Злочини з двома формами вини

Відповідно до ст.23 КК вина може бути виражена тільки у формі умислу або необережності. При цьому одні злочини можуть бути тільки умисними (крадіжка), другі - тільки необережними (службова недбалість), треті - як умисними, так і необережними (вбивство - ст.115, 119). Наука кримінального права розробила поняття змішаної (складної, подвійної) форми вини. Змішана форма вини являє собою різне психічне ставлення особи у формі умислу і необережності до різних об’єктивних ознак одного і того ж злочину. При змішаній формі вини щодо одних ознак складу злочину має місце умисел, щодо інших - необережність. Питання про змішану форму вини виникає в тих складах злочину, в яких об'єктивна сторона за своїм характером є складною. Оскільки зміст вини визначається психічним ставленням особи не тільки до об'єкта, а й до об'єктивної сторони конкретного злочину, то вина повинна відображати складний характер об'єктивних ознак конкретного складу злочину. Можна виділити дві групи злочинів зі змішаною формою вини. Перша - це злочини, в яких діяння, що становить собою порушення яких-небудь правил безпеки, саме по собі є адміністративним чи дисциплінарним правопорушенням, і тільки настання суспільне небезпечних наслідків робить все вчинене злочином. До таких злочинів належать, напр., порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо такі діяння спричинили смерть потерпілого (ч.2 ст.286). У цих злочинах порушення правил може бути як умисним, так і необережним, але ставлення до наслідків виражається тільки в необережності. Тому, коли винний порушує правила умисно, і має місце змішана форма вини: щодо діяння - умисел, а щодо наслідків - необережність. У другій групі злочинів складність об'єктивної сторони полягає в тому, що передбачене законом умисне діяння спричиняє два різних наслідки: перший є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони, другий - кваліфікуючою ознакою. В цих злочинах відповідно до закону щодо діяння і щодо першого, обов'язкового наслідку суб'єктивна сторона виражається в умислі, а щодо другого (кваліфікованого) наслідку - тільки в необережності. Так, якщо проаналізувати суб'єктивну сторону умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст.121), то щодо діяння (наприклад, удару ножем) і заподіяння тяжкого тілесного ушкодження у винного може бути тільки умисел, а щодо другого наслідку - смерті потерпілого - лише необережніст

Дата добавления: 2015-10-02