Поліанна 12 страница

Роман «Поліанна» побачив світ 1913 року й відразу став шалено популярним. Мільйонні тиражі не могли задовольнити всіх, хто прагнув мати в своїй бібліотеці книжку про дивовижну дівчинку. По всій Америці створювалися «Клуби Поліанни», члени яких змагалися між собою у вмінні гратися у радість. Відома американська актриса, зірка німого кіно Мері Пікфорд, за право екранізувати роман заплатила його авторці астрономічну на той час суму. Пізніше ще один фільм за мотивами цього твору було знято на студії Волта Діснея з Хейлі Мілз у головній ролі. [220]

Безпосередність і щирість Поліанни так захопили читачів, що на адресу Елеонор Портер посипався шквал листів із проханням, а то й вимогами розповісти, що ж трапилося з дівчинкою далі. Тож уже 1915 року письменниця видала друком наступний роман - «Юність Поліанни», де розповіла про нові пригоди своєї героїні, яка подорослішала, але залишилася такою ж доброю і чуйною. На жаль, більше про неї Портер написати не встигла: у 1920 році вона пішла з життя. Наступного дня по її смерті найпопулярніша у США газета «Нью-Йорк Тайме» опублікувала некролог під коротким, але вагомим заголовком: «Померла авторка «Поліанни».

І все ж читачі не бажали прощатися зі своєю улюбленицею. За деякий час чотири письменниці написали продовження оповіді про неї. Так з'явилася ціла серія книжок під спільною назвою «Радісні книги Поліанни».

Відтоді минуло майже сто років, проте й досі пригоди незвичайної дівчинки захоплюють читачів, учать їх любити життя і дарувати радість один одному. Роман перекладено багатьма мовами світу (а ви тримаєте в руках перше видання українською), знято фільми, в театрах ідуть вистави, а в Росії навіть створена «Партія Радості».

Дехто може звинуватити авторку та її героїню в тому, що вони уникають проблем, намагаються не помічати трагедій людського життя. Але це зовсім не так. Свого часу Елеонор Портер зазначала: «Я ніколи не вважала, що треба заперечувати існування труднощів, страждань і зла. Просто, на мою думку, набагато краще сприймати невідоме бадьоро й радісно». Так чинила вона сама, і ця дружня порада, звернена до кожного з нас, лунає з вуст її милої, мудрої і безмежно близької нам героїні.

До речі, у сучасній англійській мові слово «поліанна» вживається дуже широко, й означає воно щиру і веселу людину, невиправного оптиміста (чомусь дорослі вважають, що оптимізм обов'язково треба виправляти). То як, юні читачі, може, повчимося гратися у радість? Це так цікаво і до того ж дуже просто; варто лише знайти щось радісне навіть у найприкрішій ситуації. І тоді наше життя, наче ліхтарики, осяють щирі усмішки, а головне -зміниться весь світ навколо нас. Не вірите? Тоді спробуйте переконатися уже зараз. І нехай вам допоможе Поліанна.

Наталя Лозняк

Дата добавления: 2015-09-04