиту, становлення та сучасного стану досліджуваного феномену – історичної епохи, певного періоду розвитку мистецтва, певної художньої школі, творчого шляху художника, художнього напрямку чи стилю, виду мистецтва чи жанру.

Головним засобом для цього є вивчення вітчизняних та закордонних літературних джерел, огляд преси, законодавчих та нормативних актів, іншої інформації.

Аналіз літератури з проблеми повинен бути переважно не фактографічним, а критичним, віддзеркалювати власну позицію і думку автора. Викладаються основні теоретичні положення теми, проблемні питання, дискусійні та невирішені аспекти теми, визначається власне становлення автора до них.

Теоретичний розділ курсової роботи включає виклад результатів аналітичної роботи автора. Важливим аспектом теоретичної частини роботи має стати розкриття сутності та структури основного поняття роботи.

Наприкінці кожного розділу основної частини роботи треба формулювати локальні висновки з кожного розділу. Структуру змісту роботи дивиться я у додатку 2.

Остаточна структура основної частини роботи значною мірою залежить від її специфіки досліджуваної проблеми, явища, процесу і може відрізнятися від даних рекомендацій.

ПЕРШИЙ РОЗДІЛ можна присвятити аналізу науково-літературних, мистецтвознавчих джерел. Треба розглянути історію виникнення, розвитку самого досліджуваного феномена, історичні питання щодо існування досліджуваного феномена в опорі на науково-літературні і мистецтвознавчі джерела. Треба обов’язково робити у тексті посилання на джерела, які мають бути вказані у СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ за правилами оформлення цих джерел.

Перший розділ можна поділити на 2-3 параграфи, де 1.1. – саме історичні питання і аналіз літератури щодо об’єкта і предмета дослідження; 1.2. – аналіз і опис теоретичних ознак, характерних якостей і властивостей предмету Вашого дослідження.

ДРУГИЙ РОЗДІЛ – це основна частина Вашого дослідження, де розглядається певне явище (предмет дослідження) у можливих аспектах, у порівнянні із іншими явищами, у історичній ретроспективі та ін.

ТРЕТІЙ РОЗДІЛ є завершальним і його параграфи мають місити певні результати дослідження – може розглядатися подальша доля досліджуваного феномена, існування його у сучасній культурі і мистецтві, можна висвітлити певні зв’язки із дизайнерською практикою, означити шляхи і перспективи подальших наукових розвідок чи можливих шляхів подальшого розвитку досліджуваного феномена тощо. Третій розділ має містити опис виконаного практичного завдання – художньо-графічної розробки буклету, набору листівок, афіши, плакату, елементів фірмового стилю, елементів дизайну одягу чи елементів інтер’єру тощо.

Кожний розділ може містити 11-15 сторінок друкованого тексту.

Висновки до кожного розділу мають обсяг 1-2 сторінки.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Особливим завданням студентів-дизайнерів є практична частина. Пропонується виконати частину практичного проектного завдання за темою дослідження. Автором може бути запропоновано розроблений і надрукований буклет, набір листівок, афіша, плакат, елементи фірмового стилю, елементи дизайну одягу, елементи інтер’єру тощо: виконання такого завдання розкриває творчі здібності і професійні здатності автора курсової роботи, робить курсове дослідження унікальним, творчим, професійним.

Ксерокопія проектного завдання має бути подана у ДОДАТКАХ.

Процес проектування і створення практичної частини роботи може бути описаний у третьому розділі, який має практично-професійне спрямування і виконує функції проектного дослідження майбутнього дизайнера, а також, дозволяє виявити професійні навички, творчо-професійні вміння і здібності автора, його дизайнерський смак і кмітливість.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У розділі віддзеркалюється ступінь досягнення поставленої цілі роботи шляхом систематизації в інтегрованому вигляді всього змісту та результатів роботи. Цей розділ повинен показувати незалежному читачу важливість, значимість і актуальність проблеми, яким чином вона вивчалася і аналізувалася у минулому та слухачем, що показав аналіз, які додаткові дослідження були зроблені, чому для вирішення проблеми були обрані саме таки шляхи, що конкретно розроблено у роботі і що і кому пропонується, можливе практичне застосування результатів дослідження, які шляхи подальшого вирішення проблеми.

Загальні висновки розміщуються на 2-4 сторінках друкованого тексту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Дата добавления: 2015-10-02