Облік нематеріальних активів та їх амортизації

Відповідно до МСБО 38 «Нематеріальні активи», нематеріальний актив — це немонетарний актив, який можна ідентифікувати без фі­зичної субстанції, що утримується для використання у виробництві чи постачанні товарів або послуг, а також для передачі в оренду іншим сторонам чи для адміністративних цілей.

Цінність нематеріальних активів обумовлена довгостроковими пра­вами або перевагами, що надаються даними активами власнику. Прик­ладами нематеріальних активів є патенти, авторські права, товарні зна­ки, франшизи, ліцензії, гудвіл тощо. Кожний вид нематеріальних активів повинен відображатися на окремому рахунку.

У МСБО 38 «Нематеріальні активи» також попереджається, що внутрішньогенерований гудвіл, торгові марки, заголовки, назви видань, пере­ліки клієнтів та інші подібні за суттю об'єкти не слід визнавати як активи.

Нематеріальні активи обліковуються за вартістю придбання (собіва­ртістю). Деякі нематеріальні активи, такі як гудвіл або товарні знаки, можуть придбаватися за незначну суму або безоплатно. Хоча вони мо­жуть мати велику цінність і бути необхідними для прибуткової діяльно­сті, вони не повинні відображатися у Балансі, якщо тільки вони не були придбані у іншої сторони за ціною, встановленою на ринку.

Ведення обліку нематеріальних активів пов'язано з вирішенням тих же питань, що й при обліку інших довгострокових активів:

• визначення їх первісної вартості;

• облік змін цієї вартості в нормальних умовах господарювання (амортизація);

• ведення обліку в ситуації, коли первісно визнана вартість активу суттєво змінюється.

Вирішення цих питань обтяжується характерними ознаками немате­ріальних активів — відсутність у них фізичних якостей не завжди до­зволяє їх ідентифікувати, встановити їх вартість та термін корисного використання.

Нематеріальні активи мають, як правило, обмежений строк корисної експлуатації, однак досить рідко – мають ліквідаційну вартість. Наяв­ність ліквідаційної вартості нематеріального активу означає, що підпри­ємство має обгрунтований намір реалізувати цей актив наприкінці тер­міну його корисного використання. Обмеженість строку корисного використання нематеріальних активів обумовлюється тим, що права і привілеї, які підвищують дохід їхнього власника, закінчуються або втрачаються. Тому, згідно з принципом відповідності, вартість немате­ріального активу необхідно розподіляти між обліковими періодами упродовж всього строку корисної експлуатації активу, тобто амортизу­вати його. МСБО 38 «Нематеріальні активи» містить загальне припу­щення, що строк корисного використання нематеріальних активів, як правило, не перевищує 20 років.

Амортизація нематеріальних активів може нараховуватися будь-яким методом, який відображає дійсне зменшення їхньої економічної корисності. Однак, найчастіше при нарахуванні амортизації нематеріа­льних активів застосовується рівномірний (прямолінійний) метод. Під­приємство може використовувати інший спосіб, якщо вважає його до­цільним. У будь якому випадку метод та період амортизації мають бути розкриті у фінансовій звітності.

Нематеріальні активи, по яких можливо встановити термін ко­рисного використання, такі як патенти і авторські права, мають бути списані через нарахування амортизації протягом терміну їх корисного використання.

Існує два варіанти відображення амортизації нематеріальних активів:

1) пряме списання з рахунка нематеріальних активів:

Дебет рахунка «Витрати на амортизацію»

Кредит рахунка «Нематеріальний актив»- (вказується конк­ретний вид нематеріального активу)

2) використання коригуючого рахунка «Накопичена амортизація»:

Дебет рахунка «Витрати на амортизацію»

Кредит рахунка «Накопичена амортизація»

У США, наприклад, перший варіант є найбільш поширеним.

Деякі нематеріальні активи, такі як торгові знаки, не мають вста­новленого обмеження терміну корисного використання. Тому вони не амортизуються, а щорічно тестуються на знецінення. Якщо вну­трішніабо зовнішні фактори вказують на те, що актив знецінився, тобто його відновлювальна вартість стала меншою за балансову, то різниця між балансовою і відновлювальною вартістю відноситься на витрати поточного періоду.

Особливості обліку основних видів нематеріальних активів:

Патенти

Патент — це ексклюзивне право власника, підтверджене законодавст­вом, на виробництво певного товару або використання специфічного про­цесу чи технології. Патент дає власнику виключне право використовувати, виготовляти або продавати продукт чи процес, що є предметом патенту. Патенти видаються на певний проміжок часу (у США це 17 років).

Патент відображають в обліку за первісною вартістю (собівартістю), до складу якої, крім купівельної вартості включають всі витрати, пов'язані з юридичним оформленням патенту, гонорари юристам, витрати на успіш­ний захист патенту тощо. Придбання його відображається записом:

Дебет рахунка «Патент»

Кредит рахунка «Грошові кошти»

Вартість патенту, що захищає винахід чи удосконалення, розроблені власними зусиллями компанії, визначається виключно витратами на ре­єстрацію винаходу і його патентний захист. Витрати, понесені компа­нією у зв'язку з розробкою ідеї, продукту чи процесу, які потім патен­туються, відносяться на витрати того періоду, коли вони виникли, тобто є поточними витратами і не капіталізуються.

Первісна вартість патенту амортизується або упродовж юридично закріпленого терміну його дії (відповідно до діючого у країні законо­давства) або упродовж терміну його корисного використання, визначе­ного методом бухгалтерської оцінки, залежно від того, який із них є ко­ротшим.

У комерційній практиці поширені випадки, коли власник патенту передає право користування ним іншій особі на певний обумовлений у відповідному контракті період в обмін на виплату періодичних плате­жів — роялті. Роялті відображаються в обліку як доходи пе­ріоду, в якому вони надходять.

Якщо патент втрачає свою корисність, а його вартість ще не аморти­зована повністю, його залишкова вартість списується на збитки:

Дебет рахунка «Збиток від патенту»

Кредит рахунка «Патент»

Авторські права:

Авторське право — ексклюзивне право, дане урядом власнику (ав­тору) на публікацію та продаж літературних, музичних та інших худо­жніх творів, а також комп'ютерних програм. Термін дії авторських прав визначається законодавством кожної країни. Наприклад, у США вони дійсні упродовж життя автора плюс п'ятдесят років. Вони не віднов­люються, але можуть бути передані або продані фізичній чи юридичній особі.

Авторське право — вид нематеріального активу, який за своїм зміс­том та порядком обліку не відрізняється від патенту.

Період амортизації авторських прав, як правило, є набагато корот­шим за юридичний строк їх дії. Вартість авторських прав списується за період, упродовж якого вони приносять прибуток.

Торгові марки і товарні знаки:

Торгові марки (товарні знаки) — це зареєстровані символи або на­зви, які можуть бути використані тільки їх власником для ідентифіка­ції товару чи послуг. Зареєстровані торгові марки і товарні знаки ді­ють упродовж встановленого терміну (у США— 20 років) і мають необмежене право на відновлення. Вони захищаються законодавством від несанкціонованого використання іншими фірмами. Нерідко назви самих компаній відіграють роль торгової марки чи товарного знаку.

Ринкова вартість торгових марок і товарних знаків може бути значною і досягати десятків мільйонів доларів. Однак, у бухгалтерському обліку в їхню первісну вартість включаються лише купівельна вартість та інші необхідні для придбання витрати, а у випадку самостійної їх розробки — витрати, пов'язані із забезпеченням існування і захисту торгової марки чи товарного знаку: гонорари юристам, реєстраційні збори, витрати на оформлення, консультаційні послуги тощо. Ця сума є незначною і не відображає реальної вартості даного НА. У США навіть, у випадку, якщо витрати на придбання й оформлення торгових марок і товарних знаків дійсно є незначними, вони списують ся на витрати поточного періоду, а не капіталізуються.

Торгові марки і товарні знаки амортизуються упродовж терміну їх корисного використання, якщо такий можливо встановити.

Франшизи та ліцензії:

Перелічені нематеріальні активи є правами на ексклюзивне використання території, формули, технології або дизайну.

Франшиза — це привілей, який надається за певну плату власником — франчайзором іншій особі на основі контракту і дає останньому право продавати певні продукти або надавати послуги, використовувати торгові марки чи товарні знаки або здійснювати діяльність у визначеному географічному районі, користуючись ім'ям франчайзора. Франчайзор, розробивши оригінальну ідею або продукт, захищає їх патентом, авторським правом, торговою маркою чи товарним знаком, а потім продає право використання своєї ідеї або продукту, отримуючи за це, крім продажної вартості, щорічні платежі за використання такого права.

Ліцензія — це дозвіл, що видається державними органами на ведення деяких видів господарської діяльності за умови обов'язкового отримання ліцензійних вимог. Ліцензіями також оформлюється надані іншій фізичній чи юридичній особі права використовувати захищені патентами винаходи, технологію тощо.

Франшизи та ліцензії можуть бути отримані на визначений термії на невизначений строк або у постійне користування. Первісна вартість таких нематеріальних активів визначається величиною витрат на придбання таких прав.

Період амортизації франшиз і ліцензій з обмеженим строком дії дорівнює цьому строку, з необмеженим терміном та отриманих у постійне використання – встановлюється виходячи зі строку корисного використання, якщо такий можливо визначити (у протилежному випадку НА тестуються на знецінення).

Гудвіл:

Гудвіл — це переваги, які отримує покупець, придбаваючи вже іс­нуючу і діючу компанію порівняно з організацією власної нової фірми. Ці переваги можуть бути пов'язані з довірою клієнтів, висококваліфіко­ваним керівництвом, ефективним виробництвом, вигідним географіч­ним розташуванням, налагодженою системою збуту, податковими піль­гами тощо. Гудвіл — це репутація фірми, яка забезпечується якістю товарів та послуг, кваліфікацією робітників і службовців, рентабельніс­тю та фінансовою стабільністю.

Гудвіл виникає при придбанні компаній. Він є перевищенням варто­сті придбаної компанії над сумою ринкових вартостей чистих активів підприємства, виділених у самостійні одиниці.

Комітет з міжнародних стандартів фінансової звітності стверджує, що вигоди, пов'язані з придбанням гудвілу, з часом зникають. Компанії важко утримувати високий рівень показників і прибутку, якщо нові фа­ктори гудвілу не замінять старі.

У деяких національних системах обліку гудвіл вважається акти­вом, що амортизується: у Греції і Бельгії — не більше п'яти років, в Італії та Іспанії — 5-10 років, у Великій Британії або відразу спи­сується в резерв, або амортизується протягом економічно обгрунтованого терміну життя активу. Однак у Міжнародних стандартах фінансової звітності гудвіл визнається нематеріальним активом з необмеженим терміном використання, тому на кожну звітну дату він тестується на знецінення. При цьому він може бути повністю списаний упродовж першого року після придбання компанії, а мо­же переноситися на витрати упродовж декількох (чи багатьох) звіт­них періодів.

Дата добавления: 2015-10-02