Кримінально-процесуальний Кодекс України // К.: Атіка, 2002.

(витяг)

Стаття 6. Обставини, що виключають провадження в кримінальній справі

Кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю:

4) внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також в зв'язку з помилуванням окремих осіб;

Якщо обставини, зазначені в пунктах 1, 2 і 4 цієї статті, виявляються в стадії судового розгляду, суд доводить розгляд справи до кінця і у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 цієї статті, постановляє виправдувальний вирок, а у випадках, передбачених пунктом 4, — обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання.

Закриття справи на підставах, зазначених у пункті 4 цієї статті, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі провадження у справі продовжується в звичайному порядку.

Стаття 7. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки

Суд вправі звільнити підсудного від кримінальної відповідальності, коли буде визнано, що на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

…

При закритті кримінальної справи з цих підстав мають додержуватися вимоги, зазначені в частинах 2 і 3 статті 7-1 цього Кодексу.

Суд своїм вироком може звільнити від покарання особу, яка вчинила злочин, невеликої або середньої тяжкості, коли визнає, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

Стаття 405. Відстрочка виконання вироку

Виконання вироку про засудження особи до позбавлення волі, вислання чи заслання або до виправних робіт може бути відстрочене:

1) при тяжкій хворобі засудженого, яка перешкоджає відбуттю покарання, - до його видужання;

2) при вагітності засудженої на момент виконання вироку – на строк не більше одного року;

3) при наявності у засудженої малолітніх дітей - до досягнення дитиною трирічного віку;

4) коли негайне відбуття покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім'ї в силу особливих обставин (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім'ї) - на строк, встановлений судом, але не більше одного року з дня набрання вироком законної сили.

Відстрочка виконання вироку не допускається щодо особливо небезпечних рецидивістів, а також щодо осіб, засуджених за особливо небезпечні державні злочини, незалежно від строку покарання, і щодо осіб, засуджених за інші тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не нижче п'яти років.

Сплата штрафу може бути відстрочена або розстрочена не більше як на один рік у тому разі, коли засуджений не може сплатити його негайно.

Стаття 405-1. Порядок виконання закону, який звільняє від покарання або пом'якшує покарання

Звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 54 Кримінального кодексу України, провадиться судом за заявою засудженого або за поданням прокурора чи органу, що відає виконанням покарання.

Ухвала суду про звільнення від покарання або пом'якшення покарання грунтується тільки на обставинах справи, встановлених судом при постановленні вироку, та їх юридичній оцінці, яку дано цим судом.

Стаття 406. Зарахування в строк покарання часу перебування засудженого в лікувальній установі

Коли особу, яка позбавлена волі за вироком суду, під час відбуття покарання поміщено до лікарні в зв'язку з душевною або іншою хворобою, то час перебування засудженого в лікувальній установі зараховується в строк позбавлення волі.

Стаття 407. Порядок застосування умовно-дострокового звільнення від покарання і заміни покарання більш м'яким

Умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням відповідно до статей 52 і 53 Кримінального кодексу України застосовуються суддею районного (міського) суду за місцем відбуття покарання засудженим за спільним поданням органу, що відає виконанням покарання, і спостережної комісії або комісії в справах неповнолітніх при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, а щодо осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, і умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, - також і за спільним поданням адміністрації і громадських організацій за місцем роботи засудженого.

Умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням щодо осіб, які відбувають покарання в дисциплінарному батальойоні, застосовуються суддею військового суду гарнізону за місцезнаходженням засудженого за поданням командування дисциплінарного батальйону.

Зазначені подання розглядаються судом в десятиденний строк з моменту надходження їх до суду без витребування судової справи з участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого.

При розгляді судом спільного подання органу, що відає виконанням покарання, і спостережної комісії або комісії в справах неповнолітніх суд повідомляє відповідну комісію про час і місце розгляду цього подання.

Якщо суд відмовить в умовно-достроковому звільненні засудженого від покарання або заміні невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, розгляд повторного подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі злочини, до позбавлення волі на строк не нижче п'яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.

Постанова суду про умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням оскарженню не підлягає, але може бути опротестована прокурором.

В разі опротестування зазначеної постанови виконання її зупиняється.

Стаття 407-1. Порядок умовного звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці

Умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці відповідно до частин 1, 2 і 3 статті 52-2 Кримінального кодексу України застосовується суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання засудженим за спільним поданням органу, що відає виконанням покарання, і спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів при наявності зобов'язання засудженого зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці довести своє виправлення.

Якщо суд відмовить в умовному звільненні з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці, розгляд повторного подання в цьому питанні провадиться за умов, передбачених у частині 5 статті 407 цього Кодексу.

Розгляд подання про умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці осіб, які були умовно засуджені до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці або умовно звільнені з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці і направлені для відбування позбавлення волі, призначеного вироком, у випадках, передбачених законом, може мати місце не раніш як через один рік з дня винесення постанови про направлення в місця позбавлення волі.

Стаття 408. Звільнення від відбуття покарання засудженого, який захворів на тяжку хворобу

Коли особа, засуджена до позбавлення волі або направлення у виховно-трудовий профілакторій, під час відбуття покарання захворіла на хронічну душевну або іншу тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуттю покарання, суддя районного (міського) суду за поданням адміністрації виправно-трудової установи чи виховно-трудового профілакторію на підставі висновку лікарської комісії вправі винести постанову про звільнення цієї особи від дальшого відбуття покарання.

При звільненні від дальшого відбуття покарання засудженого, який захворів на хронічну душевну хворобу, суддя вправі застосувати примусові заходи медичного характеру чи передати його на піклування органів охорони здоров'я.

Якщо на душевну чи іншу тяжку хворобу захворів засуджений до виправних робіт або штрафу, суддя у всіх випадках виносить постанову про звільнення його від дальшого відбуття покарання.

Стаття 408-1. Звільнення від відбування покарання осіб, умовно засуджених до позбавлення волі або умовно звільнених з місць позбавлення волі, в зв'язку з їх інвалідністю

Звільнення від дальшого відбування покарання осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці або умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, які дістали інвалідність першої чи другої групи, або направлення таких осіб для відбування позбавлення волі з підстав, передбачених у статті 109-1 Виправно-трудового кодексу України, здійснюється суддею районного (міського) суду за місцем їх роботи за поданням органу, що відає виконанням покарання, на підставі висновку лікарсько-трудової експертної комісії.

Стаття 408-2. Порядок скасування умовного засудження і відстрочки виконання вироку, а також звільнення від покарання засудженого, щодо якого виконання вироку відстрочено

Скасування умовного засудження і направлення засудженого для відбування покарання, призначеного вироком, відповідно до частин 5 і 6 статті 45 Кримінального кодексу України провадиться суддею

районного (міського) суду за місцем проживання засудженого за поданням органу внутрішніх справ, а щодо неповнолітнього - за спільним поданням органу внутрішніх справ і комісії в справах неповнолітніх при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, або за клопотанням громадської організації чи трудового колективу, яким засудженого передано на перевиховання і виправлення, або трудового колективу, на який судом покладено обов'язок по нагляду за засудженим і проведенню з ним виховної роботи.

Скасування відстрочки виконання вироку до позбавлення волі і направлення засудженого для відбування позбавлення волі, призначеного вироком, відповідно до частини 5 статті 46-1 Кримінального кодексу України провадиться суддею районного (міського) суду за місцем проживання засудженого за поданням органу внутрішніх справ, комісії в справах неповнолітніх при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або трудового колективу, на який покладено обов'язок по нагляду за засудженим і проведенню з ним виховної роботи.

Звільнення від покарання засудженого, щодо якого виконання вироку відстрочено, відповідно до частини 6 статті 46-1 Кримінального кодексу України провадиться суддею районного (міського) суду за місцем проживання засудженого за поданням органу внутрішніх справ, а щодо неповнолітнього - за спільним поданням органу внутрішніх справ і комісії в справах неповнолітніх при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

При розгляді передбачених у цій статті питань у судовому засіданні беруть участь представники органів, які здійснюють контроль за поведінкою засуджених, а також представники відповідних громадських організацій і трудових колективів або особа, на яку покладено обов'язок по нагляду за засудженим і проведенню з ним виховної роботи.

Постанова судді в цих питаннях оскарженню не підлягає, але може бути опротестована в порядку нагляду.

Стаття 408-3. Порядок застосування і скасування відстрочки відбування покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років

Відстрочка відбування покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років, відповідно до статті 46-2 Кримінального кодексу України застосовується суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання засудженої за поданням органу, що відає виконанням покарання, погодженим з прокурором.

Скасування відстрочки відбування покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років, у випадках, передбачених частинами четвертою і п'ятою статті 46-2 Кримінального кодексу України, здійснюється суддею районного (міського) суду за місцем проживання засудженої за поданням органу внутрішніх справ.

Зазначені подання надсилаються до суду з матеріалами, які підтверджують підстави застосування або скасування відстрочки відбування покарання, і розглядаються суддею в десятиденний строк з моменту надходження їх до суду з участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженої, і, як правило, самої засудженої.

Постанова судді з питань, передбачених цією статтею, оскарженню не підлягає, але може бути опротестована в порядку нагляду.

Дата добавления: 2015-10-02