Дії персоналу при виникненні пожежі

Нормативно-правове забезпечення пожежної безпеки визначає Закон України «Про пожежну безпеку», Правила пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України. Відповідальність за пожежну безпеку структурних підрозділів управління освіти (кабінети, господарські приміщення тощо) несуть їх керівники. Обов’язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту відображені у відповідних посадових документах.

Порядок дій у разі виникнення пожежі. У разі виникнення пожежі дії працівників мають бути спрямовані на створення безпеки людей, їх евакуацію та рятування. Кожен працівник, який виявив пожежу або її ознаки (задимлення, запах горіння або тління різних матеріалів, підвищення температури в приміщенні тощо) зобов’язаний:

- негайно повідомити про це за телефоном до пожежної частини (при цьому чітко назвати адресу об’єкта, місце виникнення пожежі, а також свою посаду та прізвище);

- задіяти систему оповіщення людей про пожежу; – розпочати самому і залучати інших осіб до евакуації людей з будівлі до безпечного місця згідно з планом евакуації;

- сповістити про пожежу начальника або чергового адміністратора; – організувати зустріч пожежних підрозділів, вжити заходів щодо гасіння пожежі наявними в установі засобами пожежегасіння. Під час проведення евакуації та гасіння пожежі необхідно:

- з урахуванням обстановки, що склалася, визначити найнебезпечніші евакуаційні шляхи і виходи до безпечної зони у найкоротший термін; – ліквідувати умови, які сприяють виникненню паніки.

- евакуацію людей починати з приміщення, у якому виникла пожежа і суміжність з ним приміщень, яким загрожує небезпека поширення вогню і продуктів горіння. Хворих слід евакуювати в першу чергу;

- ретельно перевірити всі приміщення, щоб унеможливити перебування у небезпечній зоні людей;

- виставляти пости безпеки на виходах у будівлі, щоб унеможливити повернення працівників до будівлі, де виникла пожежа;

- у разі гасіння намагатися у першу чергу забезпечити сприятливі умови для безпечної евакуації людей;

- утримуватися від відчинення вікон і дверей, а також від розбивання скла, в іншому випадку вогонь і дим поширяться до суміжних приміщень. Залишаючи приміщення або будівлі, що постраждали від пожежі, потрібно зачинити за собою всі двері і вікна. План евакуації працівниківв у разі виникнення пожежі.

№ з\п	Назва дії	Порядок та послідовність	Посада виконавця
	Повідомлення про пожежу	У разі виявлення пожежі необхідно негайно повідомити за телефоном 101 до пожежної частини, дати сигнал (довгий дзвоник) для оповіщення людей, повідомити керівника закладу або чергового адміністратора.	Черговий
	Евакуація працюючих з будівлі, що загорілася, порядок евакуації при різних варіантах	За сигналом оповіщення усіх працівників треба вивести назовні через коридори.	Черговий адміністратор
	Звіряння списочного складу працюючих з фактичною наявністю евакуйованих з будівлі	Усі евакуйовані з будівлі працівників перевіряються за наявними в групах і кабінетах поіменними списками
	Розміщення евакуйованих.	У денний час працівників розміщують у небезпечному місці.	Черговий адміністратор
	Гасіння пожежі, яка виникла, працівниками до прибуття пожежної частини (ДПД)	Гасіння пожежі проводять негайно з моменту її виявлення силами працівників. Для гасіння використовують всі наявні засоби пожежегасіння.	Заст. директора з г\ч

5.Які існують методи контролю параметрів вібрації ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИЙ РІВЕНЬ (ГДР) – вплив на людину факторів довкілля – шуму, вібрації, забруднювачів, температури тощо – періодично або протягом усього її життя (прямо чи опосередковано – через екосистеми), який не спричиняє соматичних або психічних розладів, а також змін стану здоров'я, працездатності, поведінки, що виходять за межі пристосувальних реакцій. Вимірювання вібрації виконують відповідно до положень ГОСТ12.3.012–75ССБТ «Средства измерения и контроля вибрации на рабочих местах. Технические требования». Для вимірювання загальної вібрації датчик вимірювального приладу закріплюють на робочій площадці чи сидінні оператора, а для контролю характеристик локальної вібрації – в місцях контакту рук працюючого з елементами обладнання. Гігієнічну оцінку вібрації здійснюють такими методами: 1. Частотним (спектральним) аналізом. 2. Інтегральною оцінкою. 3. Дозною оцінкою. Основним методом, що характеризує вплив вібрації на організм людини, є частотний аналіз – вимірювання логарифмічних рівней віброшвидкості (Lv) чи віброприскорення (Lw) на середньогеометричних частотах октавних смуг. Одержані величини представляють у графічному вигляді, як гістограми в координатах «Lv (Lw) – fсг», де fсг – середньогеометричні частоти октавних смуг. На цей графік наносять також значення ГДР вібрації для кожної середньогеометричної частоти, з урахуванням типу виробничого приміщення. Якщо гістограма реальних значень рівня вібрації (Lv чи Lw) перетинає графік залежності ГДР чи лежить нижче нього, то це свідчить про перевищення допустимого рівня вібрації. У цьому разі необхідно застосовувати відповідні заходи та засоби захисту працюючих. В протилежному разі, коли гістограма реальних значень рівня вібрації (Lv чи Lw) лежить нижче графіка ГДР, це вказує на допустимість вібраційного впливу на персонал. Для загальної вібрації вимірювання виконують в триоктавних смугах частот. Інтегральну оцінку вібрації застосовують, як орієнтовну. Показник «доза вібрації» рекомендується використовувати для оцінки вібрації з урахування тривалості (часу) дії. Дослідження вібрації виконують спеціальними приладами – вимірювачами шуму і вібрації. Відносно до джерела виникнення вібрації заходи колективного захисту поділяються на такі: 1. зниження параметрів вібрації впливом на джерело виникнення; 2. зниження інтенсивності вібрації на шляху її поширення від джерела виникнення. Метод зниження параметрів вібрації впливом на джерело виникнення Вплив на джерело виникнення вібрації зводиться до зміни: конструктивних елементів джерела вібрації; характеру сил і моментів, обумовлених робочим процесом у машині, що викликають вібрацію. Використовують також методи зрівноважування окремих деталей, вузлів машин і механізмів; відстройку по частоті робочого режиму обладнання від діапазону резонансних явищ. Відстройка від режиму резонансу виконується за допомогою раціонального вибору маси й пружності коливної системи, або зміною частоти змушувальної сили. Метод зниження інтенсивності вібрації на шляху її поширення На шляху поширення вібрацію знижують за рахунок таких технічних рішень: використання додаткових пристроїв, що вбудовують в конструкцію машини (віброізоляційні, віброгасні); застосування покриття, що демпфірує вібрацію; використання антифазної синхронізації джерел вібрації. Останній метод може бути реалізований тільки при парній кількості джерел вібрації, та за умови, що ці джерела характеризуються однаковими вібраційними характеристиками. При проектуванні засобів віброзахисту у ряді випадків використовують комбінації вказаних методів. Ефективним методом зниження рівня вібрації є динамічне віброгасіння. Засоби динамічного віброгасіння за принципом дії підрозділяються на динамічні й ударні. Індивідуальні засоби захисту працюючих від дії вібрації Індивідуальні засоби захисту від дії вібрації за місцем →→→→→→→→→→→→→→→→→→→→ праці; медичного обслуговування та санітарно-профілактичними заходами, що призначені для збереження здоров'я. РОЗДІЛ 3:У процесі трудової діяльності можна виділити, з одного боку, людину, котра працює, а з другого, — виробництво (простір, в якому відбувається трудова діяльність, де виникає небезпека і де людина зазнає її впливу), куди включається предмет та знаряддя праці, а також навколишнє середовище. Для захисту людини від виробничої небезпеки передбачена система охорони праці. Небезпека — це явища, процеси, об’єкти, здатні за певних умов завдати шкоди здоров’ю чи життю людини як відразу, так і в майбутньому, тобто викликати небажані наслідки. Джерелами небезпеки є знаряддя праці (інструмент, спеціальні пристрої, машини), сам предмет праці або виробниче середовище. Оточуюче виробниче середовище, зокрема соціальне оточення, може стати джерелом психічної травми. На нинішньому етапі відбувається швидке фізичне спрацювання основних фондів і технологій. У деяких галузях воно досягає 70 % і більше. Стабільна експлуатація потенційно небезпечних виробництв часто ускладнюється недостатньо надійним зовнішнім енергопостачанням. Залишені, по суті, сам на сам зі старими й новими проблемами, багато підприємств працюють за межею допустимого ризику. Серед робіт, що виконуються на виробництві, спеціально виділяються роботи з підвищеною небезпекою (з піднімальними кранами, балонами великого тиску, з електромережами високої напруги тощо). Переважна більшість об’єктів підвищеної небезпеки зосереджена в атомній енергетиці, в нафтогазовому, хімічному та нафтохімічному комплексах. У небезпечних зонах діють або періодично виникають фактори, небезпечні для життя й здоров’я людини. При цьому стан умов праці, за якого виключене діяння на працівників небезпеч­них і шкідливих виробничих факторів, називається безпекою праці. Система організаційних заходів та технічних засобів, що запобігають впливу на працівників небезпечних виробничих факторів, визначає поняття «техніка безпеки». Об’єктами вивчення техніки безпеки є: технологічний і трудовий процеси; особливості обладнання, інструментів та пристроїв з точки зору безпеки праці; виробниче середовище в цілому, а також його складові (технічні, організаційні, соціальні), які можуть бути причиною виробничих травм чи сприяти їх виникненню й посиленню їх дії). Виділяють такі завдання техніки безпеки: виявлення причин травматизму, профзахворювань і потенційних небезпек; визначення заходів та технічних засобів, що забезпечують безпеку обладнання, а також технологічного і трудового процесу; підготовку й обґрунтування матеріалів для законодавства з техніки безпеки, правил і норм, технічних умов, інструкцій із забезпечення безпеки будівель, споруд, обладнання, технологічних процесів); проведення повного обліку виробничих травм і аналіз причин їх виникнення; вивчення й дослідження наявних технологічних процесів та впровадження нових, більш досконалих, які забезпечують безпеку праці, а також механізацію тяжких і шкідливих робіт; розробку матеріалів і організацію роботи з інструктажу та навчання працівників безпечним прийомам праці. До необхідності постійно підвищувати рівень безпеки праці керівників підприємств (власників), керівників виробничих підрозділів спонукають три причини: природний людський обов’язок стосовно своїх працівників; мотиви економічного характеру; вимоги відповідних правових норм. РОЗДІЛ 4:Вогонь здатний викликати значні руйнівні та смертоносні наслідки. До таких проявів вогняної стихії належать пожежі. Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогни­щем, що розповсюджується у часі і просторі. Залежно від розмірів матеріальних збитків пожежі поділяють­ся особливо великі (коли збитки становлять від 10000 і більше розмірів мінімальної заробітної плати) і великі (збитки сягають від 1000 до 10000 розмірів мінімальної заробітної плати) та інші. Проте наслідки пожеж не обмежуються суто матеріальними втра­тами, пов'язаними зі знищенням або пошкодженням основних ви­робничих та невиробничих фондів, товарно-матеріальних цінно­стей, особистого майна населення, витратами на ліквідацію пожежі та її наслідків, на компенсацію постраждалим і т.ін. Найвідчутні- шими, безперечно, є соціальні наслідки, які, передусім, пов'язують­ся з загибеллю і травмуванням людей, а також пошкодженням їх фізичного та психологічного стану, зростанням захворюваності на­селення, підвищенням соціальної напруги у суспільстві внаслідок втрати житлового фонду, позбавленням робочих місць тощо. Не слід забувати й про екологічні наслідки пожеж, до яких, у пер­шу чергу, можна віднести забруднення навколишнього середовища продуктами горіння, засобами пожежогасіння та пошкодженими матеріалами, руйнування озонового шару, втрати атмосферою кис­ню, теплове забруднення, посилення парникового ефекту тощо. Цілком закономірно, що існує безпосередня зацікавленість у зни­женні вірогідності виникнення пожеж і зменшенні шкоди від них. Досягнення цієї мети є досить актуальним і складним соціально- економічним завданням, вирішенню якого повинні сприяти сис­теми пожежної безпеки. 10.Система штучної (механічної) вентиляції, її вибір, конструктивне оформлення Механічна вентиляція.Механічна вентиляція - комплекс вентиляторів і повітроводів, що забезпечує постійний повітрообмін у приміщенні незалежно від зовнішніх метеорологічних умов. У разі необхідності він включає пристрої для обробки повітря, яке надходить у приміщення (підігрівання, охолодження, зволоження чи осушення) та забрудненого повітря (очищення), яке викидається назовні. При механічній вентиляції організований рух повітря виникає за рахунок різниці тисків (напорів), що створюється вентиляторами. Вона застосовується у вентиляційних системах із значними аеродинамічними опорами, які виникають у випадках складної обробки та розподілу повітря. Механічна вентиляція може бути припливною чи витяжною, а також припливно-витяжною. Припливна система вентиляції(рис.9.3, а) забирає зовнішнє повітря вентилятором через фільтр для очищення від пилу, через калорифер для підігріву повітря чи через кондиціонер, яке потім подається у приміщення, де створюється надлишковий тиск. Забруднене повітря виходить назовні через двері, вікна, ліхтарі та щілини або в інші приміщення неочищеним. Припливні системи застосовуються для вентиляції приміщень, в яких не допускається попадання забрудненого повітря знадвору чи суміжних приміщень. Припливні системи вентиляції також компенсують повітря, що витягується місцевими відсмоктувачами та витрачається на технологічні потреби: вогневі процеси, компресорні установки, пневмотранспорт і ін. Рис. 9.3. Схеми механічної вентиляції: а) припливна; б) витяжна; 1 - пилоочисний фільтр; 2 - калорифер; 3 - вентилятор; 4 - магістральний повітровід, 5 - вентиляційні нагнітальні (забірні) насадки; 6 - очисник забрудненого повітря; 7 - припливна вентиляційна камера Звичайно при промисловому монтажі вентиляційного обладнання пилоочисний фільтр, калорифер, вентилятор та розподільну систему повітроводів розміщують в окремому приміщенні - вентиляційній камері, яка будується із вогнетривких матеріалів (бетон, цегла, метал). Витяжна система вентиляції(рис.9.3, б) через мережу повітроводів видаляє за допомогою вентилятора забруднене повітря, яке перед викидом в атмосферу очищається. При цьому в приміщенні створюється знижений тиск, внаслідок чого повітря підсмоктується знадвору через вікна, двері, нещільності конструкцій або із суміжних приміщень. Витяжні системи доцільно застосовувати: у випадках, коли шкідливі виділення даного приміщення не повинні поширюватися на інші; для приміщень із короткочасним перебуванням людей та при невеликих кількостях витяжного повітря. Припливно-витяжна система вентиляціїскладається з двох окремих систем - припливної та витяжної, які одночасно подають у приміщення чисте повітря та витягують із нього забруднене. Припливно-витяжні системи є найбільш поширеними у промисловості, тому що вони більш повно задовольняють умовам створення нормованих параметрів повітря у робочій зоні виробничих приміщень. Іноді для зменшення витрат теплоти у холодний період року або холоду при кондиціюванні повітря у теплий період року застосовуються системи із рециркуляцією відпрацьованого повітря (до зовнішнього повітря підмішується частина витяжного повітря). Можливо улаштування також змішаної системипри одночасній дії механічної та природної вентиляції Позитивними якостями механічної вентиляції є можливість обробки припливного та витяжного повітря (очищення, підігрівання, зволоження тощо); подачі та забирання повітря з будь-якого місця об’єму приміщення при регулюванні його витрати (повітрообміну). Недоліки цієї системи вентиляції - висока енергоємність, металоємність та значні експлуатаційні витрати. Сукупність нормативних РЗТ для дев'яти октавних смуг називають граничним спектром. Для різних робочих місць в залежності від характеру трудової діяльності приймають різні значення граничного спектру (ГС). Наприклад, ГС = 80. Цифра 80 означає допустимий РЗТ в октавній смузі з середньо-геометричною частотою 1000 Гц. Другий метод - нормування інтегрального (по всьому діапазону частот) рівня шуму, виміряного за шкалою А шумоміра. Цей показник називають рівнем звуку (РЗ) і вимірюють в дБА. Шкала А шумоміра використовується для оцінки постійного та непостійного шуму, то відповідають приблизно лініям рівної гучності (рис. 11,1). Рівень звуку пов'язаний із граничним спектром залежністю: L = ГС+5 дБ, дБА. Рис 11.1. Криві рівної гучності Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот і рівні звуку на робочих місцях для широкополосного постійного та непостійного (крім імпульсного) шуму наведені в табл. 11.1. У відповідності з ГОСТ 12.1.003-83 допустимі рівні звукового тиску, рівні звуку на робочих місцях слід приймати: для широкосмугового - за табл. 11.1; для непостійного – на 1 дБ менше значень, вказаних в табл. 11.1; для шуму, який і утворюється в приміщеннях установками кондиціювання повітря, вентиляцією і повітряним опаленням, - на 5 дБ менше значень, вказаних в табл. 11.1. Крім ГОСТ 12.1.003 83 існують різні нормативні документи, які обмежують рівні шуму. Так, рівень шуму, який створюється підприємствами на території житлової забудови, обмежується санітарними нормами СН-245-71, нормування шуму в житлових будинках та будівлях загального користування проводиться у відповідності із санітарними нормами СН-872-70. Шум на робочому місці є допустимим, якщо вимірювані рівні звукового тиску в усіх октавних смугах спектру цього шуму чи рівні звуку нижче допустимих значень.     середовища, а також заходів з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів; • забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема зайнятих на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, вживають заходів до проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці; • вносять пропозиції щодо створення регіональних (комунальних) аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності; • здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці; • затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів; • приймають рішення щодо створення комунальних аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності.   здійснює організаційне і методичне керівництво і контроль за проведенням роботи на всіх етапах; формує необхідну правову і нормативно-довідкову базу; організовує її вивчення; визначає і залучає у встановленому порядку необхідні організації до виконання спеціальних робіт; організує виготовлення планів розміщення устаткування по кожному підрозділу з урахуванням його експлікації, визначає межи робочих місць (робочих зон) і присвоює їм відповідний номер; складає перелік робочих місць, що підлягають атестації; порівнює використовуваний технологічний процес, склад устаткування, використання сировини і матеріали з передбаченими в проектах; визначає обсяг досліджень небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища й організує їхнє дослідження; прогнозує і виявляє джерела небезпечних і шкідливих факторів на робочих місцях; встановлює на підставі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника (ЄТКД) відповідність найменувань професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У випадку невідповідності назви професії (посади) приводиться у відповідність з ЄТКД по фактично виконуваній роботі; складає "Карту умов праці (надалі – Карта) на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних місць (дод. 2); проводить атестацію і складає перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з несприятливими умовами праці; уточнює діючі і вносить пропозиції на встановлення пільг і компенсацій залежно від умов праці, визначає витрати на дані цілі; розробляє заходи щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників.   фрамуг, при цьому свіже повітря надходить через нижній ряд прорізів на рівні 0,3...1,8 м від підлоги. У холодний період року, для запобігання охолодженню працівників,, надходження зовнішнього повітря регулюють в обмеженій кількості за допомогою верхнього ряду прорізів, який розташовують на рівні не нижче 4 м від підлоги.

	розрідження 20...30 мм рт.ст

Рис. 9.1. Схема аерації цеху за допомогою ліхтаря із вітрозахисними щитами:

1 - джерела тепловиділення; 2 -вітрозахисні щити

Ефективність аерації забезпечується вітрозахисними щитами (сталь, азбестоцемент), які запобігають дії лобового вітру на потік вентильованого повітря.

Процес природного повітрообміну буде тим інтенсивнішим, чим більша різниця температур внутрішнього і зовнішнього повітря та вища швидкість вітру V. Вітер, незалежно від його напрямку, створює ще одну зону розрідження у просторі між щитами та стінками ліхтаря, яке сприяє вилученню забрудненого повітря.

У багатоповерхових будівлях та приміщеннях невеликих об’ємів замість ліхтарів використовують витяжні аераційні шахти (канали у стінах), які закінчуються зонтами для захисту від атмосферних опадів або дефлекторами.

Дефлектор (рис. 9.2) підсилює аерацію. Вітровий потік будь-якого напрямку при об^тіканні дефлектора створює навколо переважної його поверхні додаткове розрідження, що викликає тягу забрудненого повітря із витяжної труби. Ефективність дефлектора зростає із збільшенням швидкості вітру і висоти установки над дахом будівлі.

Перевагами природної системи вентиляції є простота конструктивного виконання та експлуатації, а також її економічність у зв'язку з відсутністю витрат енергії на переміщення великих об'ємів повітря. До недоліків природної вентиляції можна віднести залежність ефективності вентиляції від температури та швидкості зовнішнього повітря, неможливість очищення і регулювання параметрів (температура, відносна вологість) припливного та забрудненого повітря, що надходить, є атмосферу.

Рис 9.2 Дефлектор конструкції ЦАП:

1 - витяжна труба; 2 - протидощовий ковпак (зонт); 3 - конус, що запобігає зворотній тязі повітря у приміщення; 4 - зовнішня оболонка

Дата добавления: 2015-09-02