Права і обов`язки працівників служби охорони праці

Спеціалісти служби охорони праці мають право: видавати кер івникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи (за формою згідно з додатком) щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.
Припис складається в 2 примірниках, один з яких видається керівникові робіт, об'єкта, цеху, другий залишається та реєструється у службі охорони праці, і зберігається протягом 5 років. Якщо керівник структурного підрозділу підприємства відмовляється від підпису в одержанні припису, спеціаліст з охорони праці надсилає відповідне подання на ім'я особи, якій
адміністративно підпорядкований цей структурний підрозділ, або роботодавцю;

зупиняти р оботу виробництв, дільниці, машин, механізмів, устатковання у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників;

вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимоги нормативно-правових актів з охорони
праці;

надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності посадових осіб та працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці;

за поліпшення стану безпеки праці вносити пропозиції про заохочення працівників за активну працю;

залучати, за погодженням з роботодавцем і керівниками підрозділів підприємства, спеціалістів підприємства для проведення перевірок стану охорони праці.

На працівників служби охорони праці покладаються такі обов’язки:

планування робіт з охорони праці і контролювання його виконання;

розробка положення про організацію управління охороною праці;

розробка функціональних обов’язків з охорони праці всіх керівників структурних підрозділів та інших службових осіб;

паспортизація умов праці на робочих місцях;

впровадження міжгалузевих та галузевих стандартів та інших нормативно-правових актів з охорони праці;

розслідування та аналіз виробничого травматизму, його облік та розробка відповідних заходів запобігання;

навчання працюючих і пропаганда знань з охорони праці.

60.Охарактеризуйте параметри звукового поля: звуковий тиск, інтенсивність, частота, коливна швидкість Шум – це хаотичне поєднання звуків різної частоти та інтенсивності. У виробничих умовах він негативно впливає на працівників: послаблює увагу, посилює розвиток втоми, сповільнює реакцію на небезпеку. Внаслідок цього знижується працездатність і підвищується ймовірність нещасних випадків. Тому питання боротьби з шумом актуальне для всіх галузей економіки. Для успішної боротьби з шумом потрібно знати його фізичні характеристики. Шум складається із звуків, а звук, як фізичне явище, являє собою коливальний рух, який поширюється хвилеподібно у пружному середовищі (газоподібному, рідинному чи твердому). Звук, а значить і шум, характеризується швидкістю с, м/с; частотою f, Гц; звуковим тиском р, Па; інтенсивністю І, Вт/м². Швидкість звуку залежить від характеристики середовища, в якому поширюється звукова хвиля. У газоподібному середовищі: C = (k p / r)^0,5, де k – показник адіабати (k = 1,44); р, - тиск та густина середовища. При нормальних атмосферних умовах (барометричний тиск р = 760 мм. рт. ст., температура t = 20 ºС) швидкість звуку в повітрі: с = 344 м/с. Частота звуку визначається кількістю коливань пружного середовища за одиницю часу і вимірюється в герцах (1 Гц – це одне коливання за секунду). За частотою звукові (акустичні) коливання поділяються на три діапазони: інфразвукові (з частотою коливань менше 20 Гц); звукові (сприймаються органом слуху людини – від 20 до 20000 Гц); ультразвукові – більше ніж 20000 Гц. У свою чергу звуковий діапазон поділяється на низькочастотний - до 400 Гц, середньочастотний – 400–1000 Гц, високочастотний – більше 1000 Гц. Звук, який поширюється у повітряному середовищі, називається повітряним звуком, а в твердих тілах – структурним звуком. Повітряний простір, в якому поширюються звукові хвилі, називається звуковим полем. У результаті коливань, які генеруються джерелом звуку, у повітрі виникає звуковий тиск - різниця між атмосферним тиском і значенням повного тиску у даній точці звукового поля. Поширення звукової хвилі супроводжується поширенням звукової енергії. Середній потік звукової енергії в будь-якій точці середовища за одиницю часу, віднесений до одиниці поверхні, перпендикулярної до напрямку поширення хвилі, називається інтенсивністю або силою звуку І в даній точці (вимірюється у Вт/м²). Співвідношення між інтенсивністю звуку І та звуковим тиском р має вигляд: І = р² / r с, де r та с – відповідно густина та швидкість звуку в даному середовищі. Існує два порогових значення звукового тиску та інтенсивності звуку. Мінімальні значення звукового тиску та інтенсивності звуку, які сприймаються органом слуху людини як звук, називаються порогом чутності. При частоті звуку f = 1000 Гц, яка прийнята базовою у акустиці, поріг чутності має наступні значення: р₀ = 2 × 10^-5 Н/м², І₀ = 10 × 10^-5 Вт/м². Звуковий тиск р_б = 20 Н/м² та інтенсивність звуку І_б = 1 Вт/м², при яких починають виникати звукові відчуття в органі слуху людини, називаються порогом звукового відчуття. Великий діапазон значень між порогами чутності та звукового відчуття (за звуковим тиском – 10⁶, а за інтенсивністю звуку – 10¹²) викликає чималі труднощі при їх практичному використанні. Тому від абсолютних значень параметрів звуку р та І перейшли до відносних значень – рівнів (L), застосувавши для цього логарифмічну шкалу: L = lg (I / I₀) = 2 lg (p / p₀), (Б) де І та р – відповідно інтенсивність звуку та звуковий тиск у даній точці; І₀ та р₀ – інтенсивність звуку та звуковий тиск на порозі чутності. Оскільки орган слуху людини спроможний розрізняти зміни рівня сили звуку на 0,1 Б (бела), то на практиці в якості одиниці рівня сили звуку використовується децибел (дБ) – десята частина бела (Б): L = 10 lg (I / I₀) = 20 lg (p / p₀), (дБ). Загалом встановлено, що інтервал від порогу чутності до порогу больового відчуття становить 120 Дб. Якщо у приміщенні знаходиться n однакових джерел із рівнем шуму кожного L, то сумарний рівень: L_S = L + 10 lg n (дБ).         50.Як здійснюється зняття показів виробничого шуму Звук - це механічні коливання, які поширюються в просторі. За частотою звукові коливання поділяються на три діапазони: інфразвукові з частотою менше 16 Гц, звукові від 16 до 20000 Гц та ультразвукові - більше 20 000 Гц. Ультразвук викликає функціональні порушення нервової системи, головний біль, зміни кров' яного тиску та складу і властивостей крові, зумовлює втрату слухової чутливості, підвищену втомлюваність. Ультразвук впливає на людину через повітря. а також через рідке і тверде середовище. Ультразвукові коливання поширюються у всіх згаданих вище середовищах з частотою понад 16000 Гц, допустимі рівні звукового тиску на робочих місцях при дії ультразвуку на певних частотах не повинні перевищувати значень, наведених в таблиці 4.1. Таблиця 4.1 Допустимі рівні ультразвуку

Частоти, кГц	12,5	16,0	20,0	26,0	31.5-100,0
Рівні звукового тиску, дБ

Шум - це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів. Під шумом розуміють усі неприємні та небажані звуки (їх сукупність), які заважають нормально працювати, сприймати потрібні звуки, відпочивати. Шум несприятливо впливає на людину і може спричинити хворобливі наслідки: з' являються симптоми перевтоми, послаблюється увага, підвищується нервова збудливість, знижується працездатність, порушується робота шлунково-кишкового тракту. Шум - це одна з форм фізичного (хвильового) забруднення природного середовища, адаптація до якого організму людини практично не можлива. Для характеристики шумових явищ використовують таку величину, як рівень шуму (звуковий тиск).

Для визначення рівня звукового тиску шумів встановлено логарифмічну шкалу. Кожний ступінь цієї шкали відповідає зміні інтенсивності шуму в десять разів і називається белом (Б) на честь винахідника телефону О.Бела. На практиці використовують одиницю в десять разів меншу за бел - децибел (дБ).

Органи слуху людини відчувають зміни гучності в 1 дБ. Допустимі межі сили звуку в різних мовах становлять 45...85 дБ. Шум з рівнем звукового тиску 110 дБ призводить до звукового спяніння, а потім починають руйнуватися тканини різних органів людини і в першу чергу слуховий апарат. У разі постійного шумового фону 70 дБ виникає розлад ендокринної та нервової системи, при 90 дБ - порушується слух. Вухо людини сприймає шум до 130 дБ. Нормою виробничого шуму є рівень звуку до 85 дБ.

Для вимірювання рівня шумів використовують шумомір. Рівні шумів визначаються згідно "Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку" ДСН 3.3.6.037-99 (таблиця 4.2).

Таблиця 4.2

Рекомендовані діапазони шумів

для сну - 30...45 дБ

для розумової праці - 45...55 дБ

для лабораторних досліджень, роботи з ЕОМ - 50...65 дБ

для виробничих цехів, гаражів, магазинів - 56...70 дБ

для вулиці - 40 дБ (вночі); 50 дБ (вдень)

для квартири - 30 дБ (вночі); 40 дБ (вдень)

Шумомір ВШВ-003-М2 (рис. 4.1) призначений для вимірювання рівня звуку з різними частотними характеристиками; рівня звукового тиску в діапазоні частот від 2 Гц до 18 кГц і октавних смуг в діапазоні частот від 2 Гц до 8 кГц: в промисловості і жилих кварталах; при розробці і контролі якості виробів; при дослідженні і випробовуваннях машин і механізмів. В шумомірі ВШВ-003-М2 використовується принцип перетворення звукових та механічних коливань об'єктів, що досліджуються, в пропорційні їм електричні сигнали, перетворюються і →→→→→→→→→→→→→→→→→→→→

вимірюються вимірювальним приладом. Для перетворення звукових коливань в електричні сигнали використовується капсуль М101. Конструктивно шумомір ВШВ-003-М2 складається: 1. Еквівалент капсуля мікрофонного призначений для електричного калібрування вимірювача перед вимірюванням рівня звукового тиску і має вигляд циліндра. 2. Попередній підсилювач ВПМ-101 призначений для узгодження високоомного опору капсуля з вхідним опором вимірювального приладу. 3. Джерело живлення 5Ф2.087.064. Воно призначене для живлення ВШВ-003-М2 від мережі змінного струму, напругою 220В частотою 50 Гц. 4. Кабель з'єднувальний має довжину 0,5 м і призначений для з'єднання при електричному калібруванні входу попереднього підсилювача через еквівалент капсуля мікрофонного з гніздом каліброваної напруги 50 шУ. 5. Прилад вимірювальний. На передній панелі виведені такі органи управління: Перемикач "РОД РАБОТЫ" з положеннями: "О" - для вмикання вимірювача; "4" - для контролю стану батарей; "►" - для вмикання режиму калібровки; Б, 8, 108 - для вмикання режиму Б (швидко), 8 (повільно), 108 (10 с). Показуючий прилад з стрілкою та шкалою - для відліку величини, що вимірюється, і для контролю напруги живлення. Перемикачі ДЛТ1, (ІВ, ДЛТ2, СІВ і одиничні світлові індикатори 20, 30... 130 Дб. Вони призначені для вибору межі вимірювання рівня звукового тиску. Індикатор ПРГ - для індикації перевантаження вимірювального тракту. Перемикач ФЛТ, Иі з положеннями: ЛИН - для включення ФНЧ 20 кГц, що обмежує частотний діапазон при вимірюванні рівня звукового тиску за характеристикою ЛИН. Перемикач ФЛТ ОКТ з кнопкою ЙНЬ, Н для включення одного з чотирнадцяти октавних фільтрів з середніми геометричними частотами 1 Гц.8 кНц. Кнопка СВ, ДІФ - для вимірювання в режимі вільного або дифузійного поля. Гнізда: 50 тУ - вихід з калібровочного генератора; "■©" - для під' єднання передпідсилювача ВПМ-101 Щоб виміряти рівень звукового тиску в діапазоні частот 2 Гц-18 кГц необхідно: 1. Встановити вимірювач в робоче положення і механічним коректором нуля встановити стрілку вимірювача на відмітку 0 нижньої шкали. 2. Встановити перемикачі в положення: РОД РАБОТЫ - 5; ФЛТ, Гц - ЛИН; ДЛТ 1, йБ - 80; Всі кнопки відпущені. ДЛТ 2, йБ - 50; При цьому світиться індикатор 130 Дб. 3. Провести вимірювання рівня звукового тиску, при цьому попередній підсилювач з капсулем слід тримати на витягнутій руці в напрямку джерела звуку. 4. Якщо при вимірювані стрілка приладу знаходиться на початку шкали, то слід її ввести в сектор 4-9 шкали дБ. 5. Якщо періодично загоряється індикатор ПРГ, то необхідно спочатку перемикач ДЛТ1, дБ включити на більш високий рівень (вліво), поки не погасне індикатор ПРГ), а потім, якщо необхідно, проробити те ж саме з перемикачем ДЛТ2, дБ. 6. Для одержання остаточного результату вимірювання слід додати покази, які відповідають індикатору, що світиться і покази за шкалою з стрілкою, дБ.                                                                                                      

Дата добавления: 2015-09-02