|
Читайте также: |
Бароко було реакцією на ускладнення життя людини в умовах переходу до іншого устрою життя, тому воно відбивало цей суперечливий рух людства, смисл якого був прихований у безмежній різноманітності речей, властивостей. Це і обумовило естетику бароко.
По-перше, бароко – це мистецтво синтезу, об’єднання-зіткнення суперечностей: земного і небесного, духовного і світського, античності і християнства. Тут дивовижно поєднуються:
- міфологічні (язичницькі) і біблійні образи;
- чуттєвість і аскетизм;
- абстрактність і натуралістична конкретність;
- фантастика і правдоподібність.
Це завжди поєднання непоєднуваного.
Фіксуючи трагічні суперечності дійсності, бароко фокусує увагу на темах:
- життя і смерті;
- тлінності і вічності;
- суєти і щастя.
Це породжує барокові ідеї: “життя як сон” і “життя як театр” – тобто центральну в бароко ідею ілюзорності, марності людських справ.
Типовою для бароко є тема смерті, пов’язана з естетизацією огидного, натуралістичними описами.
Для бароко характерний комізм, прагнення до всеохоплення та універсальності. А також – дидактизм, повчальний пафос. Ця художня концепція світу відбилася і в стильових особливостях бароко:
- динаміка образів і композицій;
- метафоричність;
- емблематичність, символізм, алегоризм, які були (і це ознака бароко) загальнозрозумілими. Велику роль тут відігравала традиція Середніх віків, їх символіки: талант митця виявлявся у тонкощах тлумачення цих емблем і символів;
- захоплення декором, формою, вишуканою і віртуозною;
- емоційність.
Такі стильові ознаки притаманні літературі, архітектурі, образотворчому мистецтву і музиці українського бароко.
Дата добавления: 2015-09-01; просмотров: 42 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Місце бароко в світовому процесі художнього розвитку | | | Література і театр бароко |