Читайте также:
|
В современных аппаратах, используемых для регистрации ЭГГ, определяют: мощность электропотенциалов (электрическую активность) желудка; коэффициент ритмичности сокращений (отношение длины огибающей спектра сигнала к ширине спектрального участка); частоту максимального спектра сигнала (электрической активности желудка), т. е. наличие бради- или тахигастрии. По существу, это те же показатели, которые мы анализировали и раньше.
Для регистрации моторики желудка используют также измерительные зонды из пластикового катетера диаметром 2,2 мм, в которые встроено 5 миниатюрных тензодатчиков. Эти датчики давления вводят в желудок через нижний носовой ход и устанавливают в субкардиальном, фундальном и антральном отделах под контролем рентгеноскопии, а также в луковице ДПК и в 16 см дистальнее. Наружный конец зонда закрепляют липким пластырем на коже лица. Информация с тензодатчиков, регистрирующих внутриполостное давление, заносится с помощью самописца на бумажную ленту. Двигательную активность желудка оценивают по сумме амплитуд волн за каждые 20 мин исследования («амплитудный индекс») в течение 2 ч с момента приема пищи (углеводной, белковой или жирной) в ед. вод. ст. [62].
Трансиллюминационный функциональный гемомотородинамический (ГМД) мониторинг позволяет одновременно регистрировать изменения: а) пульсового и непульсового уровней оптической плотности; б) пульсирующего кровотока и в) моторной активности желудка и других полых органов [65]. ГМД-мониторинг совмещают с гастроскопией. В специально сконструированный зонд устанавливают оптопару, состоящую из светодиода и фотодатчика. Через биопсионный канал гастроскопа зонд вводят в желудок и соединяют его с устройством для графической фиксации электрических сигналов (пульсомоторограммы). Регистрируют несколько параметров: амплитуду пульсовых осцилляций; амплитуду моторной волны в мм и период моторной волны в сек – в антруме, теле и субкардиальном отделе желудка. Полученные результаты сопоставляют с нормой, установленной при обследовании группы здоровых людей.
Этим методом одновременно оценивают гемодинамику и моторику в различных отделах желудка, что представляется важным с учетом взаимосвязи и взаимозависимости моторики органа и кровотока в его стенке [65].
46. Вимірювання магнітних величин:
-магнітна індукція В (Т)
- магнітний потік Ф (Вб)
- напруга магнітного поля Н (А/м)
, S – площа поверхні
В=µН, µ0=4π*10 Н/м
У вимірюванні магн потоку використовують явище електромагнітної індукції, у відповідності до якого у вимірювальній котушці, що розміщений в однорідному магн полі, при зміні магн потоку
Е=ωкdФ/dt, ωк – кількість витоків котушки
Магнітні виміри, виміри характеристик магнітного поля або магнітних властивостей речовин (матеріалів). До вимірюваних характеристик магнітного поля відносяться: вектор магнітній індукції В, напруженість поля Н, потік вектора індукції (магнітний потік), градієнт магнітного поля та інші. Магнітний стан речовини визначається: намагніченістю J — велічиной результуючого магнітного моменту, віднесеного до одиниці об'єму (або маси) речовини; магнітною сприйнятливістю з, магнітною проникністю m, магнітною структурою. До найважливіших характеристик найбільш поширених магнітних матеріалів — феромагнетиків — відносяться: криві індукциі В (Н) і намагніченнях J (Н), тобто залежності В і J від напруженості поля Н, коерцитівная сила, втрати енергії на перемагнічування (див. Гістерезис), максимальна магнітна енергія одиниці об'єму (або маси), розмагнічуючий чинник (коефіцієнт розмагнічування) феромагнітного зразка.
47. Флюксметр(Ф), веберметр, прилад для вимірювання магнітних потоків. Найбільш поширені Ф. магнітоелектричних і фотоелектричихі систем. Магнітоелектричних Ф. являє собою вимірюв. прилад з магнітоелектричним вимірювальним механізмом, у якого рухома частина - легка без каркасна рамка - знаходиться в рівновазі в будь-якому положенні (протидіючий обертальний момент дуже малий). Відхилення рухомої частини Ф. пропорційно зміні потокозчеплення DФ індукційного вимірювання котушки, підключеної до затискачів Ф., з вимірюваним магн. потоком: DФ = (С / w) Х (a2-a1), де w - число витків вимірюв. котушки, С - постійна Ф. (Вб / справ), a1 і a2-початкове і кінцеве положення стрілки приладу в поділках його шкали. Потокозчеплення змінюється при включенні (виключенні) та зміні напрямку вимірюваного магн. поля (соленоїда, електромагніту і т. п.) або при вимірюванні положення вимірюв. котушки в магн. поле. На відміну від балістичного гальванометра, свідчення Ф. у визначених межах не залежать від часу зміни магн. потоку (до нескінченних секунд), від опору зовнішнього ланцюга. У найбільш чутливих Ф. цього типу (М 199) С = 5 • 10-6 Вб / справ.
48. Балістичний гальванометр дозволяє вимірювати малі кількості електрики (імпульс струму), що протікають протягом коротких проміжків часу — частки секунди. Таким чином, балістичний гальванометр призначений для імпульсних вимірювань. Теорія балістичного гальванометра показує, що якщо прийняти допущення про те, що рухома частина починає свій рух після закінчення імпульсу струму в обмотці рухомої рамки, то кількість електрики Q, що протекла в ланцюзі, пропорційна першому максимальному відхиленню покажчика α1m, тобто Q = C6•α1m, де Сб — балістична постійна гальванометра в кулонах на поділку.
Слід зазначити, що Сб не залишається незмінною для даного гальванометра, а залежить від опору зовнішнього ланцюга, що вимагає звичайно її визначення в процесі вимірювань дослідним шляхом.
Вказане вище допущення виконується тим точніше, чим більше момент інерції рухомої частини гальванометра і, отже, більше період вільних коливань Т0. Для балістичних гальванометрів Т0 складає десятки секунд (для звичних гальванометрів — одиниці секунд). Це досягається збільшенням моменту інерції рухомої частини гальванометра за допомогою додаткової деталі у вигляді диска.
49. Найпростіший флюксметр (веберметр) являє собою балістичний гальванометр, що діє в сильно пере заспокійливому режимі (G ~ вб / поділ); широко застосовуються магнітоелектричні веберметри з G ~ вб / поділ, фотоелектричні веберметри з G ~ вб / ділення та інші. Див пит. 48.
50. Тесламетр(Т) – прилад (Магнітометр) для виміру магнітної індукції (В) або напруженості магнітного поля (Н = В/μ0μ) в не феромагнітних середовищах (μ0 - Магнітна постійна, μ - відносна Магнітна проникність середовища). Найбільш поширені Т., засновані на індукційному принципі, вони складаються з індукційного перетворювача (котушки) і електровимірювального приладу. При зміні потокозчеплення індукційного перетворювача з магнітним полем, індукцію якого необхідно визначити, в перетворювачі виникає ЕРС, вимірювана приладом. У постійних магнітних полях потокозчеплення змінюється за рахунок переміщення індукційного перетворювача (лінійне переміщення, обертання, вібрація); в змінних магнітних полях - за рахунок зміни величини і напрямку поля. Т., засновані на внутрішньоатомних явищах і, зокрема, на ядерному магнітному резонансі, електронний парамагнітний резонанс, на явищах надпровідності і «оптичного накачування. Т. застосовують для вимірювання горизонтальної та вертикальної складових вектора напруженості геомагнітного поля (складання магнітних карт, геологічна розвідка), в науково-дослідних роботах з магнетизму, зокрема для вимірювання магнітних полів планет Сонячної системи і міжпланетної середовища.
Магнітометр, прилад для виміру характеристик магнітного поля і магнітних властивостей речовин (магнітних матеріалів). Магнітостатичні М. засновані на вимірі механічного моменту J, приладу, що діє на індикаторний магніт, у вимірюваному полі Н ізм; J = [ М-код, Н ізм ], де М-код — магнітний момент індикаторного магніта. Момент J в М. різної конструкції порівнюється: а) з моментом кручення кварцевої нитки (кварцеві М., що діють за цим принципом, і універсальні магнітні варіометри на кварцевій розтяжці володіють чутливістю G ~ 1 нтл); би) з моментом сили тяжіння (магнітні ваги з G ~ 10—15 нтл); в) з моментом, що діє на допоміжний еталонний магніт, встановлений в певному положенні (осі індикаторного і допоміжного магнітів в положенні рівноваги перпендикулярні). Для виміру напруженості і вивчення топології магнітного поля в різних середовищах знайшли вживання М., засновані на обертанні плоскості поляризації світла в магнітному полі або полі намагніченого зразка на зміні довжини намагніченого стрижня під дією прикладеного поля.
51.Принцип роботи індукційного тесламетра. Основні вимоги до проведення дослідження.
ТЕСЛАМЕТР — прибор для измерения индукции или напряженности магнитного поля в неферромагнитной среде. Существуют индукционные тесламетры, феррозондовые, основанные на Холла эффекте, на ядерном магнитном резонансе.
Основная область применения - в мукомольной промышленности для контроля индукции постоянных магнитных полей магнитных сепараторов для удаления металлических примесей.
Назначение
Аналоговый тесламетр предназначен для оперативного измерения и контроля величины индукции постоянного или переменного низкочастотного магнитного поля с помощью датчика Холла типа ПХЭ606118В [1]. Он может использоваться при измерении характеристик магнитных материалов, при разработке и ремонте магнитных систем и устройств с постоянными магнитами, для построения различных измерительных установок и комплексов [2]. При использовании внешнего прибора может применяться для контроля величины амплитуды магнитной индукции в установках импульсного намагничивания и размагничивания [3]. Отличается простотой конструкции, эксплуатации и ремонта.
56.Тесламетр - (от тесла и...метр), прибор для измерения индукции или напряженности магнитного поля в неферромагнитной среде.Магнитотранзисторными наз. Тесламетры,котор построены на магнитотранзисторах. Магнитотранзисторами (МТ) называются транзисторы, конструктивные и рабочие параметры которых оптимизированы для получения максимальной чувствительности коллекторного тока к магнитному полю. В зависимости от того, параллельно или перпендикулярно технологической поверхности кристалла протекает рабочий ток, магнитотранзисторы условно под разделяются на вертикальные и горизонтальные (латеральные).
57.Ядерно-резонансные тесламетры.
В этих тесламетрах используется разновидность квантового магнитоизмерительного преобразователя.
Схема ядерно-резонансного тесламетра вертикальный вход которого подают после выпрямления напряжение с катушки К, на горизонтальный — напряжение модуляции (напряжение ГНЧ).
Ядерно-резонансные тесламетры имеют диапазон измерений 10~2—10 Тл; основная приведенная погрешность для различных приборов находится в пределах ±(0,001—0,1) %.
Ядерно-резонансные тесламетры в сочетании со специальными преобразователями силы тока в напряженность магнитного поля применяют для измерения больших токов с высокой точностью '.
С помощью сверхпроводниковых тесламетров были измерены параметры магнитного поля биотоков сердца и мозга человека (8-Ю™7—8-Ю-8 А/м).
58Для однозначного визначення температури різними методами й на основі зміни різних властивостей термометричних тіл, термометри необхідно градуювати. Для цього використовуються температурні шкали. В основі температурних шкал — особливі реперні точки, яким присвоюється певне значення температури. Історично склалися різні температурні шкали, що використовують різні реперні точки, які пов'язані з певними фізичними явищами, що відбуваються при певній температурі.В Міжнародній системі одиниць (СІ) термодинамічна температура належить до семи основних одиниць і виражається у кельвінах. До похідних величин СІ, які мають спеціальну назву, належить температура Цельсія, яка вимірюється у градусах Цельсія[3]. На практиці часто застосовують градуси Цельсія через історичну прив'язку до важливих характеристик води - температури танення льоду (0 °C) і температури кипіння (100 °C). Це зручно, оскільки більшість кліматичних процесів, процесів у живій природі, тощо пов'язані з цим діапазоном. Зміна температури на один градус Цельсія тотожна зміні температури на один Кельвін. Тому після введення в 1967 році нового визначення Кельвіна, температура кипіння води перестала грати роль незмінної реперної точки і, як показують точні вимірювання, вона вже не дорівнює 100 °C, а близька до 99,975 °C[4].
59.Поняття температури –це стан тепла й холоду, її вимірювання, тобто співставлення з певною одиницею температури й кількісне вираження у вигляді числа, є методологічно складною проблемою. Температуру неможливо виміряти безпосередньо. Проте, при нагріванні або охолодженні тіла змінюються його фізичні властивості: довжина і об'єм, густина, пружні властивості, електропровідність тощо. Основою для вимірювання температури може бути зміна будь-якої властивості будь-якого тіла, якщо для нього відома залежність даної властивості від температури.Вибране для вимірювання температури тіло називають термометричним, а прилад для вимірювання температури – термометром.Об'ємне розширення, зміна тиску в замкнутому об’ємі, зміна електричного опору, виникнення термоелектрорушійної сили і інтенсивність випромінювання, покладені в основу улаштування приладів для вимірювання температури.
Термометри розширення (-190…+6500С) засновані на властивості тіл змінювати під дією температури свій об’єм.
Манометричні термометри (-160…+6000С) працюють за принципом зміни тиску рідини, газу або пари з рідиною в замкнутому об’ємі при нагріванні або охолодженні цих речовин.
Термометри опору (-200…+6500С) засновані на властивості металевих провідників змінювати залежно від нагрівання їхній електричний опір.
61.До дилатометричних термометрів відносяться стрижневі і пластинчастий (біметалічний) термометри, дія яких засноване на відносному подовженні під впливом температури двох твердих тіл, що мають різні температурні коефіцієнти лінійного розширення.
Стрижневий термометр (рис.4.3, а) має закриту з одного кінця трубку 1, що поміщується у вимірювальне середовище і виготовлену з матеріалу з більшим коефіцієнтом лінійного розширення. У трубку вставлений стрижень 2, що притискається до її дна важелем 3, з’єднаним із пружиною 4. Стрижень виготовлений з матеріалу з малим коефіцієнтом розширення. При зміні температури трубка змінює свою довжину, що приводить до переміщення в ній стрижня, що зберігає майже постійні розміри і з'єднаного за допомогою важеля 3 із вказівною стрілкою приладу.
Рисунок 4.3 - Дилатометричні термометри: а – стрижневий; б – пластинчастий.
Пластинчастий термометр (рис.4.3, б) складається із двох вигнутих і спаяних між собою по краях металевих смужок, з яких смужка 1 має великий коефіцієнт лінійного розширення, а смужка 2 — малий. Отримана пластинка міняє залежно від температури ступінь свого вигину, величина якого за допомогою тяги 3, важеля 4 і з'єднаної з ним стрілки вказується по шкалі приладу. При збільшенні температури пластинка вигинається убік металу з меншим коефіцієнтом лінійного розширення.
Дилатометричні термометри не одержали поширення як самостійні прилади, а використовуються головним чином як чутливі елементи в сигналізаторах температури. Крім того, пластинчасті термометри іноді застосовуються для компенсації впливу змінної температури навколишнього повітря на показання інших приладів, у які вони вбудовуються.
62.Основними елементами конструкції термометра є: скляний резервуар із припаяним до нього скляним капіляром; термометрична рідина, що заповнює резервуар і частину капіляра; шкала, градуйована в градусах температури, розташована уздовж капіляра.
При підвищенні температури термометра об`єм рідини збільшується, що помітно по зміні довжини стовпчика рідини в капілярі. При цьому забезпечується однозначна залежність між вимірюваною температурою і висотою стовпчика рідини. Таким чином, довжина стовпчика рідини служить мірою вимірюваної температури, а верхній кінець стовпчика - меніск є покажчиком температури.
Зміна об`єму в залежності від температури для будь-якої рідини або твердого тіла характеризується коефіцієнтом об'ємного теплового розширення β. Середнє значення β у температурному інтервалі 0 - t обчислюють по формулі
(1)
де Vt і Vo – об`єми, що відповідають температурам t і 0°С.
У скляному рідинному термометрі при зміні температури змінюється об`єм не тільки термометричної рідини, але й об`єм скляного резервуара. Тому в термометрі спостерігається лише видима зміна об`єму рідини, що дорівнює різниці змін об`ємів рідини і резервуара (і частково капіляра) термометра. У зв'язку з цим при розрахунку конструкції термометра використовують так званий видимий коефіцієнт розширення термометричної рідини в склі β, рівний різниці коефіцієнтів розширення рідини βр і скла βск:
Наприклад, для ртуті βр =0,00018 l/град, а для скла βск = 0,00002 1/град, отже, видимий коефіцієнт розширення ртуті в склі дорівнює 0,00018 - 0,00002 = 0,00016 1/град.
63. Як правило, величина температури найбільш значима в системах з потужними енергетичними потоками, в яких головним чином проводяться вимірювання ряду основних величин (тиску, температури, витрати та ін.) наступних робочих речовин:
64.
Дія термоелектричних термометрів заснована на властивості металів і сплавів створювати термоелектрорушійну силу (термо-е.р.с), що залежить від температури місця з'єднання (спаю) кінців двох різнорідних провідників (термоелектродів), що утворюють чутливий елемент термометра — термопару. Маючи у своєму розпорядженні закон зміни термо-е.р.с. термометра від температури і визначаючи значення термо-е.р.с. електровимірювальним приладом, можна знайти шукане значення температури в місці вимірювання.
Термоелектричний термометр, що складається із двох спаяних і ізольованих по довжині термоелектродів, захисного чохла і головки із затискачами для підключення сполучної лінії, є первинним вимірювальним перетворювачем. Як вторинні прилади, що працюють із термоелектричними термометрами, застосовуються магнітоелектричні мілівольтметри і потенціометри.
Термоелектричні термометри широко застосовуються в енергетичних установках для вимірювання температури перегрітої пари, димових газів, металу труб котлоагрегатів і т.п. Позитивними властивостями їх є: великий діапазон вимірювання, висока чутливість, незначна інерційність, відсутність стороннього джерела електричного струму і легкість здійснення дистанційної передачі показань.
Для одержання порівняно високих значень термо-е.р.с. вибір термоелектродів проводиться таким чином, щоб у парі із платиною один з них створював позитивну, а інший негативну термо-е.р.с.
Термоелектричні термометри, що одержали практичне застосування, розділяються по матеріалам термоелектродів на дві групи: зі благородних (платина, платинородій) і неблагородних металів або сплавів (хром-алюмель, хромель-копеловий сплав). Термометри типів ТПП і ТПР із термоелектродами із благородних металів і сплавів застосовуються головним чином для вимірювання температури вище 1000°С, тому що вони мають велику термостійкість. Незважаючи на відносно малі значення що розвиває термо-е.р.с. термометри типу ТПП завдяки винятковій сталості термоелектричних властивостей і великому діапазону вимірювання одержали широке поширення головним чином як лабораторні, зразкові і еталонні.
Випускаються одинарні (з одним чутливим елементом) і подвійні (із двома чутливими елементами) термоелектричні термометри різних типів.
65.Термопа́ра — чутливий елемент термоелектричного перетворювача у вигляді двох ізольованих провідників із різнорідних матеріалів, з' єднаних на одному кінці, принцип дії якого ґрунтується на використанні термоелектричного ефекту для вимірювання температури[1]. Використовується у устаткуванні для вимірювання температури, а також для прямого перетворення енергії тепла в електричну енергію у тих випадках, коли доцільно уникнути рухомих деталей (наприклад, у космосі). Поглинання тепла при проходженні електричного струму через контакт використовується в холодильниках тощо.
66. Электродвижущая сила (ЭДС) — скалярная физическая величина, характеризующая работу сторонних (непотенциальных) сил в источникахпостоянного или переменного тока. В замкнутом проводящем контуре ЭДС равна работе этих сил по перемещению единичного положительногозаряда вдоль контура.
Термоелектрична електрорушійна сила виникає у колі, утвореному двома провідниками різної природи, якщо контакти між провідниками перебувають при різній температурі.
67. 
,
де 
.
68. Термоперетворювачі, які працюють на основі ефекта Зеєбека, використовуються лише для вимірювання різниці температур. У більшості випадків потрібно, щоб вимірювання температури було прив’язане до термодинамічної шкали, тому простіше всього це досягається, використанням диференційованої термопари, температура із спаїв якої добре відома.
69. Принцип дії терморезистивних перетворювачів оснований на властивості провідників і напівпровідників змінювати свій електричний опір при зміні температури.
Терморезистор, термістор — напівпровідниковий резистор, активний електричний опір якого залежить від температури; терморезистори випускаються у вигляді стрижнів, трубок, дисків, шайб і бусинок; розміри варіюються від декількох мкм до декількох см; на їх основі розроблені системи і пристрої дистанційного та централізованого вимірювання і регулювання температури, протипожежної сигналізації татеплового контролю, температурної компенсації різних елементів електричного кола, вимірювання вакууму та швидкості руху рідин і газів та ін.
Термісторами також називають термометри, в якоих температура визначається за зміною електричного опору.
77)
Ємнісний перетворювач становить конденсатор (як правило, плоский, рідше – циліндричний), ємність якого змінюється залежно від змін вимірювальної величини.
Найбільшого поширення дістали плоскі ємнісні перетворювачі, вхідною величиною яких є переміщення – зміна проміжку 6 між електродами (рис. 6.25). Верхній електрод підключено до вимірювальної схеми екранованим проводом для того, щоб зміни ємності цього проводу не впливали на результат вимірювання.
Рис. 6.25. Плоский ємнісний перетворювач
Ємнісний перетворювач, робота якого базується на зміні діелектричної проникності середовища, зображено на рис. 6.26. Між його обкладинками проходить стрічка деякого діелектрика, діелектрична проникність якої змінюється (наприклад, під впливом вологості).
Рис. 6.26. Ємнісний перетворювач, робота якого базується на зміні діелектричної проникності середовища
Ємнісні перетворювачі можуть бути виконані з циліндричними електродами. Застосування циліндричного ємнісного перетворювача для вимірювання рівня рідини показано на рис. 6.27 (передбачається, що рідина неелектропровідна,.інакше електроди слід електрично ізолювати від рідини, як на рис. 6.28). У п’єзоелектричному перетворювачі використовується ефект, відкритий у 1880 р. французьким фізиком П’єром Кюрі разом зі своїм братом мінералогом Жаком Кюрі: на гранях деяких кристалів при їх механічному деформуванні виникають електричні заряди (рис. 6.29) (кристал 2 знаходиться між двома металевими дисками 1 та 3; якщо стиснути цей кристал з силою, між металевими дисками виникне електрорушійна сила). П’єзоелектричний ефект виявлено в таких кристалах, як кварц, турмалін, сегнетова сіль, цукор та ін.
Рис. 6.27. Вимірювання рівня неелектропровідної рідини циліндричним ємнісним перетворювачем
Рис. 6.28. Вимірювання рівня електропровідної рідини циліндричним ємнісним перетворювачем
81)Під впливом сил Fx та Fy, що діють перпендикулярно до оптичної осі, на гранях, паралельних механічній осі, утворюються електричні заряди. Заряд, що утворюється внаслідок дії сили Fx, напрямленої вздовж електричної осі, не залежить від геометричних розмірів п'єзоелемента і дорівнює
де d1 — п'єзоелектрична стала.
Змінюючи напрямок дії сили на протилежний, знак заряду так само змінюється. Під дією сили Fy, напрямленої вздовж механічної осі, на тих самих гранях, що і внаслідок дії сили Fx, утворюється заряд
Залежність заряду від відношення b/a використовують для підвищення чутливості перетворювачів відповідним вибором їх геометричних розмірів.
82) Образование електростатичних зарядів лежить на поверхні диэлектрика і електричної поляризації усередині нього внаслідок впливу механічного напруги називають прямим пьезоэлектрическим ефектом.
Наряду з прямим існує зворотний п'єзоелектричний ефект, які у тому, що у пластині, вирізаної з п'єзоелектричного кристала, виникає механічна деформація під впливом докладеної до неї електричного поля; причому величина механічної деформації пропорційна напруженості електричного поля.
83) Свойства мехатронных преобразователей. Создание моделей преобразователей, являющихся ядром мехатронной системы, является актуальной проблемой при конструировании мехатронных модулей и систем. Наличие компактных, точных, удобных в использовании моделей позволит сократить затраты на проектирование и разработку мехатронных устройств, а также позволит оценить пригодность системы для практического использования без создания опытных образцов.
Построение модели мехатронного преобразователя подразумевает объединение частей, относящихся к различным физическим областям. При этом модель должна работать в обоих направлениях, выполняя функции датчика и привода. Конечной целью моделирования является построение унифицированных наглядных абстрактных моделей. Поэтому, для удобного отображения процессов, происходящих в элементарном мехатронном преобразователе (далее - ЭМП), в качестве базовой структуры выбрана четырехполюсная модель, содержащая два механических фланца и два электрических контакта
84) Магнітні перетворювачі води MПВ призначені для обробки води полем постійних магнітів великої потужності. Така обробка дозволяє уникнути випадання накипу на стінках труб і нагрівальних елементів. При цьому, існуюча накип розпушується і несеться потоком води. Крім того, на поверхні труб утворюється оксидна плівка, що захищає обладнання від точкової корозії. Область застосування; житлові будинки, квартири, дачі, котеджі, сауни, дачі
85) Струнный датчик, измерительный преобразователь давления, перемещений, расхода, усилия и т. п. в электрический сигнал (ток, напряжение, частоту). Чувствительный элемент Струнный датчик - натянутая вольфрамовая или стальная струна (несколько струн). Действие Струнный датчик основано на зависимости собственной частоты колебаний струны f 0 от её длины l массы m и силы натяжения F (либо механического напряжения s или удлинения D l):
,
где r и E - соответственно плотность и модуль упругости материала струны. Основные элементы Струнный датчик: механическая система со струной (струнами) и вторичный преобразователь (обычно электромагнитного или магнитоэлектрического типа), преобразующий изменение частоты колебаний механической системы в изменение параметра электрической цепи.
86. Пневмографія (від греч.(грецький) pnéuma — дихання і...графія), запис (реєстрація) дихальних рухів людини і тварин. П. широко застосовується в експериментальних і клінико-фізіологічніх дослідженнях для здобуття відомостей про характер дихальних рухів, регуляцію зовнішнього дихання і його порушення при різних захворюваннях і патологічних станах. Методичні прийоми П. всілякі; використовувана апаратура має 3 основних елементу: датчик, що безпосередньо сприймає дихальні рухи; пристрій, передавальний показники датчиків до реєструючого апарату; реєструюча система. Зазвичай датчик, а інколи і всю установку називають пневмографом. Сигнали датчиків передаються до реєструючої установки на великі відстані за допомогою радіозв'язку — телепневмографія (див. Біотелеметрія). П. не дає кількісної оцінки вентиляції легенів, тому її зазвичай доповнюють спірометрією або спірографією, що забезпечують реєстрацію основних легеневих об'ємів, а також пневмотахографією — реєстрацією об'ємних швидкостей повітря, що поступає в легені при вдиху і що покидає їх при видиху. Для дослідження значення окремих м'язів в здійсненні дихальних рухів і аналізу особливостей зовнішнього дихання П. поєднують з електроміографією дихальних м'язів.
87. Необхідні п'єзорезонансні датчики тиску, з модульованим міжелектродним зазором (ММЗ), які забезпечують підвищені точність і розрізнювальну здатність.
88. Можливості методу баллістокардіографіі, пов'язані з уловлюванням порушення скорочувальної функції серця, розширюються із застосуванням різних функціональних проб. Широко використовують проби з дозованим фізичним навантаженням, прийомом нітрогліцерину і інших фармакологічних засобів і навантажувальних прийомів в залежності від цілей і завдань дослідження. У здорових людей невелике фізичне навантаження, що викликає зміни систолічного викиду та частоти пульсу, призводить до збільшення амплітуди хвиль БКГ, нерізко і непостійному скорочення тимчасових інтервалів. При порушеннях скоротливої функції можна спостерігати значні і тривалі зміни амплітуди і форми хвиль. Характер БКГ в основному залежить від способу її реєстрації. БКГ, записані прямим методом або за допомогою високочастотного столу Старра, найбільш подібні за своїм якісними і кількісними характеристикам.
До різновиду балістокардіографії можна віднести кінетокардіографію. Кінетокардіографія (від греч.(грецький) kinetós — рухомий, рухливий, кардіо... і... графія), метод електричної реєстрації низькочастотних вібрацій грудної стінки, обумовлених скороченнями серця. До. заснована на перетворенні механічних коливань в зміну якого-небудь електричного параметра датчика прикладеного до грудної клітки обстежуваного. Смуга реєстрованих частот — в межах 1—25 гц. Частіше реєструють вібрації в двох крапках грудної клітки, відповідних проекції лівого і правого шлуночків (на 2 см лівіше за грудину, на рівні 5-го ребра, і праворуч від грудини, біля місця прикріплення 4—5 ребер). Реєстрована крива складається з серії зубців, що відображають різні фази сердечного циклу: систолу передсердя, періоди асинхронного і ізометричного скорочення шлуночків, швидкого і сповільненого вигнання з них крові, швидкого і сповільненого їх наповнення. До. дозволяє виявити зміни сердечній діяльності при деяких захворюваннях і оцінити ефективність лікування.
89. Кінетокардіографія (від греч.(грецький) kinetós — рухомий, рухливий, кардіо... і... графія), метод електричної реєстрації низькочастотних вібрацій грудної стінки, обумовлених скороченнями серця. До. заснована на перетворенні механічних коливань в зміну якого-небудь електричного параметра датчика прикладеного до грудної клітки обстежуваного. Смуга реєстрованих частот — в межах 1—25 гц. Частіше реєструють вібрації в двох крапках грудної клітки, відповідних проекції лівого і правого шлуночків (на 2 см лівіше за грудину, на рівні 5-го ребра, і праворуч від грудини, біля місця прикріплення 4—5 ребер). Реєстрована крива складається з серії зубців, що відображають різні фази сердечного циклу: систолу передсердя, періоди асинхронного і ізометричного скорочення шлуночків, швидкого і сповільненого вигнання з них крові, швидкого і сповільненого їх наповнення. До. дозволяє виявити зміни сердечній діяльності при деяких захворюваннях і оцінити ефективність лікування.
Динамокардіографія - метод дослідження механічних проявів серцевої діяльності, заснований на реєстрації переміщень центру тяжіння грудної клітки в результаті серцевої кінематики і руху крові у великих судинах. Дінамокардіограф складається з тензометричного пристрою, перетворюючого динамічні зусилля в електричні сигнали
90. Ідеальним п'єзоелектричним матеріалом для електроакустичного перетворювача є такий матеріал, який забезпечує низький рівень шуму, високу ефективність перетворення і дозволяє створити перетворювач з високою добротністю. Найчастіше в електроакустичних перетворювачах використовується цирконат - титанат свинцю (ЦТС).
Дата добавления: 2015-10-24; просмотров: 83 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Призначення та основні принципи електроокулографічного дослідження. | | | Алгоритм расчета электромагнита переменного тока. |