Тема 2 .Підприємство як самостійна виробнича система

План

1. Спрощена модель підприємства як відкритої системи.

2. Класифікація виробничих систем.

3. Класифікація виробничих процесів.

4. Управління створенням та освоєння нових виробів.

5. Закони організації та розвитку виробничих систем.

Починаючи вивчення другої теми, студентам слід звернути увагу на те, що об’єктом курсу виробничого менеджменту є промислове підприємство (або виробництво).

Підприємство – це основна первинна господарська одиниця в економічній системі, що виготовляє і реалізує вироби та послуги і забезпечує досягнення своєї мети.

Головна мета підприємства – це отримання максимального прибутку в довгостроковій перспективі.

Необхідно відзначити, що прибуток не завжди є головним мотивом для функціонування підприємства. Це може бути прагнення до суспільного визнання, володарювання на ринках, збереження початої справи. Для цього необхідно відмовитися від швидкого прибутку, тому для таких підприємств головна мета – максимізація ситуації загалом, а вже потім прибуток.

Головне завдання підприємства – повне і своєчасне задоволення потреб споживачів, що є вищим змістом і нормою діяльності трудового колективу. У зв’язку з цим підприємство має забезпечувати конкурентоздатність продукції, яка випускається, на підгрунті, її високої якості, гнучко оновлювати її залежно від попиту.

Для промислових підприємств характерні: виробничо-технічна єдність; організаційно-технічна єдність; господарська самостійність.

Підприємство розглядається як виробнича система.

При цьому слід пам'ятати, що в широкому розумінні система – це сукупність елементів, які утворюють ціле зі складових частин, а виробнича система – це особливий клас систем, які включають працівників, знаряддя і предмети праці та інші елементи, необхідні для функціонування системи (технологія та організація виробництва), у межах якої створюється продукція або послуги.

Виробничу систему можна уявити як ланцюжок «ВИТРАТИ - ПЕРЕРОБКА - ВИПУСК», який повинен підпорядковуватися критеріям планування, аналізу, контролю, регулювання, координації й інших функцій менеджменту, що забезпечує погоджене управління виробництвом.

До особливостей виробничих систем, які відрізняють їх від технічних та інших систем, можна віднести:

- нестаціонарність (мінливість) окремих параметрів системи і стохастичність її поводження;

- унікальність і непередбачуваність поводження системи в конкретних умовах (завдяки наявності в ній активного елемента - людини) і разом з тим наявність у неї граничних можливостей, обумовлених наявними ресурсами;

- здатність змінювати свою структуру і формувати варіанти поводження;

- здатність протистояти ентропійним (таким, що руйнують систему) тенденціям;

- здатність адаптуватися до умов, що змінюються;

- здатність і прагнення до цілеутворення, тобто формування цілей усередині системи.

Характерні ознаки підприємства як виробничої системи:

- цілеспрямованість (здатність створювати продукцію, надавати послуги);

- поліструктурність (одночасне існування на підприємствах взаємопов’язаних підсистем - цех, дільниця, служба, відділ);

- складність, що обумовлена поліструктурністю (підприємство як основний елемент має трудовий колектив, на який діє зовнішнє середовище);

- відкритість – взаємодія підприємства із зовнішнім середовищем (це реалізація продукції, зв’язок з іншими підприємствами, матеріальні, енергетичні ресурси, податки).

Підприємство являє собою динамічну систему. Воно може змінюватися, переходити з одного типу в інше, але при цьому воно залишається системою, тому що має такі властивості:

- результативність – здатність отримувати ефект, створювати необхідну споживачу продукцію;

- надійність – стійке функціонування, яке забезпечується внутрішніми резервами, системою управління, зв’язком з іншими виробничими системами;

- довготривалість – властивість виробничої системи протягом довгого часу зберігати результативність;

- гнучкість – можливість виробничої системи пристосовуватися до змінних умов зовнішнього середовища;

- керованість – припустимість тимчасової зміни процесів функціонування в бажаному напрямі під впливом управлінських факторів.

Це дозволяє говорити про підприємство як про саморегульовану систему, яка може пристосовуватися як до внутрішніх, так і до зовнішніх змін. Але саморегуляція може відбуватися до певних меж. Необхідно чітко регламентувати діяльність підприємства, яка випливає з його завдань.

Система діє як цілісний організм, що взаємодіє з іншими системами, визначає функціонування системи в конкретних ситуаціях, а сама система є ефектом результативності.

Модель - це форма подання реальності самостійності системи. Звичайна модель спрощує реальність або подає її абстрактно.

Кожна з моделей має набір функціональних характеристик: комбінація видів продуктів; комбінація процесів перероблення та навколишнє середовище. Кожна виробнича система одержує із зовнішнього середовища необхідні ресурси за відповідну ціну, переробляє їх на продукти, які збуває, і отримує дохід за відповідною ціною Застосування системного підходу дозволяє виділити в діяльності підприємств приватні функції у вигляді відносно окремих компонентів. У рамках підсистем здійснюються певні види діяльності, самостійність, визначеність цілей і зміст яких дозволяє об'єднати їх у функціональні підсистеми:

Підсистеми виробничих процесів: технічна підготовка виробництва, основні виробничі процеси, забезпечення якості продукції, організація продуктивної праці.

Підсистеми складу елементів виробництва: основні виробничі фонди, предмети праці, кадри.

Підсистеми виробничої інфраструктури підприємства: технічне обслуговування і ремонт основних виробничих фондів, енергетичне забезпечення виробництва, транспортне обслуговування виробництва, складське і тарне господарство, матеріально-технічне забезпечення виробництва і збут готової продукції.

Підсистеми управління підприємством: техніко-економічне планування, фінансування, бухгалтерський облік, науково-технічний розвиток підприємства, соціальний розвиток колективу.

Кожна ланка підприємства і кожна функціональна підсистема є водночас кібернетичними системами. Вони мають об'єкт і суб'єкт управління, зв'язані між собою каналами зв'язку.

Різноманітні виробничі системи характеризуються такими поняттями: спеціалізація, концентрація, пропорційність окремих частин системи і підсистем, прямоточність виробничих процесів, ритмічність часткових виробничих процесів, вид продукції, серійність виробництва тощо. Ці особливості у взаємозв'язку і взаємообумовленості визначають раціональність форм організації виробничих систем та їх підсистем.

Класифікація виробничих систем залежить від типу переробної підсистеми (одинична, серійна, масова, безперервна). Вона також залежить від характеру виробленого продукту. Це може бути виріб, архітектурно- будівельний підрядник, столярний цех, автоскладальний цех, нафтопереробне підприємство тощо.

Основні фактори, що впливають на діяльність виробничих систем.

Чинники макрорівня:

- вартість земельної ділянки і будівництва;

- демографічний та економічний чинники, що впливають на ринок збуту і на дане виробництво;

- джерела постачання матеріалів і транспортні витрати з їх доставки;

- кількість і якість трудових ресурсів;

- наявність необхідної кількості води та електроенергії;

- політична стабільність;

- податкова політика і пільги з економічного розвитку;

- екологія (необхідне чисте навколишнє середовище);

- умови проживання (клімат, медицина, освіта, високий рівень злочинності);

Чинники мікрорівня:

- обмежувальна норма промислової зони і сумісність із сусідніми підприємствами;

- розмір, конфігурація і технічні характеристики підприємства та майданчика під підприємство;

- наявність переважного транспорту;

- наявність транспортних під'їздів;

- зовнішній вигляд майданчика;

- близькість до житлових масивів;

- місцезнаходження конкурентів.

Існування і функціонування систем обумовлене низкою закономірностей: цілісністю, інтегративністю, комунікативністю, ієрархічністю, здійсненністю.

Підприємство забезпечує розвиток і підвищення ефективності виробництва, прагне всестороньої інтенсифікації, прискорює науково - технічний прогрес. Використовуючи науково-технічний прогрес, підприємство виготовляє і освоює нову техніку, удосконалює випуск продукції.

Ставлячи конкретні вимоги до сировини, матеріалів, обладнання, інструменту, воно певною мірою визначає напрямки технічного розвитку підприємств-суміжників. Крім того підприємство організовує роботу раціоналізаторів і винахідників, у такий спосіб забезпечуючи соціальний розвиток колективу, формує матеріальну базу соціальної сфери, створює сприятливі умови для високопродуктивної праці, соціальної справедливості, самоуправління трудового колективу, охорони й поліпшення навколишнього середовища.

Об'єктами виробничого менеджменту на підприємстві є виробничі підрозділи (цехи) як основні виробничі одиниці основного і допоміжного виробництв, а також їх виробничі процеси як сукупність послідовно виконуваних часткових процесів з виготовлення продукції і технічного обслуговування виробництва.

На кожному підприємстві одночасно з випуском готової продукції здійснюється підготовка до випуску нової продукції. Система створення та освоєння нових виробів охоплює організацію й планування розроблення нових конструкцій, визначення та затвердження типу технологічного процесу та його технологічного проектування, а також організаційно-проектні завдання щодо створення та освоєння нової продукції. На структуру організації розробника нової продукції впливають як зовнішні, так і внутрішні фактори. Перш за все, це підпорядкованість міністерству або відомству, кількість організацій, що передають розробнику свою документацію, спеціалізація конструкторської організації тощо.

Система створення та освоєння нових виробів (технічна підготовка виробництва) містить такі стадії: конструкторську, технологічну та організаційну. Кожна з цих стадій певним чином впливає на кінцеві результати створення та освоєння нових виробів.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте особливості виробничих систем.

2. Визначте мету виробничої системи.

3. Назвіть складові елементи виробничої системи.

4. Охарактеризуйте цілісність виробничої структури

5. Які характерні особливості покладені в основу класифікації виробничих систем?

6. Дайте визначення поняття «підприємство» та наведіть його завдання і основні ознаки.

7. Як може менеджер вплинути на дії зовнішніх факторів? Наведіть приклад спрощеної моделі підприємства як відкритої системи.

8.На чому необхідно сконцентрувати увагу менеджеру під час створення виробничої системи?

9.Розкрийте сутність законів статики організації виробничих систем.

10.Розкрийте сутність законів розвитку виробничих систем

11.Що являє собою виробнича й економічна діяльність?

12.Надайте класифікацію виробничих процесів.

13.Назвіть стадії та охарактеризуйте процеси створення та освоєння нових виробів.

14.Які наслідки має скорочення виробничого циклу?

Дата добавления: 2015-10-24