Сатаністи в Україні.

Більшість українців про сатанізм і сатаністів природно не дуже полюбляють думати. Але коли все ж таки згадують, виходить приблизно така картина: сатаністи – це прихильники різноманітних, найчастіше втаємничених, «темних» культів, які серйозно загрожують суспільству. Адже вони влаштовують варварські погроми на цвинтарях, паплюжать ікони, навіть можуть зґвалтувати чи вбити людину. Про різноманітні злочини, скоєні на підставі такої ідеології, ми час від часу чуємо в різних українських містах.

Cатаністи чи ті, хто себе так називає, накоїли справ лише протягом останнього часу. Типовий приклад – кілька років тому в Тернополі поблизу однієї з місцевих церков знайшли розіп’яте кошеня й осквернену ікону. Дуже часті вандалізм на цвинтарях, а інколи сатаністи навіть завдають шкоди людям. Але такі ситуації, буває, дають дуже цікавий ефект. Міліція більшість таких випадків взагалі не фіксує, а прості люди, в той же час, можуть списати на сатаністів те, чого вони не робили. До речі, одна з останніх згадок про сатаністів була пов’язана з пожежею у одній з будівель Видубицького монастиря. Місцеві ченці кажуть, що її підпалили прихильники темних культів, міліція й пожежники все списують на електрику. Так чи інакше, сатаністи знову потрапили в новини.

За великим рахунком, сатанинська біблія вчить, як протистояти християнству, робити все навпаки з тим, що написано в Біблії автентичній. ЛаВей вже на початку книги зазначає, що вона веде до пізнання істини, ось тільки дуже специфічним шляхом. І висловлює ідеї, які в більшості своїй серйозної загрози іншим не несуть. «Християнська віра визначає сім смертних гріхів…

Сатанізм вбачає задоволення в кожному з них, якщо вони ведуть до фізичного, духовного та морального задоволення», — говорить «головний сатаніст». Ідея взагалі не нова, ще з ХІХ століття з’являлися книги, що пропонували зруйнувати християнську мораль і протиставити їй якусь іншу, найчастіше зовсім протилежну. Крім того, сатаніти намагаються осучаснити свої ідеї, і приділяє велику увагу проблемам сексу, який вітається у переважній більшості форм, святам сатаністів – травневій Вальпургієвій ночі та такому популярному зараз Хеловіну, тощо. Багато він говорить про магію, що створює навколо сатанізму ауру утаємниченості.

Але, якщо більш уважно придивитися до тексту, в ньому можна побачити куди більш неоднозначні речі, ніж критика іншої релігії.Виявляється, сатаніст може приносити людські жертви. «Сатаніст приносить людську жертву тільки тоді, коли вона може слугувати двом цілям – для звільнення чарівника від зла у формі прокляття і, що більш важливо, для позбавлення від відразливого індивідуала.

За жодних обставин сатаніст не приносить у жертву тварину або дитину», — говорить сатанинська біблія. І уточнює, що жертвою може стати «будь-хто, хто вчинив з вами невірно, той, хто зійшов зі шляху, щоб завдати вам шкоди і труднощі для вас… Людина, яка напрошується на прокляття своїми діями». Досить розпливчасте формулювання, адже потенційною жертвою може стати і релігійний опонент, і сусід, який заважає вам спати, і ще багато хто. Причому вбити таку людину, на думку ЛаВея, це справжній моральний обов’язок. А якщо додати, що сатанізм звертає головну увагу на людське его («найвеличніше зі всіх свят в сатанинській релігії — власний день народження») та дуже добре вбудовується в сучасну масову культуру (через музику, літератур, кіно тощо), подібне поєднання різних ідей таки містить у собі потенційну небезпеку.

Виходить, що сатанізм, — досить привабливий мікс релігії, егоїзму, традиції невдоволення християнством, яку сформувала західна культура, уявлень про магію, масової культури. Особливо актуальне останнє, адже процес певного «опопсіння» деякі сатаністи навіть критикують. В Інтернеті можна знайти багато джерел, які сатанинську тематику в рок-музиці, одязі, літературі тощо називають «псевдосатанізмом», звертаючи увагу на те, що в реальному житті прихильники цих речей досить спокійні та врівноважені люди, які не беруть участі в жодних чорних месах.

Дійсно, немало знайдеться молодих людей в тій же Україні, які підспівують на концертах, скажімо, гурту «Коррозия металла», слова про батька-диявола, носять сатанинську символіку (в нас якийсь час була дуже популярною перевернута зірка в колі, пентакль, який можна придбати чи не в кожному місті), а ні про жодні жертвоприношення чи щось подібне не чули. А ще сатаністи, принаймні західні, постійно намагаються дистанціюватися від злочинних дій, говорячи про те, що вони просто сповідують свою релігію. Та інколи від злочинів все ж таки не утримуються.

Інформація про злочини, скоєні саме сатаністами, час від часу стає відомою широкому загалу. Інколи це ритуальні вбивства. Наприклад, одна дуже гучна справа. У 1972 році сатаністи вбили дружину знаменитого режисера Романа Поланського, відомого фільмами на окультну тематику («Дитина Розмарі», «Дев’яті ворота»). Про те, що це були саме прихильники культу сатани, свідчила символіка, залишена на стінах будинку, де було скоєно злочин. Буває, з’являються й повідомлення про самогубства, сексуальне насильство і зрештою, просте пошкодження чужого майна – підпал церков, паплюження церковних предметів тощо. Не забуваємо й про вандалізм на цвинтарях, від якого особливо страждають могили з хрестами. Але в більшості випадків причетність свою до цих дій сатаністи спростовують, посилаючись на чи то п’яну, чи то хвору молод

Дата добавления: 2015-09-02