Зразок розв'язання задачі з Загальної частини кримі­нального права України в межах окремого інституту, що сто­сується злочину.

Задача

Щоб заволодіти грошима Плахової, що зберігалися у квартирі, Качаліна вирішила її отруїти. Для цього вона придбала отруту, призначену для труїння гризунів, прийшла "в гості" і дала цю от­руту Плаховій під виглядом ліків від шлункових захворювань. Прийнявши "ліки", Плахова відчула себе погано, викликала швид­ку медичну допомогу і до її приїзду почала блювати, що, за виснов­ком судово-медичної експертизи, в кінцевому підсумку і врятувало її життя. Качаліна, побачивши такий розвиток подій, з квартири Плахової втекла, однак через два дні була затримана.

Внаслідок отруєння Плахова два тижні перебувала на стаціо­нарному лікуванні, що, за висновком судово-медичної експертизи, свідчить про заподіяння їй легкого тілесного ушкодження з корот­кочасним розладом здоров'я.

Ознайомтеся зі статтями 115 і 187 КК України, а також із пунктами 10, 11, абзацом 3 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про корисливі зло­чини проти приватної власності" від 25 грудня 1992 р. № 12.

Яку кримінально-правову оцінку мають дістати дії Качаліної?

РІШЕННЯ

1. Уточнення та попередня оцінка фактичних обставин. 1.1.Формулювання в умовах задачі "вирішила її отруїти" буде­мо розглядати як підтвердження прямого умислу на вбивство Плахової з боку Качаліної.

1.2. В умовах задачі немає даних щодо сильних фізичних страждань Плахової після вживання отрути, тому немає підстав вбачати в діях Качаліної таку обтяжуючу обставину умисного вбивства, як його "особлива жорстокість".

1.3. Втеча з квартири Качаліної після виклику Плаховою швидкої допомоги свідчить не про добровільну відмову Плахової від доведення злочину до кінця, а про намагання уникнути відповідальності за вже вчинені нею дії.

2. Систематизація фактичних обставин, які охоплюються інститутом "Стадії вчинення злочину".

За наявності мети заволодіння грошима Плахової та ви­никнення прямого умислу на її вбивство такі дії Качаліної, як придбання отрути, давання цієї отрути під виглядом ліків, є окре­мими етапами досягнення мети та реалізації умислу.

Заволодіння грошима не відбулося, а Плахова залишалась живою; це свідчить, що мети не досягнуто, а прямий умисел на вбивство повністю не реалізовано.

Внаслідок отруєння Плаховій заподіяно легке тілесне уш­кодження з короткочасним розладом здоров'я; в правозастосовній практиці таке тілесне ушкодження є показником насильства, не­безпечного для здоров'я потерпілого (див. п. 10 постанови Плену­му Верховного Суду України "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" від 25 грудня 1992 р. № 12).

3. Визначення конкретних правових, правозастосовних та теоретичних орієнтирів у межах змісту інституту "Стадії вчинення злочину".

Правовими орієнтирами є: а) статті 13—17 КК, що перед­бачають особливості відповідальності за закінчений та незакінчений злочин; б) статті 115 і 187 КК, що передбачають види закінче­них злочинів, що їх вчинила (мала намір вчинити) Качаліна, а, також визначають особливості специфічної конструкції та конкрет­ного змісту їх юридичних складів.

Правозастосовними орієнтирами — вданому разі основни­ми — є пункти 10, 11, абзац 3 пункту 12 згаданої постанови Пле­нуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. № 12.

Теоретичними орієнтирами є вироблені наукою криміналь­ного права загальні правила кваліфікації незакінченого злочину, а також правила кваліфікації злочину, який має кілька стадій вчи­нення.

4. Зіставлення систематизованих фактичних обставин з правовими, правозастосовними та теоретичними орієнтирами інституту "Стадії вчинення злочину" (у письмовому ви­гляді не наводиться).

5. Формулювання проміжних і остаточних висновків щодо кримінально-правового змісту фактичних обставин у межах інституту "Стадії вчинення злочину".

5.1. Проміжні висновки:

а) дії Качаліної були спрямовані на вчинення двох злочинів —
розбою та умисного вбивства з корисливих мотивів; обов'язковими правозастосовними аргументами для такого випадку є пункти 10, 11, абзац 3 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. № 12;

б) дії, спрямовані на умисне вбивство з корисливих мотивів, у будь-якому разі є незакінченим злочином, оскільки Плахова залишилася живою; спочатку має місце готування до цього злочину (придбання отрути як різновид підшукування знаряддя умисного вбивства), а потім закінчений замах на умисне вбивство з корисливих мотивів (Качаліна безпосередньо спрямувала свої дії на позбавлення Плахової життя — виконала всі дії, що вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але умисне вбивство не
було закінчене (смерть не настала) з причин, що не залежали від її волі);

в) розбій є закінченим злочином з моменту застосування небезпечного для життя чи здоров'я насильства до потерпілого або здійснення погрози застосування такого насильства; таке насильство з боку Качаліної мало місце; отже, той факт, що заволодіння грошима Плахової не відбулося, на визнання розбою закінченим злочином не впливає; таким чином, вчинення розбою пройшло дві стадії: готування до злочину (придбання отрути) і закінчений злочин;

г) попередня стадія умисного вбивства з корисливих мотивів —
готування до злочину і попередня стадія розбою — готування до злочину, що мали місце в діях Качаліної, при остаточній кваліфікації її дій не дістають самостійної кримінально-правової оцінки; у цьому разі діє загальне правило: якщо вчинення злочину проходить через кілька стадій, кожна наступна стадія "поглинає" попередню, і попередня стадія самостійній кваліфікації не підлягає;

д) остаточна кваліфікація закінченого замаху на умисне вбивство з корисливих мотивів передбачає обов'язкове посилання в формулі кваліфікації на ч. 2 ст. 15 КК; остаточна кваліфікація розбою як закінченого злочину посилання у формулі кваліфікації на ст. 15 КК не потребує;

е) оскільки при вчиненні розбою з боку Качаліної мало місце проникнення в житло, її дії кваліфікуються за ч. З ст. 142 КК з ін­кримінуванням зазначеної кваліфікуючої ознаки,

5.2. Остаточні висновки збігаються з формулою кримінально-правової кваліфікації та юридичним формулюванням обвинувачен­ня (див. п. 6 даного рішення).

6. Формула кримінально-правової кваліфікації та юридичне формулювання обвинувачення.

Дії Качаліної необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. З ст. 187; ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.

Качаліна вчинила: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу, — розбій, вчинений з проникненням у житло (ч. З ст. 187 КК); закінчений замах на умисне вбивство з корисливих мотивів (ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 93 КК).

7. Оскільки питання задачі мало кримінально-правовий характер, відповідь на нього дано в пунктах 3, 5 і 6 рішення.

Тема 1. Поняття, предмет, методи, завдання та система кримінального права України

Семінарське заняття (2 години)

1. Предмет та методи кримінального права України.

2. Місце кримінального права в системі юридичних наук.

3. Система, завдання та функції кримінального права України.

4. Наука кримінального права.

5. Принципи кримінального права.

6. Джерела кримінального права.

Теми рефератів: «Співвідношення кримінального права та релігійних норм», «Кримінальне право як наука та навчальна дисципліна», «Система кримінального права та система кримінального законодавства», «Становлення кримінального права в Україні», «Виникнення та розвиток кримінального права».

Додаткові завдання: 1. Знайдіть декілька норм Конституції, що стосуються кримінального права. 2. Проаналізуйте догматичний метод науки кримінального права. 3. Віднайдіть приклади реалізації дозвільного методу в КК України.

Література:

1. Баулін Ю. Тенденції розвитку сучасного кримінального права України / Ю. Баулін // Юридичний вісник України. – 2007. – 14 квітня (№15). – С. 8-9.

2. Бочарников Д. Про історію створення та кримі­нальне право "Руської Правди" / Д. Бочарников, М. Грушевський // Право України. — 1996. — № 1. — С. 65—69.

3. Вознюк А. Кримінально-правовий нарис проблемних питань ч.3 статті 2 КК України / А. Вознюк // Підприємництво, господарство і право. – 2010. - № 8. – С. 144-147.

4. Воробей П. А., Завдан­ня і дія кримінального закону / П. А. Воробей, М. Й. Коржанський, В. М. Щупаковський. — К.: Генеза, 1997. — С. 96— 115.

5. Грищук В. К. Кодифікація кримінального законодавства України: проблеми історії і методології / В. К. Грищук. — Львів: Світ, 1992. — 168 с.

6. Зелінський А. Деякі зауваження кримінологів до про­ектів Кримінального кодексу України / А. Зелінський, О. Литвак // Право України. — 1999. - № 5. — С. 70—73.

7. Келина С. Г. Принципы советского уголовного права / С.Г. Келина, В. Н. Кудрявцев. — М.: Наука, 1988. — 176 с.

8. Коржанський М. Про принципи уголовного права України / М. Коржанський // Право України. — 1995. — № 11. — С. 69—72.

9. Коржанський М. Про концептуальні засади нового Карного кодексу України / М. Коржанський, В. Матвійчук // Право України. — 1995. — № 2. —С. 22—23.

10. Назимко Є. Аксіологічне дослідження кримінального права як запорука ефективності кримінально-правового законодавства / Є. Назимко // Підприємництво, господарство і право. – 2010. - № 10. – С. 161-164.

11. Навроцький В. О. Наступність кримінального законодавства Ук­раїни (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.) / В. О. Навроцький. — К.: Атіка, 2001. — 272 с.

12. Огородник А. Проблемні питання конституційних принципів кри­мінального і кримінально-процесуального законодавства / А. Огородник // Право України. — 1996. — № 12. — С. 71—73.

13. Панов М. Понятійні апарати наук кримінального циклу: співвідно­шення і взаємозв'язок / М. Панов // Вісник Академії правових наук Ук­раїни. — 2000. — № 4. — С. 37—45.

14. Ромовська 3. Проект Кримінального кодексу України очима циві­ліста / З. Ромовська // Юридический вестник. — 1999. — № 3. — С. 80— 86.

15. Тацій В. Сучасні проблеми кримінального права України / В. Тацій, В. Борисов, В. Тютюгін // Голос України. – 2010. – 10 вересня. – С. 12-13.

16. Чугунніков І. І. До питання про предмет кримінально-правового регулювання / І. І. Чугунніков // Вісник Верховного Суду України. — 2000. — № 6. — С. 45—48.

Тема 2. Кримінальний закон

Заняття з даної теми має на меті закріплення знань про поняття кримінального закону, дії його в часі та в просторі. В зв'язку з цим студентам необхідно твердо засвоїти:

поняття, основний зміст, структуру, тлумачення кримінального закону;

порядок його прийняття, набуття чинності, опублікування та припинення дії;

поняття зворотної сили кримінального закону;

територіальний принцип його дії та поширення його на певне коло осіб;

поняття місця та часу скоєння злочину;

дію кримінального закону відносно діянь, вчинених громадянами України, а також особами без громадянства, що постійно проживають в Україні, за її межами;

дію кримінального закону відносно діянь, вчинених іноземними громадянами і особами без громадянства, що не проживають постійно в Україні, за її межами; ® підстави видачі осіб, що скоїли злочин.

Семінарське заняття (2 години)

1. Поняття закону про кримінальну відповідальність та його структура.

2. Кримінально-правова норма і її структура.

3. Дія кримінального закону в часі. Зворотня сила кримінального закону.

4. Дія кримінального закону в просторі і по колу осіб.

5. Тлумачення кримінального закону.

Теми рефератів: «Міжнародні договори як частина кримінального законодавства України», «Особливості встановлення часу вчинення злочину в триваючих і продовжуваних злочинах», «Структура норм і статей Загальної та Особливої частини КК України», «Видача злочинця», «Політичний притулок».

Додаткові завдання: 1. Знайдіть по декілька статей КК України, які містять просту, описову, бланкетну та відсильну диспозиції. 2. Знайдіть декілька статей КК України, які містять відносно визначену та альтернативну санкції. 3. Проведіть буквальне тлумачення ч.3 ст.4 КК України. 4. Протлумачте ч.1 ст.1 КК України.

Література:

1. Брайнин Я. М. Уголовный закон и его применение / Я. М. Брайнин. — М.: Юрид. лит., 1967. — С. 6—89, 211—239.

2. Вихрист С. М. Видача осіб в аспекті співвідношення міжнародного та національного права: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.11. “Міжнародне право”/ С. М. Вихрист. – Харків, 2003. – 18 с.

3. Вихрист С. М. До визначення екстрадиції / С. М. Вихрист // Український часопис міжнародного права. – 2001. – № 1. – С. 57–58.

4. Воробей П. А. Завдан­ня і дія кримінального закону / П. А. Воробей, М. Й. Коржанський, В. М. Щупаковський. — К.: Генеза, 1997. — 157 с.

5. Габлей Н. Г. Вирішення питань, пов’язаних з екстрадицією засуджених в проекті КПК України / Н. Г. Габлей // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина: Матеріали Всеукраїнської міжвузівської наукової конференції молодих вчених та аспірантів (м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2007 року). – Івано-Франківськ, 2007. – С. 326–330.

6. Гізімчук С. Релігійні норми як соціальні регулятори та їх вплив на кримінальне право / С. Гізімчук // Підприємництво, господарство і право. – 2008. - № 4. – С. 137-142.

7. Договір між Україною і Грузією про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання 1997 року// Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. –Ужгород: ІВА, 2000.– 560 с.

8. Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993р. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. – Ужгород: ІВА, 2000. – 560 с.

9. Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993р. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. – Ужгород: ІВА, 2000. – 560 с.

10. Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993р. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. –Ужгород: ІВА, 2000.–560 с.

11. Договір між Україною та Азербайджанською Республікою про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання 1997 року// Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. –Ужгород: ІВА, 2000. – 560 с.

12. Договір між Україною та Республікою Узбекистан про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання 1998 року // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. – Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.

13. Договор между СССР и Республикой Кипр о правовой помощи по гражданским и уголовным делам 1986 г. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. – Ужгород: ІВА, 2000. – 560 с.

14. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року та Додатковий протокол 1978 року до Кон­венції // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — С. 346—360.

15. Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 року та До­датковий протокол 1975 року та Другий додатковий протокол 1978 року до Конвенції // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — С. 324—343.

16. Інструкція про порядок виконання європейських конвенцій з пи­тань кримінального судочинства: Затверджено наказом Мініс­терства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ Ук­раїни, Державної податкової адміністрації України, Державно­го департаменту України з питань виконання покарань 29 червня 1999 р. № 34 / 5 /22/103 / 512 /326 / 73 // Офіцій­ний вісник України. — 1999. — № 28. — Ст. 1435.

17. Кісілюк Є. Кримінальне законодавство доби Центральної Ради / Є Кісілюк // Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 5. — С. 101 — 103.

18. Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по граж­данским, семейным и уголовным делам: Подписанная в Минс­ке 22 января 1993 г. десятью государствами / / Україна в між­народно-правових відносинах: Книга 1. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. — К.: Юрінком, 1996. — С. 1049—1082.

19. Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листо­пада 1950 р. / / Голос України. — 2001. — 10 січня.

20. Конституція України / / Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

21. Кравчук С. Застосування законодавства, що регулює питання екс­традиції / С. Кравчук // Право України. — 1998. — № 8. — С. 64—66.

22. Кравчук С. Процесуальні особливості виконання міжнародного до­ручення про надання правової допомоги у кримінальних спра­вах / С. Кравчук // Право України. — 1998. — № 11. — С. 61—64.

23. Лихова С. Наукові основи кримінального законодавства і процес глобалізації / С. Лихова // Право України. – 2010. - № 12. – С. 177-185.

24. Майоров І. Імплементація норм міжнародного гуманітарного права в кримінальне законодавство України / І. Майоров // Право України. — 1998. — № 9. — С. 31—33.

25. Максименко В. Україна — суб'єкт правової допомоги зарубіжним державам у кримінальних справах / В. Максименко // Право України. — 1998. — № 11. — С. 149—152.

26. Малишев В. Кримінальне законодавство України потребує вдосконалення / В. Малишев, В. Бесчастний // Віче. – 2010. - № 14. – С. 14-16.

27. Наден О. Теоретичні питання застосування диспозицій альтернативних норм кримінального права / О. Наден // Юридична Україна. – 2006. - № 8. – С. 74-77.

28. Наден О. Щодо поняття норми кримінального права / О. Наден // Право України. – 2006. - № 2. – С. 26-32.

29. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 13. -— Ст. 65.

30. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 / / Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963 — 2000): Офіц. вид.: У 2-х т. / За заг. ред. В. Ф. Бойка. — Т. 1. — С. 23—28.

31. Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік, та Додаткового протоколу 1978 року до Конвенції: Закон України від 16 січня 1998 р. / / Там само. — 1998. — № 23. — Ст. 130.

32. Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопоруш­ників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції: Закон України від 16 січня 1998 р. // Там само. — Ст. 129.

33. Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відно­сини у цивільних, сімейних та кримінальних справах: Закон України від 10 листопада 1994 р. // Там само. — 1994. — № 46. — Ст. 417.

34. Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних спра­вах від 22 січня 1993 р.: Закон України від 3 березня 1998 р. / / Там само. — 1998. — № 26. — Ст. 162.

35. Ткачук Ю. Санкції в КК України 2001 року та КК УРСР 19606 порівняльно-правовий аналіз / Ю. Ткачук // Адвокат. – 2008. - № 7. – С. 21-24.

36. Яценко С. С. Ніякого покарання без закону (ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основних свобод): аспекти реалізації // Вісник Конституційного Суду України. — 2000. — № 5. — С. 79— 88.

Практичне заняття (2 год.)

Задача 1. Базько і Цимбалюк в березні 1993 р. викрали Петрика п'яти років і зажадали у його батька, генерального директора ТзОВ «Металопрокат» викуп в сумі 500 тис. дол. США. 29 квітня 1993 р. в КК були внесені зміни: із ст. XXX «Викрадення або підміна дитини» було виключене слово «викрадення». Цим же законом КК був доповнений новою ст, XXX^і «Викрадення людини». Базько і Цимбалюк були затримані 1 червня 1993 р. Адвокат цих осіб поставив питання про припинення кримінальної справи за відсутністю злочинності діяння, оскільки на момент затримання викрадення дитини було виключене із ст. XXX КК України 1960 р., а ст. XXX^і у момент скоєння злочину ще не була прийнята.

Як повинне бути вирішене питання про відповідальність Базька і Цимбалюка?

Задача 2. Дізнавшись з газет, що у Верховній Раді розглядається проект ухвали про амністію стосовно нанесення легких тілесних ушкоджень, Чорний вирішив скоїти злочин, який підпаде під амністію, щоб уникнути за нього відповідальності. Зустрівши свого сусіда, з яким у нього постійно були ворожі відносини, він побив його, заподіявши легкі ушкодження здоров'ю, і сказав при цьому, що йому нічого не буде, оскільки скоро буде видана амністія і він буде звільнений від покарання. Проти нього за скаргою потерпілого було порушено кримінальну справу. За два тижні амністія була прийнята. Скоєне, як і очікував Чорний, було передбачене Законом про амністію.

Чи відповідатиме Чорний?

Задача 3. Громадянин України Бруско під час туристичної пароплавної поїздки до Туреччини вкрав в ювелірному магазині золотий браслет вартістю 520 доларів. При виході з магазина він був затриманий охороною, яка вилучила його паспорт і склала акт, який підписав Бруско. Але після цього йому вдалося втекти, сховатися на пароплаві і повернутися до України. Турецькі органи порушили кримінальну справу і звернулися до українських органів з вимогою екстрадиції Бруска.

Чи повинен Бруско нести відповідальність і за законами якої держави? Як повинні поступити представники української влади у даному випадку?

Задача 4. Матрос іноземного судна громадянин Панами Серхіо зробив хуліганські дії в м. Одеса під час стоянки його пароплава в порту цього міста, побив перехожого, в процесі затримання чинив опір співробітникам міліції.

Згідно законодавства якої держави він повинен нести відповідальність?

Задача 5. Військовий аташе і секретар посольства однієї з іноземних держав були затримані при фотографуванні військового об'єкта на території України. Водію посольства вдалося втекти, але він був затриманий в аеропорту при спробі відльоту з України.

Як повинне бути вирішене питання про відповідальність цих осіб?

Задача 6. Капітан іноземного судна, що доставило до України вантаж, призначений для української торгівельної організації, в Євпаторії з'явився в прокуратуру і повідомив, що у відкритому морі матрос судна умисно знищив частину вантажу, що перевозився.

Яке рішення повинен ухвалити прокурор?

Задача 7. Особа без громадянства, яка постійно проживає в м. Мукачеве, Николків знаходився в зарубіжному відрядженні. Управляючи в нетверезому стані взятою напрокат автомашиною, він порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого загинув пішохід. Николків був засуджений місцевим судом до штрафу, а потім повернувся до Мукачева, де постійно проживав.

Чи буде Николків притягуватися до відповідальності за скоєне в Україні?

Задача 8. У літаку, що летів з Риму до Токіо, в той час, коли він знаходився над територією України, громадянин Грузії Лопадзе вчинив вбивство з ревнощів громадянина Італії Макареллі.

За законами якої держави Лопадзе повинен нести відповідальність?

Задача 9. Громадянин Чехії Гашек, вчинивши на території Польщі ДТП, внаслідок якої загинув громадянин України, був затриманий працівниками Львівського УМВС. Державні органи Чехії звернулися до України із проханням видати Гашека Однак Гашек поставив вимогу видати його для здійснення правосуддя у Польщу, на території якої було вчинений злочин, оскільки за законами Польщі за вчинення цього злочину було передбачено більш м'яке покарання, ні за законодавством України та Чехії.

Яким чином слід діяти органам України?

Задача 10. У жовтні 2001 року інженер Іваненко, використавши свої професійні знання та провівши ряд підрахунків, установив на лічильник електроенергії у відповідному місці магніт, внаслідок чого лічильник не враховував 80% спожитої електроенергії. У вересні 2005 року працівники РЕМ, проводячи планову перевірку електромережі, виявили порушення. Іваненко був затриманий і проти нього було порушено справу за ознаками ст. 188¹. Адвокат Іваненка поставив вимогу закрити справу, оскільки закон який встановлює злочинність діяння не має зворотної сили, а кодекс було доповнено ст. 188^-1 31 травня 2005 року.

Якою має бути відповідь адвокату?

Задача 11. Громадянин України Сергієнко, знаходячись на території Словенії, організував злочинну групу, яка займалася угоном автомобілів і незаконним переправленням їх на територію України. За здійснення злочинних діянь Сергієнко був засуджений словенським судом до трьох років позбавлення волі. Будучи достроково звільнений від подальшого відбування покарання, Сергієнко повернувся до України, де з урахуванням незначного покарання, яке відбув Сергієнко, було вирішено порушити кримінальну справу по обвинуваченню його в контрабанді і розкраданні чужого майна

Чи правомірним є таке рішення про порушення кримінальної справи відносно Сергієнка?

Задача 12. На польському митному пункті були затримані прямуючі в Україну громадянин Голландії Мерсон, при якому була виявлена велика сума фальшивих доларів, та особа без громадянства Лебедев, який постійно проживав у Москві, з великою сумою фальшивих гривень.

За якими законами будуть відповідати затримані особи?

Задача 13. Знаходячись в зарубіжній туристичній поїздці в Польщі, 24-річний Петрів вступив у добровільний статевий зв'язок з учасницею тієї ж поїздки 14-річною Шитко. Повернувшись в Україну і зрозумівши, що вона вагітна, Шитко розповіла про все матері, яка подала в прокуратуру заяву про притягнення Петріва до кримінальної відповідальності.

Як повинне вирішуватися дане питання, якщо за КК Республіки Польща передбачена кримінальна відповідальність за ненасильницькі статеві зносини з особою, яка не досягла 15-річного віку?

Задача 14. Гасюк за вироком військового трибуналу Полтавського округу від 6 травня 1978 р. був засуджений до 5 років позбавлення волі з позбавленням військового звання «лейтенант інтендантської служби», в даний час судимості не має. Після введення в дію Кримінального кодексу України він звертався в різні судові інстанції з проханням виключити з вироку суду додаткове покарання у вигляді позбавлення військового звання, посилаючись на те, що в новому КК санкція статті, аналогічної тій, по якій він був засуджений, такого додаткового покарання не передбачає, а тому, враховуючи зворотну силу кримінального закону, він просив повернути йому відповідне звання. У проханні Гасюку було відмовлено на тій підставі, що він не відноситься до категорії осіб, на яких розповсюджується зворотна сила кримінального закону.

Чи правомірна відмова?

Задача 15. Мурлов протягом десяти років (починаючи з серпня 1997 р.) незаконно зберігав вдома у сестри в тайнику знайдений ним на вулиці справний пістолет системи «ТТ». Пістолет був випадково знайдений співробітниками правоохоронних органів, що проводили обшук у сестри Мурлова у зв'язку із злочином, вчиненим її чоловіком.

Визначте час скоєння злочину. За яким кримінальним законом слід кваліфікувати дії Мурлова?

Задача 16. У віддаленому селищі Верховинського району, 12 липня 2005 року Варко після грози, коли у всьому селищі пропало освітлення, відрізав 150 м електропроводів від місцевої підстанції, внаслідок чого робота підстанції була припинена взагалі. Його було притягнено до відповідальності за ст. 194¹ КК України. Проте Варко заперечив можливість притягнення його до кримінальної відповідальності, оскільки він не знав про кримінальну караність своїх дій, яка була встановлена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за порушення в галузі електроенергетики» від 31 травня 2005 року. Згодом було з'ясовано, що він дійсно дізнатися про цей закон не міг, оскільки офіційні видання, в яких був опублікований цей закон (Урядовий кур'єр 2005, N118 від 30.06.2005, Голос України 2005, N117 від 30.06.2005), через віддаленість і труднодоступність місцевості, а також погані погодні умови прийшли в селище із запізненням: 15 липня 2007 року. Варко стверджував, що якби він знав про доповнення до КК, він не вчинив би своїх дій.

Чи можна притягати Варко до кримінальної відповідальності?

Дата добавления: 2015-10-02