Тема 2.1. Право власності в кооперації

Проблема власності в курсі «Кооперативне право» одна з найголовніших. Право власності визначає не лише частку особи в сфері споживання, воно впливає на розподіл видів діяльності і певною мірою визначає соціальний статус особи.

Починати вивчення теми доцільно з’ясувати, які форми власності легітимізовано цими нормативними документами. Більш детальне уявлення про кооперативну власність складеться після опрацювання Законів «Про споживчу кооперацію», «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про кредитні спілки».

Законодавство СРСР утверджувало загальнонародну власність у формі державної і колгоспно-кооперативної, особисту власність та власність організацій (профспілок, релігійних громад та інше).

Проголошення в роки незалежності приватної форми власності, як пріоритетної, дає підстави для іншої концепції природи кооперативної власності, не як форми загальнонародної власності, а як специфічної форми приватної власності.

Джерелом кооперативної власності є паї і обов’язкові, додаткові пайові внески, які за природою своєю є приватною власністю членів кооперативу. Але передаючи частину своєї приватної власності кооперативу, громадяни втрачають право власності на цю конкретну частку і передають це право новій юридичній особі – кооперативу, який володіє, користується і розпоряджається цим майном.

Вивчаючи цю тему, слід звернута увагу на проблему специфіки суб’єктів і об’єктів права власності в кооперації.

Суб’єктами права власності в кооперації можуть бути не пайовики як фізичні особи, а кооперативи, спілки, створені ними підприємства, що є юридичними особами.

Об’єкти права власності в системі кооперації найрізноманітніші, їх класифікацію можна зробити за кількома критеріями. Можна виділити:

1) об’єкти речового, предметного характеру;

2) об’єкти як продукти інтелектуальної праці, що мають неречову природу (винаходи, нові технології, торгові марки, програми для СОМ та ін.).

За іншими критеріями об’єкти права власності можна поділити на засоби виробництва та предмети споживання, майно рухоме і нерухоме, подільне і неподільне.

Відносно майна кооперативів може використовуватись різний правовий режим, коли майно передається підприємству, що утворене в межах кооперативу, та іншим господарюючим суб’єктам, орендарям. Це може бути режим:

1) повного господарського відання, коли суб’єкт права власності володіє, користується і розпоряджається майном;

2) оперативного господарського управління, коли суб’єктом права власності лишається кооператив;

3) це може бути сервітут, який передбачає право обмеженого користування чужим майном і, перш за все, – земельною ділянкою. У Земельному кодексі України в розділі «Земельний сервітут» цей правовий режим власності розглядається як такий, що дає право проїзду, проходу техніки, комунікацій через чужі земельні ділянки до магістралей за плату чи безкоштовно;

4) особливий правовий режим використання чужої земельної ділянки для забудови (суперфіцій) передбачає або безоплатний дозвіл, або за обумовлену плату;

5) майно кооперативу може бути надано в оренду іншим господарюючим суб’єктам;

6) для одержання кредиту майно кооперативу може бути передане в заставу.

Вивчаючи тему, особливу увагу слід приділити проблемі майнових фондів кооперативу, спілок та Укоопспілки, концепції розмежування майна цих структурних підрозділів, з’ясувати поняття «капітал кооперативу», «основні і обігові фонди», «статутний фонд», «пайовий фонд», «неподільний фонд», «страховий фонд», «централізований фонд».

Визначення і характеристику всіх цих понять можна знайти в книзі «Кооперативне право».

З попередніх тем відомо, що кооперативи можуть утворювати підприємства, правове становище яких визначається правом власності в таких підприємствах.

Дата добавления: 2015-10-24