Мати-сира земля, візьми од мене що даю для Тебе.

Земля-Мати, дозволь мені зело брати (3 рази).»

Післяцьогодівчатавстають з колін, Леся бере у Олі та Ясі трави та починає їх розкладати на полотні, в той час Женя та Ромаха виносять глечик з водою та свічки дівчатам, та запалюють їх. Дівчата стають півколом за Лесею. Леся робить пластичні руки руками над травами та промовляє тричі:

« Трави мої шовкові, квіти мої веселі, даруйте мені вашу цілющу силу! »

Леся поливає трави водою з глечика, освячуючи їх,і роздає кожній дівчині по частині букету з трав, примовляючи:

«Мати-природа ходила, зілля родила, відром поливала – нам на поміч давала». «Мати-природа цезіллясіяла, а дощполивав – нам на поміч давав.»

Дівчата піднімають свої трави вверх та з’єднують їх, ходячи по колу та співаючи пісню.

«"Травка-веснянка" (веснянка)

Травко-муравко,

Стелись на галявку,

На стежку до броду,

На стежку до хати,

Де ходить по воду

Іванковамати.

Травко-ласкавко,

Стелись аж до ґанку.

— Ми будем з тобою,-

Матуся сказала.—

Покропим водою,

Щобти незів'яла.

Травко-веснянко,

Стелись на полянку,

На згір'яшовкові,

На луки підгаєм,

На землю вобнові,

Де ми виростаєм.

Леся: І понині збирають їх люди добрі, та дякують Любаві за дарунок її. А дівчата вплітають ці трави і свої вінки на Зелені свята, щоб «голова чистою була» та волосся гарне росло.

Дівчата залишаються на сцені.

Епізод «Ведення тополі» Дівчата наспівують лейтмотивну пісню про вінок. У кожної в руках букет квітів. Дівчата розміщуються по всій сцені: дві дівчини сідають на порталах сцени, одна на підйомі у задній частині сцени. Троє розміщуються по різним сторонам сцени по різним планам. Одна з дівчат зупиняється в центрі. Вона притискає до себе вінок та про щось думає. Женя: Я й собі ці трави у вінок вплету…. Ромаха: Чого задумалась? Стоїш оце непорушно, мов тополя. Женя: Цур тобі, мовчи, бо гляди іще наврочиш. Ромаха: Що? Женя: А ти хіба не знаєш, що тополя – то дівчина? Оля: Як дівчина? Женя: Жили якось у селі люди славні. В цей час двоє з дівчат підходять до першої дівчини, символічно демонструючи свої букети мов людей: Крістіна: Житий Яся: (обмотує свій букет хустиною) І Добрина. Женя: І народилася в них донька - чарівна, мов богиня. В цей час перша дівчина починає колисати на руках свій букет, а інші дівчата тихо наспівують колискову. Ромаха: З`явилася вона на світ у полі, тому й нарекли волхви дівчину Поляною або Полею. Женя: Палко полюбив Полю один юнак – Дівчата символічно за допомогою букетів показують Стрибу. Всі: Прудконогий Стриба. Женя: Та чарівну Поляну угледiв не тільки Стриба, Дівчата символічно, за допомогою букетів, показують Перуна. Всі: Сам Перун! Дівчина5: З небес побачив її вроду. Дівчина1: І розтопилося враз серце громовержця. Дівчина2: Привели Полю до Перуна, аби віддати в жони громовержцеві. Всі: Прощай, кохана моя Полю! Дівчина1: Скрикнув розпачливо Стриба, вихопив короткий мисливський меч і… Оля: Та досить вже, і так страшно! Дівчата: Та цить, сиди й мовчи! Женя: І мало не встромив його собі в серце. Дівчата символічно показують Перуна. Дівчата: Ні, не хочу, щоб на шлюбі моєму замість меду кров лилася!Хай же ти, прегарна Поляно, нікому не дістанешся! Дівчата розбігаються по всій площині сцену, після чого виконують пластичну композицію з букетами. А одна з них розміщується на спеціальному підйомі. Дівчина1: Сильніше від Хорса сяйнули блискавки, Дівчина2: Враз вдарив страшний грім. Дівчина3: У неймовірному страхові люди знов припали до землі. Дівчина4: А коли підвели голови, то вже не побачили красуні Полі. Дівчина1: Замість неї стояло дивовижне дерево - високе й тонке та струнке, як дівчина. Дівчина1: То наша Поляна! Дівчина2: То Поля, Дівчина3: Що то за дерево? Разом: Тополя. Дівчина1: Так і пристала до цього дерева назва - тополя, Дівчина3: Що поширилася по всій землі полянській. Дівчина2: І від тоді водять люди тополю, Дівчина4: Прикрашають її вінком з диво трав, прославляючи красу дівчини.

Надалі відбувається обряд рядження тополі,у якому одну дівчину інші починають рядити: хустиною, намистом, вінком. Дівчата виконують пластичну композицію у фіналі якої спускаються до зали. Дівчата бажають добробуту людям та повертаються на сцену.

Епізод про мак

Звучить весела музика. На сцені 7 дівчат. Вони сидять на кубах, у кожній в руках квіти, вони плетуть віночки.

Тарасенко: дівчата, а скажіть хто знає що треба робити, щоб врожай був хороший?

Муленко: я чула, що треба рано вранці вийти в поле та проказати магічні слова.

Лошкарьова: а я знаю, що поле, перед тим як сіяти врожай, треба свяченою водою окропити.

Настаченко: так, то все вірно, але най кориснішим є засівання поле маком.

Романченко: дівчата, а де це наша Настя забарилась?

Лошкарьова: та вона як раз за маками для віночків пішла.

Городиська: ой дівчата, а як той мак сіють?

Настаченко: от дурненька…

Дівчата сміються, кладуть тканини та встають.

Настаченко: а ну дівчатка, давайте їй покажемо!

Всі разом: зараз покажемо, покажемо.

Муленко: ти вставай у коло, я разом с тобою, і повторюй що дівчата робитимуть.

Музика змінюється на веселу. Дівчата стають у коло, водять хоровод. Гра «Мак». До кола входять дві дівчини, в руках у них палочки. Дівчата стоять навколо тих двох і співають:

Всі разом: При долині мак, засівають мак,

Коренастий, головастий.

Молодії молодиці, не ходіте на вулицю,

Станьте ви уряд, як в долині мак!

Дівчата, які стоять колом, показують дівчатам у колі, як мають робити, ті так роблять, а всі співають далі:

Дівчата виконують пластичну композицію

Всі разом: При долині мак, розцвітає мак,

Коренастий, головастий.

Молодії молодиці, не ходіте на вулицю,

Станьте ви уряд, як в долині мак!

Дівчата, які стояли в колі приєднуються до інших та всі разом виконують пластичну композицію.

Всі разом: При долині мак, поспіває мак,

Коренастий, головастий.

Молодії молодиці, не ходіте на вулицю,

Станьте ви уряд, як в долині мак!

Дівчата сміються, плескають в долоні та розбігаються на свої місця. Беруть до рук тканину і продовжують шити.

Лошкарьова: ну що награлись дівчата?

Всі разом: ой награлись.

На сцену виходить дівчина Настя, у неї в руках букет з квітів маку. Вона підходить до дівчат.

Тарасенко: а от і наша Настя.

Павленко: дівчата дивіться яких чудових маків я назбирала.

Муленко: ой які гарні.

Настаченко: дівчата скажіть, а звідки така чарівна квітка маку на світі узялася?

Романченко: о, ще одна…(дурненька).

Дівчата сміють.

Павленко: а ти що не чула легенду про вівчаря та дівчину-красуню?

Настаченко: та не чула, не чула, тому і питаю.

Павленко: ну тоді слухай…

Дівчина Настя підходить до кожної дівчини, говорить рядок легенди і дає дівчині квітку маку. Дівчина бере квітку, каже рядок і вплітає квітку у вінок. Настя роздає дівчатам всі квіти, стає по центру, дівчата підіймаються, виконують пластичну композицію, з’єднують віночки, заводять хоровод, у кінці заплетають дівчину в зелень та надягають великий вінок з маків.

: За нашим селом колись буяв розлогий степ.

:Щоранку вівчар піснею звеселяв і радував степ.

:Цей голос пісні кликав кохану дівчину вівчаря.

:Вона крадькома від злого батька приносила вівчареві їжу.

:Була щасливою у пестощах і розмовах з хлопцем.

: Одного дня не прийшла вівчарева наречена.

:Не прийшла вона і завтра, не прийшла і позавтра.

:Засумував хлопець, грав-вигравав, виспівував свої співаночки,

:А її все не було. Зажурився вівчар та він і не знав…

:що його кохана була покарана лихим батьком, багачем.

:Не вільно було їй ходити у степ. І затужила вона.

:Плакала, тужила, а пісня коханого ще більше краяла серце.

:То й умерла у журбі зі словами кохання на устах.

:Припав вівчар до нeї, поцілував, взяв на руки і поніс у поле.

:А зранене серце стікало кров'ю.

:Кожен кривавий слід палав за ними вогняними барвами.

:І зросли по тих слідах червоні маки.

Всі разом: Там, де колись був розлогий степ, тепер Долина Червоних мaків.

Дівчата закривають дівчину у вінку.

ЄПИЗОД СОНЯШНИК

На сцені знаходяться всі виконавці – 6 дівчат. Одна з дівчат починає наспівувати пісню, яку підхоплює друга, третя і так далі. пісня звучить тихо. На фоні учасники по черзі починають говорити.

Учасник 1: Розповідають, що це трапилось дуже давно.

На перший план виходить дівчина, учасники згуртовуються біля неї, розглядають її. Дівчина відрізняється від інших одягом (більш яскравим, але невимушеним).

Учасник 2: На світі жила маленька чарівна дівчинка з гарним ім'ям, що означало "квітка".

Учасник 3: Дівчинка обожнювала сонце і з світанку до заходу милувалася ім.

На другому плані з’являється зображення сонця, що робить символічній хід, тобто такий, як робить сонце упродовж дня. А в цей час всі учасники підіймають руки до гори, вітаючи.

Учасник 4: Коли ввечері сонце заходило, вона з сумом йшла додому, живучи мрією про те, що завтра вона знову його побачить.

Спів посилюється. Всі учасники танцюють символічний танок привітання сонця. Один учасник виділяється з люду. У центрі танка – дівчина.

Учасник 1: Так сталося, що цілий рік сонце з'являлося кожен день, і жодного разу, ні на мить хмари не закрили його. Для дівчини це було неймовірним щастям.

Раптово спів припиняється. На тиші учасник говорить.

Учасник 2: Однак те, що було радістю для неї, обернулася страшною бідою для маїсових посівів: перестали тягнутися вгору стебла, що не важчали качани.

Учасник 3: На додаток перестали рости і квасоля з перцем.

Учасник 4: Без дощу страждали всі рослини, від спраги вони поникли до самої землі.

Учасник 1: Засуха призвела до того, що поля залишалися безплідними.

Звучить жалісна мелодія. Всі учасники починають перестроюватись.

Учасники 2: Від голоду почали гинути люди. Вони щодня молилися богам, просячи дощ.

Виконується ритуал визову дощу.

Учасник 3: Побачивши все це, дівчина зрозуміла, чому люди терплять страждання і голод. Щоб викликати дощ, вона звернулася до бога сонця з благанням.

Учасник 4: Вона просила його сховатися за хмари і врятувати її народ.

Учасник 1: Сонце – боже наш! Молю тебе, звертаюся до тебе! Зжалься над людьми, сховайся за хмари і пошли нам дощик!..

Учасник 2: Молитва маленької дівчинки дійшла до бога Сонця.

Учасники перестроюються, радіють дощу.

Учасник 3: І ось вже все небо закрилося килимом з хмар. Пішов довгоочікуваний дощ.

Учасник 4: Води вилилося стільки, що маїс почав весело підніматися і всі його качани набрякли від великих, повновагих зерен.

Учасник 1: Всіх навколо охопила радість. Тільки бідна Квітка засумувала: вона страждала без такого улюбленого нею сонця.

Учасник 2: Без нього вона повільно згасала,

Учасник 3: але тут яскравий промінь пробився крізь хмари і повелів дівчині йти в священне селище, де ніколи не зникає сонце, де завжди цвітуть квіти.

Учасники беруть полотна і перестроюються. Головна героїня пробігає між ними. Полотна в певний момент «завмирають» за нею.

Учасниця 4: Там її будуть кликати "квітка сонця".

Учасник 1: Так чарівна дівчинка перетворилася на прекрасну квітку сонячного кольору, з темною - зовсім як її волосся і очі - серцевиною.

Учасник 2: Кожен день ця квітка розкривається назустріч сонцю на світанку і повертається за ним в його щоденному шляху по небу до самого заходу...

Знову «виходить» сонце, робить круг по небу, Шочіль проводжає його поглядом. Потім бере у руки зображення сонця. Полотна «розпадаються», а за ними галявини соняшників. Всі учасники танцюють кругом Шочіль, наспівуючи прославляння сонцю, тобто повторюючи ритуал зустрічі сонця.

Для вызова дождя необходимо обратиться к кашинам. Кашины - это особые святые сущности, обитатели небесных сфер. Они принадлежат к Иерархии Небесных Сил. Этот магический способ вызова дождя является очень древним. Своими корнями он уходит во времена древнейшей Индии. Обычно таким методом дождь вызывают в засушливое лето.

Считалось, что в древние времена люди хопи согрешили перед небесными сущностями. Именно поэтому ритуал вызова дождя сопровождался танцем с пением молитв, искренним раскаяньем людей и просьбой о прощении. Суть этого ритуала заключается в исчезновении барьера между хопи-людьми и кашинами. Через определенное время каждый танцор становится кашиной. Но главное в этом ритуале не сбиться с ритма, так как даже один неверный шаг может повлечь неудачу. В этом магическом ритуале могут принять участие от 9 до 19 человек. Важно, чтобы было нечетное количество участников.

Участники ритуала должны встать в круг. Левая, чуть согнутая в локте рука, должна быть на плече впереди стоящего танцора. А в правой руке каждого участника должна быть погремушка, наполненная горохом. Диаметр круга зависит от числа участников. Танцоры начинают движение шагом по часовой стрелке.

Начинать движение все должны с одной ноги, потряхивая в такт погремушкой. С каждым кругом темп ритуального танца возрастает. Ритмические движения тел, голосов и погремушек повторяются снова и снова.

В древние времена одежда участников ритуала состояла из травы с вплетенными в нее белыми цветами (в наших условиях хорош белый клевер). В наши дни танцоры должны быть одеты в белые одежды с зелеными поясами. К поясу надо прикрепить пучок белого клевера с правой стороны.

Ритуал проводится после захода солнца. Надо выбрать большую поляну на краю села, трава на поляне должна быть скошена. Встав в круг и начав ритуальный танец, участники должны хором произносить слова песни-молитвы.

Кашина! Прости меня! Кашина! Прости меня! Кашина! Дай

дождя, Напои меня! Кашина! Ливень, Господень дождь!

Кашина! Прости и напои меня! Кашина! Прости меня! Дай

дождя! Кашина! Прости меня! Дай дождя! Напои меня!

Кашина! Ливень, Господень дождь! Кашина! Прости и

напои меня! Кашина!

Песню-молитву надо повторять бесконечное число раз. Когда участники почувствуют, что кашины пришли, танец резко ускоряется. Кашины вступают в полную силу и повелевают дождю пойти. Участники, почувствовав порывы холодного ветра, внезапно резко прерывают танец. Небо темнеет. Начинает греметь молния и в скором времени начинается дождь.

Простой способ: выходишь на двор и выливаешь на землю ведро воды, да приговариваешь "лети вода на небо облачком, лейся с неба на нас дождиком" Помогало. А если много людей так сделает, так целый ливень может случиться.

ЄПІЗОД КОЛОССЯ

Одна з дівчат приносить іншим вінок з колосся та починає співати жниварську пісню під час якої дівчата обв'язують червоними стрічками вінок, а колосся його надламують.

Женя: Дівчата, а колосся надламати не забудьте, щоб воно хилилося до землі, як дяка щирій ниві нашій.

Дівчата доплітають вінок. Потім стають обличчям до глядача.

Оля: Наше жито вже в кінця. Нум дівчата до вінця.

Яся: А вже пшениченьці нашій кінець. Плете господиня наша вінець.

Павленко: Котився вінок по полю –

Просився до господаря в стодолу,

Пускай, господаре в стодолу,

Вже я набувся на полю.

Крис Вже я на полі набувся,

Буйного вітру начувся,

Ранньої роси напився.

Женя: Я не довго полежу

Знов на поле побіжу.

Дівчата обирають з поміж себе найгарнішу та надягають на неї вінок.

Дівчину у вінку – Настю Павленко беруть у коло і співають.

Зашуміла діброва,

Залящала дорога,

Господареві женці йдуть

Золотий вінок несуть.

Місяце - місяченьку

Світи нам доріженьку

Щоб ми не заблудили

Віночок не загубили.

В кінці пісні до дівчат виходить господиня з корзиною в руках. Корзину вона ставить біля себе. Дівчата стають довкола неї та водять хоровод, примовляючи:

Женя: Ой обжинки, господине, обжинки,

Оля: Дай нам меду, дай нам меду і наливки.

Яся: Несемо поклон

Кристина: Ізо всіх сторон,

Женя: Із гір, із подвір’я

На ваше подвір’я.

Оля: Із подвір’я до стодоли,

Із стодоли до комори,

Яся: З комори на нивоньку

У щасливу годиноньку.

Кристина: Ой чуй, пані чуй, вечеряти нам готуй.

Павленко підходить до господині й промовляє:

Павленко: Дай вам, Боже, щасливо дочекати

На той рік сіяти, орати,

А ми, здорові збирати!

Леся: Сійся-родися, жито-пшениця, всяка пашниця, рік у рік, краще ніж торік. (Господиня стає на коліна і вклоняється тричі, складає руки до молитви). Роди Боже на всяку долю: бідного і багатого, вдовиці і сироти.

Господині вручають вінок дівчата.

Оля: Нате вам вінець, а нам дайте на танець.

Господиня бере обжинковий вінок й дає дівчині гроші.

Дівчата співають: Закотилось сонечко за зелений бір

Ми підем вечеряти у багатий двір

А в багатому дворі

Хліба солі на столі,

І всього доволі,

Вареники в маслі, наливочка в пляшці.

Господиня дістає з корзини хліб та ласощі й частує дівчат.

Павленко: А ми жито ізжали,

Щоб за рік знов дочекали.

Скільки в небі зірочок,

Стільки на полі копичок.

Всі дівчата звертають увагу на господиню, яка піднімає вінок та підвішує його до_________.

ЯСЯ ФИНАЛ???

Дівчата збираються у коло навколо дівчина з вінком, та що з вінком виходить вперед тримаючи у руках вінок, звертається до дівчат.

Настаченко: «Віночок вити – життя любити». Чи знаєте ви, дівчата, нащо у віночку стрічки?

Романченко: Так, знаємо щоб вони косу нашу оберігали від злого ока.

Настаченко: А про магічне значення кольорів?

Муленко: Так, звісно.

Павленко: А, як же нам не знати.

Лошкарьова: Ну годі вам, давайте вже прив’язувати стрічки і заодно послухаємо хто, що знає.

Дівчина яка тримала вінок, вертається у центр кола і підіймає його над головою, інші дівчата беруть стрічки у руки та стають навколо неї, у кожної дівчини свій колір, та що повинна прив’язувати стрічку виходить на центр авансцени прив’язуваючи стрічку каже слова. Прив’язавши стрічку проходить далі по колу.

Муленко: Про це, юний друже, повинен ти знати:
Коричнева стрічка – земля, наша мати.
Вона в нас єдина, вона найрідніша
Коричнева стрічка – вона найміцніша.

Павленко: Ми хочем, аби ви усі зрозуміли:
Ці жовті стрічки – наше сонечко миле.
Воно дає світло, дарує тепло.
Без сонця життя б на землі не було.

Городиська: Дві стрічки: зелена і темно-зелена –
Це юність, краса. Це природи знамена.
Зелена трава і зелені листочки –
Дві стрічки зелені ми маєм в віночку.

Тарасенко: Дві стрічки: блакитна і синя, темніша –
Це небо і води. Хай будуть чистіші.
Дай Боже, щоб ми вберегли їхню суть,
Нам небо і води здоров’я дають.

Лошкарьова: Оранжева стрічка – м’яка паляниця.
Це й колос достиглого жита, пшениця.
Дивись, як оранжева стрічечка сяє,
Рум’яна, як хліб, й нам про хліб нагадає.

Романченко: А ця, фіолетова, те означає,
Що розум людський ще надій не втрачає
На те, що послухаєм розум і Бога,
На те, що щасливі ми будемо з того.

Муленко: Малинова стрічка або малинова
Про щедрість сказати своє хоче слово,
Про те, що не можна усе тільки брати,
Що траба навчитись і щедро давати.

Павленко: Багатство й достаток – рожева ця стрічка.
Багатство пора вже нам мати за звичку.
Достаток з рожевої стрічки всміхатись
Нам буде, як праці не будем боятись.

Лошкарьова: Якщо ви в вінок стрічки білі вплели,
То треба, щоб душу свою берегли.
Перлини душі ви збирайте в намисто,

Душа хай, як білі стрічки, вона буде чиста.

Після слів дівчата стають пів- колом, тримаючи стрічки у руках. Одна із дівчат починає співати пісню про віночок «__________________________», під час пісні дівчата виконують пластичну композицію. Виконавці завмирають у фінальній мізансцені танцю. Кажуть приказки про віночок, останню кажуть усі разом і співаючи ту саму пісню залишають сцену.

Пісня.

Котився віночок по полю,
да просився женчиків* додому:
«Ой додому, женчики, ходіте,
да мене у стодолу* візьміте.
Нехай же я в стодолі спочину, а восени знову на поле вилину.
Бо вже я дрібного дощику напився, вже ж я буйних вітриків начувся,
вже ж я од сонечка напікся, од ясного місяця насвітився, на яснії зіроньки надивився».

Тарасенко: Красить дівку добрий вінець;

Городиська: У вінця не знайдеш кінця;

Настаченко: Вийся віночку легесенько — стелися, доле, щасливесенько.

Пісня звучить у записі.

Дата добавления: 2015-09-04