Сучасні лікарські форми для лікування порушень функції кістково-м’язової системи і особливості їх використання, взаємодія з їжею й алкоголем

Ефективним методом лікування хвороб опорно-рухового апарату є місцева терапія з використанням м’яких лікарських форм: мазей, гелів, кремів, трансдермальних пластирів, які містять НПЗС та інші знеболювальні й місцевоподразнюючі компоненти, такі як капсаїцин (екстракт червоного перцю), метилсаліцилат, бджолина отрута, ментол, камфора.

Переваги місцевого застосування при симптоматичному лікуванні:

1. Відносна простота і безпечність.

2. Здійснюється місцева й резорбтивна дія.

3. Менша можливість побічних ефектів.

4. Висока концентрація в місці хвороби.

5. Можливість пролонгованої дії.

6. Можливість комбінації в одному препараті кількох речовин різних за механізмом дії.

ТАБЛИЦЯ 83

Клініко-фармацевтична характеристика лікарських форм препаратів для місцевого застосування (адаптовано за І. О.Зупанцем і В.О.Усенком, 2002)

Переваги	Недоліки
Гелі
- пролонгована дія - зволожуюча дія на шкіру - можливість застосування на ніч - в порівнянні з мазями гелі краще всмоктуються, проявляють вираженішу дію - при попаданні на шкіру чи одяг гель легко змивається водою (на відміну від мазі)	- це нестабільна лікарська форма, при зберіганні відбувається його розшарування - дифузія діючої речовини в тканини із гелю відбувається повільніше, ніж із розчину чи мазі - виражена системна дія, що не завжди потрібно (підвищується ризик розвитку побічних реакцій)
Мазі
- відносна простота й безпечність застосування - слабо виражена системна дія - висока концентрація діючих речовин у місці нанесення мазі - можлива пролонгована дія - в одній мазі можуть міститися речовини, різні за механізмом лікувальної дії	- мазі на основі вазеліну слабо вивільняють діючі речовини - при попаданні на шкіру чи одяг залишають жирні плями - мазі на гідрофобній основі зумовлюють виражений «парниковий» ефект
Розтирання
- за рахунок місцевоподразнюючої дії спирту розширює судини шкіри й покращує кровообіг в тканинах - слабо виражена системна дія	- підсушує шкіру за рахунок вмісту спирту - менше виражена системна дія, як у мазі чи гелю

Вдалою формою для локальної терапії є використання гелю, у складі якого спирт як розчинник забезпечує швидке всмоктування діючої речовини в поверхнево розташовані структури суглоба. Тому застосування гелю є більше виправданим у порівнянні з мазями або кремами й більше економічним. Найефективнішими препаратами визнані мазі й гелі, що містять кетопрофен, ібупрофен і піроксикам.

До рекомендацій зі способу застосування мазі, крему або гелю варто ставитися з більшою увагою. Так, бутадіон тільки наносять на поверхню шкіри, не втираючи, тоді як мазь, що містить піроксикам, рекомендується втирати обережно, а утримуючу ібупрофен - ретельно; мазь із кетопрофеном повинна втиратися обережно, але до повного всмоктування, інакше знижується її лікувальний ефект.

Місцевоподразнюючі засоби стимулюють чутливі нервові закінчення в шкірі та викликають рефлекторну реакцію, яка сприяє місцевому розширенню судин, покращенню постачання кисню до тканин і прискорює розпад медіаторів запалення та болю. Потік імпульсів від шкірних рецепторів створює зону збудження в корі головного мозку, відволікаючи від істинної больової імпульсації. Також як місцеву терапію застосовують парафінові, грязеві, озокеритові аплікації, фонофорез гідрокортизону чи анальгіну, електрофорез новокаїну, саліцилатів, радіоактивні та сірководневі ванни.

Варто пам’ятати й про можливість використання мазі, що містить зміїну отруту (зокрема, отрута кобри), широке застосування якої при захворюваннях опорно-рухового апарату, що супроводжуються больовим синдромом, обумовлено наявністю в її складі складних біологічно активних з’єднань (гіалуронідази, гідролаз, поліпептидів і ін.). Порушення ними чутливих рецепторів шкіри сприяє розширенню судин, поліпшенню трофіки підлеглих тканин, що проявляється болезаспокійливим ефектом. Гіалуронідаза, послаблюючи міжклітинні зв’язки й полегшуючи тим самим відтік рідини з міжклітинного простору, володіє протизапальним ефектом.

Таким чином, локальна терапія протизапальними мазями, кремами й гелями є ефективним методом лікування суглобового синдрому, особливо в осіб літнього віку з обтяженим виразковим, серцево-судинним, нирковим анамнезом, здатна тимчасово замінити системний прийом НПЗС. У ряді випадків місцева терапія є вагомим доповненням до системно призначуваних НПЗС, оскільки дозволяє знизити дозу останніх або взагалі обійтися без них і в такий спосіб зменшити ускладнення. Місцеву терапію можна розглядати як ефективну альтернативу внутрішньосуглобовому або периартикулярному введенню глюкокортикостероїдів.

Взаємодія безрецептурних засобів з їжею й алкоголем. Всі НПЗП, особливо препарати ацетилсаліцилової кислоти, слід приймати після їди.Всмоктування НПЗС з ШКТ посилюють насичені м'ясні бульйони, кофеїн, кава, міцний чай, амінокислоти, які стимулюють вироблення соляної кислоти. Прийнятий алкоголь діє як індуктор печінкових ферментів і прискорює розщеплення парацетамолу до гепатотоксичних метаболітів і підвищує ризик уражень печінки, а також посилює подразливу дію на слизову шлунка з розвитком виразок, шлункових кровотеч. Для зменшення подразливої дії НПЗС на шлунок їх слід запивати молоком, мінеральними лужними водами й розчином натрію гідрокарбонату. Під час застосування НПЗС рекомендується механічно й хімічно щадна дієта, не рекомендується грубоволокниста їжа (сирі овочі, фрукти), смажені й гострі продукти, м'ясні та рибні бульйони. При використанні фенілбутазону слід обмежити вживання кухонної солі, при поєднанні кеторолаку з препаратами часнику, цибулі, гінкго виникає небезпека геморагічних ускладнень.

Засоби, які містять кофеїн (анальгет, аскопар, гевадал, новалгін, солпадеїн, цитрамон), не можна поєднувати з міцним чаєм чи кавою, оскільки може виникнути передозування кофеїну з подразливістю і збудженням.

Особливості використання безрецептурних ЛП у різні вікові періоди

Препарат першого порядку –– парацетамол (ефералган, солпадеїн, панадол, ацетамінофен) не має протипоказів. Панадол не протипоказаний вагітним, дітям після 3-х місяців – (панадол бебі), після 2-х років - парацетамол.

Вагітним – всі НПЗП протипоказані, за винятком, при потребі можна призначити ібупрофен (бруфен), індометацин, сургам – короткими курсами тільки у ІІ триместрі. Піроксикам можна короткими курсами у ІІ – ІІІ триместрі.

Солпадеїн не рекомендують вагітним жінкам.

Лактуючим жінкам протипоказані моваліс, сургам.

Дітям протипоказані ацетилсаліцилова кислота, моваліс (мелоксікам), кеторолак, диклофенак (до 12 років), теноксікам, кетопрофен, сургам. Дітям до 7 років не рекомендований солпадеїн.

Дітям з обережністю призначають індометацин, напроксен (після 2 років), піроксикам, бутадіон (з 6 міс).

Хворим похилого віку не призначають через хондротоксичність ацетилсаліцилову кислоту; призначають з обережністю фенілбутазон ( бутадіон), індометацин, сургам через нефротоксичність, особливо індометацин, фенілбутазон.

Дата добавления: 2015-10-24