Особливості регулювання страхової діяльності в Канаді

У Канаді сформувалася дуалістична система державного регулювання страхування, яка представлена федеральним рівнем і регіональним, останнє здійснюється владою канадських провінцій.

В Канаді відповідальність за регулювання страхування розділена між федеральною владою і владою окремих провінцій. Уряд розробив “Акт Страхової Одноманітності”, як модель для місцевих законодавчих органів. Ці умови істотно впливають на законодавчу і управлінську політику в різних галузях страхування.

В цілому на федеральному рівні регулюються наступні питання:

-ліцензування, встановлення вимог платоспроможності і нагляд за страховими компаніями, які працюють на федеральному рівні, тобто, більш ніж в одній провінції (уповноважений на федеральному рівні страховик повинен бути також уповноважений окремо кожною провінцією, в якій він працює):

-регулювання страхування на федеральному рівні за підтримки Управління фінансових установ, розташованих в Оттаві;

-мінімальні вимоги до розміру капіталу для уповноважених на федеральному рівні страховиків: розмір капіталу і резервів в цілому повинен складати не меншого 2 млн. канадських дол. для страхування життя і 1,5 млн. канадських дол. для інших видів страхування (провінції можуть встановити вищі вимоги до розміру капіталу);

-суворі федеральні правила щодо оцінки і допустимості активів страхових компаній з метою визначення платоспроможності;

-іноземні компанії повинні мати зареєстрованого відповідно до закону агента-представника в Канаді, що діє від їх імені, і мати в своєму розпорядженні активи в Канаді, достатні для покриття своїх зобов'язань;

-обов'язкове страхування цивільної відповідальності автовласників перед третіми особами.

Місцеві регулюючі органи відповідальні за наступні аспекти регулювання:

-ліцензування і нагляд за страховими компаніями, що діють тільки на території даної провінції, включаючи встановлення вимог до капіталу і до платоспроможності вище за федеральний мінімум;

-дозвіл і нагляд за морським і ядерним страхуванням, для яких не вимагається федеральної ліцензії;

-реєстрація посередників (брокерів, агентів, продавців і ліквідаторів збитків):

-обов'язкове страхування компенсацій працівникам;

-страховики, що мають головний офіс в іншій провінції Канади, повинні призначити головного агента, що діє від їх імені в даній провінції.

Страхування у страховиків, що не отримали підтвердження (договір страхування з якими поміщений, але це іноземні компанії, що здійснюють бізнес в Канаді, і не уповноважені федеральними або місцевими властями) дозволено в більшості провінцій, окрім випадків обов'язкового страхування. Страхові премії обкладаються федеральним податком по ставці від 2 до 3.1%. Місцеві власті вводять додаткові податки від 2 до 4.5 %.

Специфічною є система нагляду Канади, яка здійснюється Офісом уповноваженого за контроль над діяльність фінансових інститутів(OSFI).

Офіс уповноваженого за здійснення контролю за діяльністю фінансових інститутів було створено як окрему регуляторну агенцію, покликану сприяти підвищенню суспільної довіри до канадської фінансової системи. Офіс несе відповідальність за регулювання та нагляд за діяльністю банків і страхових компаній, які мають ліцензію на федеральну діяльність, трастів, кредитних компаній, кооперативних кредитних асоціацій (кредитних спілок) і пенсійних фондів з метою забезпечення їхнього належного фінансового стану та дотримання положень законодавства, що визначає діяльність регульованих на федеральному рівні фінансових установ.

Завдання Офісу уповноваженого за здійснення контролю за діяльністю фінансових інститутів полягають у:

- нагляді за фінансовими установами з метою визначення стабільності їхнього фінансового стану, дотримання вимог щодо мінімальної суми капіталу, законодавства, що визначає їхню діяльність, а також наглядових вимог;

- негайному інформуванні фінансових установ у разі виявлення суттєвих недоліків у їх діяльності та здійснювати або вимагати від керівництва оперативного впровадження відповідних корегуючих або виправних дій;

- підготовці та впровадженні нормативно-правових актів, спрямованих на прийняття політики та процедур, призначених для контролю та управління ризиками;

- моніторингу та оцінці проблем, характерних для всієї системи або окремого сектора, які можуть негативно вплинути на фінансові інститути.

У законодавчих положеннях, що визначають діяльність Офісу, враховано необхідність забезпечення ефективної конкуренції між фінансовими установами на ринку фінансових послуг і можливості адекватного управління ризиками.

Список використаної літератури

1. Про страхування: Закон України // Уряд. кур’єр. – 1996. – 18 квітня.

2. Законодавство України про страхування // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2007. – № 4. – 368 с.

3. Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про страхування”: Закон України // Голос України. – 2002. – 14 жовтня.

4. Мних М. В. Страхування в Україні в умовах глобальної економічної кризи / М. В. Мних // Фондовый рынок. – 2009. – № 19. – С. 22–26.

5. Ніконович А. Страховий ринок України: проблеми та шляхи вирішення А. Ніконович // Економіст. – 2006. – № 1. – С. 41–44.

6. Філонюк О. Страховий ринок України в контексті світових тенденцій 2006 року / О. Філонюк, О. Третьяк, В. Бурчевський // Страхова справа. – 2007. – № 1. – С. 32–37.

Дата добавления: 2015-10-24