З чого все почалося

А почалося все одного гарячого літа, не пам’ятаю, який це рік, але мені тоді було років 10-12...

Всі події відбувалися під Харковом в літньому таборі «Зелёная горка»...

Все було, як у всіх літніх таборах: відпочинок, гульки, дискотека, мєдляки з дівчатами... Я був активним і любив потанцювати, і трапилося так, що я не мав кого запросити: всі активні дівчата вже танцювали, я помітив дівчину з нашого «отряду». Спочатку підійшов до вожатої і запитав, як звати дівчину, а потім вже запросив її танцювати...

Її звали Іра... Пам’ятаю цей вечір так, буцім це було вчора).

Іра – моя перша справжня любов... Це був просто незабутній місяць, місяць дитячого і наївного кохання.

В той вечір я танцював тільки з нею. І наступними вечорами також намагався піймати її й потанцювати з нею... Вона тікала, а я її ловив...))) А далі, далі кожного вечора перед сном, коли вона йшла лягати спати, я чекав її перед кімнатою й цілував на ніч. Це було дуже романтично!

Ще пам’ятаю, майже в кінці зміни в Ірусі було День народження, ми всі святкували його в «барі». І я вітав її українською, це було оригінально...

Зміна підходила до кінця, а ми продовжували бавитися в кохання, нам було добре разом. І одного прекрасного дня зміна закінчилася. Всі роз’їжджалися додому, за всіма приїжджали батьки, і за Іруською також. Ми попрощалися поцілунком, і вона поїхала...

Я взяв її номер в подружки, але так за рік і не подзвонив, а потім загубив номер(((.

Але в пам'яті залишилися найкращі і найдорожчі спогади...!!!

23.02.11

шкільна любов

Все почалося влітку 2005 року. Я тоді якраз закінчив 9 клас в Луговому і йшов вчитись в Заболотці. Того літа почав з Я. Б. ходити вечорами туди в село. Одного такого вечора я познайомився з нею – Малою... Ми всі сиділи в парку, спілкувались, прикалувались, вона сиділа у мене на колінах, і я якось жартома запитав її: «Будеш моєю дівчиною?». Тоді ніхто не звернув на це увагу, а я й досі з посмішкою згадую той вечір....

Потім почалася школа... Щось промайнуло між нами, але ніхто не робив першого кроку. Людиною, яка спілкувалася з нами обома, була її краща подруга і моя нова знайома та однокласниця Віка...

Нічого не відбувалось до мого Дня народження. Я вирішив виставити нашому класу і друзям у «Віолі»... Все було: вітання, подарунки, вино, горілка...

Вийшов провітритись, за мною Мала, Віка і Я. Б. І чомусь саме Я. Б. і Віка дуже хотіли, щоб ми зійшлись. І от на вулиці було всього два крісла і Віка посадила Малу мені на коліна, а сама сіла на коліна Бонду.

Вони почали з нас гнати: «Поцілуйтесь, поцілуйтесь, ми не дивимось...». Все сталось само собою – ми таки поцілувались і весь вечір за столом дивились один на одного... Той вечір запам’ятався ще приколом з Міськом, нашим «участковим»...)))

Ми були скромними і не поспішали, щось серйозне почалося в січні-лютому...

Ми гуляли вже якийсь час, і наближався День св. Валентина, я й наважився. Пам’ятаю, зробив пропозицію їй 7 лютого смскою, а потім передзвонив їй на домашній, бо було трохи дорого дзвонити на мобільний. А передзвонив тому, що самому не вірилось, що вона відповіла «так»...

Все було класно. Потім вона закохалась в мого найкращого друга, а він – в неї... Ми з нею розійшлись, а відносини з другом не змінились. Згодом вони також розійшлися...

Протягом наступних 3 чи може й 4 років ми з нею часто «мали спільні інтереси» – ще щось горіло в наших серцях...

Є що згадати хорошого й класно-прикольного...
Наприклад:

– Тост «За любов! Кожному свою, а не одну на двох...»))));

– Літні вечори на лавочці під вишнею;

– Розбиті вікна..., записуйся в чергу, і ще багато чого КЛАСНОГО...

От-така «шкільна любов»...

29.03.11

перевтілення

Далі Романтик став Kazanova.

Все змінилось: відношення до життя, місце проживання, друзі, коротше кажучи – пустота в душі...

І щоб якось заповнити пустоту... Врятував Kazanova: всі і все було пофіг – гуляй, бісись, ніхто і нічого тобі не скаже...

2 роки – і Kazanova знову став Романтиком: ніжним і милим...

Багато чого сталося, багато хто був, але ніхто і нічого не означав в цей період в моєму житті, хоча тепер мені жаль, що все було саме так...(

29.03.10

любов студента

Давно у мене не було серйозних стосунків... А ця (2010) зима стала для мене сплеском почуттів...

Наше знайомство було випадковим – на Дні народженні друга. Можливо, нічого не сталося б, якби доза алкоголю не мала своїх +...

Ми почали спілкуватись, і у мене виникла симпатія. Але продовження не було, хоча ми і ходили в кіно та перекусили в японській кухні... Далі – нічого...

Потім був знову випадок: наша любов з Сілом до пива розкрутила розмову: Що буде далі, і чи збираюсь я довести справу до кінця.... З’явилась шалена ідея з тортом, мені вона сподобалась, а оскільки я вмів і любив робити тортики, наступного вечора був красунчик торт у вигляді серця і з написом «For You»...

Після було багато розмов по телефону. Я поїхав на канікули додому, спілкування продовжилось, але вже в новому форматі: я говорив українською, вона – російською... З мого боку це була довіра, серйозна довіра!!! Пам’ятаю, жартома я сказав їй: «Мені потрібна така дружина, як ти! Зараз ще рано, але через 2 роки – можна подумати». Було смішно...

Далі були Карпати – там я вперше освідчився їй в коханні – «Вконтакті» (на стіні)...

Приїхавши в Харків, запропонував їй зустрічатись. Це було щось божевільне, я не про почуття, а про те, як все це було))). Зараз це викликає тільки посмішку на лиці...

Потім перший поцілунок з наївним «закрий очі»...) Все розвивалось, все було прикольно, але знання того, що немає почуттів – вбивало(.

Розставання було не зрозумілим і довгим... Довшим, ніж самі відносини...

Все пройшло й закінчилось ось таким смайлом у вк – «)))...».

Є що згадати, і є чому вчитись!!!

29.03.10

Дата добавления: 2015-09-02