використанням.

Грошову виручку підприємства здають в установленому банком порядку:

- у денні та вечірні каси установ банку

- інкасаторам для наступної здачі в установи банків

- в об”єднані каси при підприємствах для наступної здачі у відповідні установи банків

- підприємствам зв”язку для переказу на рахунки в установах банків.

Терміни і порядок здачі виручки встановлюються установами банків кожному підприємству за погодженням із його керівником з огляду на необхідність прискорення обігу грошей і своєчасне надходження їх до кас банків:

· для організацій, що розташовані в місцевості, де є установи банків, підприємства зв”язку,- щоденно в день надходження грошей в їхні каси

· у місцевості, де немає установ банків або підприємств зв”язку,- не рідше одного разу за три дні

· для підприємств і організацій, що мають невеликі суми виручки і значно віддалені від установ банків або підприємств зв”язку,- не рідше одного разу за десять днів за умови, що загальна сума прибутку за десять днів не перевищує 10 НМД.

Здача готівки в каси установ банків оформляється виписуванням об”яви, що складається з 3 частин: об”ява- документ, який є підставою для зарахування готівки на рахунок підприємства; квитанції- документа з відміткою каси установи банку, який видається особі, що вносила гроші, і є підтвердженням для списання відповідних сум по касі; ордера- додається до виписки банку як підстава правомірності зарахування коштів на поточний рахунок підприємства.

Здача виручки інкасатору оформляється супровідною відомістю в 3 примірниках: перший примірник вкладають до інкасаторської сумки, другий- вручають інкасатору при одержанні ним сумки, третій- залишають у касі підприємства, вона є підставою для видачі коштів із каси та підтвердженням здачі грошей на поточний рахунок у банку.

Гроші, здані в банк, але не зараховані на поточний рахунок (до 12 годин наступного дня), мають назву “кошти в дорозі”.Вони обліковуються на активних субрахунках 333 “Грошові кошти в дорозі в національній валюті”, 334 “Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті”

Аналітичний облік грошових коштів у дорозі ведуть у книзі № К-13.

Записи по рахунку ведуть в одному рядку, по кожній квитанції окремо.Застосування лінійно- позиційного способу записів забезпечує наочність контролю за коштами в дорозі.

На підставі аналітичного обліку і первинних документів, доданих до звітів матеріально відповідальних осіб і виписок банку, за збереженням коштів у дорозі і грошових документів ведеться постійний контроль: на кожне 1-ше число місяця по коштах у дорозі разом з відділенням зв”язку проводиться інвентаризація.

При виявленні фактів несвоєчасного зарахування коштів на відповідні рахунки у банку вживаються термінові заходи по усуненню недоліків і виявленню винних осіб.

Використана література:

1. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник., - Житомир: ЖІТІ, 2001р., стор.353-365

2. Хом”як Р.Л. Бухгалтерський облік в Україні, Львів, “Інтелект-Захід”, 2003р., стор. 153-165

3. Чебанова Н.В. Бухгалтерський фінансовий облік, Киїх, Видавничий центр “академія”, 2002р., стор. 119-142/

ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ

(УКООПСПІЛКА)

Хмельницький кооперативний коледж ХКТЕІ

План

1. Оцінка основних засобів.

2. Документування господарських операцій з руху основних засобів.

3. Облік основних засобів.

4.Поняття зносу (амортизації) основних засобів.

5. Облік нематеріальних активів.

1. Оцінка основних засобів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”.

До основних засобів згідно П(С)БО 7 належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам.

Для ведення бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за наступними групами: земельні ділянки, капітальні витрати,будинки та споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти.

Об”єкт основних засобів визначається як актив тоді, коли існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов”язані з використанням активу, та його оцінка може бути достовірно визначена.

В П(С)БО 7 визначені такі види оцінки основних засобів:

Первісна вартість основних засобів визначається як історична (фактична)собівартість основних засобів у сумі грошових коштів, сплачених при придбанні або створенні необоротних активів.

Переоцінена вартість- це вартість основних засобів після проведення їх переоцінки.

Вартість, яка амортизується, представляє собою первісну або переоцінену вартість об”єкта основних засобів за врахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість визначається як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації основних засобів по закінченню періоду використання.

Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амртизується, є розрахунковими, оскільки їх значення визначаються на підставі приблизних розрахунків, ане за допомогою безпосереднього вимірювання.

Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дозволяє більш обгрунтовано визначити ту частину вартості об”єкту, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством.Якщо величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості, що амортизується, її можна не враховувати.

Справедлива вартість об”єкта основних засобів дорівнює сумі, за якою актив може бути обміняний при здійсненні угоди між сторонами.

Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість за умови тривалого збереження способу господарського використання відповідних об”єктів, тобто використання для ведення одного і того ж або аналогічного виду діяльності. Ринкова вартість визначається прфесійними оцінювачами.При неможливості отримання інформації про ринкову вартість будь- яких об”єктів через їх специфічний характер, вони переоцінюються за відновленою вартістю з врахуванням фактичного зносу.

Залишкова вартість основного засобу визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу.

2. Документування господарських операцій з руху основних засобів.

Надходження основних засобів на підприємство оформлюється первинними документами, що визначені наказом Міністерства статистики України “Про затвердження типових форм первинного обліку” від 29.12.1995 р..

Надходження основних засобів на підприємство оформляється:

- актом прийому-передачі (ф.ОЗ-1)(внутрішнє переміщення)

- актом здачі відремонтованих, реконструйованих об”єктів (ф.Оз-2)

- актом встановлення, пуску та демонтажу будівельної машини (ф.ОЗ-5)

Акт прийому-передачі основних засобів застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об”єктів, для обліку введення їх в експлуатацію.

При отриманні (купівлі) основних засобів акт складає комісія, яка призначається розпорядженням керівника підприємства.

Кожен об”єкт зараховується до складу основних засобів за окремим актом. Виключення лише становлять інвентар, інструменти, обладнання та подібні об”єкти, якщо вони є однотипними та мають однакову вартість в одному календарному місяці.

При прийманні основного засобу акт складається в одному примірнику, при передачі іншому підприємству- в двох, при передачі другому підрозділу- також в двох.

Перший примірник акту передається в бухгалтерію.

Акт здачі відремонтованих, реконструйованих об”єктів використовують при оформленні приймання- передачі основного засобу з капітального ремонту, реконструкції або модернізації.

Акт складається в одному примірнику, якщо ремонт, реконструкція або модернізація здійснювались господарським способом, а в двох- якщо на іншому підприємстві.

Акт встановлення, пуску та демонтажу будівельної машини викостовується при встановленні, запуску та демонтажу будівельної машини, взятої на прокат.

Цей акт підписується представником машинопрокатної бази та механіком будівельної дільниці.

Вибуття основних засобів оформляється такими первинними документами:

- актом прийому- передачі (ф.ОЗ-1)

- актом на списання (ф.ОЗ-3)

- актом на списання автотранспортних засобів(ф.ОЗ-4)

Акт на списання основних засобів використовуються для оформлення вибуття окремих об”єктів основних засобів при повній чи частковій їх ліквідації.Акт складається в 2 примірниках і затверджується керівником підприємства, потім передається в бухгалтерію.

В бухгалтерії на кожен об”єкт основних засобів відкривається інвентарна картка обліку основних засобів на підставі акту прийому- передачі основних засобів.

3. Облік основних засобів.

Для обліку основних засобів Планом рахунків призначено рахунок № 10 “Основні засоби”.

По дебету рахунку 10 “Основні засоби” відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих, внесених засновниками) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов”язана з поліпшенням об”єкта(модернізація, модифікація,добудова, дообладнання, реконструкція), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об”єкта; сума дооцінки вартості об”єкта основних засобів.

По кредиту- вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об”єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

До рахунку 10”Основні засоби” відкриваються такі субрахунки:

- 101 “Земельні ділянки”

- 102 “Капітальні витрати на поліпшення земель”

- 103 ”Будинки та споруди”

- 104 ”Машини та обладнання”

- 105 “Транспортні засоби”

- 106 “Інструменти, прилади та інвентар”

- 107 “Робоча і продуктивна худоба”

- 108 “ Багаторічні насадження”

- 109 “Інші основні засоби”

Аналітичний облік основних засобів ведеться за інвентарним об”єктом

Об”єкт основних засобів- це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього, або конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання самостійних функцій, або ж відокремлений комплекс конструктивно з”єднаних предметів, що являють єдине ціле і спільно виконують певну роботу.

Якщо один об”єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то в бухгалтерському обліку кожна з цих частин може визнаватись як окремий об”єкт основних засобів.

Кожному об”єкту основних засобів присвоюється інвентарний номер, який зберігається за цим об”єктом протягом усього періоду його експлуатації на даному підприємстві.Він проставляється на всіх первинних документах, що оформлюють наявність і рух об"”кта: типова форма № 03-1 “ Акт прийому-передачі(внутрішнього переміщення) основних засобів, “ Акт- на списання основниїх засобів” форма № 03-3.

На підприємствах, що мають невелику кількість об”єктів, аналітичний облік основних засобів ведуть за допомогою інвентарних книг.

Для контролю за зберіганням інвентарних карток складають в одному примірнику “Опис інвентарних карток обліку основних засобів” у розрізі класифікаційних груп.

Аналітичний облік основних засобів відображає технічну та економічну характеристики об”єкта,його місцезнаходження, первісну оцінку і переоцінку, а також норму амортизаційних відрахувань.У аналітичному обліку відображають усі зміни, що сталися за час експлуатації основних засобів.

4. Поняття зносу (амортизації) основних засобів.

У процесі експлуатації основні засоби фізично і морально зношуються.Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.Вони втрачають свої первинні фізичні якості, знижується їх техніко-експлуатаційні можливості, в результаті зменшується реальна балансова вартість основних засобів.

Амортизація- це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, протягом строку корисного використання активу.Вона відображає процес поступового списання(погашення) вартості об”єкта протягом часу його корисного функціонування та забезпечує дотримання принципу співвідношення витрат з доходами.

Знос основних засобів- сума амортизації об”єкта основних засобів, накопичена з початку строку їх корисного використання.

Об”єктом амортизації є всі основні засоби (крім землі).Земля та інші основні засоби, які мають необмежений строк корисного використання, не є об”єктом амортизації.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об”єкта.Строк корисного використання об”єкта основних засобів визначається підприємством самостійно з урахуванням:

- очікуваного використання об”єкта, з урахуванням його потужності або продуктивності

- фізичного та морального зносу,що передбачається

- правових та інших обмежень.

Нарахування амортизації починається при визначенні об”єкта основних засобів активом(при зарахуванні на баланс) з місяця, наступного за місяцем, у якому об”єкт основних засобів став придатним до використання.Нарахування амортизації призупиняється на період його реконструкції припиняється починаючи з місяця, наступного за місцем вибуття, переведення на реконструкцію, модернізацію основних засобів.Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Терміни, що використовуються при застосуванні методів амортизації основних засобів:

Вартість, що амортизується- первісна вартість об”єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів яку підприємство очікує отримати від реалізації (реалізації) після закінчення строку експлуатації необоротних активів.

Залишкова вартість- первісна вартість за вирахуванням суми зносу.

Знос- сума нарахованої амортизації, що перенесена на собівартість продукції.

Якщо залишкова вартість об”єкта основних засобів дорівнює нулю, то його ререоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об”єкта до його первісної вартості без зміни суми зносу об”єкта.

Підприємства можуть проводити нарахування амортизації основних засобів із застосуванням таких методів:

- Прямолінійний метод.

Річна сума амортизації визначається діленнямвартості, що амортизується на очікуваний період часу використання об”єкта основних засобів.

Перевагами прямолінійного методу є: рівномірність, стабільність, пропорційність нарахування амортизаціі та віднесення її на собівартість, простота і точність розрахунків.

- Метод зменшення залишкової вартості.

Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об”єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

- Метод прискореного зменшення залишкової вартості.

Прискорена амортизація передбачає зменшення суми амортизаційних відрахувань щороку.Завдяки цьому швидше накопичуються кошти для заміни вже амортизаційних об”єктів основних засобів.

- Кумулятивний метод.

- Виробничий метод

Застосування виробничого методу можливе лише у випадку, коли фактичний місячний обсяг продукції можна достовірно визначити.Цей метод змушує підприємство дбати про те, щоб виробничі об”єкти постійно експлутувалися, тим самим швидше “переносили” свою вартість на вартість готової продукції.

Перевагами методу є відповідність величини нарахованої амортизації до обсягу продукції, недоліком- складність визначення виробітку окремих об”єктів основних засобів.

5. Облік нематеріальних активів.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”

Нематеріальний актив- немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року для виробництва, торгівлі, адміністративних цілей надання в оренду іншим особам.

Нематеріальні активи відображають у балансі, якщо вони відповідають установленим критерієм визнання активів, тобто існує ймовірність того, що підприємство в майбутньому матиме економічну вигоду від них і їхня вартість може бути достовірно визначена.

До нематеріальних активів належать:

- права використання майна, природних ресурсів

- права промислової власності

- права інтелектуальної власності

- ділова репутація

- привілеї

- патенти

- інші нематеріальні активи.

Первісною вартістю нематеріальних активів є собівартість їхнього придбання або створення.

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс за первісною вартістю.

Якщо нематеріальний актив надійшов унаслідок обміну на інший актив, його первісна вартість визначається за справедливою вартістю одержаного активу, яка дорівнює справедливій вартості переданого активу з урахуванням будь-яких грошових доплат, здійснених під час обмінної операції.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух нематеріальних активів призначено активний рахунок 12 “ Нематеріальні активи”.

На дебеті рахунка 12 відображають придбання або одержання у результаті розробки нематеріальних активів, які обліковуються за первісною вартістю, і суму дооцінки таких активів, на кредиті- вибуття нематеріальних активів унаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості одержання підприємством у майбутньому економічних вигод від їхнього використання, а також суму уцінки нематеріальних активів.

Рахунок 12 “Нематеріальні активи” має такі субрахунки:

121 “ Права користування природними ресурсами”

122 “ Права користування майном”

123 “Права на знаки для товарів і послуг”

124 “Права на об”єкти промислової власності “

125 “ Авторські права “

126 “Гудвіл”127 “ Інші нематеріальні активи”

Література

1. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. Житомир. ПП”Рута”, 2001р., стор. 148-215

2. Чебанова Н.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Київ. Видавничий центр “Академія”, 2002р., стор. 265-343

Дата добавления: 2015-10-24