Стаття 214. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння

Ухилення від передбачених законом обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сиро­вини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинене у великому розмірі, а також ухилення від обов'язкової здачі на афінаж або для обов'язкового продажу скупле­них дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побуто­вих виробів з них або лому таких виробів, —

Карається штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

Примітка. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і доро­гоцінного каміння визнається здійсненим у великому розмірі, якщо вартість вказаних у цій статті предметів, не зданих або не проданих, пе­ревищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

1. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння є злочином, який посягає на валютні відносини у частині забезпечення фор­мування та використання Державного фонду дорогоцінних металів і доро­гоцінного каміння, призначеного для забезпечення державних виробничих, наукових, соціально-культурних та інших потреб, що фінансуються з дер­жавного бюджету. До складу Державного фонду дорогоцінних металів і до­рогоцінного каміння, зокрема, входять золотий запас України, який скла­дається з афінованого золота в зливках, є державною власністю і становить частину державних золотовалютних резервів України, оперативний резерв золота, що є резервом для забезпечення невідкладних потреб національної економіки тощо.

2. Предметом злочину, передбаченого ст. 214 КК, є: дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння у великому розмірі, які: 1) ви­добуті із надр; 2) отримані із вторинної сировини; 3) підняті; 4) знайдені; скуплені: 1) дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння; 2) ювелірні виро­би із цих металів і каміння; 3) побутові вироби з них; 3) лом ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.

Дорогоцінні метали — це золото, срібло, платина і метали платинової гру­пи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (си­ровина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, ви­роби, відходи, брухт тощо) (ст. 1 Закону України «Про державне регулю­вання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і доро­гоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 р. № 637/97-ВР (ВВР. - 1998. - № 9. - Ст. 34).

Під дорогоцінним камінням слід розуміти природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): а) першого порядку — алмаз, рубін, сапфір синій, смарагд, олександрит; б) другого порядку — демантоїд, евклаз, жадеїт (імперіал), сапфір рожевий та жовтий, опал благородний чорний, шпінель благородна; в) третього по­рядку — аквамарин, берил, кордієрит, опал благородний білий та вогняний, танзаніт, топаз рожевий, турмалін, хризоберил, хризоліт, цаворіт, циркон, шпінель; г) четвертого порядку — адуляр, аксиніт, альмандин, аметист, ге-соніт, гросуляр, данбурит, діоптаз, кварц димчастий, кварц рожевий, кліно-гуміт, кришталь гірський, кунцит, моріон, піроп, родоліт, скаполіт, спесар-тин, сподумен, топаз блакитний, винний та безколірний, фенакіт, феро-ортоклаз, хризопраз, хромдіопсид, цитрин (ст. 1 Закону України «Про дер­жавне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»).

Не є предметом злочину, передбаченого ст. 214 КК, напівдорогоцінне каміння, зокрема бірюза, малахіт, лазурит, чароїт, агат та інше каміння, яке віднесено до напівдорогоцінного ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і до­рогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».

Видобутими із надр визнаються дорогоцінні метали, вилучені з надр усіма можливими способами, а також дорогоцінне каміння, вилучене з гірських порід усіма можливими способами.

Отриманими із вторинної сировини вважаються дорогоцінні метали, ви­лучені із відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки), а також одержані під час вторинної переробки обладнання, механізмів тощо усіма можливими способами.

Підняті та знайдені дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння — це зо­лоті самородки або дорогоцінне каміння, знайдені в надрах чи на поверхні під час видобування дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння.

Видобуті із надр, отримані із вторинної сировини, а також підняті та знайдені дорогоцінні метали й дорогоцінне каміння визнаються предметом злочину, передбаченого ст. 204 КК, лише за умови їх великого розміру, який згідно з приміткою до цієї статті має місце у випадках, коли їх вартість пе­ревищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Скупленими є дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, ювелірні чи по­бутові вироби із них та лом цих виробів, куплені у фізичних осіб суб'єкта­ми господарської діяльності (юридичними або фізичними особами), які на підставі відповідної ліцензії здійснюють їх закупівлю у населення. Вартість скуплених дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ювелірних чи по­бутових виробів із них та лому цих виробів на кваліфікацію злочину за ст. 204 КК не впливає.

3. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 214 КК, характери­зується бездіяльністю у виді:

1) ухилення від передбаченої законом обов'язкової здачі на афінаж видо­бутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знайдених до­рогоцінних металів, якщо це діяння вчинене у великому розмірі, або скуп­лених дорогоцінних металів, ювелірних чи побутових виробів з них або ло­му таких виробів;

2) ухилення від передбаченої законом обов'язкової здачі для обов'язково­го продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діян­ня вчинене у великому розмірі, або скуплених дорогоцінних металів, доро­гоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів.

4. Ухилення від передбаченої законом обов'язкової здачі на афінаж має місце в разі ухилення від здачі дорогоцінних металів для здійснення мета­лургійного процесу одержання дорогоцінних металів високої чистоти шля­хом відділення від них забруднюючих домішок. Оскільки афінаж здійсню­ється лише щодо дорогоцінних металів, то предметом ухилення від передба­ченої законом обов'язкової здачі на афінаж не можуть бути дорогоцінне каміння, а також ювелірні та побутові вироби із дорогоцінного каміння та їх лом.

Чинне законодавство передбачає, що суб'єктами правовідносин у сфері видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та проведення операцій з ними можуть бути суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які здійснюють зазначену діяльність на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що вида­ються у порядку, встановленому законодавством України.

Видобуті дорогоцінні метали з руд, пісків, шліхів та інші продукти збага­чення передаються за договорами купівлі-продажу або на умовах даваль­ницької сировини для афінажу підприємствам, які мають відповідну ліцензію, одержану в порядку, встановленому законодавством України, або можуть вивозитися відповідно до законодавства на умовах давальницької сировини за межі України для афінажу, виготовлення і реалізації виробів з використанням дорогоцінних металів, (ст. 4 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»).

Ухилення від передбаченої законом обов'язкової здачі на афінаж доро­гоцінних металів, а також ювелірних та побутових виробів з них та лому цих виробів має місце у випадках невиконання особою, яка здійснює гос­подарську діяльність на підставі відповідної ліцензії, обов'язку щодо здачі на афінаж цих предметів. Такий обов'язок передбачений чинним законо­давством, зокрема Законом України «Про державне регулювання видобут­ку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними». Випливає з ліцензійних умов здійснення діяльності у сфері видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та проведення операцій з ними. Можливість вчинення дії у вигляді здачі на афінаж відповідних предметів розглядуваного злочину має місце за умови, що під час здійснення господарської діяльності у цій сфері вони були видобуті з надр, отримані з вторинної сировини, підняті, знайдені або скуплені у на­селення.

5. Ухиленням від передбаченої законом обов'язкової здачі для обов'язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинене у великому розмірі, або скуплених дорогоцінних металів, доро­гоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів має місце у випадках невиконання відповідними суб'єктами госпо­дарської діяльності такого обов'язку.

Чинне законодавство передбачає, що афіновані дорогоцінні метали в установленому законодавством України порядку закуповуються, у тому числі за кордоном, в Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінно­го каміння України за рахунок коштів державного бюджету і в Державну скарбницю — за рахунок коштів Національного банку України. Афіновані дорогоцінні метали у стандартному вигляді, а також видобуте з надр або ре-купероване дорогоцінне каміння в розсортованому вигляді при продажу суб'єктами їх видобування і виробництва на умовах форвардного контракту першочергово пропонуються:

Міністерству фінансів України для поповнення Державного фонду доро­гоцінних металів і дорогоцінного каміння України;

Національному банку України для поповнення золотого запасу України (ст. 4 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»).

Обов'язок суб'єктів господарської діяльності здати для обов'язкового про­дажу одержані ними під час здійснення діяльності у цій сфері дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, ювелірні та побутові вироби з них або лом цих виробів (у повному обсязі або певній кількості) випливає з чинного законо­давства, умов ліцензування цієї діяльності, а можливість вчинити такі дії — із наявності цих предметів.

6. Моментом закінчення порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння є вчинення хоча б одного з діянь, передбачених ст. 214 КК.

Ухилення від передбачених законом обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих або знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння є закінченим з моменту закінчення встановлених законодавством термінів здачі предметів, сукупна вартість яких перевищує п'ятсот неоподатковува­них мінімумів доходів громадян, тобто за умови вчинення такого діяння у великих розмірах.

Ухилення від передбачених законом обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів є закінченим з моменту закінчення встановлених законодавством термінів здачі предметів незалежно від їх вартості.

7. Суб'єктивна сторона розглядуваного злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Мотиви і цілі його вчинення на кваліфікацію не впливають.

8. Суб'єктом порушення правил здачі дорогоцінних металів і доро­гоцінного каміння може бути:

службова особа суб'єкта господарської діяльності, який здійснює діяльність у сфері видобутку, виробництва, використання, зберігання доро­гоцінних металів і дорогоцінного каміння та проведення операцій з ними на підставі відповідної ліцензії; на таку службову особу має бути покладений обов'язок щодо виконання вимог законодавства по обов'язковій здачі на афінаж або обов'язковому продажу предметів розглядуваного злочину;

громадянин — суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює діяльність у сфері видобутку, виробництва, використання, зберігання доро­гоцінних металів і дорогоцінного каміння та проведення операцій з ними на підставі відповідної ліцензії.

Особи, які здійснюють зазначені види діяльності без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності та (або) без одержання спеціально­го дозволу (ліцензії) на таку діяльність, не є суб'єктами злочину, передба­ченого ст. 214 КК. За наявності необхідних підстав такі їх діяння охоплю­ються ст. 202 КК «Порушення порядку зайняття господарською та бан­ківською діяльністю».

Дата добавления: 2015-10-02